14.3. Хартія конгресу місцевих і регіональних влад Європи (14 січня 1994 р.)

Хартія конгресу місцевих і регіональних влад Європи (КМРВЄ) була ухвалена Комітетом Міністрів 14 січня 1994р. На 506-х зборах заступників Міністрів, на яких було засновано Конгрес місцевих та регіональних влад Європи. Членство в Конгресі є збалансованим за географічним розподілом представників з територій держав - пропорційне представництво різних видів місцевих та регіональних влад; пропорційне представництво різних політичних сил органів місцевих та регіональних влад держав. Кожна держава повідомляє Генерального секретаря про склад делегації, визначає тих, хто буде членом Палати регіональних влад, Міжнародні асоціації місцевих та регіональних влад, які мають консультативний статус при Раді Європи, мають статус спостерігачів при КМРВЄ. КМРВЄ може надавати статус "спеціального гостя", зважаючи на прохання делегації місцевих та регіональних влад європейських країн, які не є членами Ради Європи; беруть участь у засіданнях КМРВЄ та його палат з правом виступу, після дозволу на це Президента, але без права голосу. КМРВЄ збирається на регіональні сесії один раз на рік. Регулярні сесії відбуваються відразу після сесії по розпорядженню самого Конгресу. Кожна палата обирає собі бюро, яке складається з президента палати і шести членів, дотримуючись по можливості, пропорційного географічного представництва держав - членів. Жодна держава - член не може мати більш, ніж одного представника в бюро кожної з палат. Завдання постійної комісії забезпечувати послідовність у роботі КМРВЄ та в межсесійний період. Комісія повинна брати участь у різних напрямках міжурядової діяльності Ради Європи. До складу постійної комісії входять по два представники від кожної національної делегації. В число цих представників мають входити мінібюро КМРВЄ. Держави, які мають представників лише в одній палаті мають в постійній комісії лише одне місце. Два бюро разом складають бюро КМРВЄ, яке відповідає за підготовку пленарних сесій і координацію роботи обох палат. Головою бюро КМРВЄ є президент конгресу, але він не має право голосу на КМРВЄ та його палати можуть надавати консультації представникам міжнародних асоціацій. Всі рекомендації приймаються під час пленарного засідання. Кожна з палат приймає внутрішні процедурні правила, в яких фіксується: кворум.

14.4 Європейська Хартія місцевого самоврядування

Європейська хартія місцевого самоврядування є основним міжнародно-правовим документом для країн - членів Ради Європи, який містить стандартні вимоги щодо організацій управління на місцях, на засадах місцевого самоврядування, які є обов'язкові для держав - членів Ради Європи. Метою Європейської хартії місцевого самоврядування є встановлення загальноєвропейських стандартів щодо визначення і захисту прав територіальних громад і органів місцевого самоврядування, що забезпечують їх активну участь у вирішенні питань місцевого самоврядування. Європейська хартія місцевого самоврядування складається з преамбули та трьох частин (18 статей). В преамбулі викладена мета держав членів Ради Європи, які підписали хартію та основні принципи, на яких вона базується. В першій частині хартії сформульовані загальні положення, які вказують на необхідність конституційних і правових основ місцевого самоврядування, в них формулюються принципи, які визначають характер та об'єм компетенцій місцевого самоврядування, захист кордонів, забезпечення організаційної автономії місцевої влади. В другій частині хартії викладені положення, що стосуються кола зобов'язань, які учасники можуть взяти на себе. Вони забезпечують, з одного боку, необхідну гнучкість хартії, можливості її адаптації з врахуванням правових і адміністративно-організаційних особливостей різних країн-членів Ради Європи. Це досягається можливістю виключення учасниками хартії її окремих положень з числа тих, які вони вважають обов'язковими для себе. З другого боку, такі виключення не повинні зачіпати основних принципів хартії. Таким чином передбачається певний компроміс між визначенням тієї обставини, що місцеве самоврядування зачіпає структуру і організацію держави в цілому, форма якої в кожній країні має свою специфіку і необхідністю забезпечення дотримання мінімального набору принципів, які мають поважитися при будь-якій демократичній організації.

В Хартії встановлюється відповідний порядок контролю за дотриманням її положень її учасники мають подавати всю необхідну інформацію про національне законодавство та інші заходи, які застосовуються з метою виконання Хартії. В третій частині Хартії містяться норми процесуального характеру: підписання, ратифікація, набуття чинності Хартією, її денонсація, типові для всіх Конституцій, що розробляються Радою Європи. Європейська Хартія місцевого самоврядування є першим багатостороннім правовим документом, який визначає і захищає принципи місцевої автономії, яку Рада Європи зобов'язалася захищати і розвивати. Від імені України Європейську Хартію місцевого самоврядування було підписано 6 листопада 1996р. в м. Страсбурзі, а Верховна Рада України ратифікувала її 15 липня 1997р. Відповідно до ст. 9 Конституції України Європейська Хартія місцевого самоврядування після її ратифікації стала частиною національного законодавства України. В преамбулі Хартії викладені основні принципи, на яких вона базується: місцеве самоврядування становить одну із засад будь-якого демократичного ладу; право громадян приймати участь в управлінні державними справами є загальним демократичним правом і воно безпосередньо може бути реалізоване на місцевому рівні; з метою забезпечення ефективного і наближеного до громадянина управління мають бути створені органи місцевого самоврядування, наділені реальною владою; місцеві органи влади мають широку автономію по відношенню до своєї компетенції та порядку її здійснення; місцеві органи мають володіти ресурсами достатніми для здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування; права територіальних громад та органів місцевого самоврядування мають бути надійно захищені.

Конституційна та правова основа місцевого самоврядування.

Ст.2. Місцеве самоврядування є одним з найважливіших принципів організації функціонування влади в суспільстві та державі і становить необхідний атрибут будь-якого демократичного ладу. Громадам повинно бути надано право вирішувати місцеві питання в межах закону під їх власну відповідальність. Ст.3. Місцеве самоврядування означає право і спроможність місцевих властей в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою частиною державних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. Ст.4. Сфера компетенції місцевого самоврядування. Головні повноваження і функції місцевих властей визначаються Конституцією або законом. Місцеві власті, в межах закону, мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції, і вирішення якого не доручене ніякому іншому органу. Повноваження, якими наділяються місцеві власті, як правило, мають бути повними і виключними. Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншими центральними або регіональними органами, якщо це не передбачено законом. Здійснення суспільних обов'язків повинно бути децентралізоване. Ст.5. Охорона територіальних кордонів місцевих властей виходить з того, що зміни територіальних кордонів місцевих властей не можуть здійснюватися без попереднього з'ясування думки відповідних місцевих общин, можливо проведення референдуму, якщо це дозволяється законом. Ст.6. Органи місцевого самоврядування, що без шкоди для більш загальних законодавчих положень, мають можливість визначати свої власні внутрішні адміністративні структури з урахуванням місцевих потреб і необхідності забезпечення ефективного управління. Умови служби місцевих державних службовцю повинні дозволяти добір висококваліфікованого персоналу з урахуванням особистих якостей та компетентності, для цього забезпечуються належні можливості професійної підготовки, винагороди та просування по службі. Ст.7. Умови здійснення функцій на місцевому рівні і мандат місцевих обраних представників передбачає вільне здійснення ними своїх функцій. Він передбачає відповідне фінансове відшкодування витрат, здійснених під час виконання цього мандату, вільне виконання своїх функцій, безперешкодна участь у конкурсах на отримання місця в органах місцевого самоврядування. Ст.8. Адміністративний погляд за діяльністю місцевих властей, може здійснюватися згідно з процедурами та у випадках передбачених Конституцією або законом; має на меті забезпечення дотримання закону та конституційних принципів; здійснюється таким чином, щоб забезпечити заходи органу, який здійснює контроль. Ст. 9. Місцеві власті мають право в рамках національної політики, під свої власні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися, в межах своїх повноважень: частина фінансових ресурсів місцевих властей формується за рахунок місцевих податків та зборів, розмір яких встановлюється в межах закону. Ст.10. Право місцевих властей на свободу асоціацій: в межах закону створювати консорціуми з іншими місцевими властями для виконання завдань, що мають спільний інтерес; мають право бути членом міжнародної асоціації місцевих властей; мають право співробітничати з місцевими властями інших держав. Ст. 11. Місцеві власті мають право використовувати засоби правового закону для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень, які утілені в Конституції. Ст.12. Кожна сторона зобов'язується вважати для себе обовя'зковими принаймні 20 пунктів частини першої усієї Хартії (ст.2 пункти 1, 2 і 4 ст.5. пункти 1 ст. 7. пункт 2 ст. 8. пункт 1, 2 ст.9 пункт 1 ст. 10. Ст. 11.) Ст.13. Принципи місцевого самоврядування, що містять в цій Хартії, застосовується до всіх категорій місцевих властей, існуючих в межах території відповідної сторони. Ст.14. Кожна сторона надсилає Генеральному секретарю Ради Європи всю відповідну інформацію, що стосується законодавчих положень або інших заходів, вжитих нею з метою дотримання положень цієї Хартії. Ст. 15. Підписання, ратифікація та набрання чинності Хартії. Ст. 16. Територіальне застосування. Ст 18. Повідомлення.

Гарантії місцевого самоврядування - це сукупність заходів, що забезпечують повну та ефективну реалізацію територіальними громадами або органами та посадовими громадами права на місцеве самоврядування. Система місцевого самоврядування - сукупність форм прямого волевиявлення громадян, органів посадових осіб місцевого самоврядування, органів самоорганізації громадян, інших організацій - правових форм здійснення місцевого самоврядування, за допомогою яких територіальна громада здійснює своє конституційне право самостійно вирішувати питання місцевого значення.