6.4 Практична робота з географії

У царині географічної шкільної освіти провідну роль відіграє практична діяльність учнів. Виконання практичних робіт забезпечує формування вміння застосовувати теоретичні знання з метою самостійного отримання необхідної географічної інформації та озброює учнів такими важливими вміннями, як читання, аналіз і співставлення географічних карт, спостереження у довкіллі, робота із географічними базами даних тощо.

Як вже зазначалось у п.6.1, практична робота є формою-видом проведення навчання географії,яку можна віднести і до урочної, і до позаурочної форм-типів такого проведення у загальній схемі форм організації навчального процесу з географії (див. рис.6.1).

Таким чином, практична робота з географії – передбачена програмою форма-вид проведення навчання географії, яка базується на самостійній навчально-пізнавальній діяльності учнів, яка здійснюється ними за допомогою різноманітних засобів навчання з метою застосування географічних знань на практиці чи отримання таких знань через практичні дії та формування географічних вмінь і навичок. Практична робота передбачає обов’язкове подавання учнями результатів своєї діяльності для оцінювання їх учителем.

Значущість практичної роботи полягає, насамперед, у тому, що саме у процесі її виконання формуються інтелектуальні, навчальніта практичні вмінняйнавички учнів, що є одним з найбільш значущих завдань шкільної географії (див. п.3.3.3). Окрім того, саме практична роботасприяє отриманню учнями досвідувикористовування різноманітних джерел географічної інформації з метою самостійного здобування знань, що забезпечує формування провідних географічних компетентностей.

Перелік обов’язкових різновидів практичної роботи наведено у Програмі для загальноосвітніх навчальних закладів з географії[програма]. Їх у цілому зорієнтованона формування різноманітних умінь учнів, передусім умінь:

1. користуватися текстом підручника та статистичними даними;

2. називати й показувати на карті різноманітні географічні об’єкти;

3. читати різні види карт і працювати з ними;

4. визначати географічні координати, напрями та відстані за картами та планами;

5. спостерігати за різноманітними об’єктами, процесами та явищами у довкіллі та аналізувати їх;

6. встановлювати географічні причинно-наслідкові зв’язки;

7. характеризувати природні об’єкти, процеси та явища, а також взаємозв’язки між природними компонентами;

8. давати фізико-географічні характеристики окремим природно-територіальним комплексам;

9. порівнювати географічні об’єкти, процеси та явища;

10. пояснювати та оцінювати взаємозв’язки між компонентами природи та економіки;

11. застосовувати загальні фізико-та економіко-географічні поняття у процесі аналізу конкретних географічних об’єктів, процесів і явищ;

12. давати комплексні характеристики підприємств, галузейекономіки, економічних районів, територіально-виробничих комплексів тощо;

13. виявляти зв’язки природи та суспільства та їхній взаємний вплив;

14. аналізувати геоекологічні та екологічні ситуації;

15. прогнозувати можливі напрямки розвитку, змін і взаємного впливу різноманітних географічних об’єктів вивчання.

Сучасна програма з географії має спрямовувати на те, що виконання учнями системи практичних робіт повинно забезпечити оволодіння ними картографічно-геоінформаційними, порівняльно-історичними, геоекологічними та геосистемними підходами й методами.

Зокрема, виконання практичних робіт у 6-му класі передбачає проведення спостережень за сезонними змінами погоди, режимом водойм, рослинності та тваринного світу, а також систематичне використання карт і місцевого краєзнавчого матеріалу.

Основною метоюпрактичних робіт у 7-му класі є оволодіння учнями прийомами, які в сукупності забезпечують уміння читати різні види карт і працювати з ними. Практичні роботи проводяться з використанням різноманітних карт, атласів, контурних карт і підручників.

Практичні роботи 8-го класу спрямовано на виявлення органічного зв’язку природи й суспільства у межах своєї країни та їхнього взаємного впливу.

Більшість практичних робіт 9-го класу вимагає самостійного використання учнями економіко-географічних карт і статистичних даних і передбачає різноманітну роботу з текстом підручника.

У 10-му класі учні мають завершувати формування практичних вмінь і набувати досвіду їхнього застосовування з метою самостійного отриманнягеографічних знань. При виконанні практичних робіт учитель сам обирає для більш детального вивчання ті країни, які відповідають пріоритетам зовнішньої політики України з урахуванням сучасної політико-економічної ситуації у світі ([(програма)]).

Характеризуючи методику проведення практичної роботи варто зазначити, що зазвичай перед її виконанням відбувається формування відповідних емпіричних і теоретичних географічних знань. У власне ж процесі практичної діяльності школярі конкретизують та узагальнюють ці сформовані знання та отримують і закріплюють практичні вміння з їхнього застосування.

А проте, практична робота може проводитись і перед вивчанням теоретичного матеріалу та спрямовуватись на самостійне здобування географічних знань учнями або на підготовку школярів до формування знань. Так, наприклад, практична робота «Спостереження за погодою та опрацювання зібраних матеріалів: складання графіка температур, діаграми хмарності й опадів і рози вітрів, опис погоди» сприяє підготовці учнів до вивчання типів погоди та її зміни у часі.

Отже, у процесі виконання практичної роботи з географії учні можуть конкретизувати теоретичнізнання, застосовувати щойно сформовані знання чи готуватись до вивчання нового матеріалу. Для прикладу, у першому випадку це може бути надписування чи друк назв вивчених географічних об’єктів на паперовій чи цифровій контурній карті; у другому – визначення координат за картами після вивчення географічної широти та довготи; у третьому – нанесення на карту своєї області найважливіших промислових і культурних об’єктів з метою вивчання економіки та суспільства рідного краю.

Підвиди практичної роботи з географії виділяють залежно від її дидактичної мети, використаних джерел інформації, способу фіксації результатів, змісту, характеру та форми навчально-пізнавальної діяльності та проведення навчання географії (табл.6.9).

Таблиця 6.9 – Підвиди практичної роботи з географії

За дидактич-ною метою	За джерелами інформації	За способом фіксації результатів	За змістом	За характером діяльності учнів	За формами організації діяльності та проведення навчання
навчальна тренуваль-на узагаль-нювальна контрольна	об’єктно-натуральна приладно-природнича текстово-аналітична візуально-образна картогра-фічна графіко-діаграмна та таблична геоінфор-маційна	описова з вирішення географічних задач зконтурною картою зграфічно-знаковою моделлю з ведення польового щоденника зі створення плану місцевості	хронологічна з математичним апаратом карти з визначання географічного положення з аналізу географічних об’єктів, процесівта явищ з виявлення географічних причинно-наслідкових зв’язків з комплексної характеристикигеографічних об’єктів вивчання з пояснення географічних закономірностей з тематичного моделювання, у т.ч. прогнозування	репродук-тивна продуктивна проектна дослід-ницька	індивідуаль-на фронтальна групова кооперовано-групова диференці-йована нестандартна

Послідовно розглянемо найбільш характерні складники та особливості систематизації, наведеної у табл.6.9.

Так, дидактичну мету практичної роботи поєднано, насамперед, з прогнозуванням результату навчально-пізнавальної діяльності учнів і визначенням етапів формуванням їхніх вмінь і навичок. Отже,за дидактичною метоюпрактичну роботу поділяють на такі її підвиди, як:

1) навчальна практична робота, що спрямована на застосування сформованих географічних знань на практиці та ознайомлення й початкове засвоєння алгоритмів нових практичних дій;

2) тренувальна практична робота, що сприяє усвідомленню алгоритмів практичних дій та формуванню вмінь. Їїспрямовано на виконання конкретних предметних вмінь,наприклад з визначення географічнихкоординат різних об’єктів вивчання, позначення цих об’єктів на контурній карті тощо;

3) узагальнювальна практична робота, на якій відбувається узагальнення й систематизація вмінь учнів і самостійне отримання ними географічних знань у процесі застосування цих умінь;

4) контрольна практична робота, на якійздійснюється перевірка й оцінювання (контроль) рівня сформованості вмінь учнів та досвіду їхнього застосування. При цьомуконтроль може бути поточним (роботи учнів перевіряються та оцінюються вибірково) тапідсумковим (перевіряються та оцінюються роботи всіх учнів).

Аналіз шкільної практики навчання географії свідчить, що виконання різновидів практичної роботи може викликати значні ускладнення за умови, коли вчителі не враховують відмінності практичної роботи за дидактичною метою та проводять їх безсистемно – як поодинокі, не пов’язані між собою.

Формування й застосування вмінь і навичок учнів значною мірою спирається на використання одного або декількохджерел географічної інформації. За цією ознакою виділяють підвиди практичної роботи, адекватні використанню різноманітних засобів навчання географії як джерел отримання знань (див. табл.4.1), а саме:

1)об’єктно-натуральна практична робота, коли учні працюють з реальними географічними об'єктами вивчання;

2) приладно-природнича практична робота, що базується назастосуванні геодезично-топографічних, метеорологічнихі інших засобів навчання географії;

3)текстово-аналітична практична робота, що передбачаєоперування учнів текстами підручників, довідників тощо;

4)візуально-образнапрактична робота, що потребує використання малюнків, фото, картин, рисунків тощо;

5)картографічна практична робота, коли як джерела інформації застосовуються географічні карти, картограми, контурні карти тощо;

6)графіко-діаграмна та таблична практична робота, коли використовується текстово-числова географічна інформація, подана у вигляді графіків, діаграм, таблиць тощо;

7) геоінформаційна практична робота, що ґрунтується на використанні як засобу отримання інформації новітніх геоінформаційних технологій, застосування яких у процесі навчання географії сприяєстворенню вельми сприятливих умов для ефективного формування в учнів досвіду накопичення, зберігання, опрацювання, відображення й поширення географічно координованих (просторових) даних (див. р.4-5).

Підвиди практичної роботи можна диференціювати і за способом фіксації результатів власної практичної діяльності учнів, розрізняючи практичну роботу: описову;з вирішення географічних задач;з контурною картою;з графічно-знаковою моделлю (див. рис.4.2);з ведення польового щоденника та зі створення плану місцевості.

Особливе значення при цьому має такий підвид, якпрактична робота, яку учнівиконуютьз контурною картою, як паперовою, так і цифровою. Такадіяльність, по-перше, сприяє закріпленню школярами вмінь і навичок та розвитку їхнього просторового мислення. По-друге,робота з контурною картою потребує одночасного залучення різних видів пам’яті (зорової, слухової та моторної?), формує вміння аналізувати, зіставляти, порівнювати, узагальнювати та робити висновки. По-третє, виконання практичних графічно-знакових маніпуляцій з контурною сприяє формуванню картографічнихі геоінформаційних вмінь учнів.

При практичній роботі з контурною картою вчитель має проінформувати учнів щодоосновнихвимог, що висуваютьсядо оформлення такоїкарти:

• написи і підписи мають бути чіткими та акуратними та легко читатися;

• розмір літер та проміжки між ними повинні бути однаковими;

• написи потрібно розташовувати у вільних від зображень географічних об'єктів місцях;

• назви об’єктів, які займають на карті невелику площу, слід розташовувати у напрямку паралелей;

• площинні географічні об’єкти треба надписувати у середині їхнього зображення;

• назви річок слід розташовувати над їхнімконтуром у місцях невеликого навантаження на карту або поблизу витоку, у середній частині і біля гирла, якщо річки мають велику довжину;

• розміри написів мають відповідати величині та значенню географічних об’єктів вивчання;

• будь-які умовні знаки мусять відповідати існуючій системі графічно-знакових зображень, наведеній у атласах та підручниках;

• у легенді карти вміщують умовні знаки (крім загальноприйнятих), пояснення використаних скорочень, цифрових позначень тощо.

Оперування контурною картою ні в якому разі не повинно зводитися до копіювання карт атласів тощо. У ціломупрактичні завдання на контурних картах мають носити конструктивний характер, а основну їхню частину діти мусять виконувати в класі. Домашнє ж завдання, пов’язане з практичною роботою з контурною картою, не повинне вимагати багато часу на його виконання та не перевантажувати учнів.

Особливо різноманітними є підвиди практичної роботи за змістом, коли практичну роботу можна кваліфікувати як: хронологічну;з математичним апаратом карти; з визначення географічного положення;з аналізу географічних об’єктів, процесівта явищ; з виявлення географічних причинно-наслідкових зв’язків;з комплексної характеристики географічних об’єктів вивчання;з пояснення географічних закономірностей. а такожз тематичного моделювання, у т.ч. прогнозуваннястану та зміни географічних об’єктів вивчання.

Чітке визначення підвиду практичної роботи саме за змістом забезпечує комплексну концентрацію зусиль учителя на формуванні інтелектуальних умінь учнів.

Зокрема, за змістодного з підвидів практичної роботиправить формування вміння учнів виявляти та встановлюватигеографічні причинно-наслідкові зв’язки, наприклад між: елементами погоди; тектонічними рухами та формами рельєфу; різноманіттям рослин і тварин та інтенсивністюекономічної діяльністю людей тощо.

Для формування такого вмінняучням доцільно спочатку запропонувати виконати спеціальні практичні запитання та завданняна кшталт:

1. Визначте, що відбувається спочатку, а що потім,давши відповідь на запитання:

– Що, насамперед, визначає будову та висоту гір і рівнин: внутрішні процесичи зовнішні?

2. Визначте причину та наслідок у твердженні:

– Базис ерозії змінюється, річка заглиблює своє русло.

3. Доповніть речення, зважаючина причину та наслідок:

– Природний приріст населення збільшується, якщо . . .

4. Що необхідно визначити, причину чи наслідок, відповідаючи на запитання:

– Чому площа Сахари збільшується?

– До чого призводить зменшення кількості опадів у басейні річки?

Очевидно, щоу вищенаведенихпочаткових запитаннях і завданнях є одна причина та один наслідок. А от далі учні мають зрозуміти, що одна причина може мати кілька наслідків і навпаки, тому поступово завдання ускладнюються:

1. Назвіть причину та наслідки у географічній закономірності:

– Після побудови великого водосховища на прилеглих територіях змінився мікроклімат і рослинний покрив і погіршились умови для вирощування традиційних для регіону сільськогосподарських культур.

2. Назвіть наслідок і причини у географічній закономірності:

– Зниження рівня Мертвого моря пов’язано з кліматичними змінами та економічною діяльністю населення.

За характером навчально-пізнавальної діяльності учніввирізняють такі підвиди, як репродуктивна, продуктивна, проектнатадослідницькапрактична робота (див. табл..6.9).

Якщо практична робота ґрунтується на застосуванні засвоєних географічних знань і вмінь у відомій ситуації та виконується за зразком, то вонакваліфікується якрепродуктивна. Самостійність учнів при виконанні такої роботи є досить відносною, позаяк учні здійснюють практичну діяльність за відомим планом, а вчитель при цьому ретельно інструктує їх щодо послідовності виконання дій і допомагає виконувати практичні завдання.

До продуктивної практичної роботи як підвиду належить та, що зорієнтована на спроможність учнів застосовувати географічні знання та вміння у нових умовах задля виконання завдань, що спрямовано на отримання нових знань. Утім, при виконанні такої практичної роботи учні звертаються до вчителя з питаннями і вінпочасти керує їхньою діяльністю. У ціломупрактичні завдання продуктивного характеру вимагають від учнів пошуку причин або наслідків у подібній чи новій ситуації, висловлення думокщодо змісту зв’язку між причиною та наслідком і доведення правильності цих думок.

Проектна практична робота передбачає наявність завдань, спрямованих на вивчання конкретних географічних об’єктів, процесів чи явищ на проблемному рівні. У таких завданнях визначається мета практичної діяльності учнів і етапи та строки її виконання та плануються методи й прийоми роботи, форми звітності та критерії оцінювання. Проектну практичну роботу загалом спрямовано на організацію аналітичної діяльності учнів.

Дослідницька практична робота як підвидґрунтується на виконанні практичних завдань творчого рівня, поєднаних із самостійним застосуванням знань і вмінь учнів з метою пошуку невідомих раніше шляхів вирішення задач, розв’язання проблем та отримання нових знань та способів дій. Такі практичні завдання немістять прямих інструкцій щодо їхнього виконання і учень сам визначає способи виконання дослідницької роботи.

За формою організації навчально-пізнавальної діяльності учнів і проведення навчання географіїза підвиди практичної роботи (з їхніми різновидами)правлятьіндивідуальна, фронтальна, групова, кооперовано-групова, диференційованатанестандартна практична робота.

Індивідуальна практична робота вимагає від учителя підготовки окремих завдань для кожного учня. Така робота може виконуватись учнями у різністроки залежно від їхніх індивідуальних особливостей. Крім того, вчитель має змогу на уроках різних видів вибірково давати учням, за потреби, тренувально-практичні завдання з метою покращення їхніх вмінь.

Фронтальною практична робота буде за умови, коли однакові практичні завдання виконують усі учні в однакові строки. Зазвичай до такогопідвидуналежать практичні завдання, що виконуються упродовж кількох уроків.

За приклад фронтальної практичної роботи можуть правити такі практичні завдання, як: "Позначення та підписування (друк) на контурній карті найбільших літосферних плит, сейсмічних поясів, вулканів, гір і рівнин» (6 клас); «Нанесення на контурну карту географічної номенклатури Світового океану» (7 клас); «Позначення на контурній карті річок, озер, водосховищ, каналів і боліт. Аналіз забезпеченості водними ресурсами різних територій України» (8 клас).

Групова практична робота може мати свої різновиди за рахунок її проведення у парах, трійках, малих (3-5 осіб) та великих групах учнів. Групові завдання при цьому мають бути складникомзагального завдання цієї практичної роботи, що виконується. Усі учасники групи виконують одне спільне завдання, опрацьовуючи різні джерела географічної інформації. Вони допомагають одне одному, разом оформлюють звітну документацію, узагальнюють результати своєї практичної діяльності та роблять теоретичні висновки.

Кооперовано-групова практична робота передбачаєне тільки співпрацю, а йвзаємонавчання учнів у групах. У такий спосіб доцільно виконувати практичні завдання, що розраховано на опрацювання значної кількості географічного навчального матеріалу та вимагають багато часу для їхнього виконання.

За приклад кооперовано-групової практичної роботи можуть правити практичні завдання на кшталт: «Складання комплексної порівняльної характеристики двох океанів» (7 клас); «Складання порівняльної характеристики природних зон і країв України» (8 клас); «Нанесення на контурну карту області найважливіших економічних і культурних об’єктів і складання проекту перспективного розвитку області» (9 клас); «Порівняльна характеристика промисловості ФРН і Франції, Великобританії та Італії (за вибором)" та"Характеристика зв’язків України з країнами-сусідами» (обидва – 10 клас).

При проектуванні диференційованої практичної роботи вчитель розробляє завдання, розраховані на умовні групи учнів різного рівня сформованості географічних знань і вмінь, інтелектуальних умінь, прийомів навчально-пізнавальної діяльності, зацікавленості предметом тощо. Завдання цього підвиду практичної роботи мають різний рівень складності та оцінюються різною кількістю балів. При цьомуучні повинні самостійно обрати ті завдання, які відповідають їхнім навчально-пізнавальним можливостям.

Нестандартна практична робота вимагає від учителя особливої підготовки. Варто пам’ятати, що вибір різновиду проведення такої практичної роботи безпосередньо пов’язано з визначенням кінцевого результату роботи учнів: умінь, що мають бути сформовані, звітної документації, що треба подавати, та теоретичних висновків, що повинні бути отримані. Так,доволі ефективним може бути проведення практичної роботи у формі дослідження, що ґрунтується на самостійній пошуковій діяльності учнів (експериментально-лабораторне дослідження, експедиційне дослідження тощо). До того ж, практична робота може проводитись у формі дидактичної гри: сюжетно-рольової (екскурсія, мандрівка тощо) або імітаційно-моделювальної (подорожі тощо). У 8х -10х класах вчителюдоцільно запроваджувати ділову гру як різновид нестандартної практичної роботи.Такий різновид передбачає самостійне здобування географічних знань і вмінь учнями, їхнє поширення, поглиблення й систематизацію та ґрунтується на взаємонавчанні та співпраці школярів і розвиткові їхніх партнерських стосунків.

Існують певні загальні вимоги до проведення практичної роботи з географії, незалежно від її підвиду чи різновиду, які зводяться до необхідності:

1)ознайомлення учнів з метою та основними завданнями практичної роботи з конкретизацією вмінь, які школярі повинні засвоїти;

2)проведення мотивації практичної діяльності учнів з максимальним поєднанням її з майбутньою життєдіяльністю школярів;

3)актуалізації географічних знань, необхідних для застосування при виконанні практичної роботи;

4) пояснення форми звітування учнів щодо результатів виконання роботи;

5) повідомлення критеріїв оцінювання навчально-пізнавальної діяльності учнів;

6) демонстрації учням у доступній формі виконання нових практичних дій з попередженнямщодо можливих помилок, яких вони можуть припуститися;

7)організації діяльності учнів, спрямованої на засвоєння нових умінь, спочатку на репродуктивному, а потім на продуктивному та творчому рівнях;

8) пропонування учням різноманітних шляхів досягнення мети зі створенням творчої атмосфери співпраці;

9) застосування ігрових елементів, творчих завдань і оригінальних способів фіксації результатів практичної роботи та різноманітних форм і видів контролю навчальних досягнень учнів;

10) поєднання практичної діяльності з формуванням теоретичних географічних знань (через тлумачення понять, визначення та конкретизацію причинно-наслідкових зв’язків, встановлення закономірностей тощо);

11)здійснення індивідуально-зорієнтованого та диференційованого підходу до організації самостійної практичної? роботи учнів.

Практичні роботи контролюються відповідно до їхньогопідвиду, зокрема, навчальні та тренувальні роботи можуть оцінюватися вибірково чи фронтально (на розсуд учителя), а узагальнювальні та контрольні – фронтально.

Під час виконання практичної роботи використовуються різноманітні методичні прийоми навчання географії, але найширше, звісно, прикладні методичні прийоми навчання (див. п.3.2.3).

Незалежно від підвиду практичної роботи,результати, отримані учнями при її виконанні, фіксуються, насамперед, в учнівських зошитах, а також на паперових чи цифрових контурних картах тощо. Після проведення практичної роботи вчителю доцільно продемонструвати учням зразки найкращого виконання практичних завдань і оформлення їхніх результатів і надати школярам можливість бачити приклади творчого підходу однокласників до навчально-пізнавальної діяльності.

Запитання та завдання для самоконтролю:виправив

1. Визначте провідні особливості практичної роботи з географії.

2. Які завдання стоять перед учителем географії при проектуванні та проведенні практичної роботи?

3. Які вміння слід формувати на практичній роботі з географії?

4. У чому полягає спрямування практичних робіт, що проводяться на уроках географії у різних класах загальноосвітніх шкіл?

5. Окресліть місце та значення емпіричних і теоретичних знань з географії при проведенні практичної роботи.

6. За якими ознаками вирізняють підвиди практичної роботи з географії?

7. Дайте характеристику підвидам практичної роботи, які виділяють за дидактичною метою.

8. Які підвиди практичної роботирозрізняють за ознакою джерел географічної інформації?

9. Наведіть приклади підвидів практичної роботи, які виділяють за способами фіксації її результатів.

10. Окресліть особливості підвидів практичної роботи за її змістом.

11. Дайте характеристику репродуктивній, продуктивнійі творчій практичній роботі.

12. Наведіть приклади нестандартної практичної роботи.

13. Проаналізуйте основні вимоги до проведення практичної роботи з географії.