Розділ 1. Предмет загальної теорії держави і права

складовими частинами водночасякправовоїнауки, такімедичної, статистичної і психологічної наук, на положення яких вони спираються.

До п’ятої групи юридичних наук слід віднести галузі, що досліджують міжнародне право. Йдеться про науку міжнародного публічногоіміжнародного приватногоправа. Останніми рокамидедалі більшогорозвиткунабуваютьдослідженняправовихутворень, якіздобули влітературіназвуєвропейськогоправа, космічногоправа, інформаційногоправа. Цідослідженнявідповідаютьсвітовійтенденціїпосилення інтеграційних процесів іміжнародного впливуна національні правові системи.

§2. Загальна теорія держави і права як фундаментальна наука: поняття та риси

Загальнатеоріядержавиіправаєфундаментальноююридичною наукою, яка вивчає сутність і найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку та функціонування права і держави в їх взаємозв’язку, а також вихідні для всіх юридичних наук поняття.

Загальній теорії держави і права як науці притаманні певні специфічні риси.

По-перше, загальна теорія держави і права є наукою суспільною, оскільки відповідно до свого предмета вона досліджує такі суспільні явища, якправоідержава, їхструктуру, призначення, цінністьтаосновні інститути. В процесі досягнення своїх наукових цілей теорія держави і права взаємодіє з іншими суспільними науками і міждисциплінарними сферами знань, такими як філософія і соціологія права, політологія, психологія та ін.

По-друге, теорія держави і права входить до складу юридичних наук. Формулюючи базові юридичні поняття, розглядаючи загальні положення про державу і право, а також соціальні, психологічні, ідеологічні передумови їх виникнення і розвитку, теорія держави і права посідає провідне місце в системі юриспруденції.

По-третє, для загальної теорії держави і права властивий двоєдинийхарактер, щопроявляєтьсяудослідженні державиіправаумежах однієї науки в їх єдності, взаємозв’язку і взаємодії. Теорія держави і права виходить з того, що сучасне право є невідривним від держави. Діючи у правових формах, держава повинна охороняти встановлений

17

Частина перша. Наукознавчий та історичний аспекти теорії держави і права

у суспільстві правопорядок та застосовувати в передбачених правом випадках примус до правопорушників. У той же час право має верховенство над державою, що, зокрема, закріплено у ст. 8 Конституції України. Верховенство права проявляється передусім у приматі прав

ісвобод людини ігромадянина, які єневідчужуваними, непорушними

ітакими, що не можуть бути ні анульовані, ні звужені державою.

По-четверте, теорія держави і права є наукою загальною, оскільки досліджує лише найбільш істотні, широкі за обсягом питання вчення продержавуіправо, розглядаєосновнізакономірностідержавно-правової дійсності, розв’язує проблеми, важливі для юриспруденції в цілому. Сформульовані теорією держави і права наукові закони, концептуальні положення, принципи призначені, як правило, для їх загального застосуваннявсімаюридичниминаукамиабоїхбільшістю. Томунайточнішою назвою цієї науки буде «загальна теорія держави і права» — саме «загальна», оскільки й іншим юридичним наукам притаманні свої теорії, що мають не загальний, а приватний характер.

По-п’яте, теорія держави і права може бути охарактеризована як наукасинтетична(узагальнююча). Доскладузагальноїтеоріїдержави

іправа входять не тільки знання, одержані цією наукою, а й в узагальненомувиглядінауковіздобуткиіншихюридичнихнаук, яківивчають різніаспекти державно-правовоїдійсності. Так, вчення проюридичну відповідальність, яке є складовою предмета загальної теорії держави

іправа, не може не спиратися на одержані галузевими науками дані щодо конституційної, цивільної, кримінальної, адміністративної та інших видів юридичної відповідальності.

По-шосте, загальну теорію держави і права слід розглядати як наукуметодологічну. Загальнізакономірності, виробленітеорієюдержави і права, використовуються іншими юридичними науками як методологічні орієнтири при дослідженні останніми власного предмета та вирішенні своїх завдань. Методологічну роль виконує також єдиний для всіє юриспруденції понятійний апарат, якій розробляється загальною теорією держави і права. Невипадково опанування юридичною професієюмайбутнімиправникамирозпочинаєтьсясамезкурсутеорії держави і права, без якої системне вивчення інших юридичних дисциплін є неможливим.

По-сьоме, важливою рисою загальної теорії держави і права є її фундаментальний характер. Пряма практична орієнтація не належить до головних завдань цієї науки. Лише обмежене коло загальнотеоретичнихздобутківбезпосередньовпливаєнаюридичнудіяльність(при-

18

Розділ 1. Предмет загальної теорії держави і права

кладом орієнтованих на практику положень теорії держави і права можебути, зокрема, вченняпроюридичнутехніку). Якужезазначалося, для теорії держави і права властивий високий рівень наукових узагальнень, вона містить положення, які утворюють теоретичну і методологічну базу (фундамент) юриспруденції, об’єднує юридичні науки в єдину, цілісну, внутрішньо узгоджену систему.

Наведенірисизагальноїтеоріїдержавиіправадозволяютьохарактеризувати її як вихідну і основоположну дисципліну, що є ключовою для функціонування комплексу наукових знань про державу і право.

§3. Предмет загальної теорії держави

іправа, його структура

Нам вже відомо: предметом певної науки є те, що вона вивчає.

Предметом загальної теорії держави і права є сутність і найбільш загальнізакономірностівиникнення, розвитку, функціонування правових і державних явищ і процесів, а також головні, вихідні для всієї юридичної науки поняття.

Відповідно до наведеного визначення у структурі предмета теорії держави і права можна вирізнити три складові:

1)сутність права і держави;

2)найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку, функціонування права і держави;

3)систему юридичних понять.

Першим елементом предмета, який досліджується загальнотеоретичною наукою, є сутність права і держави. Її становлять головні, найбільш істотні якості, що відрізняють ці явища від суміжних однорідних феноменів (наприклад, право — від інших видів соціальних норм, державу— віднедержавнихорганізаційвлади). Дляправатакою якістю єзакріплення ним звисоким ступенем деталізації міри можливої і належної поведінки людей, для держави — наявність в країні політичної влади, що поширюється на все населення. Уявлення про сутність держави і права забезпечують поглиблення та конкретизацію знаньщодоприродиюридичнихявищтаєвідправнимидлявиявлення і дослідження діючих у державно-правовій сфері закономірностей.

Розглядаючи другу складову предмета теорії держави і права, зазначимо, що державно-правові закономірності — це об’єктивно існуючі, можливі для пізнання загальні правила, за якими відбуваються

19

Частина перша. Наукознавчий та історичний аспекти теорії держави і права

формування, розвиток і функціонування державно-правових явищ. Вивчення даних закономірностей розкриває необхідний, постійний та істотний зв’язок цих явищ між собою та з іншими соціальними феноменами. Але слід враховувати, що дія державно-правових закономірностей не має характеру абсолютної фатальності. В суспільній практиці не виключаються окремі, у тому числі випадкові, відхилення від закономірностей. Закономірним, наприклад, є наявність у державноорганізованому суспільстві своєї території. Цепритаманно практично кожній державі. У той же час монгольська середньовічна держава постійної території не мала. Крім того, як правило, державно-правові закономірності єваріативними (тобтомаютьдекілька варіантів розвитку), оскількиздійсненняцихзакономірностейможебутискореговано умовами певного суспільства, країни, цивілізації. Так, значна соціальна напруга, що мала місце у розвитку держав Європи та Північної Америки наприкінці ХІХ — початку ХХ ст., в деяких випадках призвела як до революційної зміни державного ладу (як, наприклад, у Російській імперії у 1917 р.), так і до ухвалення соціальних законів, подолання значного економічного розшарування у суспільстві і врештірешт винайдення соціального компромісу (країни Західної Європи, США та ін.)1.

До закономірностей виникнення, розвитку та функціонування держави і права, які вивчає загальна теорія держави і права, можна віднести, зокрема, закономірності формування права і виникнення державності, а також зміни історичних типів права і держави; закономірності розвитку форм права і держави та їх елементів і видів; закономірностідіїдержавногомеханізму, механізмуправовогорегулювання, створення режиму законності і правопорядку тощо. При цьому теорія держави і права абстрагується від стану і розвитку права і держави окремих країн, а також від закономірностей функціонування конкретнихюридичнихінститутів. Першістановлятьпредметісторикоюридичнихнаук, адругівивчаютьсягалузевимидисциплінами. Теорія ждержавиіправарозглядаєтількинайбільшзагальнідержавно-правові закономірності.

До структури предмета загальної теорії держави і права належать такожосновніюридичніпоняття. Загальнатеоріядержавиіправарозробляє поняття основних правових і державних явищ та процесів,

1 Значну роль у цьому процесі відіграли також Перша Світова війна, її підсумки танаслідки, щотакожвказуєнаімовірнийтаваріативнийхарактердержавно-правових закономірностей.

20

Розділ 1. Предмет загальної теорії держави і права

знання про які є необхідним теоретичним та методологічним фундаментом як для прикладних юридичних наук, так і безпосередньо для юридичної практики. Поняття юридичних категорій, що мають всезагальнийхарактер, становитьголовнийпонятійнийрядзагальноїтеорії держави і права. Це такі поняття, як право, держава, їх типи, форми, функції, суверенітет, державнийапарат, нормиправа, принципиправа, правосвідомість, правовідносини, законотворчість, правозастосування і под. Використання спільних для всієї юриспруденції понять забезпечуєвнутрішнюузгодженістьі, найголовніше, ефективністьюридичної науки, законодавства, права в цілому.

§4. Функції загальної теорії держави

іправа

Функціїзагальноїтеоріїдержавиіправа— цеголовнінапрямки їївпливунадержавно-правовудійсністьтарозвитокіншихюридичних наук. Специфікатеоріїдержавиіправаполягаєвтому, щоцянаукамає як функції, притаманні юридичній науці в цілому, так і функції, властиві лише для теорії держави і права.

Серед функцій теорії держави і права, що є спільними для всіх юридичний наук, можна виділити такі.

Пізнавальна(гносеологічна) функція спрямована наздобуття іроз-

ширення наукових знань про державно-правові явища, їх характерні риси, сутність, форми, принципи, інститути тощо. Ця функція найвиразніше проявляється на початковому етапі дослідження державноправових явищ при описанні та з’ясуванні їх ознак і має першорядне значення для юридичної освіти. Треба також розуміти, що процес пізнання держави іправа єневпинним, оскільки протягом історії людства ці явища перманентно розвиваються і змінюються, що вимагає постійного оновлення уявлень про державно-правову дійсність.

Евристичну функцію загальної теорії держави і права спрямовано на встановлення закономірностей розвитку та функціонування права і держави. Якщо спостерігається повторюваність тих чи інших державно-правових явищ або процесів, наука фіксує цю повторюваність як тенденцію. Висновок про постійність та стійкість існування певнихтенденцій, їхістотністьдлядержавно-правовоїдійсностіозна- чаєперетвореннятенденційназакономірність. Такможна, наприклад, оцінити розширення демократичних прав людини і громадянина та

21

Частина перша. Наукознавчий та історичний аспекти теорії держави і права

гарантій їх здійснення за рахунок положень, закріплених у міжнародних документах. Протягом певного часу дане відкриття було тенденцією розвитку цих прав, але зараз набуло таких масштабів, які дозволяють характеризувати цей процес як закономірність. Реалізація евристичноїфункціїпередусімєсвідченнямрозвиткуякзагальноїтеорії державиіправа, такіюридичноїнаукивцілому, гарантієювідїхзайвої догматизації.

Функціянауковогопередбаченняполягаєвнауковомупрогнозуванні шляхів подальшого розвитку державно-правової дійсності, проміжних такінцевихрезультатівцьогорозвитку. Наприклад, дослідженнязв’язку держави і права знинішнім розвитком вУкраїні ринкових відносин дає підстави для прогнозування подальшого зростання сфери приватної власності, обмеженнядержавноговтручанняугосподарськівідносини, збільшення питомої ваги стосунків між господарюючими суб’єктами, що засновані на договірних відносинах, скорочення у перспективі державногоапарату. Крімтого, виконуючифункціюнауковогопередбачення, загальна теорія держави і права виявляє проблеми, які постануть перед правом і державою у майбутньому, аби скорегувати і направити еволюцію цих явищ у потрібному суспільству напрямку.

Функціядопомогипрактиціпов’язаназіслужбовоюроллюзагальної теоріїдержавиіправа, пізнавальнадіяльністьякоїспрямовананетільки на формування теоретичного фундаменту юридичної науки, а й на вирішення суто практичних питань. Зокрема, розробляючи вчення про системунормативно-правовихактів, теоріядержавиіправаздатнаодночасно розробляти пропозиції щодо вдосконалення системи законодавства. Для того, щоб встановити зв’язок між різними юридичними явищами, правильно витлумачити правову норму, застосувати аналогію права чи закону, правники звертаються саме до загальнотеоретичних положень. Важко переоцінити значення цієї функції як для юридичної науки, так і для права в цілому, оскільки юриспруденція, яка прямо чи опосередковано не виконує практичної функції, не має соціальної цінності, аправо, щонеспираєтьсянанауковепідґрунтя, неможеефективно виконувати практичну роль регулятора суспільних відносин.

Ідеологічно-виховнафункція. Загальнатеоріядержавиіправаєсистемою поглядів на державу і право. Зміст цих поглядів залежить від ідейної основи уявлень про державно-правові явища і може вельми відрізнятися. В умовах демократичного суспільства такими ідеями є верховенство права, примат прав і свобод людини і громадянина, законність і правопорядок як основа соціального буття, розбудова

22

Розділ 1. Предмет загальної теорії держави і права

правової і соціальної держави тощо. На підставі цих ідей теорія державиіправаорієнтуєучасниківсуспільнихвідносиннаповагудоправ, свобод, законнихінтересівлюдиниігромадянина, неухильневиконання вимог законодавства, взаємну відповідальність людини і держави, підвищення правової культури та ін.

До функцій загальної теорії держави і права, які відображають особливості її наукового статусу таспецифіку предмета, слід віднести

узагальнюючу, інтеграційну та методологічну функції.

Виконуючипритаманнуїйузагальнюючуфункцію, теоріядержави

іправа акумулює і систематизує висновки, зроблені іншими юридичнимидисциплінами. Наприклад, аналізуючи даніісторичнихнаукпро розпад первіснообщинного ладу в деяких країнах, теорія держави

іправа узагальнює відомості про соціальні норми, які діяли у первісному суспільстві, а також про процес формування права, його особливості і етапи, причини та шляхи виникнення держави. Використовуючи положення галузевих наук про норми права, загальнотеоретична наука створює вчення про норму права, її структуру, спеціалізовані норми права тощо.

Узагальнюючи наукові розробки окремих наук, теорія держави

іправа здатна забезпечувати свого роду «обмін» теоретичними здобутками між різними юридичними науками. Наприклад, вчення про правовідносини «визріло» усередині науки цивільного права, після чого було використано теорією держави і права для перенесення відповідних загальнотеоретичних узагальнень в інші галузі юридичної науки.

Для загальної теорії держави і права властива також інтеграційна функція. У процесі її реалізації відбувається інтеграція юридичних явищ і положень інших юридичних наук у загальнотеоретичні поняття, що мають абстрактний характер, а також формулюються їх визначення, основні риси і загальні закономірності розвитку та функціонування. Ці поняття та їх визначення становлять каркас усієї юридичної науки, оскільки в концентрованій формі виводять спільні, найістотніші риси та ознаки головних державно-правових явищ.

Загальнатеоріїдержавиіправавиконуєйметодологічнуфункцію. Якужезазначалося, положенняпрозакономірностірозвиткудержавноправовихявищ, щорозробляютьсяцієюнаукою, їїтеоретичніконструкції та наукові прогнози є методологічною основою для дослідження усімаіншимиюридичниминаукамисвоїхпредметів. Непересічнезначеннямаєєдинадлявсієїнаукисистема юридичнихпонять, розробле-

23