- •Регіонально-адміністративний менеджмент Київ
- •Авторський колектив:
- •Рецензенти:
- •Тема 1 предмет, завдання цілі і функції дисципліни “регіонально-адміністративний менеджмент”
- •1.1. Сутність регіонально-адміністративного менеджменту
- •1.2. Цілі та функції регіонально-адміністративного менеджменту
- •1.3. Регіональна політика держави та її основні компоненти
- •1.4. Мета, завдання та цілі державної регіональної політики
- •1.5. Синергетична парадигма дослідження регіонально-адміністративного менеджменту в умовах глобалізації
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Економічні засади регіонально-адміністративного менеджменту
- •2.1. Роль регіону і національного господарства у національній економіці України
- •2.2. Економічна самостійність регіону та основні функції органів регіонального управління
- •2.3. Економічні регіональні повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування
- •2.4. Державна регіональна політика України як мета і завдання регіонально-адміністративного менеджменту
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •3.1.Регіон як соціальний інститут та територіальна спільнота
- •3.2.Регіональна ідентифікація та соціалізація: сутність та якості
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 4 правові засади регіонально-адміністративного менеджменту в україні
- •4.1. Інституційна та правова база регіонально-адміністративного менеджменту
- •4.2 Аналіз існуючої системи територіального устрою України та проблеми її реформування
- •4.3 Правові засади визначення регіону як складової політико-територіальної організації України
- •Таблиця41.4 -атп Україна
- •4.4. Правова характеристика основних напрямів діяльності та функцій регіональних органів влади
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема № 5 державне регулювання регіонального розвитку
- •5.1. Поняття державного регулювання регіонального розвитку
- •5.2. Регіон як об'єкт регіонального розвитку, його соціально економічна сутність
- •5.3. Державна регіональна політика: основні напрями розвитку та оптимізації
- •5.4. Державне регулювання трансформаційних процесів в Україні
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Децентралізація як засіб становлення і стабілізації регіонального розвитку
- •6.1. Регіональний фактор в процесах централізації та децентралізації
- •6.2. Децентралізація влади як засіб регіонального розвитку
- •6.3. Види децентралізації влади
- •6.4. Форми здійснення децентралізації та їх відмінності
- •6.5. Зарубіжний досвід процесу децентралізації влади
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Адміністративно-територіальне управління в контексті децентралізації
- •7.1. Децентралізація як процес розширення і зміцнення прав та повноважень адміністративно-територіальних одиниць
- •7.2. Децентралізація як фактор налагодження територіальної організації влади
- •7.3. Оптимізація відносин між органами влади різних рівнів як засіб адміністративно-територіального управління
- •7.4. Реалізація функцій органів влади різних рівнів в процесі децентралізації
- •7.5. Адміністративно-територіальне управління: світовий досвід
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 8 управління міськими агломераціями в контексті інноваційного регіонального розвитку
- •8.1. Місто як об’єкт управління. Мета та завдання управління містом.
- •8.2. Організаційно-економічні способи управління сучасним містом
- •8.3. Державні перспективи програми розвитку міст. Система підпрограм
- •8. 4. Районне планування: мета та завдання
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 9 регіональні концепції сталого розвитку
- •9.1. Міждисциплінарне вивчення проблеми сталого розвитку: еволюція поглядів
- •9.2. Концепції сталого регіонального розвитку
- •9.3. Пріоритетні напрями концепцій сталого економічного розвитку
- •Таблиця 9.1 – Приклад аналізу сильних і слабких сторін регіону (в різних сферах діяльності)
- •Освіта на протязі життя
- •9.4. Механізми забезпечення сталого розвитку регіонів
- •9.5. Принципи та критерії сталого регіонального розвитку
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 10 управління фінансовими ресурсами регіонів
- •10.1 Місцеві бюджети їх структура та взаємовідносини.
- •10.2. Поточний бюджет і бюджет розвитку
- •10.3. Порядок і методики розроблення місцевих бюджетів
- •10.4. Позабюджетні кошти, порядок їх формування та напрямки використання
- •10.5. Особливості функціонування сучасної фінансово-кредитної системи регіону
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 11 управління природними ресурсами та охороною довкілля
- •11.1. Проблеми природокористування
- •11. 2. Основні принципи охорони навколишнього природного середовища
- •11.3 Управління в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Принципи та елементи системи управління навколишнім середовищем (емs)
- •11.4 Ресурсозабезпечення та раціональне природокористування на сучасному етапі розвитку економіки
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 12 антикризовий регіонально-адміністративний менеджмент
- •12.1 Поняття кризи та характеристика основних концепцій кризи
- •12.2 Класифікація криз та їхня характеристика
- •12.3 Концептуальне пояснення ситуаційної теорії управління в кризовій ситуації та шляхів її вирішення
- •12.4 Проблеми регіонального розвитку та їх характеристики
- •12.5 Принципи і методи антикризового регіонального управління
- •12.6 Основні принципи й шляхи вирішення регіональних проблем в Європейському Союзі
- •Висновки
- •Питання до самоконтролю знань:
- •Література
- •Тема 13 Формування механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону
- •13.1 Сутність категорії «механізм державного регулювання інвестицій в людський капітал» в контексті компаративного аналізу
- •13.2 Ефективність і результативність функціонування механізмів державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону
- •13.3 Основні напрями розвитку механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону
- •Питання для самоконтролю знань
- •Висновки
- •Література
- •Тема 14 міжнародне законодавство про місцеве самоврядування
- •14.1. Європейська декларація прав міст (18 березня 1992 р.)
- •14.2. Стамбульська декларація прав поселень (3-14 червня 1996 р.)
- •14.3. Хартія конгресу місцевих і регіональних влад Європи (14 січня 1994 р.)
- •14.4 Європейська Хартія місцевого самоврядування
- •14.5. Аналіз основних положень Європейської Хартії місцевого самоврядування та їх значення для України
- •14.6. Муніципальний рух України як суб’єкт розвитку місцевого самоврядування
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 15 програма державної підтримки розвитку місцевого самоврядування в україні
- •15.1. Обґрунтування необхідності прийняття Державної стратегії
- •15.2. Стратегія управління місцевим і регіональним розвитком
- •15.3 Мета Державної стратегії підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні.
- •15.4. Зміцнення матеріальної і фінансової бази місцевого самоврядування та ресурсне забезпечення місцевого та регіонального розвитку
- •15.5. Етапи реалізації Державної стратегії підтримки розвитку місцевого самоврядування та її нормативно-правове забезпечення
- •15.6. Механізм нормативно-правового забезпечення
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 16 формування нової парадигми регіонально-адміністративного розвитку в україні
- •16.1. Ідентичність та ідентифікація: понятійно-категоріальний апарат
- •16.2. Фактори етнічної, національної та регіональної ідентифікації в сучасній Україні
- •16.3. Трансформація свідомості та регіональної культури українського суспільства в контексті консолідації
- •16.4. Структурно-функціональні елементи консолідації українського суспільства
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Тема 17 Регіонально-адміністративний менеджмент в контексті глобалізації і регіоналізації
- •17.1 Політична глобалізація як новий тип міждержавних відносин
- •17.2 Економічна глобалізація як нова стадія процесу інтернаціоналізації
- •17.3 Культурна глобалізація як процес формування нової глобальної культури
- •17.4 Глобалізація як системна цілісність економічних, політичних, культурних, національних процесів
- •17.5 Розширення світового демократичного процесу в умовах глобалізації.
- •17.6 Місце і роль України в глобалізаційних процесах
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 18 розвиток демократичних засад регіонального врядування
- •18.1. Концептуальні засади інституційної трансформації державного управління в Україні
- •18.2. Формування сучасної економічної політики регіональними органами влади
- •18.3. Демократичні механізми діяльності органів місцевого самоврядування
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Список використаної літератури
- •Післямова
12.6 Основні принципи й шляхи вирішення регіональних проблем в Європейському Союзі
Вивчення досвіду вирішення регіональних проблем і механізмів реалізації регіональної політики Європейського Союзу (ЄС) може надати дієву допомогу Україні, наблизивши її регіональну політику до регіональної політики в ЄС. Вирішення регіональних проблем відбувається як на рівні Союзу, так і на національному рівні. У ЄС створений Комітет регіонів, що визначає найбільш гострі проблеми регіонального розвитку й пропонує Раді міністрів ЄС шляхів їхнього вирішення. Основними принципами регіональної політики в ЄС є: надання фінансової допомоги регіонам з яскраво вираженим відставанням в економічному розвитку; проведення погодженої політики між ЄС, національними урядами й місцевими органами влади при підготовці планів регіонального розвитку, визначенні стратегічних цілей структурної політики ЄС та ін.; визнання мультиплікаторної ролі інститутів ЄС, які стимулюють приватні капіталовкладення в слаборозвинуті регіони й представляють ресурси тільки як доповнення до національних програм; вирішення конкретних завдань на рівні (регіональному, національному, міждержавному), який є найбільш ефективним; тісна координація регіональної політики з іншими напрямками економічної політики ЄС; узгодження регіональної політики ЄС із макроекономічною соціальною політикою кожної із країн-членів Союзу; пряма взаємодія між державами ЄС при реалізації ними національної регіональної політики. Основний напрямок регіональної політики ЄС – сприяння соціально-економічній конвергенції країн і регіонів, тобто вирівнювання територіальних диспропорцій шляхом підтримки неконкурентоспроможних регіонів. Саме на створення сприятливих умов для підприємств, що адаптуються до єдиного ринку й до більшої конкуренції, і спрямована основна частина заходів співтовариства. У той же час кожна країна – член ЄС має власну регіональну політику, ціль якої може не збігатися із загальною метою регіональної політики ЄС.
У регіональній політиці ЄС виділяються такі основні цілі. Ціль 1 – сприяння структурній перебудові й розвитку відсталих регіонів. До них відносяться регіони, де виробництво валового внутрішнього продукту в розрахунку на одну людину складає менш 75% середнього рівня в Європейському співтоваристві. Список регіонів, що підпадають під ціль 1, переглядаються кожні 5 років. Ціль 1 поширюється повністю або частково на 7 країн: Грецію, Ірландію й Португалію повністю, Італію й Іспанію – частково, заморські департаменти Франції й Північну Ірландію. На початку 90-х рр. на цій території проживало 21,5% населення Європейського співтовариства. Ціль 2 – сприяння перебудові й розвитку депресивних ареалів, прикордонних ареалів, частин ареалів, включаючи ареали ринків праці й міста (агломерації) з високим безробіттям і рівнем промислового розвитку, що знижується. Під мету 2 попадають ареали, де: середня частка безробітних за останні три роки внаслідок скорочення числа зайнятих у промисловості вище середньої величини в Європейському співтоваристві в цілому; частка промислових робітників у загальній чисельності зайнятих, починаючи з 1975 р., дорівнює або перевищує середній рівень у співтоваристві; за останні три роки спостерігалася істотна втрата робочих місць або скорочення життєво важливих секторів економіки, що тягнуть за собою серйозне загострення проблем безробіття.
Крім того, ціллю 2 були охоплені громади, у яких безробіття внаслідок значного скорочення числа зайнятих у промисловості була вище середньої в ЄС принаймні на 50%. На основі цих критеріїв був складений список ареалів, що переглядається кожні три роки. По закінченні трьох років комісія ЄС за участю Європейського парламенту може змінити критерії відбору ареалів у рамках цілі 2. Ціль 2 охоплює повністю або частково 60 регіонів (за винятком Греції, Ірландії й Португалії, які повністю попадають під ціль 1), у яких зосереджено близько 16% населення співтовариства. Ціль 3 – боротьба з довгостроковим безробіттям. Критерієм тут слугують кількість осіб старше 25 років, що шукають роботу й перебувають без роботи понад 12 місяців. Ціль 4 – допомога із включення молоді в трудове життя. Критерій відбору – молодь до 25 років, що шукає роботу. Ціль 5 – сприяння проведенню реформи загальної аграрної політики з виділенням двох самостійних цілей (5а й 5б): 5а – модернізація й розвиток обслуговуючих сільське господарство виробництв (заготівля, переробка й збут продукції сільського й лісового господарства); 5б – сприяння розвитку сільських ареалів. Комісія ЄС установила такі критерії виділення ареалів, яким виявляється сприяння в рамках мети 5б: більш висока частка зайнятих у сільському господарстві в загальній чисельності зайнятих у порівнянні із середньою в співтоваристві; низький рівень доходів у сільському господарстві; низький рівень соціально-економічного розвитку, обчислений на основі валового внутрішнього продукту. Сприяння Європейського співтовариства може поширюватися й на інші сільськогосподарські ареали, що характеризуються низьким рівнем соціально-економічного розвитку, при цьому висуваються критерії: низька густота населення й (або) значна тенденція населення до переселення; окраїнне або острівне положення ареалу стосовно великих центрів економічної й суспільної діяльності; чутливість розвитку сільського господарства до реформи аграрної політики Європейського співтовариства (погана структура сільськогосподарських підприємств і вікова структура зайнятих у сільськогосподарських господарств; надмірне навантаження на навколишнє середовище; місце розташування сільськогосподарських ареалів усередині гірських областей та ін. Ціль 5б поширюється на 56 ареалів і охоплює близько 5% населення співтовариства. Можна назвати три групи основних інструментів прояву регіональної політики ЄС: Європейський фонд регіонального розвитку; широке коло фінансових установ і фондів, кошти яких можуть використатися в регіональних цілях: Європейський інвестиційний банк; Європейський соціальний фонд; Європейський комітет вугілля й сталі; Європейський сільськогосподарський фонд управління й гарантій (відділення, управління); інші засоби координації: політика конкуренції; регіональні податки; плани-пропозиції регіонального розвитку країн-членів ЄС; концепції спільного розвитку; оперативні програми й ініціативи співтовариства; періодичні доповіді; пріоритети (і стимули) у регіональній політиці країн ЄС.
Європейське співтовариство надає допомогу населенню й підприємцям у тих або інших ареалах шляхом надання субсидій і позичок. Субсидії виділяють в основному три структурних фонди: Європейський фонд регіонального розвитку (European Regional Development Fund – ERDF), створений в 1975 р. з метою сприяння скороченню соціально-економічних розходжень між регіонами співтовариства (4,5 млрд. екю в 1989 р.); Європейський соціальний фонд (European Social Fund - ESF), завдання якого – сприяння зайнятості (3,5 млрд. екю в 1989 р.). Відділення управління при Європейському сільськогосподарському фонді управління й гарантій (Guidance Section of the European Agriculture Guidance and Guarantee Fund - EAGGF). Призначення фонду – сприяти прискоренню пристосування структури сільського господарства окремих країн і регіонів до умов загальної аграрної політики ЄС, сприяти розвитку сільських ареалів (1,5 млрд. екю в 1989 р.). Джерелами позичок ЄС є такі установи, як: Європейський інвестиційний банк (European Investment Bank – EI); Новий інструментарій співтовариства (New Community Instrument – NCI); Європейське товариство вугілля й сталі (European Cool and Steel Community – ESCS); Європейське атомне товариство (Euratom). Перевага в розподілі коштів віддається комбінації (поєднанню) субсидій і позичок, виділюваних на окремі заходи, що дозволяє підвищити результативність наданої допомоги. За інвестиціями в інфраструктурні проекти поєднання субсидій і позичок установлюється залежно від прибутковості проекту. Для інвестицій, у результаті яких очікуються значні доходи, існують верхні межі розмірів субсидій співтовариства. Для інвестицій в інфраструктурні проекти, при яких доходи невеликі (наприклад, у водне господарство, у близьке автомобільне або залізничне сполучення), а також для інвестицій у проекти, де немає доходів (безкоштовні дороги, інфраструктурні проекти в області охорони здоров’я, культури й виховання тощо), немає й специфічних верхніх меж, крім тих, які встановлені загальними правилами співтовариства в рамках структурних фондів. Співвідношення різних субсидій і позичок для інших проектів повинне відповідати таким правилам: 50% загальних витрат може покриватися у формі субсидій одного або декількох структурних фондів, 70% при поєднанні субсидій і позичок для фінансування тих же самих проектів (ця верхня межа в деяких випадках може бути підвищена, але не повинна становити більше 90% загальних витрат). Крім того, можуть залучатися й інші фінансові джерела. Підхід співтовариства, суть якого в тому, що будь-яке досягнення й області регіонального розвитку розглядається як результат спільних зусиль районів країн-учасниць і комісії співтовариства, базується на трьох принципах: партнерстві, субсидіарності й додатковості.
Партнерство визначається як тісне співробітництво між комісією співтовариства й країною, що її представляють на національному, регіональному, локальному й інших рівнях компетентні органи. Воно поширюється на підготовку, фінансування, реалізацію, супровід і оцінку заходів співтовариства. Зміст партнерства в тому, що різні економічні агенти, орієнтуючись у своїх діях на офіційні стратегії й програми, досягають загальних цілей як один партнер. Природно, партнерство не виключає певної де централізованості спільних дій, при якій краще враховуються реальні економічні умови і тим самим створюється основа субсидіарності. Субсидіарність – перенесення компетенції на той рівень (більш високий або більш низький), на якому найбільш ефективно вирішуються проблеми. Додатковість – спільне фінансування заходів. При цьому збільшення фінансових коштів структурних фондів співтовариства та їх концентрація в певних країнах або регіонах досягають свого ефекту, коли витрати відповідних країн, тобто національні витрати, щонайменше, залишаються постійними. Заходи співтовариства доповнюють відповідні національні заходи або сприяють їм.