6.1.4 Диференційований підхід до організації навчально-пізнавальної діяльності з географії

Як вже зазначалося на початку цього розділу, необхідною умовою реалізації всіх вищерозглянутих типів і видів організаційних форм, що відповідають різним режимам, є дотримання умов диференційованого підходу до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії.

Диференційований підхід до організації навчання (від лат. differentia – різниця) визначається як цілеспрямований педагогічний вплив на певні групи учнів, який передбачає врахування їхніх схильностей, інтересів, здібностей та рівня сформованості інтелектуальних умінь і географічних компетентностей. Тобто, об'єднавши учнів в умовні відносно однорідні групи за рівнями розвитку та підготовки, можна домогтися більшої ефективності організації навчального процесу з географії.

При цьому слід розрізняти внутрішню і зовнішню диференціацію. Так, внутрішня диференціація – це розподіл учнів усередині класу на умовні відносно однорідні групи за рівнями їхнього розвитку, сформованості прийомів навчально-пізнавальної діяльності, здатності до самостійного пізнання довкілля та навчальних досягнень з географії. За таких умов учнів зазвичай поділяють на три або чотири групи певних рівні: високого, достатнього, середнього та, за потреби, початкового. З огляду на такий поділ, при плануванні та організації діяльності учнів на уроках географії учням задля їхнього власного вибору можуть бути запропоновані завдання певного рівня складності.

Зовнішня ж диференціація – це груповий розподіл учнів на основі не тільки їхнього інтелектуального розвитку, але й за рівнем зацікавленості предметом і інтересом до якого-небудь виду діяльності. Така диференціація є особливо актуальною при сучасному розвитку профільного навчання, коли запроваджується поглиблене вивчення географії у загальноосвітніх навчальних закладах за певними напрямом (природничо-математичним, суспільно-гуманітарним, біологічним та екологічним тощо, див. далі п.6.7). Утім, при зазначеному профільному навчанні вчителі географії мають застосовувати паралельно і зовнішню, і внутрішню диференціацію.

За всіх умов, диференційований підхід до організації навчання має передбачати наявність педагогічної тактовності вчителя (!), дотримання ними принципу відкритих перспектив учнів з можливістю їхнього «переходу» із групи нижчого рівня до групи вищого рівня тощо.

Слід також мати на увазі, що при диференційованому розподілі учнів на групи за вищезгаданими типологічними ознаками можуть трапитися школярі, що не відповідають критеріям вирізнення жодної групи, позаяк мають «нестандартні» індивідуальні риси (дуже високий або занадто низький інтелектуальний розвиток, інтерес до якої-небудь вузької сфери діяльності тощо). Такі учні потребують лише індивідуального підходу вчителя.

Диференційований підхід у цілому сприяє також упорядковуванню діяльності вчителя та робить більш реальним його особистісний підхід до учнів.