6.1.3. Інтерактивний режим організації навчально-пізнавальної діяльності з географії
Наразі у вітчизняній школі розповсюджується застосування форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії у інтерактивному режимі. До визначальних рис інтерактивного режиму організації навчання належать:
1) суб’єкт-суб’єктні стосунки між вчителем і учнями, за яких вони є рівноправними та рівнозначними суб’єктами;
2) постійна активна взаємодія всіх учнів;
3) співнавчання та взаємонавчання учнів між собою;
4) відсутність домінування одного учасника навчального процесу над іншим та однієї думки над іншою.
Примітка. Інтеракція (від англ. іnter – взаємний,action – дія) – здатність взаємодіяти або знаходитися у режимі бесіди, діалогу з ким-небудь.
Інтерактивний режим організації навчання не є новим для української школи. Так, у1920-ті роки у практиці радянської школи, в т.ч. на теренах України, набув поширення т.зв. бригадно-лабораторний метод, що передбачав співпрацю та взаємонавчання учнів. У 1980–1990-х роках застосування елементів інтерактивного навчання географії активно запроваджувалося М.С. Винокур та О.Я. Скуратовичем([57]).
У 1980-х роках інтерактивні форми організації навчання активно розвивалися та вдосконалювалися у Західній Європі та США. Варто зазначити, що Національним тренінговим центром США (штат Меріленд) було проведено дослідження, які засвідчили, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити відсоток засвоєння навчального матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття та волю. На основі результатів цих досліджень було побудовано наразі широко відому т.зв. піраміду ефективності навчання(рис.6.2).
Лекції – 5 % засвоєння
Читання – 10 %
Відео- та аудіоматеріали – 20 % засвоєння
Демонстрація – 30 % засвоєння
Дискусійні групи – 50 % засвоєння
Практична діяльність – 75 % засвоєння
Застосування отриманих знань одразу після їхнього засвоєння з метою навчання інших – 90 % засвоєння
Рис. 6.2"Піраміда ефективності навчання"([Пометун])
Рис.6.2 «Піраміда ефективності навчання» (за [318])
Отже, згідно з рис.6.2, найменшою є ефективність засвоєння за умов застосування пасивного навчання (лекція – 5 %, читання – 10 %). Найефективнішим же виявляється застосування отриманих учнями знань одразу після їхнього засвоєння з метою навчання інших учнів.
Таким чином,інтерактивний режим організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії – це спосіб спільної навчально-пізнавальної діяльності, суть якої полягає у взаємонавчанні, коли всі учасники навчального процесу взаємодіють між собою, обмінюються інформацією, спільно розв’язують проблеми, моделюють ситуації та оцінюють колективні та власні дії з реалізацією загального принципу «учень здобуває знання та навчає інших». Такі підходи до навчання передбачають паритетну співпрацю й поєднання зусиль учителя та учнів задля досягнення спільного результату.
Інтерактивний режим організації навчання відрізняється від традиційного (див. п.6.1.1) власною своєрідною логікою освітнього процесу: не від теорії до практики, а від формування нового досвіду до його теоретичного усвідомлення через застосування. Тобто, досвід здобування знань і формування вмінь учнів є джерелом їхнього взаємонавчання (табл.6.1).
Таблиця 6.1 – Зіставлення традиційного та інтерактивного режиму організаціїнавчально-пізнавальної діяльності учнів з географії у різних аспектах
Традиційний режим |
Інтерактивний режим |
Організаційний аспект: |
|
• алгоритмізація навчально-пізнавальної діяльності учнів |
•регламентованість навчальних дій учнів |
• говорить один |
• говорять усі за регламентом |
• спілкування учнів обмежене |
• усі спілкуються |
• тиша у процесі самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів |
• робочий шум |
• постійне робоче місце кожного учня |
• зміна робочих міст учнем |
Дидактичний аспект: |
|
• навчає професійний педагог-географ |
• учні навчають один одного |
• однаковий темп навчання |
• різний темп навчання |
• обмежена самостійність учнів |
• спонукання учнів до самостійності |
• обмежена співпраця учнів |
• співпраця – основа навчання |
• засвоєння та застосування знань і вмінь розмежовано |
• засвоєння та застосування знань і вмінь максимально зближено |
Аспект, що розвиває: |
|
• учитель ставить однакові навчальні вимоги до всіх, орієнтується на середнього учня |
• навчальні вимоги вчителя відповідають індивідуальним особливостям учнів |
• не формується вміння учнів стисло формулювати власні міркування, відстоювати їх публічно |
• учні вчаться мислити, аргументовано відстоювати та доводити свою думку, вести публічну полеміку |
• учні не вміють пояснити одне одному суть географічних об’єктів, процесів та явищ, що вивчаються |
• розвиток здатності учнів передавати нову географічну інформацію у доступній для інших формі |
Виховний аспект: |
|
• кожен учень працює на себе |
• учень співпрацює з однокласниками як колегами |
• відсутність корпоративності у стосунках учнів |
• формування позитивних стосунків корпоративної залежності учнів |
При застосуванні інтерактивного режиму організації навчання провідним мотивом школяра є необхідність передати інформацію товаришеві та навчити його тому, що знаєш і вмієш сам. Тобто, кожен учень здобуває частину географічних знань і вмінь та обмінюється ними з іншими.
У інтерактивному режимі навчально-пізнавальна діяльність учнів з географії має активно-перетворювальний характер і здійснюється за таким алгоритмом:
1.Розпізнавання нового географічного навчального матеріалу та поєднання його із засвоєним раніше.
2. Адекватне сприймання змісту того, що вивчається.
3. Пояснення товаришеві щойно отриманої географічної інформації шляхом:
1) адаптаціїції інформації та її трансформації у доступні для сприйняття однокласників терміни й форми (пояснення «своїми словами»);
2) інтерпретації інформації через власне тлумачення змісту географічного навчального матеріалу, його перегруповування та пояснення географічних причинно-наслідкових зв’язків;
3) екстраполяції отриманих географічних даних, зокрема через власні прогнозні рішення, що ґрунтуються на розумінні основних тенденцій географічних об'єктів вивчання, тощо.
Отже, за інтерактивного режиму організації навчання кожен учень і вчитель є рівноправними й рівнозначними суб’єктами навчання. І за таких умов провідною функцією вчителя є оптимальна організація саме розумової та операційної діяльності учнів передусім на уроці географії.
Доцільно нагадати, що серед ключових географічних компетентностей учнів важливе місце посідає саме комунікативна (див. р.1), яка передбачає розвиток уміння конструктивного обміну географічною інформацією між двома (діалог) або більше (полілог) співрозмовниками. Так от саме інтерактивне навчання передбачає застосування комунікативної моделі формування географічних знань і вмінь. Застосування такої моделі передбачає досягнення таких цілей, як:
1) розвиток критичного логічного мислення учнів;
2) вироблення їхнього вміння активно вислуховувати, висловлювати та аргументовано відстоювати власні думки;
3) формування в учнів здатності оцінювати погляди інших і співвідносити їх з власними;
4) сприяння розвитку у учнів навичок мовленнєвої культури та чеснот демократичного суспільства (толерантності, полі культурності та плюралізму).
Системне застосування комунікативної моделі у процесі навчання географії забезпечує:високий рівень залучення учнів до навчальної діяльності; можливість висловлювати та відстоювати власні погляди; набуття досвіду публічних виступів, плідної співпраці, демократичного діалогу та розумного компромісу.
Слід звернути також увагу на те, що під час реалізації всіх інтерактивних форм організації навчання (див. рис.6.1 і далі) в тій чи іншій мірі використовується ситуативне моделювання, яке передусім передбачає побудову навчального процесу на основі залучення учнів до ігрового моделювання життєвих ситуацій. У процесі такого моделювання відбувається зіткнення поглядів, що має на меті пошук ефективного розв’язання проблем чи вирішення спірних питань.
У цілому, насамперед за характером взаємодії учнів, розрізняють такі основні форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії у інтерактивному режимі, як групово-інтерактивна, кооперовано-інтерактивна та дискусійно-інтерактивна з подальшим поділом цих форм як типів на певнівиди (рис.6.3).
Рис.6.3 Основні типи та види форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії у інтерактивному режимі
Парно-трійкова інтерактивна форма організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії передбачає, по-перше, різну кількість учасників, у т.ч. змінний їхній склад, і, по-друге, одночасне виконання одного й того самого завдання усіма учнями, об'єднаними попарно чи по троє. Ця форма організації як тип поділяється на такі її головні форми-види, як: парно-інтерактивна форма, інтерактивна форма ротаційних «трійок» і інтерактивна форма «Карусель» (див. рис.6.3).
Парно-інтерактивна форма-вид організації навчання вимагає запровадження рольових вимог до навчально-пізнавальної діяльності учнів у парах, яка здійснюється, наприклад у вигляді: інтерв’ю зі спеціалістом (синоптиком, економістом, політиком тощо), репетиторства (один учень допомагає іншому у підготовці до тестування) тощо.
Навчально-пізнавальна діяльність учнів, організована в інтерактивній формі-виді ротаційних (змінних) «трійок», як і парно-інтерактивна форма, сприяє активному ґрунтовному аналізу та обговоренню нового географічного навчального матеріалу з метою його осмислення. Для запровадження такої форми організації учнівської діяльності вчителю необхідно розробити проблемні запитання, що мають допомогти учням проаналізувати новий, або вже знайомий навчальний матеріал. При цьому початково учнів об’єднують по троє (у «трійки») та розташовують у класній кімнаті так, щоб усі «трійки» утворювали коло. Потім перед усіма учням класу ставиться відкрите проблемне запитання (однакове для всіх), наприклад: «Чи сприяє економіко-географічне положення України її інтенсивному економічному розвитку?» (9-ий клас). Усякий учасник кожної «трійки» мусить відповісти на це запитання по черзі і «трійка»" продукує спільну відповідь. Після короткої відповіді учні довільно отримують номери від 1 до 3 у кожній «трійці». У подальшому учні з номером 1 переходять до наступної «трійки» за годинниковою стрілкою, а учні з номером 3 переходять до попередньої «трійки» проти годинникової стрілки. Учні з номером 2 залишаються на місці і є постійними членами «трійок». Результатом усього цього буде цілком новий склад усіх «трійок», за якого продовжується обговорення проблемного питання та продукування нових спільних відповідей.
Інтерактивна форма-вид «Карусель» «сповідує» ті ж підходи до організації діяльності учнів, що і форма змінних «трійок», а проте відповідна ротація відбувається вже стосовно учнів у парах. Цю форму організації доцільно застосовувати у класах з малою кількістю учнів.
Кооперовано-групову інтерактивну форму організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії застосовують у тих випадках, коли проблемне запитання чи завдання вимагає спільної для класу, а не лише індивідуально-групової діяльності. За тим учні класу об’єднуються у кілька невеликих мікрогруп (робочих груп). Окрім того, з числа сильних учнів може комплектуватися група експертів (експертна група). Робочі групи впродовж 5–10 хвилин готують відповіді на запитання чи виконують завдання, використовуючи необхідні джерела інформації: графічно-знакові географічні навчальні моделі, передусім карти, підручники, довідкові видання, науково-популярну літературу, роздавальний матеріал, ресурси Інтернету тощо.
Група експертів складає свій варіант відповіді або результатів виконання завдання та контролює час їхнього виконання групами. Коли обумовлений строк минає, представникам кожної робочої групи за чергою надається кілька хвилин для доповіді. Експерти фіксують основні положення виступів і на завершення пропонують узагальнені відповіді на запитання або результати виконання завдання. Групи обговорюють ці узагальнення та, за необхідності,доповнюють їх ідо учнівських зошитів занотовується узгоджений кінцевий варіант відповідей і результатів.
Щоб організувати щойно змістово викладену навчально-пізнавальну діяльність учнів з географії у кожній їхній мікрогрупі, вчитель має дотримуватися такого процедурного алгоритму:
1. Об’єднати учнів у мікрогрупи з 5–6 осіб з огляду на те, що це є оптимальною верхньою межею для проведення обговорення всередині мікрогруп. При цьому слід переконатися, що учні кожної мікрогрупи володіють географічними знаннями й вміннями, необхідними для виконання спільного завдання. Це зумовлюється тим, що якщо завдання виявиться занадто складним для більшості учнів певної мікрогрупи, то вони не докладатимуть зусиль до його конструктивного вирішення.
2. Запропонувати учням пересісти згідно з сформованими мікрогрупами. При цьому переконатися у тому, що учні сидять по колу – «пліч-о-пліч», позаяк усі члени мікрогрупи мають добре бачити одне одного.
3. Повідомити учнів щодо ролей, які вони мають розподілити між собою і виконувати під час групової діяльності. Для прикладу, такий розподіл зазвичай може передбачати наявність у кожній мікрогрупі:
1) керівника (топ-менеджера), який зачитує завдання мікрогрупі, організовує порядок його виконання, пропонує учасникам мікрогрупи висловитися за чергою, заохочує їх до роботи, підбиває підсумки та визначає доповідача від мікрогрупи;
2) секретаря, який стисло та розбірливо веде записи результатів роботи мікрогрупи;
3) експерта з джерел географічної інформації, який відповідає за інформаційне забезпечення діяльності мікрогрупи і, зрозуміло, має орієнтуватися в такій діяльності. За потреби окремо можна запровадити також «посаду» експерта-картографа;
4) менеджера, який має контролювати часову послідовність виконання завдання та взаємодію учасників мікрогрупи;
5) доповідача, який в змозі швидко зрозуміти та чітко висловити загальну думку мікрогрупи, доповідаючи щодо результатів її роботи.
Варто наголосити, що в цілому усі члени групи мають бути готовими висловити свої думки при підбитті підсумків діяльності мікрогрупи або допомогти доповідачеві від мікрогрупи.
4. Поставити перед кожною мікрогрупою конкретне завдання (підзавдання) та надати інструкції щодо організації його виконання (цей крок має сенс для таких видів-форм кооперовано-групової форми, як «Спільний проект», «Пошук інформації», «Коло ідей» тощо, див. далі). Зазначені інструкції мають бути максимально чіткими та лаконічними.
5. Ознайомити учнів з системою індивідуального та «мікрогрупового» оцінювання їхніх навчальних досягнень. При цьому доцільно окремо повідомити учнів щодо винагород за їхні спільні у мікрогрупах зусилля.
6. Підбити підсумки та прокоментувати результати індивідуальної та спільної у мікрогрупах навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Окреме та особливе значення для кооперовано-групової форми організації навчання в інтерактивному режимі має процедура власне виконання завдання, подавання мікрогрупами результатів колективної діяльності, їхнє узагальнення та узгодження з визначенням кінцевих результувальних рішень. З огляду на таке у кооперовано-груповій інтерактивній формі організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії як типі вирізняють такі її головні інтерактивні форми-види, як: «Діалог», «Синтез думок», «Спільний проект», «Пошук інформації», «Коло ідей» та «Мозаїка» та ін. (див. рис.6.3).
Так, суть інтерактивної форми-виду організації навчання «Діалог» полягає у спільному, толерантному до думки товаришів пошуку учнями узгодженого шляхом конструктивного обговорення рішення, що знаходить своє відображення і у переліку потрібних ознак відповіді, її кінцевому тексті, прийнятій схемі тощо. Діалогова форма організації виключає стійке протистояння учнів та «винищувальну» критику чиїхось позицій, бо всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших.
«Синтез думок» як інтерактивна форма-вид є дуже схожим за метою та початковою фазою на форму-вид «Діалог». Утім, після об’єднання у мікрогрупи та виконання в них завдання учні передають свій варіант записів іншим мікрогрупам, які доповнюють його своїми думками та підкреслюють те, з чим не погоджуються. Опрацьовані у такий спосіб аркуші передаються експертам, котрі зіставляють написане з власним варіантом і роблять загальний звіт, який обговорює та узгоджує весь клас.
Інтерактивна форма-вид «Спільний проект» теж передбачає спільний пошук учнями узгодженого рішення учнями всього класу. А проте, завдання мікрогрупам мають різний зміст і висвітлюють проблему за різними аспектами. По завершенні роботи кожна група звітує та записує на дошці вироблені положення. У результаті і формуються результати спільного проекту, які рецензується та доповнюються групою експертів.
«Пошук інформації», теж як інтерактивну форму-вид організації діяльності учнів через мікрогрупи, у цілому спрямовано на командний «погруповий» пошук невідомої раніше географічної інформації, що доповнює навчальний матеріал попереднього уроку чи домашнє завдання тощо та завершується відповідями на розподілені запитання. Ця форма використовується для того, щоб поширити, поглибити та узагальнити географічні знання учнів.
Метою інтерактивної форми-виду «Коло ідей» є вирішення гострих суперечливих навчально-пізнавальних питань і залучення всіх учнів до їхнього обговорення. У цьому випадку всі мікрогрупи мають виконувати одне проблемне завдання, яке, втім, складається з декількох аспектів. Після завершення виконання всього завдання кожна з мікрогруп озвучує лише один аспект проблеми, що обговорюється. За таких умов учитель запрошує до слова представників усіх мікрогруп за чергою, продовжуючи послідовне «поаспектне» опитування «за колом», доки не вичерпаються всі ідеї. При цьому він має уникати ситуації, коли перша мікрогрупа, що виступає, подає інформацію щодо всіх проблемних аспектів.
Інтерактивна форма-вид «Мозаїка» (інша назва «Ажурна пилка») використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням засвоювати великий обсяг географічної інформації за короткий час. Специфікою при цьому є обумовлена міграція учнів між мікрогрупами та експертними групами з відповідним обміном інформацією та накопиченням знань. Для реалізації форми-виду «Мозаїка» вчитель має використовувати такий процедурний алгоритм:
1. Добрати навчальний матеріал до уроку: фрагменти тексту підручника, географічні карти, інформаційні пакети тощо для кожної мікрогрупи. Приготувати завдання для мікрогруп і експертних груп.
За приклад такого навчального матеріалу може правити матеріал, що характеризує довкілля та економічну діяльність у межах кожної з природних зон Африки (7-й клас, урок з теми «Природні зони Африки»).
2. Підготувати пронумеровані та кольорові картки з метою об'єднання учнів у мікрогрупи та експертні групи.
3. Об’єднати учнів у мікрогрупи, що позначаються номерами (1, 2, 3…). У кожній такій групі має бути від 3 до 5 осіб, залежно від кількості учнів у класі. Роздати картки з номерами мікрогруп, після чого власне розташувати їх за цими групами (усі, хто має карти з однаковим номером, сідають поруч). Учасники мікрогрупи мусять зберігати її номер до кінця заняття.
4. Роздати мікрогрупам їхні інформаційні пакети та завдання. При цьому завданням учасників мікрогруп буде опрацювати надану інформацію та опанувати її на рівні, достатньому для обміну нею з іншими учнями.
Згідно з обраним прикладом інформаційні пакети матимуть назви: «Вологі екваторіальні ліси», «Савани», «Пустелі», «Твердолисті вічнозелені ліси та чагарники (середземноморські)», «Характер висотної поясності гірських територій» і міститимуть завдання спрямовані на визначення учнями особливостей розташування природних зон в межах материка за картами атласу, текстом підручника та додатковими навчальними матеріалами.
5.Створити експертні групи у такий спосіб: у кожній мікрогрупі всім учасникам необхідно роздати різнокольорові картки, за якими учні з картками одного кольору і утворять окремі експертні групи.
6. Після завершення роботи у мікрогрупах запропонувати учням розійтися за своїми «кольоровими» (експертними) групами, де вони стануть експертами з певних профільних питань, які будуть вивчалися у цих групах (у кожній експертній групі має бути представник кожної мікрогрупи).
За нашим прикладом це будуть групи кліматологів, ґрунтознавців, ботаніків, зоологів та екологів.
7.Роздати кожній експертній групі її інформаційні пакети та завдання.
У обраному прикладі завдання для експертів будуть такі: «Порівняйте кліматичні особливості природних зон і гірських територій Африки», «Проаналізуйте особливості ґрунтового покриву Африки за природними зонами та в горах», «Дайте характеристику рослинному світу Африки за природними зонами», «Дайте характеристику тваринному світу Африки за природними зонами», «Визначте провідні види економічної діяльності у межах різних природних зон Африки та екологічні проблеми, які там виникають».
Згідно з завданнями представники мікрогруп мають розповісти все, про що вони дізналися у своїй мікрогрупі, а потому за матеріалами підручника, картами атласу та додатковими навчальними матеріалами, що представлені вчителем в інформаційному пакеті, вивчати профільне питання своєї експертної групи. Причім кожен учасник групи вивчає окремий аспект цього питання, а потім повідомляє та пояснює отриману інформацію іншим учням своєї експертної групи.
До прикладу: кліматологи досліджують кліматотвірні чинники, розподіл температур, переважаючі вітри, режим випадіння, несприятливі кліматичні явища, акцентуючи увагу на перебігу цих процесів у межах окремих природних зон; ґрунтознавці вивчають чинники, що впливають на формування грунтового покриву Африки, різноманітність типів грунтів різних природних зон, їхні властивості, родючість та закономірності їхньої зміни з висотою у горах. За аналогічним алгоритмом працює решта експертних груп.
Таким чином члени кожної експертної групи стають експертами з профільного напряму цієї групи.
8. Після завершення роботи експертів, запропонуйте їм повернутися у свої мікрогрупи та поділитися географічною інформацією, яку вони отримали в експертних групах, з членами своїх мікрогруп.
Кожен експерт характеризує відповідний природний компонент природної зони, що вивчається мікрогрупою чи закономірності його зміни в горах, а решта учнів групи фіксує інформацію за допомогою текстової таблиці.
9. На останньому етапі представники мікрогруп презентують проведене учасниками мікрогрупи дослідження перед учнями класу та вчителем, який оцінює усні відповіді учнів і результати їхньої письмової та графічно-знакової (якщо така була) роботи.
У нашому випадку дають комплексну характеристику відповідної природної зони чи зміни висотних поясів у горах. чи закономірності його зміни в горах
Дискусійно-інтерактивна форма організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії як тип поділяється на такі її головні інтерактивні форми-види, як: «Мозковий штурм», «2-4 – разом», диспути, турніри та дебати (див. рис.6.3). Усі ці види за своєю суттю є керованими дискусіями, що передбачають широке публічне обговорення якогось суперечливого питання.
Зокрема, інтерактивна форма-вид «Мозковий штурм» широко використовується для вироблення кількох рішень конкретної географічної проблеми. Запровадження цієї видової форми спонукає учнів до прояву уяви та творчості та дає можливість вільно висловлювати думки. Мета власне «мозкового штурму» полягає у тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо обговорюваної проблеми від усіх учнів протягом обмеженого часу. При цьому навчальний процес організовується у такій послідовності:
1) презентація вчителя за змістом географічної проблеми (див. п.4.1-4.2) з чітким її формулюванням для аналізу;
2) висловлювання всіма учнями ідей, коментарів, пропозицій та наведення ними прикладів, пов’язаних з поставленою проблемою;
3) фіксація усіх щойно зазначених учнівських ідей тощо з їхньою візуалізацією на дошці (класній чи мультимедійній) у порядку їхнього виголошення без зауважень, коментарів чи запитань до них. При цьому:
– під час висування ідей тощо не можна пропускати жодної;
– недоцільним є оцінювання ідей під час висловлювання, позаяк учні зосередять більше уваги на їхньому відстоюванні, ніж на спробах запропонувати нові, більш досконалі;
– якнайбільша кількість ідей заохочується, оскільки наостанок ця кількість, зазвичай,спричинює якість розв'язання проблеми, до того ж за умов висування великої кількості ідей учасники «мозкового штурму» мають можливість більше пофантазувати;
4) спонукання всіх учнів до аналізу, розвитку або зміни ідей інших. При цьому вчителю слід зважати на те, що об’єднання або зміна запропонованих учнями ідей досить часто веде до висунення нових ідей, що перевершують за якістю початкові;
5) виділення кількох аспектів розв’язання проблеми та підбиття підсумків.
Доволі цікавою є інтерактивна форма-вид «2 – 4 – разом». При її застосуванні після постановки вчителем географічної проблеми учні обговорюють її у парах і визначають 5-6 найважливіших на їхній розсуд аспектів чи пропозицій стосовно розв’язання проблеми. Надалі вчитель пропонує об’єднати пари у четвірки учнів (як мікрогрупи), тобто такі об'єднані дві пари мають разом обговорити проблему, що розглядається, та вибрати з запропонованого раніше кожною парою шість спільних аспектів чи пропозицій стосовно розв’язання проблеми. Потому представники кожної мікрогрупи за чергою презентують класу спільно вироблене за однієї умови: ідеї, що вже було висвітлено, не повторюються. При цьому дійсно оригінальні пропозиції фіксуються на класній чи мультимедійній дошці та в учнівських зошитах.
Підґрунтям диспутів з географії як ще однієї інтерактивної форми-виду є дискусійне зіткнення різних думок школярів. Успіх диспутів здебільшого визначається їхньою тематикою, що має містити, як мінімум, дві протилежні точки зору на розв'язання певних географічних проблем. Учитель ретельно планує завдання диспутів, їхній хід, можливі варіанти та висновки, до яких учні мають дійти у результаті обговорення. Під час диспутів він має стежити за дотриманням правил їхнього проведення, надавати слово всім бажаючим учням, дотримуватися регламенту та толерантно регулювати черговість виступів. У цілому дидактичною метою диспутів є формування вміння учнів логічно й доказово відстоювати свою думку та всебічно осмислювати географічні причинно-наслідкових зв’язки та закономірності.
Таким чином, головними умовами проведення диспутів є:
1) організація спільного обговорення (обміну думками);
2) наявність спірного географічного питання (проблеми);
3) публічність обговорення (наявність аудиторії);
4) вербальна форма спілкування (діалог або полілог);
5) використання адекватних різноманітних унаочнювальних засобів навчання географії (див. п.4.1) та географічних навчальних моделей, насамперед графічно-знакових (див. рис.4.1-4.2);
6) наявність, як мінімум, двох учнів (або їхніх мікрогруп) з протилежними поглядами на географічну проблему, що виноситься на диспут.
Наразі широкого розповсюдження набуло і застосування на уроках географії такої інтерактивної форми-виду організації навчання, як турніри, що відрізняються метою, організацією та характером діяльності їхніх учасників. Проведення турнірів на уроках вимагає ретельної підготовки як учителя, так і учнів. Питання, які виносяться на обговорення на турнірах, мають бути проблемного спрямування, передбачати самостійну навчально-пізнавальну діяльність учнів у процесі підготовки та проведення турнірів і наявність доступних джерел географічних знань.
Примітка. Слід мати на увазі, що термін «турніри», з одного боку, визначається (та розглядається у цьому тексті) як інтерактивна видова форма організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці географії, а, з іншого боку, тлумачиться як систематична позакласна форма проведення навчання географії (див. рис.6.1 і далі п.6.6), в основу якої покладено однойменну інтерактивну форму організації.
Маючи багато спільних рис, географічні диспути та турніри, а проте, відрізняються за цілями, поставленими перед їхніми учасниками, особливостями організації та умовами проведення (табл.6.2).
Таблиця 6.2 – Зіставлення особливостей організації та умов проведення диспутів і турнірів з географії як інтерактивних форм-видів
Ознаки порівняння |
Диспут |
Турнір |
Мета учасників |
Обговорення, обмін думками, висвітлення учнями своїх позицій з метою правильного вирішення проблемного питання чи завдання |
Переконання суперників, отримання перемоги |
Особливості організації |
1.Потрібна попередня підготовка. 2.Кількість груп та їхня чисельність не обмежується.
3. Поділ учасників на групи відбувається безпосередньо під час уроку відповідно до їхніх власних переконань, оцінок, суджень або вимог учителя. Вирізнення функціональних обов'язків учнів бажане, а проте не обов’язкове. 4. Кількість питань для обговорення обмежується лише тематикою та тривалістю уроку. 5. Бажано використовувати відповідні різноманітні унаочнювальні засоби навчання географії та географічні навчальні моделі
|
|
Умови проведення |
1. Попередня підготовка забезпечує дискусійний процес, а добирання потрібних матеріалів проводиться відповідно до власних переконань учасників.
|
1. Попередня підготовка зводиться до підбору інформації, підготовки та фіксації виступів відповідно до функціональних обов'язків учнів.
2. Команди доводять свою точку зору, обґрунтовують заздалегідь визначену позицію, втім можуть і змінювати їх у процесі дискусії. 3. Кожний тур присвячено окремому питанню як складнику загальної тематики турніру. 4. Час турів турніру жорстко регламентовано. |
Слід зазначити, що застосування диспутів і турнірів як інтерактивних форм-видів організації навчання на уроці у повному обсязі є можливим переважно у 9–10-их класах. Утім шкільна програма з географії надає можливість використовувати окремі елементи цих форм-видів і у 6–8-их класах.
Дебати є однією з найскладніших інтерактивних форм-видів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів шляхом обговорення та знаходження консенсусу щодо дискусійних питань та проблем. Їх можна проводити лише тоді, коли учні навчились співпрацювати в мікрогрупах та засвоїли алгоритми розв’язання певних географічних проблем. У дебатах учасники займають кардинально протилежні позиції і відмінність їхніх протилежних точок зору на усвідомлення та вирішення дискусійних проблемних питань є вельми значною. З огляду на таке учням необхідно ретельно готуватися до публічного обґрунтовування правильності своєї позиції, намагаючись переконати опонентів змінити їхню позицію. А проте, інколи вчитель може поставити завдання на дебатування, яке спрямоване на спільне розв’язання обраної проблеми. У цьому випадку учні мають не тільки відстоювати власну точку зору, а й уважно вислуховувати протилежну сторону, щоб знайти точки дотику й виробити єдине узгоджене рішення.
Насамкінець слід зазначити, що запровадження застосування таких видів дискусійно-інтерактивної форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії як диспути, турніри та дебати є актуальним не тільки для уроків географії, а й для інших, позакласних форм проведення навчання географії, передусім для наразі широко розповсюджених за проведенням щорічних географічних олімпіад, турнірів і міжпредметних дебатів (див. попередню примітку та п.6.6).