Запитання та завдання для самоконтролю:

1. Розтлумачте сутність поняття «форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії».

2. Дайте характеристику фронтальній формі організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Наведіть приклади.

3. Дайте характеристику індивідуальній формі організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Наведіть приклади.

4. Дайте характеристику парній формі організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Наведіть приклади.

5. Проаналізуйте основні вимоги до парного навчання.

6. Дайте характеристику груповій формі організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Наведіть приклади.

7. Дайте характеристику кооперовано-груповій формі організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Наведіть приклади.

8. Назвіть етапи реалізації кооперовано-групової форми навчально-пізнавальної діяльності учнів.

9. Наведіть приклади запитань і завдань для самостійної роботи різних типів.

10. Якими є етапи формування індивідуального досвіду самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії?

11. Якими є визначальні риси інтерактивного режиму організації навчання географії?

12. Зіставте особливості традиційного та інтерактивного режиму організації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

13. Дайте характеристику типам форм організації навчання в інтерактивному режимі та назвіть головні види цих типів.

14. Заповніть таблицю:

	Спільні риси	Відмінні риси
Диспути
Турніри

6.2 Урок – основна форма проведення навчання географії

6.2.1 Традиційні види та структура уроку географії

Як зазначалося на початку цього розділу, головною типовою формою проведення навчання географії є урочна, тобто урок географії (див. рис.6.1).

У методиці навчання географії диференціацію уроків як різновидів їхнього типу зазвичай здійснюють на основі виділення головної дидактичної мети.

У загальній дидактиці вирізняється п’ять видів дидактичної мети, які можуть стати головними на уроці, а саме:

• сформувати нові знання;

• сформувати вміння й навички;

• застосовувати вміння й навички у практичній діяльності;

• узагальнити й систематизувати знання;

• перевірка знань, вмінь і навичок.

Якщо урок присвячується досягненню одного з видів дидактичної мети, то його вид і отримує назву відповідно неї. Наприклад, за умови, що на уроці основним видом дидактичної мети є формування нових знань, вид цього уроку має назву «урок формування нових знань». Утім, на уроці можуть реалізовуватися два чи більше приблизно однакових за своїм значенням видів мети. Наприклад, комбінується контроль (перевірка та оцінювання) та корекція раніше засвоєних знань і вмінь та формування нових; або – формування вмінь і навичок та узагальнення й систематизація знань – такі уроки отримали назву комбінованих.

Отже, з огляду на такі засновки, а також певну специфіку навчання географії доцільно виділяти такі шість традиційних видів уроку географії, як:

1) вступний урок;

2) урок формування нових знань;

3) урок формування й застосування вмінь і навичок;

4) урок поширення, поглиблення та систематизації знань і вмінь;

5) урок контролю й корекції навчальних досягнень учнів;

6) комбінований урок.

Примітка. Зазвичай в методиці навчання географії поділ уроків здійснюють на типи, втім обґрунтована та прийнята нами схема систематизації форм навчального процесу з географії (див. рис.6.1), де урок у цілому є типом проведення навчання, зумовлює імперативну необхідність дотримання логіки назв таксонів подібного ієрархічного поділу, чому, зрозуміло, урок як тип у цьому п.6.2 диференціюється далі на його види, причім традиційні, позаяк нетрадиційні види уроку розглядаються далі окремо у п.6.3.

Слід зазначити, що останнім часом практикується поділ шкільних географічних курсів на великі логічно-структуровані частини – тематичні блоки, які складаються з уроків різних видів, що взаємопов’язані і забезпечують реалізацію принципу системності у навчанні.

Згідно з В. А. Оніщуком [286], структурна організація уроку має два виміри:

1) макроструктура уроку з її макрокомпонентами. Характер останніх як основних етапів уроку визначається видами дидактичної мети, які потрібно досягти на уроці. Відповідно до цього кожен урок повинен мати свою, властиву тільки йому макроструктуру. Утім окремі макрокомпоненти можуть реалізовуватися у згорнутому вигляді, а інколи і взагалі бути відсутніми;

2) мікроструктура уроку з її мікрокомпонентами. Останні як складники макрокомпонентів відповідають окремим дидактичним завданням кожного етапу уроку. Мікроструктура є більш мобільною та динамічною, оскільки послідовність використовування методичних прийомів, форм і засобів навчання на кожному етапі може бути різною.

Таким чином, види дидактичної мети уроку визначають його макроструктуру, а сукупність методичних прийомів, засобів і форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на кожному етапі уроку – його мікроструктуру, яка має бути мобільною та варіативною.

А проте, перш ніж перейти до характеристики структури уроків різних видів, слід зазначити, що одні й ті самі структурні компоненти уроку можуть виступати і як макрокомпоненти, і як мікрокомпоненти, залежно від їхнього підпорядкування провідній дидактичній меті. Наприклад, якщо «мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів» на уроці формування нових знань може правити за окремий макроструктурний компонент, то на комбінованому уроці вона вже буде мікрокомпонентом у складі макрокомпонента «Вивчання нового матеріалу».

З огляду на таке, можна виокремити певну узагальнену сукупність структурних компонентів уроку географії різних традиційних видів. До таких компонентів належать:

1. Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

2. Організація уваги й роботи учнів.

3. Актуалізація почуттєвого та практичного досвіду учнів.

4. Актуалізація опорних географічних знань учнів.

5. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок, необхідних для виконання практичних завдань з географії.

6. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

7. Повідомлення теми, мети й завдань уроку.

8. Активізація діяльності учнів

9. Ознайомлення учнів з формами проведення уроку та критеріями оцінювання їхньої навчальної діяльності.

10. Ознайомлення учнів з критеріями оцінювання їхніх навчальних досягнень

11. Вивчання нового матеріалу.

12. Сприйняття та початкове усвідомлення учнями нового матеріалу.

13. Формування основних географічних понять.

14. Усвідомлення та осмислення географічних причинно-наслідкових зв’язків і розкриття суті географічних об'єктів вивчання.

15. Ознайомлення з алгоритмом практичних дій та навчальними засобами, необхідними для їхнього виконання.

16. Застосування нових знань у практичній діяльності з метою подальшого усвідомлення та осмислення географічних термінів і їхніх визначень, причинно-наслідкових зв’язків, закономірностей.

17. Початкове застосування здобутих географічних знань (пробні вправи). Ознайомлення з алгоритмом дій. Формування вмінь.

18. Застосування учнями знань і практичних дій у стандартних умовах з метою формування вмінь і навичок (тренувальні вправи).

19. Перевірка та оцінювання досвіду застосування учнями знань на репродуктивному і продуктивному рівнях.

20. Перенесення знань і вмінь у змінені (нестандартні) чи нові умови з метою формування вмінь.

21. Осмислення змісту, послідовності застосування практичних дій та оформлення результатів.

22. Самостійне виконання учнями практичних завдань під контролем вчителя.

23. Творче застосування знань і вмінь у змінених або нових умовах з метою здобуття нових знань (творчі вправи).

24. Узагальнення та систематизація учнями результатів практичної роботи.

25. Звіт учнів щодо способів та результатів виконання практичної роботи та теоретичне узагальнення здобутих результатів.

26. Контроль і корекція рівня оволодіння алгоритмом виконання практичної роботи.

27. Узагальнення окремих географічних фактів, подій і явищ.

28. Узагальнення й систематизація географічних знань і вмінь.

29. Повторення, узагальнення й поглиблення розуміння географічних понять.

30. Повторення та систематизація основних теоретичних положень і провідних ідей географічної науки.

31. Виявляння зворотного зв’язку між вчителем і учнями.

32. Перевірка та оцінювання знання учнями фактичного матеріалу.

33. Перевірка розуміння учнями географічних понять та причинно-наслідкових зв’язків.

34. Перевірка та оцінювання рівня засвоєння учнями географічних понять та причинно-наслідкових зв’язків.

35. Перевірка та оцінювання знання учнями основних географічних термінів, уміння самостійно пояснити їхню суть і наводити найбільш вдалі приклади.

36. Перевірка глибини усвідомлення учнями географічних знань і рівня їхнього узагальнення.

37. Контроль і корекція знань і вмінь учнів.

38. Оцінювання навчальної діяльності та навчальних досягнень учнів.

39. Коментоване пояснення домашніх завдань.

40. Коментоване пояснення випереджаючого домашнього завдання.

41. Підбиття підсумків уроку.

Зазначимо, що педагогічна ефективність поєднання структурних компонентів уроків географії та розвиток їхнього різноманіття є результатом професійного самовдосконалення й творчості вчителя. Тому склад вищенаведеної узагальненої сукупності компонентів не є остаточно сформованим і може бути творчо розширеним і доповненим.