- •Передмова
- •§ 1. Поняття та система юридичної науки
- •§ 2. Загальна теорія держави і права як фундаментальна наука: поняття та риси
- •Контрольні запитання
- •§ 2. Загальні (філософські) підходи до дослідження держави і права
- •§ 3. Загальнонаукові методи пізнання держави і права
- •§ 4. Спеціальні та власні методи правознавства
- •Контрольні запитання
- •§ 3. Формування загальної теорії держави і права як самостійної науки
- •§ 4. Загальна теорія держави і права як навчальна дисципліна, її завдання та система
- •Контрольні запитання
- •§ 2. Публічна влада і нормативне регулювання в первісній общині
- •§ 3. Загальні закономірності виникнення держави і права
- •§ 5. Ознаки права, що відрізняють його від соціальних норм первісної общини
- •Контрольні запитання
- •ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕРЖАВУ
- •§ 1. Поняття та ознаки держави
- •§ 2. Державна влада: поняття і елементи
- •§ 3. Державний суверенітет
- •§ 4. Типологія держави
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття функцій держави
- •§ 2. Класифікація функцій держави
- •§ 3. Внутрішні функції держави
- •§ 4. Зовнішні функції держави
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття і структура форми держави
- •§ 2. Форма державного правління
- •§ 3. Форма державного устрою
- •§ 4. Державно-правовий режим
- •§ 5. Міжнародні об’єднання держав
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Механізм держави і його структура
- •§ 2. Поняття державного апарату. Державні органи та їх види
- •§ 4. Загальна характеристика і функції органів законодавчої, виконавчої та судової влади
- •§ 6. Державна служба та її види. Державний службовець, посадова особа
- •Контрольні запитання
- •ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО
- •§ 1. Основні підходи до праворозуміння
- •§ 2. Поняття права
- •§ 3. Ознаки права
- •§ 4. Право і його зовнішні форми
- •§ 5. Функції права
- •§ 6. Цінність права
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття, загальні риси і види соціальних норм
- •§ 2. Право і мораль
- •§ 3. Право і політичні норми
- •§ 4. Право і релігійні норми
- •§ 6. Право і технічні норми
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Правоутворення: поняття та етапи
- •§ 2. Поняття форми права. Співвідношення форми і джерела права
- •§ 3. Правовий звичай
- •§ 4. Судовий прецедент і судова практика як джерела права
- •§ 5. Нормативно-правовий договір
- •§ 6. Нормативно-правовий акт
- •§ 7. Загальні принципи права та правова доктрина як джерела права
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття, риси та класифікація принципів права
- •§ 2. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права
- •§ 3. Загальні принципи права
- •§ 4. Галузеві та міжгалузеві принципи права. Принципи правових інститутів
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття правового регулювання суспільних відносин
- •§ 2. Способи, методи та типи правового регулювання. Правовий режим
- •§ 3. Види правового регулювання
- •§ 4. Механізм правового регулювання суспільних відносин
- •§ 5. Ефективність правового регулювання
- •Контрольні запитання
- •НОРМАТИВНА ОСНОВА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
- •§ 1. Поняття та загальні ознаки норм права
- •§ 2. Види норм права
- •§ 3. Структура норми права
- •§ 4. Спеціалізовані норми права: природа, особливості та значення в правовому регулюванні
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття і структура системи права
- •§ 2. Публічне і приватне право
- •§ 3. Загальна характеристика галузей та інститутів права
- •§ 5. Структура системи законодавства
- •§ 6. Чинники формування та розвитку системи законодавства
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Нормотворчість: поняття, функції, принципи
- •§ 4. Поняття, ознаки, види законів
- •§ 5. Підзаконні нормативно-правові акти
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Нормотворча техніка як різновид юридичної техніки
- •§ 2. Нормотворча техніка: поняття, елементи, види
- •§ 3. Законодавча техніка
- •Контрольні запитання
- •§ 2. Облік, інкорпорація та консолідація як форми систематизації нормативно-правових актів
- •§ 3. Кодифікація та створення зводу законів як особливі змістовні форми систематизації нормативно-правових актів
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття юридичних колізій та їх види
- •§ 2. Колізії в законодавстві, їх види
- •§ 3. Способи зменшення колізійності законодавства
- •Контрольні запитання
- •Частина п’ята
- •РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА
- •§ 1. Поняття та риси правових відносин
- •§ 2. Види правових відносин
- •§ 3. Суб’єкти правових відносин, їх види. Правосуб’єктність
- •§ 4. Поняття і види об’єктів правових відносин
- •§ 6. Юридичні факти
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття і види правової поведінки
- •§ 2. Правомірна поведінка
- •§ 3. Поняття правопорушення, його ознаки
- •§ 4. Юридичний склад правопорушення
- •§ 5. Види правопорушень
- •§ 6. Причини правопорушень
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття юридичної відповідальності
- •§ 2. Підстави юридичної відповідальності
- •§ 3. Види юридичної відповідальності
- •§ 4. Цілі і функції юридичної відповідальності
- •§ 5. Принципи юридичної відповідальності
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття та ознаки юридичної діяльності
- •§ 2. Структура юридичної діяльності
- •§ 3. Правові форми діяльності органів держави
- •§ 4. Юридичний процес
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття реалізації правових норм
- •§ 2. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
- •§ 3. Стадії застосування нормативних приписів
- •§ 4. Основні вимоги до правильного застосування нормативних приписів
- •§ 5. Акти правозастосування, їх види
- •§ 6. Прогалини в законодавстві і засоби їх заповнення та усунення
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття тлумачення норм права
- •§ 2. Способи тлумачення норм права
- •§ 3. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права
- •§ 4. Правотлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види
- •§ 5. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту
- •Контрольні запитання
- •ПРАВОВА ДЕРЖАВА І ПРАВОВА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА
- •§ 3. Види прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. Їх система в Конституції України 1996 року
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Формування концепції громадянського суспільства
- •§ 2. Поняття та ознаки громадянського суспільства
- •§ 3. Інститути громадянського суспільства
- •§ 4. Становлення громадянського суспільства в Україні
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття та структура політичної системи громадянського суспільства
- •§ 3. Політичні партії: правове регулювання статусу та діяльності
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Демократія як форма реалізації народовладдя
- •§ 2. Форми та інститути демократії як прояв державної влади
- •§ 4. Функції демократії
- •§ 5. Демократія і самоврядування
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Концепція правової держави: виникнення та розвиток
- •§ 2. Поняття і ознаки правової держави
- •§ 3. Верховенство права. Верховенство права і законність
- •§ 4. Поняття правопорядку
- •§ 5. Поняття і ознаки соціальної держави
- •§ 6. Шляхи формування соціальної, правової держави в Україні
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття, структура та функції правосвідомості
- •§ 2. Види правосвідомості
- •§ 3. Правосвідомість і право
- •§ 4. Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття правової культури. Види та типи правових культур
- •§ 2. Правова культура особистості
- •§ 3. Правова культура суспільства. Правова субкультура і правова контркультура
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття та структура правової системи
- •§ 2. Загальна характеристика правових систем сучасності
- •§ 3. Наступність у правовій системі суспільства
- •§ 4. Становлення та розвиток правової системи України
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Алфавітно-предметний покажчик
- •Автори підручника
Частина
шоста
ПРАВОВА ДЕРЖАВА І ПРАВОВА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА
Розділ26
Права, свободи і обов’язки людини і громадянина
§1. Поняття прав і свобод людини
ігромадянина.
Їх загальна характеристика
Дозагальнихположеньконституційногоустроюсуспільстваідержави належить те, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються Конституцією України найвищою соціальною цінністю. Права, свободи і обов’язки людини і громадянина є складовими елементами правової сутності людини, що виявляється в її відносинах з іншими людьми, громадськими та політичними інститутами, державою.
Правалюдинивиражаютьігарантуютьпевнуміру(норму) їїсвободиівідповідальності, якаєформальною, оскількинеповинназалежати від інших характеристик — раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших уподобань. У цьому сенсі німецький філософ К. Ясперс виокремлював три можливі типи соціальності і відповідно три способиорганізаціїсуспільства: по-перше, назасадахприватногоінтересу ізольованого індивіда; по-друге, органічну цілісність людей, об’єднанихнанаціональнихчидуховнихзасадах; по-третє, формальноправовуорганізацію, декожен розглядається лишевтомувимірі, вякому він рівний будь-якому іншому. Формально-правова організація суспільства, як свідчить досвід економічно розвинутих країн, найбільш
446
Розділ 26. Права, свободи і обов’язки людини і громадянина
відповідаєзавданняміндустріальноготапостіндустріальногорозвитку, оскільки спирається на загальну норму, що передбачає необхідність урахування інтересів автономних соціальних суб’єктів, досягнення соціального компромісу. Водночас права людини мають й свій власний зміст — свободу, що визнається вагомим надбанням для гармонійного розвитку як особистості, так і суспільства.
Визнання і юридична захищеність прав і свобод людини і громадянина вважаються головною ознакою правової держави, за якою остання відрізняється від іншої організації політичної влади, у тому числі заснованої лишеназаконі, якийможебутизаумовавторитарногорежиму інесправедливим. Саме нафундаменті прав і свобод людини і громадянина засновуються та функціонують інститути правової, демократичної, соціальної держави, яка визнається Конституцією України головним орієнтиром розвитку української державності. Утвердження прав і свобод людини і громадянина розглядається як один з найважливіших пріоритетів у діяльності органів державної влади, іншихдержавно-правовихінститутівтаорганівмісцевогосамо- врядування.
Права людини виступають системотворчою засадою в процесі творення при розробленні окремих законів України, підзаконних нормативно-правових актів, які регламентують ті чи інші види соціальних відносин. Поняття прав і свобод людини і громадянина, безпосередньо пов’язане з гуманістичною сутністю і спрямованістю теорії держави і права, усіх галузей юридичної науки, є одним із центральних її понять, яке концептуально визначає їх зміст і понятійну структуру.
Отже, праваісвободилюдиниігромадянина— цеправовімож-
ливості (надбання), необхідні для існування і розвитку особи, які визнаються невід’ємними, мають бути загальними і рівними для кожного, забезпечуватись і захищатись державою в обсязі міжнародних стандартів.
Розглянемо основні ознаки прав і свобод людини і громадянина.
1. Права людини — це її правові можливості (надбання).
Праваісвободилюдиниігромадянинаокреслюютьпевнусферуавтономногоіснування(можливостей) індивідаувзаємовідносинахзіншими людьми, суспільством та державою, а тому є невід’ємною складовою йогожиттєдіяльностіякчленасуспільства. Заумовправовоїдержавностіданаправовакатегоріянабуваєновоїякості— юридичногоблага, зміст якого полягає у визначенні і гарантуванні певних меж (норм) соціальної
447
Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства
свободи/несвободиучасниківсоціальнихвзаємовідносин. Правовіможливостіформуютьсявперебігурозвиткулюдиниталюдськоїспільноти,
ітому кожному історичному етапу соціального розвитку відповідає більша або менша сукупність прав і свобод учасників суспільних відносин. Тенденцієюїхрозвиткуякпевногоправовогоінститутуєпоступове, аленевпиннерозширеннязарахуноквключеннядоперелікуправ
ісвободлюдининовихсоціальнихможливостей. Праваісвободилюдини і громадянина є критерієм розвитку особи як суб’єкта права, показникомрівняправовихможливостейлюдини, атомуйїїправовоїгідності та культури. Вони є правовим надбанням людини в тому розумінні, щонедаруютьсядержавою, аздобуваються— напротивагуавторитарним чи патерналістським запитам державної влади.
2.Права і свободи людини і громадянина визнаються як «природні».
Праваісвободилюдиниігромадянинанеможутьбутиприродними, як, наприклад, частинибіологічногоорганізмулюдини. Алевонивизнаються природними тому, що організоване на цивілізованих засадах суспільствовиходитьізнеобхідностітадоцільностііснуванняформальноїрівностілюдей, їхрівнихможливостейякправовихсуб’єктів, якіне повинні залежати від неправових чинників і тому пов’язуються лише
зфактом народження та існування людини. «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах», — проголошує ст. 1 Загальної декларації прав людини ООН 1948 р. Визнання правової рівності має яскравий гуманістичний сенс, а в практичному аспекті це сприяє максимальному використанню кожним своїх здібностей, реалізації особистісногопотенціалу. Водночассоціальназумовленістьзміступрав
ісвобод людини і громадянина передбачає їх певні обмеження їх здійснення, що залежать від рівня економічного, соціального, духовного та культурного розвитку суспільства.
3.Права і свободи людини і громадянина є невід’ємними.
Передусім вони невід’ємні, оскільки становлять складову частину
особистості, є правовим надбанням людини. Права і свободи є невідємними в екзістенціональному сенсі як елемент соціального буття людини, безчоговонанеможеіснуватияксуб’єктсуспільнихвідносин, бути соціально і юридично дієздатною. А в державно організованому суспільстві правова характеристика особи покликана відігравати вирішальнуроль, оскільки права ісвободи людиниігромадянина визначають найважливіші аспекти життєдіяльності людини в її відносинах з суспільством і державою.
448
Розділ 26. Права, свободи і обов’язки людини і громадянина
Держава не дарує права людині, а тому й не може їх відібрати. Держава, що порушує або обмежує права людини, несе за це відповідальність. Цей принцип закріплено в Конституції України. Кожен має правонавідшкодуваннязарахунокдержавичиорганівмісцевогосамоврядуванняматеріальноїтаморальноїшкоди, завданоїїхнезаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю при здійсненні ними своїх життєвих повноважень (ст. 56 Конституції України). Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державноївлади, органівмісцевогосамоврядування, посадовихіслужбових осіб (ст. 55 Конституції України).
4.Права і свободи людини і громадянина є необхідними для її нормального існування і розвитку.
Людина як соціальна істота, що позбавлена прав, є не лише безправноюувузькомуюридичномурозумінні, айнемаєможливостейдля задоволення своїх потреб та інтересів. Тому перелік конкретних прав людиниохоплюєстворенняумовдлязадовільногоіснуванняірозвитку особи. Яскравим прикладом таких прав є закріплене у ст. 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім’ї, що включає достатнєхарчування, одягтажитло, правонабезперервнеполіпшення умов життя, а також зафіксоване в ст. 7 цього пакту право кожного на справедливі і сприятливі умови праці, яке включає винагороду, що забезпечується як мінімум всім трудящим: справедливу зарплату, задовільнеіснуваннядлянихсамихіїхсімей, умовироботи, щовідповідають вимогам безпеки і гігієни.
5.Права людини і громадянина мають бути загальними і рівними для кожного.
Права людини є загальними, оскільки вносять у суспільне життя єдиний (формальний) вимір, який охоплює значну кількість, а в ідеалі — всіх людей як суб’єктів права. Відтак, інститут прав людини формується у зв’язку з руйнуванням у суспільстві прошаркових перегородокнаетапі переходу відфеодалізму зйогожорстким соціальним ранжуванням до буржуазного устрою з його засадничою формальною рівністю длявсіх ікожного. Всуспільстві, яке сувороподілене назамкнуті привілейовані корпорації, не може бути прав людини саме за браком ознаки «загальності».
Але права людини повинні бути не тільки загальними, а йрівними для кожного, тобто без урахування належності до раси, статі, національності, релігії, політичних переконань тощо. При цьому правова
449
Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства
рівність тлумачиться в міжнародних документах про права людини у двох аспектах: як рівність від народження в гідності і правах та як рівність перед законом і судом.
6. Праваісвободи людиниігромадянина повиннівизнаватися ігарантуватися державою в обсязі міжнародних стандартів.
Визнання державою правісвободлюдиниігромадянина шляхомзакріпленняїхуКонституціїтаіншихзаконодавчихактахєпершимкроком до їх утвердження і реалізації. Однак тільки цим роль держави у сфері правісвободлюдиниігромадянинанеповиннаобмежуватися. Вонамає докладати всіх можливих зусиль для гарантування, охорони та захисту прав і свобод людини і громадянина, що визначає головний напрямок гуманізації держави, їїосновніцивілізаційні характеристики.
Так, згідно зприписами Конституції України права ісвободи людини і громадянина повинні визначати зміст і спрямованість діяльності Українськоїдержави, аїхутвердженняізабезпеченнярозглядаютьсяяк головнийобов’язокдержави. Міжнародністандартиусферігарантування прав людини, їх зміст та обсяг закріплені в основних міжнародних документахпроправалюдини: Загальнійдеклараціїправлюдини1948 р., міжнародних пактах про економічні, соціальні і культурні права і про громадянські і політичні права, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Вони виконують роль взірця, до якого мають прагнути всі народи і держави.
Міжнародні стандарти з прав людини є підставою для міждержавного співробітництва з питань їх забезпечення і захисту, діяльності спеціальних міжнародних органів, що спостерігають за додержанням і захистом прав людини, найважливішими з яких є Комітет ООН з прав людини та Європейський суд з прав людини. За умов юрисдикції міжнародного законодавства та міжнаціональних інституцій щодо захисту прав і свобод людини, насамперед Європейського суду з прав людини, індивіди набувають нового для себе статусу, стають своєрідними суб’єктами міжнародного права.
§2. Права і свободи людини
ігромадянина в їх історичному розвитку
Родовід прав і свобод людини і громадянина розпочинається від ідеї про природні права, що виникла ще за часів Стародавньої Греції.
450
Розділ 26. Права, свободи і обов’язки людини і громадянина
УСередньовічній Англії протистояння короля ізбаронами ілицарями завершилося прийняттям у 1215 р. Великої хартії вільностей, яка обмежувала абсолютну владу монарха і передусім його майнові права, закладала підвалини принципів відповідності вини і покарання, презумпції невинуватості, проголошувала право вільно пересуватися по території Англії, покидати країну та повертатися до неї тощо.
Нашляхуутвердженняправісвободлюдинибулочималояскравих юридичних документів, серед яких такі, як англійська Петиція про права1628 р. таБілльпроправа1689 р. ДеклараціянезалежностіСША від 4 липня1776 р. проголошувала, щовсі людистворені рівними івсі вони наділені своїм Творцем невід’ємними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення до щастя, і що уряди встановлюються для того, аби забезпечити ці права, а влада виводиться зі згоди тих, ким вониуправляють. ФранцузькаДеклараціяправісвободлюдини1789 р. проголошувала, що тільки невігластво і нехтування правами людини є єдиними причинами суспільних лих. У ній робився акцент на природномухарактерірівноправності ісвободилюдейіпроголошувалися як природні і невід’ємні права на свободу, власність, безпеку і опір пригніченню. Вже в перших 10 поправках до Конституції США, які дістали назву Білля про права, права і свободи людини і громадянина набувають конституційного авторитету.
Загальна декларація правісвобод людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 р., виходить з того, що саме визнання гідності, яка притаманна всім людям, і рівних та невід’ємних їх прав є основоюсвободи, справедливостіізагальногомиру. У1966 р. ООНприймає два провідних міжнародних пакти про громадянські і політичні права тапроекономічні, соціальніікультурніправа, якіразомзДекларацією складають так звану Хартію прав людини.
Тільки під егідою ООН за післявоєнні роки було розроблено і прийнято понад 50 декларацій і конвенцій з питань прав людини. Багато такихдокументівприймалисяйіншимиміжнароднимиорганізаціями— ЮНЕСКО, Міжнародною організацією праці тощо. На шляху становленнясучасногоінститутуправісвободлюдинипомітнарольналежить документам конференцій з людського виміру загальноєвропейського процесу держав-учасниць НБСЄ, Заключному документу Гельсінської наради держав (1992 р.) і низці інших важливих документів.
Україна ратифікувала основні міжнародні документи про права людини і тому згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства.
451
Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства
Вперше на конституційному рівні в Конституцію України було включено окремий розділ, спеціально присвячений даній тематиці: «Права, свободи і обов’язки людини і громадянина». Стаття 3 Загальних положень Конституції України, які характеризуються підвищенимиконституційнимигарантіями, закріплюєяквихіднузасадуправової, демократичної, соціальноїдержавностіположенняпроте, щолюдина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії повинні визначати зміст і спрямованість діяльностіУкраїнськоїдержави, аутвердженняізабезпеченняправісвобод людини розглядаються в Конституції України як головний обов’язок держави. Так, не допускається згідно з Конституцією України внесення до неї змін, якщо вони спрямовані на ліквідацію або обмеження прав і свобод людини і громадянина.
З точки зору часу і конкретно-історичних умов виникнення тих чи інших прав і свобод людини і громадянина прийнято виділяти три їх покоління.
Першим поколінням прав і свобод людини і громадянина є засновані натрадиційних ліберальних цінностях права ісвободи, які визначалимежівтручаннядержавноївладиусферигромадянськогосуспільства і особистого життя людей, відображали пафос буржуазних революцій ХV–ХVІІІ ст. ст. — право на свободу думки, совісті і релігії, на рівність перед законом, на участь в управлінні державою, на недоторканність особи тощо.
Друге покоління прав і свобод людини і громадянина пов’язане з боротьбою людей за поліпшення свого соціально-економічного становища та культурного рівня. На межі ХХ ст. були висунуті нові ідеї соціального реформування суспільства з метою пом’якшення класового протистояння в суспільстві, зменшення різниці між бідністю та багатством. ДляцьоговНімеччинізаконодавчовпроваджуєтьсяєдина система соціальногострахування, проголошуєтьсяправонапрацю, на соціальне страхування в разі захворювання, по старості тощо. Думка про соціальну захищеність громадян стає провідною серед прихильників соціалістичних та соціал-демократичних політичних течій, ідей соціальної державності. Уміжнародно-правових документах, передусім у Загальній декларації прав людини та Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, конституціях розвинутих країн Європи та Америки, соціально-економічні права набувають всебічного розвитку і дістають юридичне закріплення.
452