2. Ж. А. Ґобіно й Ляпуж

Було б цікаво, але за браком місця неможливо тут докладніше зупинитися на цьому питанню. Обмежусь тому коротким і загальним його з'ясуванням. Практично німці найбільш використали расову філософію історії для виправдання свого пангерманізму. Але ідеологічно каменярами расової філософії були французи. Передовсім талановитий французький письменник, що змандрував чималий шмат світу, — князь Ж. А. Ґобіно (J. A. Gobineau), який в pp. 1853-55 видав славний свій чотиритомовий твір: „Про нерівність людських рас" (Essay de l'inegalite des races humaines). Слід зазначити, що Ґобіно не був фахівцем ані в антропології, ані в етнології. Не можна його уважати також істориком. У всіх цих галузях науки він був звичайним делетантом. Але гарно написана його згадана праця стала вихідною точкою для пізнішої расової філософії історії.

Ґобіно розрізняє три головні людські раси: білу, чорну й жовту. Культурно найвизначнішу уважав білу. Білий арієць був творцем усього найкращого, що витворив людський дух. У свою чергу германи є найчистішими представниками цього арійського типу людини. Чому? Бо лише вони заховали найкраще свою расову чистоту. Річ у тім, що в процесі історії всі раси ступнево, але все більше перехрещуються й перемішуються по всьому світі. Що далі, то більше. А поруч з тим розкладається чистота раси. Скрізь запановує тип расового мішання" (бастарда). Бастардизація означає культурний занепад. Як приклад і доказ цього Ґобіно наводить дегенерацію Франції. Натомість, германи, що були носіями й світочами культури по всьому світі, найбільше заховали в собі чистої арійської крови. Через це їм належить провідна роля. Така в найзагальніших рисах філософія історії Ґобіно, в основу якої покладена була раса й рішуче відкидалися всі інші суспільно-творчі чинники.

Земляк цього письменника Важ де Ляпуже (Vacher de Lapouge) з більшим науковим апаратом розвинув теорію раси, як історіотворчого фактора, особливо ж визначивши тим Арійця — та його значення в культурній історії людства. Цьому присвячена праця: „Арієць та його суспільна роля" (1'Аrуеn et son role social. 1899). Арієць за теорією Ляпужа належить до типу європейської людини (homo europeus). Найкращим представником арійця слід уважати германця, що фізично є високого росту, бльондин та довгоголовий. Морально й психічно його характеризує: відвага, енергія, чеснолюбство, поступовість, ідеалізм. Протилежним йому типу в Европі є т. зв. „алпейська людина" (homo alpimis), фізично малого росту, брюнет і короткоголовий. З морального боку його характеризує консерватизм, обережність і слабша інтеліґенція. Третім представником — європейського населення є „homo mediterrenus" (людина середньоземськоморська) і це довгоголовий брюнет, але ще з меншою інтелігенцією, ніж людина альпейська. Европейські народи й нації постали шляхом схрещення оцих трьох головних антропологічних типів. Найчистішими залишилися народи германського походження, батьківщиною яких була Скандінавія! Через це іноді і називають цю расу не германською, але „нордичною", цебто північною.

Взагалі ж, на це звернув увагу проф. Ем. Радль, — прихильники расової філософії під словом „германи" розуміють зовсім різні речі. Або це є племена, з яких постав сучасний німецький нарід, але що відігравали рішаючу ролю також в етногенезі Франції, північної Еспанії та Італії, Англії, отже: французи, вандали, візіґоти, остроґоти, нормани, англосакси; в цьому випадку не розрізняються сучасні німці від історичних германів або германів ототожнювали з арійцями, — до них зараховують також слов'ян та кельтів у розумінню індо-германів. Словом, під цим оглядом панує в расології чималий термінологічний хаос, що, звичайно, ще більш заплутує та ускладнює розуміння расової філософії історії.