- •Стратегія розвитку України у період до 2020 року
- •5.2. Людина і сталий розвиток 181
- •6.1. Суспільство, людина і сталий розвиток 236
- •6.2. Підвищення енергобезпеки та покращення енергозабезпечення 260
- •6.3. Кардинальне підвищення інноваційної складової розвитку 264
- •6.4. Підвищення конкурентоспроможності окремих сфер економіки 271
- •Частина 1. Світ у 2020 році: глобальні тенденції та виклики
- •1.1. Мегатренди світового економічного розвитку
- •1.2. Розвиток громадянського суспільства
- •1.3. Стан навколишнього природного середовища та прогноз його змін до 2020 року.
- •1.4. Розвиток людського капіталу
- •1.5. Сільськогосподарські угіддя та агропродовольчий ринок
- •1.6. Промислове виробництво
- •1.7. Світовий ринок енергоресурсів
- •1.8. Потоки капіталу та міжнародна торгівля
- •1.9. Світові фінансові ринки
- •1.10. Інновації та технології
- •Частина 2. Потенціал розвитку економіки України
- •2.1. Економіка України у глобальному середовищі
- •2.2. Стан економічного і соціального розвитку України у 2008 році та на початку 2009 року.
- •2.3. Становлення громадянського суспільства
- •2.4. Відтворення демографічного потенціалу
- •2.5. Трудові ресурси
- •2.6. Освіта і охорона здоров’я
- •2.7. Забезпеченість земельними ресурсами та кліматичні зміни
- •2.8. Вітчизняний агропродовольчий ринок і сільський розвиток
- •2.9. Промисловий потенціал
- •2.10. Національний енергетичний ринок
- •2.11. Національна інноваційна система та технології
- •Частина 3. Сильні та слабкі сторони української економіки, сприятливі можливості та загрози для економічного прориву
- •3.1. Сильні сторони та сприятливі можливості
- •3.2. Слабкі сторони та загрози
- •Частина 4. Сценарії, етапи та рамкові умови розвитку економіки України до 2020 року
- •4.1. Сценарії розвитку економіки України на період до 2020 року
- •4.2. Основні складові, етапи та напрями реалізації сценаріїв
- •Частина 5. Макроекономічна і фінансова стабілізація та інституційне забезпечення конкурентоспроможності на період 2009-2012 рр.
- •5.1. Забезпечення сприятливих рамкових умов для підвищення адаптивності економіки до зовнішніх шоків
- •5.1.1. Макроекономічна стабільність
- •5.1.2. Оптимізація ролі держави та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності
- •5.1.3. Розвиток конкуренції на внутрішньому ринку
- •5.1.4. Становлення громадянського суспільства та підвищення ефективності дій Уряду
- •5.1.5. Оптимізація структури державного сектору економіки
- •5.1.6. Підвищення ефективності управління об’єктами державної власності
- •5.1.7. Розвиток фінансових ринків
- •5.2. Людина і сталий розвиток
- •5.2.1. Модернізація системи охорони здоров’я
- •5.2.2. Сучасна і якісна освіта та підготовка кадрів
- •5.2.3. Розвиток культури
- •5.2.4. Розвиток фізичної культури та спорту
- •5.2.5. Створення ринку доступного житла
- •5.2.6. Ефективна підтримка соціально-вразливих верств населення
- •5.2.6.1 Мінімізація негативного впливу кризи на соціально-вразливі верстви населення
- •5.2.6.2 Підвищення ефективності функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування
- •5.2.6.3. Забезпечення стабільного функціонування пенсійної системи, поетапного запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування, розвиток недержавного пенсійного забезпечення
- •5.2.6.4 Підвищення ефективності державної підтримки вразливих верств населення; реформування сфери надання соціальних послуг та забезпечення соціального захисту населення
- •5.2.7. Розвиток трудового потенціалу
- •5.2.7.1. Мінімізація негативного впливу кризи на стан ринку праці
- •5.2.7.2. Підтримка досягнутого рівня оплати праці у бюджетній сфері
- •5.2.8. Сталий розвиток довкілля
- •5.2.9. Адаптація до глобальних кліматичних змін
- •5.3. Технологічний прорив в індустрії
- •5.3.1. Впровадження сучасних інноваційних промислових технологій
- •5.3.2. Технологічні зміни в системі забезпечення енергетичної безпеки держави
- •5.4. Зняття інфраструктурних обмежень
- •5.4.1. Будівництво сучасних транспортних коридорів та інтегрування до загальноєвропейської інфраструктури
- •5.4.2. Відновлення та модернізація муніципальної інфраструктури
- •5.5. Перехід до високоефективного аграрного та аграрно-переробного виробництва
- •5.5.1. Забезпечення ефективного функціонування агропромислового комплексу
- •5.5.2. Підвищення ефективності управління землями державної власності
- •5.5.3. Підтримка безпечного рівня основних продуктів харчування
- •5.5.4. Підвищення ефективності регулювання експортно-імпортних відносин
- •6. Створення сучасної інноваційної системи
- •6.1. Створення конкурентоспроможної системи генерування знань
- •5.6.2. Формування інноваційної інфраструктури та системи трансферу технологій
- •5.6.3. Розвиток системи управління інтелектуальною власністю
- •5.6.4. Стимулювання попиту на інновації
- •5.6.5. Інтеграція науково-технологічного потенціалу України у світове господарство
- •7. Україна і світ
- •5.7.1. Розширення співробітництва з Європейським Союзом
- •5.7.2. Розвиток двостороннього та регіонального співробітництва
- •5.7.3. Розвиток міжнародного співробітництва в галузі безпеки
- •5.7.4. Використання переваг членства в сот
- •5.7.5. Забезпечення виконання зобов’язань України перед Радою Європи
- •5.7.6. Співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями
- •Частина 6. Пріоритетні напрями реалізації стратегії конкурентоспроможності економіки України на період 2013–2020 р.Р.
- •6.1. Суспільство, людина і сталий розвиток
- •6.1.1. Становлення громадянського суспільства в Україні
- •6.1.2. Підвищення якості освіти
- •6.1.3. Модернізація системи охорони здоров’я
- •6.1.4. Вирішення проблем демографії
- •6.1.5. Покращення умов розвитку та якості трудових ресурсів
- •6.1.6. Реалізація національної екологічної політики на 2013 – 2020 роки
- •Завдання 6.1.6.3. Упровадження дієвої системи інформування населення з питань охорони та збереження навколишнього природного середовища, екологічної політики.
- •6.2. Підвищення енергобезпеки та покращення енергозабезпечення
- •6.2.1. Підвищення ефективності енергетичної політики Уряду
- •6.2.2. Підвищення рівня енергетичної безпеки
- •6.2.3. Підвищення ефективності транспортування та споживання енергоресурсів
- •6.2.4. Стимулювання розвитку альтернативних джерел енергії
- •6.3. Кардинальне підвищення інноваційної складової розвитку
- •6.3.1. Концентрація матеріальних та фінансових ресурсів на провадженні наукових досліджень з пріоритетних напрямів розвитку науки і технологій
- •6.3.2. Створення сучасної інноваційної інфраструктури та системи трансферу технологій, забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності
- •6.3.3. Посилення ролі держави у забезпечення технологічного прориву та модернізації виробництва
- •6.3.4. Посилення ролі науки та інновацій у збереженні довкілля та ефективному використанні природних ресурсів
- •6.3.5. Інформаційне забезпечення інноваційного розвитку
- •6.4. Підвищення конкурентоспроможності окремих сфер економіки
- •6.4.1. Модернізація індустріального сектору економіки
- •6.4.2. Аграрний сектор і сільські території
2.11. Національна інноваційна система та технології
Рівень інноваційної активності, впровадження інновацій та відтворення ринкового сегменту виготовленого інноваційного продукту залишаються недостатніми для реалізації інноваційного прориву.
Стан інноваційної діяльності в економіці України характеризується на сьогодні тим, що збільшення витрат на інновації та зростання кількості інноваційно активних суб’єктів практично не має належного відображення у перебігові процесу впровадження інновацій, зокрема нових технологічних процесів та нових видів продукції.
Довідково. За показниками ємності інноваційної ніші внутрішнього ринку, економічної активності суб’єктів господарювання щодо впровадження інновацій, відставання України від країн ЄС сягає 5-ти та 7-ти разів відповідно.
Сектор наукомісткого виробництва промисловості України втрачає інвестиційну привабливість для економічних резидентів зарубіжних країн.
Так, відносно результату 2003 року, року початку періоду зростання інвествкладень у відзначену сферу діяльності, частка наукомістких виробництв переробної промисловості за розміром показників накопиченого та річного обсягів прямих іноземних інвестицій зазнала за підсумком 2007 року вкрай стрімких темпів падіння – фактично у першому випадку інвестиційна вага наукомістких видів діяльності скоротилась в структурі внутрішніх ПІІ втричі (довідково: 3,6 % станом на 01.01.2008), в другому спад сягнув 9,5 разів (довідково: 1,1 % станом на 01.01.2008).
Таким чином, структурні параметри інвестиційної привабливості вказаного сектора були у 2007 році найменшими не поліпшилися у 2008 році. Це означає, що, по-перше, втрачаються темпи залучення іноземних інвестицій у відзначений сектор, по-друге, значення комерційної зацікавленості нерезидента в інвестуванні технологічно найбільш розвинених виробництв нівельовано до рівня вдвічі меншого за відповідний аналог періоду 2002-2004 років, по-третє, компенсація понесених років втрат, потребуватиме формування рівня збільшення щорічних інвестицій, котрий значно перевищуватиме за розміром показник темпів зростання загального обсягу внутрішніх П І І впродовж наступного щонайменше середньострокового за тривалістю періоду.
Розширене відтворення інституційної інфраструктури сектора науки.
Порівняно з підсумком 1991 року позитивний тренд складових оргструктури сформовано як на рівні показника загальної кількості установ (+5 %), котрі займаються фаховим виконанням наукових та науково-технічних робіт, так і по відношенню до чисельності інституцій переважної більшості секторів науки (виключенням став заводський сектор – -29 %). Разом з тим, домінуючою залишається тенденція поступового скорочення кадрового складу науковців. Як наслідок в 2007 році показник середнього рівня укомплектованості наукових установ дипломованими фахівцями складав майже 69 співробітників, що втричі менше за аналогічний показник підсумку 1991 року. Тренд стійкого зростання рівня фінансового забезпечення науковців – за останні 5 років в 2,2 рази – є зворотною стороною результату взаємодії негативної динаміки як чисельності фахівців наукової галузі, так і показника наукомісткості ВВП.
І лише нівелювання негативного тренду наукомісткості позитивною динамікою росту ВВП створює передумови до збільшення фінансового забезпечення на тлі домінування низхідної динаміки двох відзначених вище процесів.
Окрім того, в сфері науково-технічної діяльності виокремлюється ще одна тенденція – структура виконаних наукових робіт змінюється в напрямку значного посилення пріоритету фундаментальних досліджень (+7,6 в.п.) та зменшення частки науково-технологічних розробок (-7,9 в.п.). Динаміка питомої ваги прикладних досліджень хоча і набула перманентного позитивного характеру, проте досягнутими параметрами поступається практично вдвічі (+3,9 в.п.).
Результативність національної індустрії високих технологій:
тенденція до зростання економіки України не обумовлена динамікою економічних процесів в сфері національного високотехнологічного виробництва;
висхідний тренд пожвавлення процесів виробництва та експорту продукції сектора високих технологій має дискретний характер. Як наслідок загальноекономічні тенденції до скорочення темпу економічного зростання обертаються для сектора результатом набуття негативної динаміки розвитку;
результативність відтворювального процесу структурних параметрів виробництва та експорту товарів високого ступеня технологічної обробки має в Україні значне відставання від загальносвітового рівня і поступається в межах 1,9 та 3,5 рази відповідно (вітчизняні структурні показники: виробництво – 9,3 %, експорт – 8,2 %). Частка української індустрії в глобальній структурі ринку високих технологій за відзначеними вище економічними параметрами не перевищує рівень 0,1 % обсягу світового виробництва та експорту високотехнологічної продукції;
збільшення розміру питомої ваги групи вітчизняних високотехнологічних товарів в структурі глобального ринку виробництва та експорту до рівня 0,2 % можливе за умови досягнення показника темпу зростання сектора високих технологій коридору 10 %-20 % на рік, що в рамках періоду до 2020 року означатиме збільшення втричі існуючого за підсумком 2007 року показника виробництва та експорту.
Відтак, пошук фінансово-економічного та організаційного ресурсу, а також відповідних міжнародних ринків збуту задля реалізації такого масштабу розширеного формату відтворення виробництва і експорту продукції національної індустрії високих технологій є для України головним економічним викликом сучасного етапу розвитку.