Розділ 13. Психологія вербальної агресії

Велетенська нев'януча міць стародавньої народної поезії в тому й полягає, що в ній є сила бажань.

Серен К'єркегор «Афоризми естетики»

Перед обговоренням консультування агресивних і маніпулятивних абонентів слід розглянути природу і характерні риси їх основного інструмента - агресивної мови. Це допоможе справитися з суперечливими емоціями, які охоплюють консультанта, і довести бесіду до завершення, не відступаючи від принципів надання телефонної допомоги.

Мова людини має ряд функцій, з них найбільш істотні: (а) номінативна - за допомогою слів позначаються існуючі поза мовою явища реального або внутрішнього досвіду людини; (б) комуникативна - назване словами включається в діалогічне спілкування і відносини між людьми, які формуються на основі норм соціальної поведінки, розпоряджень людині слідувати у певній ситуації очікуваним лінгвістичним шаблонам і змінювати їх відповідно до вимоги партнерів по спілкуванню; (<?) експресивна - слова наповнені емоціями та насичені виразністю. А. Ф. Лосев вважав, що без інтонації та експресії слово просто немислиме; як прийоми спілкування вони з'являються якщо не раніше, то, у всякому разі, одночасно зі словами і фразами, ітанавіть простий беззмістовний звук володіє ними.

Номінативна функція опредмечує світ і життя людини, призводячи до появи різних мов та їх діалектів. Комунікативна функція проявляється у спілкуванні, в якому мовні й соціальні норми виявляються тісно пов'язаними. Небажання людини підкорятися цим правилам народжує контрповедінку і припускає відмову від проходження прийнятим нормам мови. Таким чином, спілкування опосередковує антисоціальні вчинки людини, наприклад протест, бунт, тобто агресію, і призводить до появи жаргону (арго), особливої мови злочинного світу, ядром якого є лихослів'я, або мат. До нього відносяться три основні варіанти лайки, що позначають назву геніталій, сексуальних дій, які відрізняються тільки формою дієслова, а також близько 30 слів напівмата («блатної музики»), складових найменування тілесних покидьків і випорожнень.

Сьогодні мат, в основному, є мовою агресії. В рамках культури на нього накладено табу, що поширюється на назву відповідних предметів або дій, але не стосується їх сутності. Однак етнопсихологи та лінгвісти вважають, що в мат входять найдавніші слова людської мови. Він виник в епоху родового суспільства і аграрно-язичницької культури, для котрої була характерна магічна свідомість, що вирізнялася високим ступенем злиття людини і навколишньої природи. Щоб зрозуміти подальші трансформації мату, варто зупинитися на його особливостях.

Життя древньої людини проходило у постійному протистоянні з силами природи, переважаючими її уяву. Могутності природи приписувалися надприродні причини, а її сили одушевлялися. Крім головної душі, у людини існували й інші - у різних частинах тіла. Одна з них, з найбільш сильною енергією, в області геніталій. Вона звільнялася під час участі у спеціальному ритуалі - магічному зляганні з Матір'ю-Землею, що спричинялося до вагітності, яка завершувалася урожаєм. Знаменитий сучасний філософ і етнолог М. Ельаді згадує про один з міфів американських індіанців племені зуні, присвячений походженню людства. Життя виникло від союзу двох космічних близнюків - Отця-Небес і Матері-Землі. Істоти, що народилися від них, спочатку перебували в її лоні, глибоко під землею, й були не до кінця розвинені, позбавлені мудрості, свободи й сили. Вони були якоюсь бурчащою і стогнущою масою, в якій, серед цілковитої пітьми, один паплюжив іншого, вживаючи непристойні й образливі слова.

Магічна свідомість також характеризувалося високим ступенем злиття людини і роду: загальний предок був джерелом приписів і санкцій, прийнятих усіма. Він перетворювався на тотем і оточувався системою ритуалів, що формували почуття спільності. Джерелом життя була Земля, пов'язане з нею оточували магічними ритуалами, відгомони яких досі збереглися в аграрних і весільних обрядах. Порушення встановлених правил неминуче прирікало людину на вигнання і смерть. Непередбачуваність життєвих обставин вела до низького порогу емоційної збудливості і легкого появу сильних, переважно негативних емоцій, наприклад гніву або страху. Нарешті, свідомість відрізнялося образністю і повнотою відтворення емоційного досвіду. Це відображено у збережених зразках наскельної живопису - картинах найсильніших психічних переживань (убитий ворог, поранений звір і т. д.). Магічна свідомість на основі колективних уявлень, які передаються з роду в рід, виробило свої форми спілкування: замовляння, закляття, язичницькі моління, що служили ритуалу.

У той час мат був природною мовою спілкування. Те, що називалося ним, не було чимось ганебним. Магічні уявлення про шлюб Неба і Землі робили життя статі одним з основних таїнств буття, і ці слова позначали вищі дії людей і магічні частини тіла. Таким чином, мат був мовним вираженням ритуалу символічного злягання з Землею, необхідного для продовження життя. Слово для магічної свідомості було живим і натхненним. «Магічно потужне слово не вимагає, принаймні на низьких щаблях магії, неодмінно індивідуально-особистісного напруження волі або навіть ясного усвідомлення сенсу. Воно саме концентрує енергію духу», - писав П. Флоренський (1990. с. 273). Тому досі ці вирази зберегли енергію дії, втрачену нормативною лексикою або можливу тільки в особливих умовах (наприклад, при гіпнотичному навіюванні). Якщо у давнину жінку або чоловіка називали позначенням геніталій, це була не хула, а хвала, не приниження, а причетність до вищого світу. Однак оскільки магічній свідомості була властива амбівалентність, то сакральність мови - мату - поєднувалася з його брутальною роллю, ним виражалася образа природних сил. Він виконував не тільки ритуальну функцію, але й роль лайки і нападу. На Русі «матом» називали гучний крик, що роздирає душу, який служив для захисту і нападу, був звуковим ударом по ворогу («військова лайка»). Протягом тривалого часу подвійність мату зберігалася: він використовувався у поганських ритуалах, охороняв від нечистої сили, але одночасно був гріхом і найтяжою скверною1.

1 Тим, хто цікавиться магічною свідомістю в історії людської психології і культури буде цікава блискуча книга А. Лобка «Антропологія міфу», видана в 1997 р. у Єкатеринбурзі.

З часом під впливом християнської культури, на мат було накладено табу, його сакральна функція стала зникати, він перетворився на мову контрповедінки, що зберігає специфічну лайливу силу, енергію неусвідомленого архетипу Матері. Він був включений у таємну злодійську мову - «блат», що виникла приблизно в XVII ст. на основі мови бродячих торгівців - офенею. За допомогою «блату» передавалася інформація, важлива для членів групи.

Вітчизняний дослідник С. Снігова вказує на наступні особливості блатного жаргону.

Словесний камуфляж. Будь-який жаргон насичений термінами, які полегшують діяльність професійних груп. Вони створюють нові слова для позначення дій, інструментів та понять. Існує «медичний», «науковий», «морський» жаргон і т. д. Такого роду творчість нехарактерна для блатної мови. Він переінакшує відомі слова, що знижує інформаційну цінність. Основним елементом мови стає натяк. Основна увага приділяється таємному змісту й підтексту, втрачається інтерес до явного значення слів, що призводить до поступової деградації нормативної мови. Епоха ГУЛАГу сприяла широкому поширенню блатної мови за межі зон, вона активно використовується, наприклад, у підліткових групах2.

2 Сьогодні ми є свідками і учасниками проникнення блатної мови, а разом з нею і кримінальної логіки, на всі рівні суспільного, культурного, політичного, не кажучи вже про приватне, життя. Якщо згадати точний вираз Віктора Шкловського: «Слово не тільки формулює, але й формує думки», то очевидно, що для психолога-консультанта ці зміни мають аж ніяк не абстрактне значення.

Кодування. У блатному жаргоні переінакшення слів проводиться шляхом присвоєння предметам назв, віддалено пов'язаних з їх рисами чи ознаками. Весь жаргон складається з частковостей: уявлення про речі і дії замінюються деталями, причому частина стає символом незгадуваного цілого. В якості ознак беруться якісь зримі, речові риси. Це наділяє жаргон експресивністю, часто надаючи образність і рельєфність словами, які в нормативній лексиці втратили колишню значимість. Вони стають картинними і влучними, що є привабливим для молоді. Він звернений тільки до почуттів, і тому настільки легкий для засвоєння. Натяки і конкретність призводять до того, що в жаргоні не лишається жодного місця абстракціям.

Інвективність. Як правило, конкретність жаргону є образливою, а вещность носить характер знущання. Влучність опосередковує ненавість, а яскравість - знущання. Приватна ознака для назви об'єкта підбирається так, щоб принизити, образити і висміяти. Жаргон витягує на світло тільки те, що може стати предметом знущання і зловтіхи. Він народжений субкультурою, що існує на постійному страху відплати, на таких переживаннях, як безвихідь, жага помсти, настороженість і підозрілість. У ньому відсутні високі поняття і моральні категорії. Він не здатний похвалити, зате успішно може принизити.

Інформативність замість осмислення. Сенс блатногої мови полягає в дуже вузькій інформативності. Але досягнення цієї мети ускладнюється через переважання натяків і підтекстів. На жаргонній мові неможливо пояснити що-небудь за межами сфери контрповедінки. Через відсутність загальних понять його не можна використовувати для логічного мислення. Іноді ним можна охарактеризувати ці поняття на конкретному рівні, і виникаюча при цьому парадоксальність буває яскравою і влучною3.

3 Це стосується не тільки блатного жаргону, але і наукових жаргонів, влучно іменованих «пташиними мовами», зрозумілих лише колу посвячених, - в тому числі і широкому спектру жаргонів психологічних.

Зробивши мат своєї серцевиною, блатна мова з часу виникнення стала засобом вербальної агресії і використовувалася переважно групами, що виражає протест проти прийнятих норм і правил. Сьогодні мат зберігається: (а) в хулігансько-блатному обігу (кримінальний жаргон), де фізичне насильство чергується зі словесним, а володіння ним означає приналежність до антисоціальної групи; (б) в мові ряду підлітків

(молодіжний сленг), для яких мат є символом дорослості і сили, протестом і бунтом проти старших, лінгвістичним проявом «негативної ідентичності». Вони, ідеалізуючи окремі сторони кримінальної активності (силу, спритність, кмітливість у небезпечних ситуаціях і т. д.), часто володіють блатною мовою краще, ніж дорослі правопорушники. Крім того, жаргон залучає їх як можливість уникнути стандартів нормативної мови і висловити свої агресивні тенденції; (в) у промові розмитої, але широкої групи людей із примітивним складом особистості та низьким освітнім цензом, яким мат замінює безліч понять і переживань, роблячи їх спілкування сумовитим і неживим.

Слід згадати можливість використання мату з «терапевтичною» метою. Володіючи несвідомою великою енергією і емоційною виразністю, він полегшує раптовий біль або переживання важкої втрати. Слово-мат миттєво акумулює негативну енергію ситуації і «вистрілює» її назовні, знімаючи емоційну напругу, гнів або злість. Крім того, мат зберігається як елемент жартівливої культури в усній творчості (анекдоти, частівки, приказки). Він підсилює ефект сміху, однак його естетична цінність обернено пропорційна насиченості твору лихослів'ям.

В цілому ж, мат огрублює психічну діяльність, наприклад у сфері інтимних відносин, і є потужною перешкодою на шляху сексуальної грамотності. Підсвідомість людини реагує не на зміст, а на емоційний заряд слова. Тому систематичне вживання мату призводить до деформації сексуального життя, яке без відтінків та напівтонів, що йдуть від духовності спілкування, стає примітивним і збідненим. Не тільки людина творить мову, але й слово створює особистість. Мова нав'язує людині норми пізнання, мислення і соціальної поведінки; ми можемо пізнати, зрозуміти і здійснити тільки те, що закладено в нашій мові - стверджує одна з серйозних лінгвістичних гіпотез4.

4 Для консультанта можуть представляти інтерес роботи В. І. Жельвіс «Інвектива: чоловічі та жіночі переваги» і Е. Г. Рабіновіча «Поетика жаргону (про деякі прийоми стереотипізації мови)» у книзі: Етнічні стереотипи чоловічої та жіночої поведінки . СБ: Наука, 1991.

У психологічному консультуванні, очевидно, варто враховувати магічне походження сквернослів’я і в тому сенсі, що воно має сугестивну дію на обох учасників діалогу. Людина, що матюкається, є свідомо правосферною, оскільки навіювання є функцією цієї частини мозку5.

5 Логічна схема цього висновку вимагає обгрунтувань.

Він характеризується тим, що являє собою діяльного учасника того, що відбувається, сприймає і добре запам’ятовує чуттєву інформацію, особливо сенситивний до негативних емоцій, що вимагає швидких відповідних реакцій, щиро приймає навколишнє і абсолютно не чутливий до суперечностей. Ці особливості можуть визначити тактику бесіди. Налаштовуючись на їх відображення, консультанту слід використати вислови, орієнтовані на праву півкулю, які вирізняються образністю і виразністю. Його фрази мають бути простими, зрозумілими і можливо більш невизначеними. Корисним є використання простих образних метафор, які нагадують замовляння або молитву, спочатку в темпі співрозмовника, поступово збільшуючи експозицію мовлення. Побудова метафори є, певною мірою, створенням міфу, проникненням у магічну реальність. Оскільки лихослів'я має те ж походження, консультування в одній реальності є одним з ефективних способів його подолання. Людина. що матюкається, по суті спить наяву, тобто знаходиться у стані агресивного трансу, тому партнерові варто розмовляти з ним так, ніби той перебуває у стані трансу. Підхід здається дивним, однак при таких зверненнях у консультанта не так багато виходів, які обіцяють позитивний результат бесіди.

Рекомендована література

Антимир русской культуры. Язык, фольклор, литература. Сб. статей / Сост. Н.Богомолов. М.: Ладомир, 1996.

Жельвис В.И. Поле брани. Сквернословие как социальная проблема в языках и культурах мира. М.: Ладомир, 1996.

Леви-Стросс К. Первобытное мышление. М.: Республика, 1994.

Лосев А. Ф. Знак. Символ. Миф. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982.

Пирожков В.Ф. Криминальная субкультура: психологическая интерпретация функций, содержания и атрибутики // Психол. журн. 1994. № 2. Т. 15. С. 38—51.

Рабинович Е.Г. Поэтика жаргона (о некоторых приемах сте-реотипизации речи) // Этнические стереотипы мужско­го и женского поведения. СПб: Наука, 1991. С. 284—306.

Русский мат. Толковый словарь / Сост. Т.В.Ахметова. М.: Глагол, 1996.

Снегов С. Философия блатного языка //Даугава, 1990. № 11. С. 72-90.

Флоренский П.А. Столп и утверждение истины // Собрание сочинений: в 3 т. М.: Правда, 1990. Т. 1 (часть II).

Флоренский П.А. У водоразделов мысли // Собрание сочи­нений: в 3 т. М.: Правда, 1990. Т. 2.

Черепанова И.Ю. Дом колдуньи. Язык творческого Бессоз­нательного. М.: КСП, 1996.

Шаламов В.Т. Колымские рассказы: в 2 т. М.: Наше насле­дие, 1992.

Элиаде М. Мифы. Сновидения. Мистерии. М.: Рефл-бук; Киев: Ваклер, 1996.