- •Стратегія розвитку України у період до 2020 року
- •5.2. Людина і сталий розвиток 181
- •6.1. Суспільство, людина і сталий розвиток 236
- •6.2. Підвищення енергобезпеки та покращення енергозабезпечення 260
- •6.3. Кардинальне підвищення інноваційної складової розвитку 264
- •6.4. Підвищення конкурентоспроможності окремих сфер економіки 271
- •Частина 1. Світ у 2020 році: глобальні тенденції та виклики
- •1.1. Мегатренди світового економічного розвитку
- •1.2. Розвиток громадянського суспільства
- •1.3. Стан навколишнього природного середовища та прогноз його змін до 2020 року.
- •1.4. Розвиток людського капіталу
- •1.5. Сільськогосподарські угіддя та агропродовольчий ринок
- •1.6. Промислове виробництво
- •1.7. Світовий ринок енергоресурсів
- •1.8. Потоки капіталу та міжнародна торгівля
- •1.9. Світові фінансові ринки
- •1.10. Інновації та технології
- •Частина 2. Потенціал розвитку економіки України
- •2.1. Економіка України у глобальному середовищі
- •2.2. Стан економічного і соціального розвитку України у 2008 році та на початку 2009 року.
- •2.3. Становлення громадянського суспільства
- •2.4. Відтворення демографічного потенціалу
- •2.5. Трудові ресурси
- •2.6. Освіта і охорона здоров’я
- •2.7. Забезпеченість земельними ресурсами та кліматичні зміни
- •2.8. Вітчизняний агропродовольчий ринок і сільський розвиток
- •2.9. Промисловий потенціал
- •2.10. Національний енергетичний ринок
- •2.11. Національна інноваційна система та технології
- •Частина 3. Сильні та слабкі сторони української економіки, сприятливі можливості та загрози для економічного прориву
- •3.1. Сильні сторони та сприятливі можливості
- •3.2. Слабкі сторони та загрози
- •Частина 4. Сценарії, етапи та рамкові умови розвитку економіки України до 2020 року
- •4.1. Сценарії розвитку економіки України на період до 2020 року
- •4.2. Основні складові, етапи та напрями реалізації сценаріїв
- •Частина 5. Макроекономічна і фінансова стабілізація та інституційне забезпечення конкурентоспроможності на період 2009-2012 рр.
- •5.1. Забезпечення сприятливих рамкових умов для підвищення адаптивності економіки до зовнішніх шоків
- •5.1.1. Макроекономічна стабільність
- •5.1.2. Оптимізація ролі держави та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності
- •5.1.3. Розвиток конкуренції на внутрішньому ринку
- •5.1.4. Становлення громадянського суспільства та підвищення ефективності дій Уряду
- •5.1.5. Оптимізація структури державного сектору економіки
- •5.1.6. Підвищення ефективності управління об’єктами державної власності
- •5.1.7. Розвиток фінансових ринків
- •5.2. Людина і сталий розвиток
- •5.2.1. Модернізація системи охорони здоров’я
- •5.2.2. Сучасна і якісна освіта та підготовка кадрів
- •5.2.3. Розвиток культури
- •5.2.4. Розвиток фізичної культури та спорту
- •5.2.5. Створення ринку доступного житла
- •5.2.6. Ефективна підтримка соціально-вразливих верств населення
- •5.2.6.1 Мінімізація негативного впливу кризи на соціально-вразливі верстви населення
- •5.2.6.2 Підвищення ефективності функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування
- •5.2.6.3. Забезпечення стабільного функціонування пенсійної системи, поетапного запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування, розвиток недержавного пенсійного забезпечення
- •5.2.6.4 Підвищення ефективності державної підтримки вразливих верств населення; реформування сфери надання соціальних послуг та забезпечення соціального захисту населення
- •5.2.7. Розвиток трудового потенціалу
- •5.2.7.1. Мінімізація негативного впливу кризи на стан ринку праці
- •5.2.7.2. Підтримка досягнутого рівня оплати праці у бюджетній сфері
- •5.2.8. Сталий розвиток довкілля
- •5.2.9. Адаптація до глобальних кліматичних змін
- •5.3. Технологічний прорив в індустрії
- •5.3.1. Впровадження сучасних інноваційних промислових технологій
- •5.3.2. Технологічні зміни в системі забезпечення енергетичної безпеки держави
- •5.4. Зняття інфраструктурних обмежень
- •5.4.1. Будівництво сучасних транспортних коридорів та інтегрування до загальноєвропейської інфраструктури
- •5.4.2. Відновлення та модернізація муніципальної інфраструктури
- •5.5. Перехід до високоефективного аграрного та аграрно-переробного виробництва
- •5.5.1. Забезпечення ефективного функціонування агропромислового комплексу
- •5.5.2. Підвищення ефективності управління землями державної власності
- •5.5.3. Підтримка безпечного рівня основних продуктів харчування
- •5.5.4. Підвищення ефективності регулювання експортно-імпортних відносин
- •6. Створення сучасної інноваційної системи
- •6.1. Створення конкурентоспроможної системи генерування знань
- •5.6.2. Формування інноваційної інфраструктури та системи трансферу технологій
- •5.6.3. Розвиток системи управління інтелектуальною власністю
- •5.6.4. Стимулювання попиту на інновації
- •5.6.5. Інтеграція науково-технологічного потенціалу України у світове господарство
- •7. Україна і світ
- •5.7.1. Розширення співробітництва з Європейським Союзом
- •5.7.2. Розвиток двостороннього та регіонального співробітництва
- •5.7.3. Розвиток міжнародного співробітництва в галузі безпеки
- •5.7.4. Використання переваг членства в сот
- •5.7.5. Забезпечення виконання зобов’язань України перед Радою Європи
- •5.7.6. Співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями
- •Частина 6. Пріоритетні напрями реалізації стратегії конкурентоспроможності економіки України на період 2013–2020 р.Р.
- •6.1. Суспільство, людина і сталий розвиток
- •6.1.1. Становлення громадянського суспільства в Україні
- •6.1.2. Підвищення якості освіти
- •6.1.3. Модернізація системи охорони здоров’я
- •6.1.4. Вирішення проблем демографії
- •6.1.5. Покращення умов розвитку та якості трудових ресурсів
- •6.1.6. Реалізація національної екологічної політики на 2013 – 2020 роки
- •Завдання 6.1.6.3. Упровадження дієвої системи інформування населення з питань охорони та збереження навколишнього природного середовища, екологічної політики.
- •6.2. Підвищення енергобезпеки та покращення енергозабезпечення
- •6.2.1. Підвищення ефективності енергетичної політики Уряду
- •6.2.2. Підвищення рівня енергетичної безпеки
- •6.2.3. Підвищення ефективності транспортування та споживання енергоресурсів
- •6.2.4. Стимулювання розвитку альтернативних джерел енергії
- •6.3. Кардинальне підвищення інноваційної складової розвитку
- •6.3.1. Концентрація матеріальних та фінансових ресурсів на провадженні наукових досліджень з пріоритетних напрямів розвитку науки і технологій
- •6.3.2. Створення сучасної інноваційної інфраструктури та системи трансферу технологій, забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності
- •6.3.3. Посилення ролі держави у забезпечення технологічного прориву та модернізації виробництва
- •6.3.4. Посилення ролі науки та інновацій у збереженні довкілля та ефективному використанні природних ресурсів
- •6.3.5. Інформаційне забезпечення інноваційного розвитку
- •6.4. Підвищення конкурентоспроможності окремих сфер економіки
- •6.4.1. Модернізація індустріального сектору економіки
- •6.4.2. Аграрний сектор і сільські території
6.4. Підвищення конкурентоспроможності окремих сфер економіки
6.4.1. Модернізація індустріального сектору економіки
Завдання
|
Результати |
Імпортозаміщення та розширення внутрішніх взаємозв’язків суб’єктів вітчизняного ринку
|
Підвищення рівня самозабезпечення внутрішнього попиту товарами власного виробництва та рівня імпорту в проміжному та кінцевому споживанні |
Посилення експортного потенціалу
|
Зростання експорту та зменшення від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі товарами; Продуктова диверсифікація експорту та розширення ринків збуту української продукції за рахунок виходу на ряд товарних ринків ЄС (зокрема, продукції харчової промисловості) до 2020 р. – збільшення частки високотехнологічних товарів у структурі українського експорту до 30% інтеграції та створення зони вільної торгівлі з ЄС
|
Залучення високоефективних інвестицій
|
Розширення інвестування перспективних видів промислової діяльності Структурно-технологічна модернізація виробництва Зниження частки енерго-сировинного сектору, 2020 р. ― 43,0%; Підвищення частки високотехнологічних виробництв: 2020 р. ― 29,5% . |
Державна підтримка науково-проектних розробок для вітчизняної індустрії
|
Збільшення наукоємності промислового виробництва Збільшення частки інноваційної продукції: 2020 ― 35% (довідково: 2007 р. – 6,7%). |
Державна підтримка інноваційних виробництв .
|
Створення мережі інноваційних полюсів розвитку |
Завдання 6.4.1.1. Імпортозаміщення та розширення внутрішніх взаємозв’язків суб’єктів ринку
Основні заходи:
проведення детального продуктового аналізу імпорту в Україну з метою виявлення переліків продуктів які можуть вироблятися в Україні за умов: наявності потужностей, п залучення іноземних інвестицій, залучення внутрішніх інвестицій, тих, що потребують державної підтримки.
сприяння розширенню взаємозв’язків між вітчизняними виробниками, з метою скорочення імпорту товарів, які можуть вироблятися в Україні;
розширення використання економічних інструментів для імпортерів, а саме: ліцензування імпорту, контроль за цінами
допомога вітчизняним виробникам у формуванні кластерних мереж для налагодження конкурентоспроможних виробництв шляхом використання концесійних кредитних схем, пільгових кредитів, преференційних податкових режимів;
сприяння створенню лізингових компаній, що мають розширити попит на вітчизняну інвестиційну продукцію із орієнтацією на енергозберігаючі технології;
скорочення масштабів контрабандного ввезення товарів (яке стало визначальним для розвитку деяких товарних ринків в Україні, зокрема, ринку м’яса), найефективнішим в цьому випадку шляхом усунення середовища для виникнення зловживань (зокрема, відмова від пільг на імпорт);
впровадження ефективної систему ринкового нагляду, яка на відміну від контролю за процесом виробництва та відповідністю всієї продукції вимогам державних стандартів щодо технічних параметрів продукції, як це є в Україні, була б сфокусована на управлінні ризиком, контролі за відповідністю готової продукції основним вимогам щодо її безпеки для життя та здоров‘я громадян та навколишнього середовища.
стимулювання інвестицій у виробництво сучасної побутової техніки;
допомога вітчизняним агропромисловим виробникам у створенні кластерів, орієнтованих на виробництва харчових продуктів, які мають бути вищими за якістю проти імпортних аналогів.
Завдання 6.4.1.2. Посилення експортного потенціалу
Основні заходи:
визначення місця України у світовому розподілі праці на довгострокову перспективу та пріоритетних позицій у виробництві окремих товарів і можливості розширення присутності вітчизняних виробників на окремих ринках.
посилення гнучкості реагування вітчизняних виробників на зовнішні шоки шляхом диверсифікації продуктів і ринків;
створення системи підтримки експорту, в першу чергу шляхом страхування експортних операцій та гарантування розрахунків за поставлені товари шляхом, створення Експортно-кредитного агентства з метою покращення конкурентних переваг українських виробників на світових ринках порівняно до виробників з інших країн, де такі механізми діють, проведення виставкової діяльності та широкої інформаційної підтримки експортерів; розробки та реалізації програми розвитку інфраструктури для експортерів (транспортування, послуг, пов’язаних з перевезенням, зберіганням, сертифікацією та контролем за якістю товарів тощо) з метою скорочення витрат на здійснення поставки товарів на зовнішні ринки;
гармонізація технічного регулювання до міжнародних стандартів, вказівок та рекомендацій з метою диверсифікації зовнішніх ринків збуту (див. цільовий індикатор “Диверсифікація географічної та товарної структури експорту”)
сприяння гармонізації національних стандартів з європейськими та розвитку інституту добровільної сертифікації виробництва через підвищення відповідальності бізнесу з метою модернізації моделей господарювання, що позитивно впливатиме на конкурентоспроможність вітчизняної продукції;
активізація діяльності торгово-економічних місій України закордоном;
інтенсифікація співпраці з ЄС в рамках підписання угоди про створення зони вільної торгівлі (за поглибленим сценарієм, але з врахуванням динамічних змін, пов’язаних зі світовою економічною кризою) з метою розширення доступу українських товарів на ринки країн об’єднання та збільшення інвестицій в Україну (див. цільовий індикатор “Просування за рамки партнерства до значного рівня інтеграції з ЄС”);
визначення слабких місць та загроз у розвитку торговельних відносин інших держав з Україною та розробка системи заходів по стабілізації ситуації у разі реалізації несприятливих сценаріїв з метою збереження вже існуючих ринків збуту української продукції та їх розширення в майбутньому.
Завдання 6.4.1.3 Залучення високоефективних інвестицій
Основні заходи:
створення податкових преференцій для інвестицій які спрямовуються в високі та енергоефективні технології;
запровадити з використанням доступних засобів податкового та адміністративного впливу безвідходний та економний режим функціонування виробництв із наданням відповідної підтримки для створення безвідходних технологій та розвитку суміжних виробництв з утилізації та знешкодження промислових (та побутових) відходів;
сприяння входженню в Україну інвесторів, що мають проекти налагодження виробництва товарів, що заміщуватимуть імпорт;
сприяння притоку екологічних інвестицій.
Завдання 6.4.1.4 Державна підтримка науково-проектних розробок для вітчизняної індустрії
Основні заходи
Посилення відповідності в попиті на науково-прикладні розробки та їх пропозиції з боку вітчизняної науки.
Участь держави у реалізації індустріальних програм в частині фінансування науково-прикладних розробок орієнтованих на створення нових поколінь техніки і технологій в таких напрямах як: інформаційні технології та системи зв’язку; авіа- та ракетно-космічні технології; технології спеціального призначення з освоєнням виробництва продукції цивільного та подвійного використання; функціональні і конструкційні матеріали та вироби з них; хіміко-фармацевтичні технології; медичні діагностичні системи, профілактичні та лікувальні засоби; екологічні технології; біотехнології.
здійснювати пряму державну фінансову підтримку інноваційних ініціатив підприємств щодо проведення ними власної дослідницької та інноваційної діяльності, допомоги у придбанні ліцензій та прогресивних технологій виробництва перспективної продукції, орієнтованої на задоволення потреб внутрішнього споживчого попиту, стимулювати виникненні «точок дотику» між науковими установами та виробничими підприємствами щодо прискорення втілення результатів НДДКР у виробництво;
забезпечити розвиток інститутів інноваційної інфраструктури, які сприяють нарощуванню технологічного потенціалу, зокрема технопарків, технополісів, бізнес-інкубаторів, наукоградів, науково-технологічних центрів, фондів венчурного інвестування, створення Національної ради з питань науки і технологій для вироблення технологічної політики і керівництва національними зусиллями у сфері технологічного розвитку;
переглянути умови фінансування науково-технічної і інноваційної діяльності, забезпечити встановлений законодавством України рівень фінансування науки і техніки та посилення контролю за результатами науково-дослідницьких робіт, виконаних за державний кошт;
створення Державної наукової експертної ради, із залученням незалежних експертів для проведення експертизо конкурсних проектів та надання висновків щодо ефективності витрачання державних коштів;
розширення державних замовлень на розробку державними та недержавними дослідницькими установами інноваційної продукції, зокрема в рамках реалізації державних програм енергозбереження, інформатизації, екологізації, розвитку біо- та нанотехнологій, нових джерел енергії, нових безвідходних технологій виробництва та інших, що покликані забезпечити переструктуризацію та технічне переоснащення виробництва, випуск наукоємкої високотехнологічної продукції.
Завдання 6.4.1.5 Державна підтримка інноваційних виробництв
Основні заходи:
сприяння прискореному упровадженню нової техніки та технологій;
активно запроваджувати кластерну організацію промисловості в межах територіального устрою з числа малих та середніх підприємств.
запровадити практику вирощування усіма доступними засобами державної підтримки «національних чемпіонів» – вітчизняних лідерів виробництва, потужних інтегрованих компаній, здатних протистояти натиску іноземних ТНК;
усунути суперечності між процесом концентрації промислового капіталу і чинною антимонопольною політикою, враховуючи відкритість національного ринку та легкий доступ на нього іноземних виробників;
здійснити заходи (прямого та непрямого впливу) щодо стимулювання реструктуризації підприємств з метою посилення їх спеціалізації, концентрації ресурсів на найбільш перспективних напрямах діяльності, досягненні ефекту економії на масштабі виробництва;
здійснювати інформаційно-консалтингову роботу щодо широкого розповсюдження господарської взаємодії суб’єктів на основі аутсорсінгу та франчайзингу.