6.1.6. Реалізація національної екологічної політики на 2013 – 2020 роки

Завдання	Результати
Підвищення ефективності національної екологічної політики.	Перехід на європейські принципи екологічної політики. Зменшення навантаження на навколишнє природне середовище, а саме зменшення викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел на 30 %, та стабілізація викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел; досягнення належного стану водних ресурсів.
Підвищення рівня енергетичної безпеки	Скорочення вдвічі частки населення, що не має постійного доступу до чистої питної води та основних санітарно-технічних засобів; підвищення лісистості території країни до 17 %, зокрема, в Поліссі до 32 %, Лісостепу -18 %, Степу - 9 %, Карпатах – 45 % та Криму -19 %; збільшення використання екологічно безпечних видів транспорту, включаючи міський, на 50 % до 2020 року; зменшення обсягу утворення промислових відходів, насамперед небезпечних.
Упровадження системи екологічно збалансованого використання природних ресурсів	Результат: доведення рівня біосферними заповідниками до 15 % території України

Завдання 6.1.6.1. Підвищення ефективності національної екологічної політики.

Основні заходи:

дотримання рівності трьох складових розвитку держави при розробці стратегічно програмних документів Уряду;

запровадження адміністративної та кримінальної відповідальності за будь-які порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

розширення державного екологічної експертизи, проведення державного моніторингу навколишнього природного середовища, а також посилення контролю за дотриманням екологічних норм суб’єктами господарювання та населенням;

запровадження для забруднювача стимулів щодо зниження рівня негативного впливу на навколишнє природне середовище та повної відповідальності користувача за стан наданих йому у користування природних ресурсів, а також зменшення впливу його діяльності (бездіяльності) на стан цього середовища;

залучення до реалізації екологічної політики усіх заінтересованих сторін шляхом спільного розв'язання нагальних проблем;

запровадження обов’язкової екологічної експертизи при прийнятті та затвердженні інвестиційних проектів незалежно від джерел їх фінансування;

залучення громадськості до екологічно значущих рішень;

стабілізація та поліпшення стану навколишнього природного середовища до рівня, безпечного для життєдіяльності населення з урахуванням європейських стандартів;

перехід до системи інтегрованого екологічного управління в сфері охорони навколишнього природного середовища та екологізації секторальної політики;

стимулювання безвідхідних виробництв та переробки відходів та побутового сміття;

впровадження системи екологічної сертифікації продукції, робіт і послуг, що виробляються та споживаються;

поліпшення системи моніторингу за станом охорони навколишнього природного середовища із залученням системи цільових показників, екологічних індикаторів;

запровадження та проведення стратегічної екологічної оцінки;

утвердження програмно-цільових засад у бюджетному процесі при формуванні видатків на охорону навколишнього природного середовища;

оптимізація кількості та змісту цільових програм у сфері охорони навколишнього природного середовища, підвищення їх ефективності;

збільшення фінансування природоохоронної діяльності, забезпечення зростання обсягів інвестицій в природоохоронну інфраструктуру.

Завдання 6.1.6.2. Упровадження системи екологічно збалансованого використання природних ресурсів

Основні заходи:

захист земель від ерозії, дегуміфікації та деградації, зменшення загрози опустелювання земель;

перехід до інтегрованого управління водними ресурсами на основі басейнового принципу управління;

розширення природно-заповідного фонду створення репрезентативної мережі його територій та об'єктів, насамперед природних заповідників, біосферних заповідників, національних парків, які мають охоплювати не менше 15 % території України;

створення розгалуженої екомережі, яка б охоплювала не менше 50 % території України, що сприяло б стабілізації екологічної обстановки, підтриманню екологічної рівноваги на території України, збереженню цінних ландшафтів та інших природних комплексів, попередженню втрати частини гено-, демо-, цено- та екофонду, розширенню ареалів популяцій рослин і тварин, підвищенню ймовірності виживання їх нечисленних популяцій, комплексів та угруповань;