9.5. Принципи та критерії сталого регіонального розвитку

Конференція ООН РІО-92 розробила принципи і рекомендації щодо збалансованого розв’язання соціально-економічних завдань і збереження природного середовища та природно-ресурсного потенціалу в період переходу до стійкого розвитку. Привертає увагу загальна гуманітарна спрямованість цих принципів, засобів і цілей стійкого розвитку. Зокрема, запроваджується нове для нас поняття якості життя, що має як матеріальні, так і позаматеріальні виміри. Основною турботою кожного суспільства проголошено забезпечення психічного розвитку і збереження здоров’я людини. Це пов’язано з прогресуючим погіршенням якості природного середовища, з одного боку, і стресогенним та імунознижуючим впливом екологічно зміненого середовища на організм людини, з другого. Фактори, що формують здоров’я сучасної людини, розподіляються так: спосіб життя – 53%, екологія – 21%, біологія (спадковість) – 16%, система охорони здоров’я – 10%. В Україні несприятливий екологічний стан навколишнього середовища зумовлює зростання екологічної складової здоров’я до 60–70%. Важливе для стійкого розвитку визнання розумної (достатньої) межі задоволення власних потреб, тобто обмеження споживацьких інстинктів. Це потребує іншої філософії життя і якомога швидшого поширення її серед усіх верств суспільства. Реалізація принципів стійкого розвитку можлива в іншій, ніж досі була і є, економічній системі. Діюча світова економічна система налаштована на максимальний зиск за будь-яку ціну, будучи механізмом збагачення багатих і зубожіння бідних. Критерієві зиску в екологічну епоху мають протистояти поняття партнерства, паритетності й справедливості. Конференція в РіО-92 запропонувала фінансовий механізм підтримки нового соціально-економічного ладу на етапі його становлення шляхом виділення 0,7% валового національного доходу промислово розвиненими країнами на допомогу країнам-експортерам сировини. Інша річ, що ці наміри поки що не виконуються. Слід зазначити, що стійкий розвиток – це довготривалий, нелегкий еволюційний процес, це не чергова кампанія, це не лише завдання, це надія на те, що ми зможемо пишатися світом, який передамо у спадок наступним поколінням.Принципами, на яких базується сталий розвиток, вчені називають гармонізацію співіснування людини і природи; забезпечення потреб сучасного і створення умов для майбутніх поколінь; збереження та відтворення навколишнього природного середовища; взаємної відповідальності органів влади, підприємницьких структур та населення за сталий розвиток; відкритості та прозорості соціально-економічної політики та участі всіх верств населення в реалізації Концепції сталого розвитку. Визначена певна послідовність впровадження принципів сталого розвитку на окремій території: 1. Дається оцінка відповідності стану території принципам збалансованого розвитку. 2.Визначаються пріоритети та індикатори сталого розвитку. 3. Розробляється Концепція сталого розвитку території, яка визначить стратегічні цілі розвитку та індикатори, що мають бути досягнуті. 4. Обговорення Концепції з громадськістю, врахування пропозицій громадськості при доробці Концепції. 5. Затвердження Концепції рішенням влади. 6. Розробка на основі Концепції та означених пріоритетів Стратегії (Програми) сталого розвитку території. Програма має включати дії, терміни їх виконання, очікувані результати й відповідальних за виконання. 7. Моніторинг індикаторів сталого розвитку території; за необхідності – їх уточнення та коригування.

Українські вчені роблять спроби визначити критерії сталого розвитку. Зокрема, ЛГ.Мельник вважає, що при дослідженні сталого розвитку будь-якої системи потрібно виділити деякі показники, що притаманні феномену сталості. Одним із показників сталості є витривалість якздатність системи зберігати свої функціональні особливості, або можливості їх відновлення в таких умовах, коли здійснюється відхилення факторів зовнішнього середовища від тих параметрів, що вважаються оптимальними. Витривалість це ще і збереження будь-яких форм існування системи, які дозволяють уникати незворотної зупинки функціонування системи – її руйнування. Наступний показник сталості – толерантність. Толерантність – це здатність витримувати значні відхилення параметрів зовнішнього середовища в несприятливий бік, характеристика системи, що свідчить про здібність системи приймати ті чи інші негативні параметри зовнішнього середовища. Витривалість на основі толерантності передбачає пасивні механізми переносу впливу несприятливих факторів (як правило, на основі механізмів позитивного зворотного зв’язку). Але можлива реакція протилежна толерантності – тоді витривалість базується на основі активної протидії ( частіше за рахунок механізмів негативного зворотного зв’язку) – нейтралізація, пом’якшення. Ця реакція називається резистентністю. Резистентність – це здатність протидіяти впливу негативних факторів зовнішнього середовища, або подавляти їх вплив. Сумарна дія ефектів толерантності і резистентності обумовлюють витривалість системи. Важливими показниками сталого розвитку системи є стабільність та стійкість. Стабільність характеризує залежність поведінки системи від внутрішніх факторів, а стійкість – від зовнішніх. Стабільність - це здатність системи зберігати свою структуру і функціональні особливості під впливом внутрішніх факторів. Стійкість – це здібність системи зберігати при наявності різноманітних параметрів зовнішнього середовища свою структуру і функціональні особливості, які достатні для нормальної діяльності. Стабільність і стійкість взаємопов’язані поняття. Стійкість системи залежить, з одного боку, від її здатності реагувати на зовнішній вплив середовища, тобто від співвідношення толерантності та резистентності, а з іншого – від стабільності самої системи, яка характеризується її внутрішніми факторами. Якщо витривалість дозволяє системі вижити, то стійкість створює умови для розвитку. Стійкість – це здатність системи не просто існувати, але і активно функціонувати. Протилежністю витривалості і стійкості системи є вразливість – нездатність протистояти зовнішнім впливам. Ще один показником сталості системи є еластичність – здатність відновлювати численні значення параметрів свого стану після зняття навантажень, що впливали на систему. Названі Л.Г.Мельником показники сталості розвитку мають враховуватись при розробці концепцій сталого розвитку регіону. Існує необхідність створення сприятливих умов для реального перехіду України на принципи сталого розвитку.