21. Що таке нація?

Існує безліч найрізноманітніших дефініцій націй, але не має досі жодної, яка була б визнана науково загально обов'язуючою. Не можна цьому дивуватися. Нація є занадто складним суспільним явищем. Процес її творення надзвичайно плинний і змінний. Майже ніде він ще не досяг остаточно закінчених і викристалізованих форм. Окрім цього, не вдалися спроби визначити націю, як громадський колектив за якимись об'єктивними ознаками. Істота її, як зараз побачимо, лежить поза ними у сфері психологічних переживань її членів. Не слід також забувати, що саме соціологічно нація все ще замало досліджена. А як слушно зазначив Зомари (на II конгресі німецьких соціологів) „дефініція, звичайно, приходить у кінці довгих наукових дослідів, а тут (цебто щодо нації. Б.) — з них почали." Отже хай читач не чекає від мене якоїсь універсальної дефініції нації. Це ще передчасно, а головно й не є суттєво важне. Передовсім треба по змозі докладно з'ясувати істоту нації, як соціологічного явища. Під цим оглядом зроблено вже чимало. Ознайомилось отже з головними думками й поглядами на цю річ.

Є наукові дослідники, як, напр., цитований вже тут німецький вчений Ед. Еллінек, що взагалі заперечують можливість об'єктивного визнання нації, бо, мовляв, вона „не уявляє із себе нічого об'єктивного в розумінню назовні існуючого", а по суті є чимсь сутосуб'єктивним; отже „ознакою певного стану свідомости". Чимало дослідників у нації добачають щось просто містичне. Напр., російський економіст Б. Струве уважає її „істотою містичною... надприродною та ірраціональною". Так само російський філософ Бердяєв називає націю „містичним організмом". П. Сорокін, як ми бачили, включає її із сфери соціології. Звичайно, багато вчених трактують це питання інакше, приймаючи відому клясифікацію Фр. Тенніса, що розрізняє два основні типи соціологічних угрупувань: первісну спільноту (Sprachgemeinschaft) та пізнішу й організаційно вищу „спілку" (Gemeinschaft). Як нарід, так і націю вони зараховують, річ ясна, до першого типу. Зрештою, кожен з них підкреслює ту або іншу ознаку нації, як головну та найхарактернішу. К. Кавтський розуміє нарід, як „мовну спільноту" (Sprachgemeinschaft), літературну самостійну мову уважаючи головною та істотною ознакою модерної нації. За думкою О. Бауера, — нарід є „культурною спільнотою" з одного боку, а з другого — це „спільнота вдачі, розвинена із спільноти долі" (aus Schicksalgemeinschaft erwachende Charaktergemeinschaft) під впливом історичного співжиття. Багато визначень нації підкреслює особливо ролю й вплив минулого та традиції на розвиток нації. Але з другого боку й зокрема в останніх часах у розумінню істоти нації звертається здебільша увага на сучасність і майбутність. Напр., для чеського філософа І. Б. Козака — „нарід не є щось дане, — але нарід означає завдання". Цікаво дивиться на цю справу, як про це вже згадувалося у вступних увагах до цієї праці, інший чеський видатний біолог і філософ проф. Ем Радль. Він уважає, що „національність... не є ознакою людини, але її обов'язком". Зрештою, для нього „вільна нація є обумовлена майбутністю, а не минувшиною",