- •Регіонально-адміністративний менеджмент Київ
- •Авторський колектив:
- •Рецензенти:
- •Тема 1 предмет, завдання цілі і функції дисципліни “регіонально-адміністративний менеджмент”
- •1.1. Сутність регіонально-адміністративного менеджменту
- •1.2. Цілі та функції регіонально-адміністративного менеджменту
- •1.3. Регіональна політика держави та її основні компоненти
- •1.4. Мета, завдання та цілі державної регіональної політики
- •1.5. Синергетична парадигма дослідження регіонально-адміністративного менеджменту в умовах глобалізації
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Економічні засади регіонально-адміністративного менеджменту
- •2.1. Роль регіону і національного господарства у національній економіці України
- •2.2. Економічна самостійність регіону та основні функції органів регіонального управління
- •2.3. Економічні регіональні повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування
- •2.4. Державна регіональна політика України як мета і завдання регіонально-адміністративного менеджменту
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •3.1.Регіон як соціальний інститут та територіальна спільнота
- •3.2.Регіональна ідентифікація та соціалізація: сутність та якості
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 4 правові засади регіонально-адміністративного менеджменту в україні
- •4.1. Інституційна та правова база регіонально-адміністративного менеджменту
- •4.2 Аналіз існуючої системи територіального устрою України та проблеми її реформування
- •4.3 Правові засади визначення регіону як складової політико-територіальної організації України
- •Таблиця41.4 -атп Україна
- •4.4. Правова характеристика основних напрямів діяльності та функцій регіональних органів влади
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема № 5 державне регулювання регіонального розвитку
- •5.1. Поняття державного регулювання регіонального розвитку
- •5.2. Регіон як об'єкт регіонального розвитку, його соціально економічна сутність
- •5.3. Державна регіональна політика: основні напрями розвитку та оптимізації
- •5.4. Державне регулювання трансформаційних процесів в Україні
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Децентралізація як засіб становлення і стабілізації регіонального розвитку
- •6.1. Регіональний фактор в процесах централізації та децентралізації
- •6.2. Децентралізація влади як засіб регіонального розвитку
- •6.3. Види децентралізації влади
- •6.4. Форми здійснення децентралізації та їх відмінності
- •6.5. Зарубіжний досвід процесу децентралізації влади
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Адміністративно-територіальне управління в контексті децентралізації
- •7.1. Децентралізація як процес розширення і зміцнення прав та повноважень адміністративно-територіальних одиниць
- •7.2. Децентралізація як фактор налагодження територіальної організації влади
- •7.3. Оптимізація відносин між органами влади різних рівнів як засіб адміністративно-територіального управління
- •7.4. Реалізація функцій органів влади різних рівнів в процесі децентралізації
- •7.5. Адміністративно-територіальне управління: світовий досвід
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 8 управління міськими агломераціями в контексті інноваційного регіонального розвитку
- •8.1. Місто як об’єкт управління. Мета та завдання управління містом.
- •8.2. Організаційно-економічні способи управління сучасним містом
- •8.3. Державні перспективи програми розвитку міст. Система підпрограм
- •8. 4. Районне планування: мета та завдання
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 9 регіональні концепції сталого розвитку
- •9.1. Міждисциплінарне вивчення проблеми сталого розвитку: еволюція поглядів
- •9.2. Концепції сталого регіонального розвитку
- •9.3. Пріоритетні напрями концепцій сталого економічного розвитку
- •Таблиця 9.1 – Приклад аналізу сильних і слабких сторін регіону (в різних сферах діяльності)
- •Освіта на протязі життя
- •9.4. Механізми забезпечення сталого розвитку регіонів
- •9.5. Принципи та критерії сталого регіонального розвитку
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 10 управління фінансовими ресурсами регіонів
- •10.1 Місцеві бюджети їх структура та взаємовідносини.
- •10.2. Поточний бюджет і бюджет розвитку
- •10.3. Порядок і методики розроблення місцевих бюджетів
- •10.4. Позабюджетні кошти, порядок їх формування та напрямки використання
- •10.5. Особливості функціонування сучасної фінансово-кредитної системи регіону
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 11 управління природними ресурсами та охороною довкілля
- •11.1. Проблеми природокористування
- •11. 2. Основні принципи охорони навколишнього природного середовища
- •11.3 Управління в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Принципи та елементи системи управління навколишнім середовищем (емs)
- •11.4 Ресурсозабезпечення та раціональне природокористування на сучасному етапі розвитку економіки
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 12 антикризовий регіонально-адміністративний менеджмент
- •12.1 Поняття кризи та характеристика основних концепцій кризи
- •12.2 Класифікація криз та їхня характеристика
- •12.3 Концептуальне пояснення ситуаційної теорії управління в кризовій ситуації та шляхів її вирішення
- •12.4 Проблеми регіонального розвитку та їх характеристики
- •12.5 Принципи і методи антикризового регіонального управління
- •12.6 Основні принципи й шляхи вирішення регіональних проблем в Європейському Союзі
- •Висновки
- •Питання до самоконтролю знань:
- •Література
- •Тема 13 Формування механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону
- •13.1 Сутність категорії «механізм державного регулювання інвестицій в людський капітал» в контексті компаративного аналізу
- •13.2 Ефективність і результативність функціонування механізмів державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону
- •13.3 Основні напрями розвитку механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону
- •Питання для самоконтролю знань
- •Висновки
- •Література
- •Тема 14 міжнародне законодавство про місцеве самоврядування
- •14.1. Європейська декларація прав міст (18 березня 1992 р.)
- •14.2. Стамбульська декларація прав поселень (3-14 червня 1996 р.)
- •14.3. Хартія конгресу місцевих і регіональних влад Європи (14 січня 1994 р.)
- •14.4 Європейська Хартія місцевого самоврядування
- •14.5. Аналіз основних положень Європейської Хартії місцевого самоврядування та їх значення для України
- •14.6. Муніципальний рух України як суб’єкт розвитку місцевого самоврядування
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 15 програма державної підтримки розвитку місцевого самоврядування в україні
- •15.1. Обґрунтування необхідності прийняття Державної стратегії
- •15.2. Стратегія управління місцевим і регіональним розвитком
- •15.3 Мета Державної стратегії підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні.
- •15.4. Зміцнення матеріальної і фінансової бази місцевого самоврядування та ресурсне забезпечення місцевого та регіонального розвитку
- •15.5. Етапи реалізації Державної стратегії підтримки розвитку місцевого самоврядування та її нормативно-правове забезпечення
- •15.6. Механізм нормативно-правового забезпечення
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 16 формування нової парадигми регіонально-адміністративного розвитку в україні
- •16.1. Ідентичність та ідентифікація: понятійно-категоріальний апарат
- •16.2. Фактори етнічної, національної та регіональної ідентифікації в сучасній Україні
- •16.3. Трансформація свідомості та регіональної культури українського суспільства в контексті консолідації
- •16.4. Структурно-функціональні елементи консолідації українського суспільства
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Тема 17 Регіонально-адміністративний менеджмент в контексті глобалізації і регіоналізації
- •17.1 Політична глобалізація як новий тип міждержавних відносин
- •17.2 Економічна глобалізація як нова стадія процесу інтернаціоналізації
- •17.3 Культурна глобалізація як процес формування нової глобальної культури
- •17.4 Глобалізація як системна цілісність економічних, політичних, культурних, національних процесів
- •17.5 Розширення світового демократичного процесу в умовах глобалізації.
- •17.6 Місце і роль України в глобалізаційних процесах
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 18 розвиток демократичних засад регіонального врядування
- •18.1. Концептуальні засади інституційної трансформації державного управління в Україні
- •18.2. Формування сучасної економічної політики регіональними органами влади
- •18.3. Демократичні механізми діяльності органів місцевого самоврядування
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Список використаної літератури
- •Післямова
12.4 Проблеми регіонального розвитку та їх характеристики
Економічний простір держави, різнорідний за наявністю природних ресурсів, рівнем економічного розвитку й рівнем життя населення, включає ряд територій з особливими аномаліями. У теорії регіональної економіки такі особливі території прийнято називати проблемними регіонами (районами). Особливість проблемного районування в тім, що воно на є суцільним і безперервним. Проблемний регіон – це територія, що самостійно не може вирішити свої соціально-економічні проблеми або реалізувати свій потенціал і тому вимагає підтримки держави. Основними показниками проблемних регіонів є: особлива кризовість прояву тієї або іншої великої проблеми, що створює загрозу соціально-економічному становищу в країні, політичній стабільності, екологічній рівновазі; наявність ресурсного потенціалу (виробничого, науково-технічного, трудового, природного), використання якого особливо важливе для національної економіки; особливе значення геополітичного й геоекономічного положення регіону для стратегічних інтересів країни; нестача у регіоні власних фінансових ресурсів для розв’язання проблем загальнонаціонального й світового значення. Території проблемних регіонів можуть не збігатися з адміністративно-територіальними одиницями, наприклад, зона ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС. У регіонально-адміністративному менеджменті розрізняють два основних підходи до проблемного районування. Перший підхід – це оцінка регіонів за ступенем гостроти (кризивості) найважливіших проблем на основі системи індикаторів. До кризових регіонів правомірно відносити території, що зазнали руйнівного впливу природних або техногенних катастроф; регіони широкомасштабних суспільно-політичних конфліктів, що викликають руйнування накопиченого економічного потенціалу й значні розміри змушеної міграції населення; регіони, у яких глибина економічної кризи може викликати необоротні соціальні і політичні деформації. Кризовість регіонів діагностується за такими параметрами: 1) виробничий потенціал; 2) зайнятість; 3) рівень життя населення; 4) правопорядок; 5) екологія; 6) демографічна ситуація; 7) бюджет і фінанси; 8) енергозабезпечення; 9) виробниче забезпечення. За кожним параметром визначаються рівні кризовості (у балах): 0 – не перевищення передкризової ситуації; 1 – перевищення передкризового рівня, але нижче рівня кризової ситуації; 2 – рівень кризи у даній групі територій значно нижчий, ніж у іншій групі кризових територій; 3 – найвищий рівень у групі кризових територій. Другий підхід до проблемного районування орієнтований на політику цілеспрямованого оздоровлення регіонів, в основі цього підходу лежить типологізація за основними проблемами. Головними типами проблемних регіонів є відсталі (слаборозвинуті) й депресивні. До відсталих регіонів відносять регіони, що мають традиційно низький рівень життя у порівнянні з основною масою регіонів країни. Значна частина регіонів цієї групи перебувають в стані тривалого застою. Для них характерні низька інтенсивність господарської діяльності, слабкий науково-технічний потенціал, мало розвинута соціальна сфера. Дуже часто соціально-економічна ситуація в цих регіонах обтяжується економічними, кримінальними, етнічними, політичними проблемами. Академік О.Г. Гранберг відмічає: «Межа, що відокремлює відсталі регіони від основної частини регіонів, у принципі, не може бути однозначною. Багато чого залежить не тільки від регіональної диференціації, але й від можливості держави у наданні реальної підтримки найбільш слабким регіонам. Як не парадоксально, але в багатій державі частка регіонів зі статусом «відсталих» може бути більша, ніж у бідній державі»; держава може надавати підтримку економічно слабким регіонам у формі стимулювання припливу приватних інвестицій, деяких податкових і кредитних пільг та преференцій. Однак основний шлях оздоровлення відсталих регіонів – саморозвиток на основі використання власного потенціалу й конкурентних переваг.
Депресивні регіони відрізняються від відсталих тим, що при більш низьких, ніж у середньому по країні, сучасних соціально-економічних показниках у минулому ці регіони були розвинутими, а за деякими виробництвами займали провідні місця в країні. Як правило, ці регіони мають досить високий рівень накопиченого виробничо-технічного потенціалу, значну частку промислового виробництва в структурі господарства, відносно високий рівень кваліфікації кадрів. Однак з різних причин (через падіння попиту на основну продукцію, зниження її конкурентоспроможності, виснаження мінеральних ресурсів, погіршення геологічних умов і ін.) ці регіони втратили своє колишнє економічне значення й відносні переваги. Причинами утворення депресивних районів можуть бути трансформаційні тенденції в економічному просторі країни, особливості соціально-економічної динаміки тощо. Верховною Радою України прийнятий Закон «Про стимулювання розвитку регіонів». У цьому Законі депресивними визначаються: регіони, у яких протягом останніх п’яти років найнижчі показники валової додаткової вартості на одну людину; промислові райони, у яких протягом останніх трьох років найвищі середні показники рівня безробіття, зайнятості в промисловості й найнижчий обсяг промислового виробництва на одну людину; сільські райони, у яких протягом останніх трьох років найнижча щільність сільського населення, природний приріст населення й висока частка зайнятих у сільському господарстві; міста обласного значення, у яких протягом останніх трьох років найвищі середні показники рівня безробіття, зокрема довгострокового, і найнижчий рівень середньої заробітної плати. За своїм характером показники, що визначають депресивний стан територій, поділяються на: показники, які свідчать про те, що соціально-економічний стан території протягом останніх трьох років визначається низьким рівнем розвитку сільськогосподарського виробництва, промисловості й інших сфер економічнї діяльності, нерозвинутою виробничою, соціальною й транспортною інфраструктурою. До таких показників відносять: рівень сукупних податкових надходжень на одного жителя; рівень доходів місцевих бюджетів на одного жителя без обліку трансфертів з державного бюджету; питома вага непрацездатного населення, у тому числі пенсіонерів; щільність автомобільних доріг і залізничних колій; рівень використання сільськогосподарських угідь; питома вага населення, зайнятого в сільськогосподарському виробництві; показники, які свідчать про те, що соціально-економічний стан території протягом останніх трьох років безпосередньо пов’язаний з економічним спадом у галузях, які раніше формували на цій території основну частину бюджетних надходжень. До таких показників належать: рівень зареєстрованого безробіття; рівень навантаження на одне вільне робоче місце; рівень місцевих податків і зборів на одного жителя; рівень доходів місцевих бюджетів на одного жителя; рівень сукупних податкових надходжень на одного жителя; питома вага працездатного населення; показники, які свідчать про несприятливий економічний стан території, викликаний економічною діяльністю, що протягом останніх трьох років має тенденцію до погіршення. До таких показників відносять: обсяг і рівень забруднення стічних вод, що скидають у поверхневі водні об’єкти; обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря й рівень його забруднення; рівень забруднення земель шкідливими речовинами; кількість складованих небезпечних відходів; питома вага порушених земель; рівень захворюваності населення, у тому числі професійної
З метою стимулювання розвитку депресивних територій у їхніх межах можуть здійснюватися такі заходи: цільове направлення державних капітальних вкладень у розвиток виробничої, комунікаційної й соціальної інфраструктури; надання державної підтримки, у тому числі фінансової, малим підприємствам, сприяння формуванню інфраструктури розвитку підприємництва; спрямування міжнародної технічної допомоги на вирішення актуальних соціально-економічних і екологічних проблем, а також здійснення інших найважливіших заходів; сприяння зайнятості населення, забезпечення цільового фінансування програм перекваліфікації й професійного розвитку трудових ресурсів, удосконалювання соціальної сфери; надання державної підтримки розвитку таких територій. Подолання депресії може також вирішуватися на рівні регіону й підприємств шляхом диверсифікованості, конверсії, модернізації виробництва, пошуку нових ринків збуту тощо. Серед якісних ознак проблемних регіонів є й такий, як наявність ресурсного потенціалу, що має особливе значення для національної економіки. Регіони, що володіють багатими природними ресурсами, але при цьому малозаселені й малоосвоєні, що не мають власних фінансових можливостей для освоєння цих ресурсів, правомірно розглядати як проблемні. Ефективною формою їхньої державної підтримки є державні цільові програми регіонального розвитку. Іншим різновидом проблемних регіонів авангардного типу є вільні економічні зони (ВЕЗ). ВЕЗ визначається законодавством України як частина території держави, у межах якої встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності. Метою ВЕЗ є прискорення соціально-економічного розвитку регіонів, залучення зовнішніх інвестицій, створення нових робочих місць і вирішення проблем використання незайнятого працездатного населення, активізація підприємницької діяльності, стимулювання експортноорієнтованого виробництва, використання нових технологій, підвищення ефективності використання місцевих природних ресурсів. Тому створення й функціонування ВЕЗ повинне бути пов’язане насамперед з активізацією економічної діяльності в певних проблемних регіонах, оздоровленням депресивних територій і стимулюванням структурних зрушень в економіці.