Тема 3 Внутрішні ціни та методи їх формування

Мета вивчення теми - засвоєння теоретичних основ внут­рішнього ціноутворення на підприємстві та набуття практичних навичок визначення цін на продукцію окремих його підрозділів.

Зміст теми

1. Функції та система внутрішніх цін на підприємстві.

Вартісна оцінка ресурсів і продукції. Поняття внутрішньої ціни, особливості внутрішніх розрахунків. Функції внутрішніх цін. Чинники, що впливають на вибір системи внутрішньофірмового ціноутворення: стиль управління (централізований, децентралізований), професійна орієнтація керівництва підприємства (на виробництво, на ринок). Специфіка застосування внутрішніх цін у практиці господарювання вітчизняних та зарубіжних підприємств.

2. Методи формування внутрішніх цін.

Внутрішні ціни, визначені за ринковими цінами, їх переваги та недоліки, специфіка застосування. Внутрішні ціни, визначені на базі фактичної ціни готової (кінцевої) продукції. Внутрішні ціни, сформовані на договірній основі, їх переваги та недоліки, умови доцільного використання. Внутрішні ціни, визначені на основі витрат виробництва. Комбіновані (змішані) методи внутрішнього ціноутворення. Нижня та верхня межі внутрішньої ціни.

3. Внутрішні ціни як інструмент організації внутрішньовиробничих економічних відносин.

Визначення величини прибутку в ціні виробів підрозділів. Способи розподілу прибутку підприємства між його підрозділами. Залишковий принцип розподілу прибутку підприємства. Витратний і розподільний методи внутрішнього ціноутворення. Виробнича собівартість як критерій розподілу прибутку між підрозділами. Додані витрати підрозді­лів (вартість обробки). Використання коригуючих коефіцієнтів при формуванні внутрішніх цін.

Рекомендована література до вивчення теми: [7, с. 45-58], [8, с. 30-35], [10, с. 225-238], [20, с. 53-59], [21].

Питання для перевірки знань

1. Розкрийте поняття «внутрішня ціна».

2. Охарактеризуйте сутність та роль внутрішніх цін на сучасному підприємстві.

3. У чому полягають функції внутрішніх цін?

4. Яка специфіка застосування внутрішніх цін у практиці господарювання вітчизняних та зарубіжних підприємств?

5. Які існують методи формування внутрішніх цін на продукції підрозділів підприємства?

6. Яка специфіка застосування внутрішніх цін, що формуються на рівні ринкових?

7. Як визначаються внутрішні ціни на базі фактичної ціни готової продукції?

8. За яких умов доцільно формувати внутрішні ціни на договірній основі?

9. У чому полягає сутність витратного методу утворення внут­рішніх цін?

10. Дайте характеристику досвіду розробки внутрішніх цін вітчизняними підприємствами.

11. Який із методів внутрішнього ціноутворення найбільш пошире­ний у практиці господарювання вітчизняних підприємств? Чому?

12. Визначте позитивні якості та негативні наслідки впровадження тієї чи іншої схеми встановлення внутрішніх цін.

13. На яких засадах формуються внутрішні ціни на продукцію підроз­ділів - центрів витрат?

14. Яку структуру мають внутрішні ціни на продукцію підрозділів - центрів прибутку?

15. Які коригувальні коефіцієнти та з якою метою можна використовувати у процесі формування внутрішніх цін?

16. Яка верхня та нижня межі внутрішньої ціни?

17. Розкрийте сутність стратегії й тактики ціноутворення на підприємстві.

18. Дайте характеристику внутрішнім цінам як інструменту організації внутрішньовиробничих економічних відносин.

19. В чому сутність проблеми визначення розміру прибутку, який підлягає розподілу між підрозділами підприємства?

20. З’ясуйте, які чинники впливають на розмір прибутку, який підлягає розподілу між підрозділами підприємства? Як їх можна враховувати у процесі встановлення внутрішніх цін?

21. Охарактеризуйте механізм розподілу прибутку між підрозділами підприємства.

Тестовий контроль

Виберіть одну правильну відповідь із наведених (альтернатив­ний вибір).

1. Внутрішні планово-розрахункові ціни - це:

а) виробничі ціни, за якими реалізується продукція і нада­ються послуги іншим підприємствам та організаціям;

б) споживчі ціни на товари і послуги, що реалізуються насе­ленню;

в) договірні ціни, що встановлюються за домовленістю між продавцем та покупцем товару і можуть змінюватись за взаєм­ною згодою сторін;

г) ціни, які діють лише всередині підприємства при розра­хунках структурних підрозділів один з одним та із самим підприємством.

2. Характеристики внутрішніх цін не стосується твердження:

а) згідно з внутрішніми цінами здійснюються реальні (готівкові) плате­жі між підрозділами;

б) внутрішні ціни - це умовно-розрахункові ціни;

в) внутрішні ціни формуються з урахуванням взаємозв’язку загальнофірмових критеріїв роботи з критеріями роботи окремих підрозділів.

г) внутрішні ціни створюють основу договірних відносин між підприємством та його підрозділами, а також між самими підрозділами;

3. Визначте, які з наведених визначень є неправильними:

а) внутрішні ціни є економічним елементом управління підрозділами;

б) внутрішні ціни забезпечують узгодження економічних інтересів кожного підрозділу і підприємства в цілому;

в) внутрішні ціни формуються з урахуванням взаємозв’язку загальних критеріїв оцінки роботи підприємства з критеріями, що характеризують роботу окремих підрозділів;

г) усі визначення правильні.

4. До найбільш вагомих функцій внутрішньої планово-розрахункової ціни не слід відносити:

а) контрольну;

б) вимірюючу;

в) стимулюючу;

г) всі перелічені вище функції рівнозначно виконуються внутрішньою ціною.

5. Перевагою централізованої структури управління підприємством при формуванні внутрішніх цін є

а) свобода структурних підрозділів у виборі рішень;

б) використання договірної основи при формуванні внутрішніх цін;

в) відсутність внутрішніх узгоджень щодо встановлення внутрішніх цін;

г) узгодження економічних інтересів підрозділів;

6. Чинником, що впливає на вибір системи внутрішньофірмового ціноутворення є:

а) стиль управління вищого керівництва;

б) професійна орієнтація керівництва підприємства;

в) правильні відповіді а і б;

г) жодної правильної відповіді.

7. Вкажіть, яке з наведених тверджень є не правильним:

а) за централізованої структури управління система внутрішніх цін формується на договірній основі;

б) за децентралізованої структури управління підрозділи можуть обирати систему внутріш­нього ціноутворення;

в) на підприємствах, зорієнтованих на виробництво, існує тен­денція до ціноутворення на основі витрат виробництва;

г) на під­приємствах, зорієнтованих на ринок, внутрішня ціна встановлюється як різниця між ринковою ціною та витратами реалізації.

8. До особливостей внутрішніх розрахунків слід відносити:

а) вони не обговорюються в пресі;

б) не враховуються як статистичні дані;

в) система внутрішнього ціноутворення є комерційною таємницею підприємства;

г) усі попередні відповіді правильні.

9. Визначте, який з методів внутрішнього ціноутворення не розповсюджений на підприємствах, зорієнтованих на виробництво:

а) на основі витрат виробництва;

б) як сума витрат виробництва і прибутку;

в) як різниця між ринковою ціною і витратами реалізації;

г) всі перелічені вище методи внутрішнього ціноутворення однаково розповсюджені на підприємствах, зорієнтованих на виробництво.

10. На підприємствах, зорієнтованих на ринок, внутрішня ціна продукції встановлюється переважно:

а) на основі витрат виробництва;

б) як різниця між ринковою ціною і витратами реалізації;

в) як сума витрат виробництва і прибутку;

г) на основі виробничої собівартості.

11. Найпоширенішим методом внутрішнього ціноутворення на вітчизняних підприємствах є:

а) ціноутворення на базі фактичної ціни готової (кінцевої) продукції;

б) ціноутворення на договірній основі;

в) ціноутворення на основі ринкових цін;

г) ціноутворення на базі витрат виробництва.

12. Якщо внутрішні товари виробляються підприємством із застосуванням секретних технологій, тоді неможливо викорис­товувати метод внутрішнього ціноутворення, що ґрунтується на:

а) базі фактичної ціни готової (кінцевої) продукції;

б) основі ринкових цін;

в) базі витрат виробництва;

г) договірній основі.

13. Нижня та верхня межі внутрішньої ціни виражаються відповідно рівнями:

а) виробничих витрат підрозділу-постачальника та ринкової ціни;

б) прямих витрат підрозділу-постачальника та собівартості кінцевої продукції;

в) ринкової ціни аналогічної продукції внутрішньокоопераційного призначення та собівартості кінцевої продукції;

г) доданих витрат підрозділу-постачальника та повної собівартості продукції.

14. До основних методів установлення внутрішніх цін не на­лежить:

а) ціноутворення на основі витрат виробництва;

б) ціноутворення на основі очікуваного економічного ефекту;

в) ціноутворення на договірній основі;

г) ціноутворення на основі ринкових цін.

15. Основними недоліками встановлення внутрішньої ціни на основі витрат виробництва є:

а) завищення витрат підрозділу-постачальника;

б) відсутність стимулів у підрозділів зменшувати ціну;

в) незаінтересованість приймати ефективні управлінські рішення;

г) усі попередні відповіді правильні.

16. До основних переваг методу внутрішнього ціноутворення неї базі ринкових цін належать:

а) стимулювання підвищення ефективності роботи підрозділів;

б) сприяння зростанню продуктивності праці;

в) можливість достовірно оцінювати ефективність діяльності підрозділів;

г) усі попередні відповіді правильні.

17. Недоліками внутрішніх цін, визначених на базі ринкових, є:

а) ринкові ціни неточно відображають виробничі витрати підрозділу;

б) ринкові ціни не забезпечують основу господарської взаємодії підрозділів;

в) ринкові ціни не стимулюють підвищення роботи підрозділів;

г) усі попередні відповіді є недоліками внутрішніх цін.

18. Основною проблемою встановлення внутрішньої ціни на базі фактичної ціни готової (кінцевої) продукції є:

а) узгодження інтересів постачальників і споживачів продукції внутрішньокоопераційного призначення;

б) визначення обсягу витрат виробництва продукції внутрішньокоопераційного призначення;

в) встановлення розміру прибутку, що включається у внутрішню ціну;

г) усі попередні відповіді правильні.

19. Перевагою ринкових цін як бази для формування внутрішніх цін є:

а) вони забезпе­чують основу господарської взаємодії підрозділів і дозволяють об’єктивно оцінити ефективність їх діяльності;

б) створюють стимули до підвищення ефективності роботи підрозділів;

в) позитивно впливають на продуктивність праці й конкурентоспроможність вну­трішньої продукції;

г) усі попередні відповіді правильні.

20. Недоліком внутрішніх цін, сформованих на договірній основі, є:

а) певний суб’єктивізм;

б) тривалість процесу встановлення цін;

в) ризик виникнення конфліктних ситуацій;

г) усі попередні відповіді правильні.

21. Підрозділу підприємства для виробництва кінцевої продук­ції необхідний комплектуючий виріб, вартість якого на ринку становить 15 грн. У разі організації внутрішньокоопераційних поставок підрозділ-постачальник комплектуючого виробу втра­чає 6 грн. прибутку на кожну одиницю своєї продукції за рахунок скорочення зовнішнього продажу. Собівартість виробу внутрішньокоопераційного призначення 10 грн. Ураховуючи наведену інформацію, можна зробити такий висновок:

а) підприємству не доцільно підтримувати внутрішню закупівлю комплектуючих, оскільки внутрішня ціна потрібних виробів перевищує ціну їх зовнішнього придбання;

б) підприємству доцільно організувати внутрішню закупівлю комплектую­чих, оскільки ціна зовнішніх закупівель перевищує ціну внутрішніх поставок;

в) прибуток підприємства зменшиться на 6 грн. у розрахунку на кожну одиницю продукції, якщо комплектуючі постачаються за внутрішньокоопераційною угодою;

г) підприємство збільшить прибуток від реалізації кінцевої продукції на 5 грн. у розрахунку на кожну одиницю продукції, якщо комплектуючі постачаються за внутрішньокоопераційною угодою.

22. Залишковий принцип розподілу прибутку підприємства дає можливість:

а) акумулювати частину коштів на рівні підприємства для вирішення питань розвитку підприємства;

б) правильно визначати виробничу і повну собівартість про­дукції;

в) зберігати частину коштів підприємства на випадок неперед­бачених ситуацій, стихійного лиха;

г) усі попередні відповіді правильні.

23. Критерієм розподілу частини прибутку підприємства між його виробничими підрозділами є:

а) коефіцієнт розподілу прибутку;

б) витрати виробництва підрозділу за кошторисом;

в) додані витрати виробництва підрозділу;

г) усі попередні відповіді правильні.

24. Валовий прибуток виробничого підрозділу є джерелом сплати:

а) орендної плати;

б) відшкодування збитків;

в) повернення внутрізаводських кредитів та процентів за кре­дит;

г) усі попередні відповіді правильні.

25. Внутрізаводські договори укладаються на:

а) оренду приміщення, устаткування тощо;

б) постачання сировини і матеріалів;

в) постачання готової продукції та надання послуг;

г) усі попередні відповіді правильні.

26. Додані витрати підрозді­лу включають:

а) власні витрати підрозділу;

б) витрати допоміжних підрозділів, які співпрацюють з ним на договірній основі;

в) витрати обслуговуючих і забез­печуючих підрозділів, які співпрацюють з ним на договірній основі;

г) усі попередні відповіді правильні.

27. Визначте, яке з тверджень є не правильним:

а) коефіцієнт розподілу прибутку доводиться до підрозділів як єдина норма рентабельності;

б) коефіцієнт розподілу прибутку визначається як відношення суми доданих витрат до чистого прибутку;

в) коефіцієнт розподілу прибутку показує частку чистого прибутку щодо доданих витрат;

г) усі попередні твердження є правильними.

Практичні завдання