Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства
Наведеніхарактеристикидозволяютьтлумачитидемократіюяксуспільну цінність, вага якої визначається її роллю у житті суспільства. Загальноісторичнацінністьдемократіїполягаєвтому, щовонаєвтіленням багатовікової мрії людства прозабезпечення всуспільстві для кожноїлюдинисправжньоїсвободиірівнихправуекономічній, соціальній, політичнійсферах. Воназдатнабезпосередньо впливатинаекономічні, соціальні відносини, сприяти найбільш ефективному втіленню в життя державноїволі, прийняттюоптимальнихрішень, досягненнюполітичних компромісів. Демократіяєнадійнимзасобомволевиявленняволінароду, врахування суспільної думки, забезпечення громадянського миру, підвищення громадської активності.
§2. Форми та інститути демократії як прояв державної влади
Будучи складним системним утворенням, демократія із зовнішнього бокувиражаєтьсяувідповіднихформах, аізвнутрішнього— складаєтьсяізінститутів. Вумовахдемократичної державитакіформитаінститутивиступаютьводночас іключовими механізмами здійснення їївлади.
Демократії притаманні такі форми. По-перше, вона може здій-
снюватися через реалізацію і гарантування захищених законом демократичних прав людини і громадянина. Це випливає зі ст. 3 Кон-
ституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Отже, демократична держава покликана забезпечити весь комплекс прав людини і громадянина, передбачених чинним законодавством в усій багатоманітності їх прояву: закріплених як у Конституції України (особистих, політичних, соціальноекономічних, соціально-культурних тощо), так і в галузевих актах— цивільному (право купівлі-продажу), трудовому (на забезпечення спецодягом), сімейному (право вести спільне господарство) та ін. Реалізація і гарантування усього комплексу цих прав є головною формою здійснення демократії.
По-друге, діяльність системи державних органів ґрунтується на демократичних принципах. Існування демократії неможливе без здійснення принципів плюралізму, гласності, поділу і децентралізації влади. Саме через застосування цих та інших принципів здійснюються народний характер влади і можливі прогресивні перетворення.
498
Розділ 29. Демократична держава
По-третє, демократіявиражаєтьсяувідповіднихформахздійснення народовладдя. Згідно з ст. 5 Конституції України народ здійснює владу як безпосередньо (пряма форма: вибори, референдум, громадські ініціативи та обговорення тощо), так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (представницька форма, реалізується через обрані народом органи первинного народного представництва).
Однак не можна зводити всі форми демократії до названих двох різновидів, хоч вони і є дуже важливими у вченні про форми демократії. Передусім слід пам’ятати, щопровідна рольуздійсненні демократії належить утвердженню прав людини і громадянина, їх захищеності, а також функціонуванню системи державних органів на основі демократичних принципів.
В історії вчень про державу і право ще з часів Ш. Монтеск’є та Ж. -Ж. Руссо дебатується питання про недоліки та переваги представницькоїдемократії. Визнаючи, щопрямаучастьнаселення уздійсненні влади є яскравим проявом демократії, більшість державознавців у цілому віддають перевагу представницькому правлінню. Вони виходять з того, що представницька демократія дає можливість більш детального обговорення питань, які вирішуються народним представництвом, попередньогоодержаннянеобхіднихобґрунтуваньіконсультацій, проведення експертиз, прийняття поправок, узгодження різних поглядів, урахування позиції меншості. Безпосередня форма народовладдя позбавлена переваг представницької демократії, які надають можливість досягтиполітичнихкомпромісів іприйняттянаційоснові зваженихконсенсуальнихрішень. Ціперевагивідсутніутакому, наприклад, прояві прямої демократії, як референдум (тобто затвердження народним голосуванням проекту закону або іншого державного рішення). Роль особи тут обмежена альтернативою проголосувати «за» чи «проти» на поставлені на референдумі питання без права внести поправки, доповнення, виказати незгоду з певними положеннями запропонованого проекту. На практиці найбільш ефективним є поєднання представницької форми здійснення народовладдя з безпосередньою.
Так, проведення консультативних опитувань населення або обговорень в засобах масової інформації має на меті урахування громадської думки представницьким органом — парламентом при остаточному вирішенні певного питання.
Внутрішній, системний бік демократії складається з її інститутів.
Інститутдемократіїєюридичнооформленимсамостійнимструктурним або функціональним елементом організації державної влади для вирішення певних завдань політичного життя
499
Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства
Інститутидемократіїзаступенемскладностіподіляютьсяна: структурні (сесії представницьких органів, їх постійні комітети, депутатські фракціїтощо), функціональні(депутатськийзапит, правотворчийпочин, соціально-економічні, політичні, соціально-культурні, особисті права громадян, вибори, громадська думка таін.), структурно-функціональні (наприклад, територіальна або національна автономія).
У сучасних умовах підвищується значення процедурної регламентаціїпорядкуреалізаціїінститутівдемократії, щобагатовчомузумовлює ефективність їх дії. Особливо велике значення має процедурна регламентація виборів, діяльності органів народного представництва, порядку прийняття законів, проведення референдумів.
За формами державної діяльності виділяють такі інститути: усфері прийняття державних рішень (законодавча ініціатива, читання законопроектів), у сфері забезпечення охорони прав і свобод громадян івиконаннянимиобов’язків(УповноваженийВерховноїРадиУкраїни з прав людини),у сфері здійснення правосуддя і контролю за законністю (адвокатура, звернення до Конституційного Суду України).
За юридичною силою виділяють інститути: імперативні (свобода преси, голосування під час виборів), консультативні (всенародне обговорення, опит населення).
Демократія здійснюється щодо конкретних суб’єктів. Ними є всі учасники суспільних відносин, які виникають під час здійснення всіх форм і інститутів демократії. Суб’єктами демократії можуть бути, державні органи, політичні партії, їх об’єднання, громадські організації, трудові колективи, виборці виборчого округу, весь виборчий корпус, групи громадян, депутати та ін. Головним же суб’єктом є людина (громадянин), задоволенню інтересів якої повинні бути підпорядковані дії всіх інших суб’єктів демократії.
§3. Принципи демократії — основа організації і функціонування державної влади
Демократичнадержавабудуєсвоюдіяльністьнаосновірозвинутої системи принципів, сформованих в процесі багатовікової еволюції теорії і практики демократії. Коли говорять про принцип демократії,
мають на увазі безумовну вимогу, яка випливає з самої сутності демократії і належить до всіх її суб’єктів та інститутів.
500
Розділ 29. Демократична держава
До фундаментальних принципів демократії належать: закріплення та гарантованість прав і свобод людини, політична багатоманітність (плюралізм), поділвлади, гласність, залученнянаселеннядовирішення питаньдержавногозначення. Вониєзапорукоюуспішногозастосування багатьох інших принципів — урахування громадської думки, співробітництварізнихполітичнихсил, узгодженняїхінтересів, урахуванняіохорониправменшості, взаємоконтролюорганів, щоналежатьдорізнихгілок державноївлади, підзвітностііпідконтрольностіпосадовихосібтауправлінськихорганівпередпредставницькими органамиінаселенням тощо.
Яскравимпринципомдемократіїєконституційнезакріпленняправ, свобод і обов’язків людини та їх реальна, а не декларативна гарантованість. Права і обов’язки в такому суспільстві встановлюються на основі рівності всіх перед законом.
Рівність прав і свобод особи пов’язана із цілеспрямованою діяльністю держави на забезпечення поєднання свободи однієї людини зі свободою всіх і кожного. Передумовою цього є те, що жодне право особи не може вважатися подарованим їй державою. Усі конституційні права є невідчужуваними, а відтак, що не можуть бути ані звужені, ані скасовані (ст. 22 Конституції України), і водночас виступають межами державної влади. Головними напрямками гарантування прав є можливість звернення людини до компетентних органів з метою їх поновлення, відшкодування завданої шкоди тощо. Йдеться про зверненнядосудовихорганів, включноізКонституційнимСудом, УповноваженогоВерховноїрадиУкраїнизправлюдини, органівпрокуратури, використання послуг адвокатів.
Одним з найбільш узагальнюючих у системі демократії є принцип багатоманітності (плюралізму). Стаття 15 Конституції України проголошує, що суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. В економічній сфері цей принцип проявляється в рівноправності різних форм власності, політиці — у партійнй багатоманітності: функціонуванні багатьох політичних центрів, діяльність яких пов’язана із вираженням політичних воль громадян та їх реалізацією через участь у формуванні представницьких органів влади. Політичний плюралізм має бути заснований на рівному ставленні держави до всіх політичних груп, створенні для них однакових умов функціонування. Водночас, така свобода не виключає репресивного ставлення держави за відверто антиконституційних, фашистських та інших екстремістських партій та об’єднань. Щодо ідеологічного плюралізму, то він є безпосереднім
501
Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства
продовженнямплюралізмуполітичного. Категоричновідкидаючибудьяку ідеологічну монополію, держава гарантує існування різних ідей, думок, ідеологічних підходів, можливість їх вільного висловлення, різного тлумачення окремих явищ суспільного життя. Відкрите проголошенняпевноїінформації, щовідбиває тучиіншуідеологію, може бутиобмежене лишеуразі, колипрозаборонуїїпоширеннязазначено
взаконі в інтересах охорони прав громадян, суспільної моралі та безпеки. Ідеологічний плюралізм водночас не виключає можливості існування в демократичному суспільстві консолідуючої державницької ідеології.
Принцип плюралізму передбачає однакове ставлення держави до проявів волі як більшості, так і меншості. Він виключає будь-яку дискримінацію етнічних, релігійних, політичних меншин. Державні рішення в умовах розвинутої демократії не повинні прийматися механічною більшістю голосів, без попереднього вивчення і врахування інтересів меншості, проведення відкритих дискусій. Заменшістю зберігається право висувати власні ініціативи, бути репрезентованою
врізних державних органах (наприклад, у комітетах парламенту), виставляти в процесі дебатів своїх співдоповідачів, критикувати перебіг виконання прийнятих рішень і т. ін. Принцип урахування прав меншості є важливим засобом посилення відповідальності більшості при підготовці, прийнятті і реалізації тих чи владних актів. В умовах демократії більшість зобов’язана рахуватися з позицією меншості, консультуватися з нею, прагнути до компромісів, а краще — до консенсуального вирішення державно-правових конфліктів, представницього здійснення влади народу.
До фундаментальних принципів демократії належить і принцип побудови влади в державі на засадах її поділу на різні гілки (законодавчу, виконавчу та судову), який здійснюється спеціально уповноваженими державними органами за умови невтручання кожної з гілок влади у сферу діяльності іншої. За цієї умови, враховуючи існування системи стримувань і противаг між різними гілками влади, виключається можливість узурпації влади якимось органом чи особою. Таким чином, створюються сприятливі умови для забезпечення реальних прав людини, в тому числі її залучення до вирішення державних справ.
Принцип гласності вимагає забезпечення відкритості державного і суспільного життя, усіх джерел інформації, можливості її вільного пошуку, одержанняіпоширеннявсімасуб’єктамисуспільнихвідносин
502