- •Передмова
- •§ 1. Поняття та система юридичної науки
- •§ 2. Загальна теорія держави і права як фундаментальна наука: поняття та риси
- •Контрольні запитання
- •§ 2. Загальні (філософські) підходи до дослідження держави і права
- •§ 3. Загальнонаукові методи пізнання держави і права
- •§ 4. Спеціальні та власні методи правознавства
- •Контрольні запитання
- •§ 3. Формування загальної теорії держави і права як самостійної науки
- •§ 4. Загальна теорія держави і права як навчальна дисципліна, її завдання та система
- •Контрольні запитання
- •§ 2. Публічна влада і нормативне регулювання в первісній общині
- •§ 3. Загальні закономірності виникнення держави і права
- •§ 5. Ознаки права, що відрізняють його від соціальних норм первісної общини
- •Контрольні запитання
- •ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕРЖАВУ
- •§ 1. Поняття та ознаки держави
- •§ 2. Державна влада: поняття і елементи
- •§ 3. Державний суверенітет
- •§ 4. Типологія держави
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття функцій держави
- •§ 2. Класифікація функцій держави
- •§ 3. Внутрішні функції держави
- •§ 4. Зовнішні функції держави
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття і структура форми держави
- •§ 2. Форма державного правління
- •§ 3. Форма державного устрою
- •§ 4. Державно-правовий режим
- •§ 5. Міжнародні об’єднання держав
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Механізм держави і його структура
- •§ 2. Поняття державного апарату. Державні органи та їх види
- •§ 4. Загальна характеристика і функції органів законодавчої, виконавчої та судової влади
- •§ 6. Державна служба та її види. Державний службовець, посадова особа
- •Контрольні запитання
- •ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО
- •§ 1. Основні підходи до праворозуміння
- •§ 2. Поняття права
- •§ 3. Ознаки права
- •§ 4. Право і його зовнішні форми
- •§ 5. Функції права
- •§ 6. Цінність права
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття, загальні риси і види соціальних норм
- •§ 2. Право і мораль
- •§ 3. Право і політичні норми
- •§ 4. Право і релігійні норми
- •§ 6. Право і технічні норми
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Правоутворення: поняття та етапи
- •§ 2. Поняття форми права. Співвідношення форми і джерела права
- •§ 3. Правовий звичай
- •§ 4. Судовий прецедент і судова практика як джерела права
- •§ 5. Нормативно-правовий договір
- •§ 6. Нормативно-правовий акт
- •§ 7. Загальні принципи права та правова доктрина як джерела права
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття, риси та класифікація принципів права
- •§ 2. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права
- •§ 3. Загальні принципи права
- •§ 4. Галузеві та міжгалузеві принципи права. Принципи правових інститутів
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття правового регулювання суспільних відносин
- •§ 2. Способи, методи та типи правового регулювання. Правовий режим
- •§ 3. Види правового регулювання
- •§ 4. Механізм правового регулювання суспільних відносин
- •§ 5. Ефективність правового регулювання
- •Контрольні запитання
- •НОРМАТИВНА ОСНОВА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
- •§ 1. Поняття та загальні ознаки норм права
- •§ 2. Види норм права
- •§ 3. Структура норми права
- •§ 4. Спеціалізовані норми права: природа, особливості та значення в правовому регулюванні
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття і структура системи права
- •§ 2. Публічне і приватне право
- •§ 3. Загальна характеристика галузей та інститутів права
- •§ 5. Структура системи законодавства
- •§ 6. Чинники формування та розвитку системи законодавства
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Нормотворчість: поняття, функції, принципи
- •§ 4. Поняття, ознаки, види законів
- •§ 5. Підзаконні нормативно-правові акти
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Нормотворча техніка як різновид юридичної техніки
- •§ 2. Нормотворча техніка: поняття, елементи, види
- •§ 3. Законодавча техніка
- •Контрольні запитання
- •§ 2. Облік, інкорпорація та консолідація як форми систематизації нормативно-правових актів
- •§ 3. Кодифікація та створення зводу законів як особливі змістовні форми систематизації нормативно-правових актів
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття юридичних колізій та їх види
- •§ 2. Колізії в законодавстві, їх види
- •§ 3. Способи зменшення колізійності законодавства
- •Контрольні запитання
- •Частина п’ята
- •РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА
- •§ 1. Поняття та риси правових відносин
- •§ 2. Види правових відносин
- •§ 3. Суб’єкти правових відносин, їх види. Правосуб’єктність
- •§ 4. Поняття і види об’єктів правових відносин
- •§ 6. Юридичні факти
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття і види правової поведінки
- •§ 2. Правомірна поведінка
- •§ 3. Поняття правопорушення, його ознаки
- •§ 4. Юридичний склад правопорушення
- •§ 5. Види правопорушень
- •§ 6. Причини правопорушень
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття юридичної відповідальності
- •§ 2. Підстави юридичної відповідальності
- •§ 3. Види юридичної відповідальності
- •§ 4. Цілі і функції юридичної відповідальності
- •§ 5. Принципи юридичної відповідальності
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття та ознаки юридичної діяльності
- •§ 2. Структура юридичної діяльності
- •§ 3. Правові форми діяльності органів держави
- •§ 4. Юридичний процес
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття реалізації правових норм
- •§ 2. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
- •§ 3. Стадії застосування нормативних приписів
- •§ 4. Основні вимоги до правильного застосування нормативних приписів
- •§ 5. Акти правозастосування, їх види
- •§ 6. Прогалини в законодавстві і засоби їх заповнення та усунення
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття тлумачення норм права
- •§ 2. Способи тлумачення норм права
- •§ 3. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права
- •§ 4. Правотлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види
- •§ 5. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту
- •Контрольні запитання
- •ПРАВОВА ДЕРЖАВА І ПРАВОВА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА
- •§ 3. Види прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. Їх система в Конституції України 1996 року
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Формування концепції громадянського суспільства
- •§ 2. Поняття та ознаки громадянського суспільства
- •§ 3. Інститути громадянського суспільства
- •§ 4. Становлення громадянського суспільства в Україні
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття та структура політичної системи громадянського суспільства
- •§ 3. Політичні партії: правове регулювання статусу та діяльності
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Демократія як форма реалізації народовладдя
- •§ 2. Форми та інститути демократії як прояв державної влади
- •§ 4. Функції демократії
- •§ 5. Демократія і самоврядування
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Концепція правової держави: виникнення та розвиток
- •§ 2. Поняття і ознаки правової держави
- •§ 3. Верховенство права. Верховенство права і законність
- •§ 4. Поняття правопорядку
- •§ 5. Поняття і ознаки соціальної держави
- •§ 6. Шляхи формування соціальної, правової держави в Україні
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття, структура та функції правосвідомості
- •§ 2. Види правосвідомості
- •§ 3. Правосвідомість і право
- •§ 4. Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття правової культури. Види та типи правових культур
- •§ 2. Правова культура особистості
- •§ 3. Правова культура суспільства. Правова субкультура і правова контркультура
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття та структура правової системи
- •§ 2. Загальна характеристика правових систем сучасності
- •§ 3. Наступність у правовій системі суспільства
- •§ 4. Становлення та розвиток правової системи України
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Алфавітно-предметний покажчик
- •Автори підручника
Розділ 30. Правова, соціальна держава
існуючих проблем. Цю ситуацію можна подолати лише за умови, що ідеярозбудовиУкраїнияксоціальної, правовоїдержавистанецільовою настановою діяльності не тільки політиків і державних діячів, а й суспільства в цілому.
Контрольні запитання
1.Чим обумовлено виникнення правової держави?
2.Яка держава може бути охарактеризована як правова?
3.Як співвідносяться правова і соціальна держави?
4.Чи може бути соціальна держава неправовою? Обґрунтуйте свій висновок.
5.Що є запорукою успішної розбудови соціальної, правової держави в Україні?
531
Розділ31
Правова свідомість
§1. Поняття, структура та функції правосвідомості
Свідомість людини являє собою форму відображення (пізнання) навколишнього світу, яка виявляється в різних оцінках, критичних зауваженнях і пропозиціях щодо функціонування певних явищ і процесів. Однією знайважливіших складових свідомості єправова свідомість людини. Виникаючи до або після права чи разом з ним, правосвідомість супроводжує право протягом усієї правової історії, всього існування державно-організованого суспільства. Категорія «правосвідомість» слугує для відображення особливого виміру правової дійсності, ставлення людейісуспільства доправа, правовоїповедінки людей, правової діяльності держави, її інституцій. Вона визначає позитивнеабонегативне ставлення доправа, поглядинайогоформування, розвиток і реалізацію.
Правосвідомість відображає правову дійсність, що склалася за конкретно-історичнихумовутійчиіншійкраїні, алеводночасвпливає на функціонування і розвиток правової системи. Вона є активним елементом системи правового регулювання суспільних відносин — право не може справляти свій регулятивний вплив інакше як через людей, безпосередньо діючи на їх свідомість. За посередництвом правових ідей та теорій, почуттів та емоцій норми права, інші правові явища оцінюються з погляду життєвих потреб та інтересів людей і суспільства, справедливості, формуються настанови на правову по-
532
Розділ 31. Правова свідомість
ведінку, уявлення щодо критеріїв ефективності правового регулювання, шляхів реформування та вдосконалення законодавства, судовоправової системи, юридичної практики.
У демократичній державі стрижнем правосвідомості є визнання принципу верховенства права; життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки людини як найвищої соціальної цінності; беззастережна повага до прав людини і громадянина як невід’ємних від особи можливостей, що становлять юридичний фундамент життєдіяльності людини.
Правосвідомість — цесукупність суб’єктивнихелементів правового регулювання: ідей, теорій, емоцій, почуттів та правових настанов, за посередництвом яких відображається правова дійсність, формуються ставлення до права та юридичної практики, ціннісна орієнтація щодо правової поведінки, бачення перспектив і напрямків розвитку правової системи з погляду забезпечення гідного існування людини, справедливості у міжлюдських стосунках, ефективної організації життєдіяльності держави і суспільства.
Для правової свідомості характерні такі риси.
1. Правосвідомістьєоднимзрізновидівсуспільноїсвідомості. По-
ряд з іншими формами суспільної свідомості (філософською, релігійною, моральною, політичною, естетичною) їйвластивовідображувати навколишнійсвіт, однакнеувесь, алишепевниййогоаспект— правовудійсність. Разомзтимслідзазначити, щоправовасвідомістьнеіснує «в чистому» вигляді. Її неможливо механічно розділити з мораллю та політичною свідомістю під час аналізу правових явищ. Ці види свідомості взаємно проникають, доповнюють і підкріплюють одна одну. Водночасправовасвідомістьмаєіпевніспецифічні риси, щодозволяє розглядати її як відносно самостійне явище, яке виконує специфічні завдання і функції. В умовах формування правової, демократичної державності правова свідомість дістає додаткові стимули для свого розвитку, становлення як однієї з найважливіших її частин.
2. Носіями правосвідомості є різні суб’єкти права: особистість, громадські об’єднання, політичні партії, державні органи та їх посадовіособи, юристи-науковці, юристи-практики, суспільствовціло-
му. В правовій свідомості відбиваються ставлення суб’єкта до права, юридичної практики, поведінки (діяльності) інших суб’єктів правовідносин, їх оцінка. Правосвідомість виявляється на всіх стадіях механізму правового регулювання, впливає на функціонування практично кожного елемента правової системи.
533
Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства
3. Об’єктомпізнанняправосвідомостізазвичайєчиннеправовусій багатоманітності його виявів (право, правові відносини, правова поведінка або діяльність, практика реалізації права тощо). Разом з тим вона може містити в собі оцінку права минулого (аналіз правових пам’яток, наприклад, римськогоправа, Руськоїправди) абоформувати уявлення про право бажане, майбутнє.
4. Правосвідомість є одним з найважливіших чинників розвитку праворозуміння. Право, яке складається об’єктивно, відповідно до існуючих, іноді досить суперечливих уявлень, підходів суспільства щодо регулювання тих чи інших суспільних відносин, не може бути досконалим. У ньому неминуче виникають певні прогалини, внутрішні суперечності. Аналіз, оцінкаправаіпрактикийогозастосуваннядають змогу виявити існуючі недоліки.
З урахуванням негативних оцінок формуються пропозиції щодо вдосконалення окремих правових норм або цілих сегментів права (інститутів і галузей). Іноді, передусім на етапах трансформаційних змін суспільства, переходу від однієї до іншої моделі державності (наприклад, від феодальної до буржуазної держави), чинне право вступає
всуперечність з об’єктивною необхідністю розроблення нових підходівдорегулюваннясуспільнихвідносин, упершучергуекономічних стосунків. Ця ситуація спонукає прогресивні суспільні сили до пошуку нового бачення змісту, соціального призначення права. Одержані напрацювання об’єднуються в різних правових теоріях, концепціях. Таким чином, в історії розвитку права складаються різні школи права — природно-правова, історична, позитивістська, класова, психологічна та ін., які застосовували різний методологічний інструментарій допізнанняправа, по-різномуйогорозглядалиіоцінювали. Напевних етапах розвитку суспільства правосвідомість може виступати як одна з форм права.
5.Правосвідомість можна розглядати як своєрідний механізм саморегуляціїповедінки(діяльності) людей. Цепояснюєтьсяїїздатніс-
тю орієнтувати суб’єктів права в різних правових ситуаціях, робити правомірний вибір, приймати юридично значущі рішення щодо додержання або порушення права.
Засвоїмзмістом правосвідомість єскладним системним правовим явищем. Компоненти, що утворюють її (ідеї, теорії, концепції, почуття, емоції, настрої, настанови тощо), структурно об’єднуються
вдві відносно автономні компоненти — правову психологію і правову ідеологію.
534
Розділ 31. Правова свідомість
Правова психологія — це сукупність настроїв, почуттів, емоцій, переживань з приводу права, окремих правових явищ. Так, проявами правової психології будуть відчуття справедливості, повага до прав
ісвобод людини, байдужість до беззаконня або страх перед відповідальністю, емоційна реакція (увигляді оплесків, викриків і т. ін.) присутніх у залі судових засідань на певне рішення судді, тобто емоційне ставленнядоправа. Вцілому— цестихійна, несистематизована інайпоширеніша форма усвідомлення права, яка тією чи іншою мірою притаманна усім суб’єктам і може виникнути з приводу будь-якого правового явища.
Помилково було б оцінювати цю складову правової свідомості як щось другорядне. Ігнорування правової психології як населення, так
іокремихосібупроцесіформуванняіпроведеннядержавноїправової політики може призвести до суттєвої протидії (пасивної чи активної) здійсненню тієї чи іншої реформи (такою була, наприклад, протидія антиалкогольній кампанії під час так званої «перебудови» в СРСР, несприйняттячастиноюдержавнихслужбовцівадміністративної реформи в сучасній Україні тощо). Особливість правової психології визначаєтьсящейтим, щовонаміститьелементинесвідомого. Йдетьсяпро певніпсихічніявищаіпроцеси(інтуїція, психологічнийафект, звичка, збудження, соціальнезбудження— панікатаін.), щозумовленіпевними фактами навколишнього світу, вплив яких на свою поведінку людина зазвичай не усвідомлює. Однак ця сфера може активно впливати на формування як правомірної, так і протиправної поведінки (стереотипів, звичок тощо).
У структурі правової психології вирізняють такі елементи:
1)сталі ідинамічні. Досталих компонентів відносять: знання права, правові стереотипи, звичаї, традиції, самооцінку особи. За їхдопомогою особа здатна доволі критично оцінювати свої дії і вчинки з поглядуїхвідповідності праву. Динамічні компоненти(настрої, почуття, хвилювання) становлять найбільш нестабільну, рухливу складову правової психології. Разом з тим слід підкреслити, що навіть якщо настрої людини формуються стихійно, це не виключає можливості особи управляти ними і своїми діями;
2)пізнавальні(правовіемпіричнізнання, уявлення, погляди) іемоційні (правові емоції, почуття, настрої).
Правоваідеологія— цесукупністьідей, принципів, теорій, концепцій, яківсистематизованійформівідображаютьіоцінюютьправову дійсність. Для правової ідеології характерне цілеспрямоване наукове,
535
Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства
втому числі філософське, осмислення права не на рівні його окремих проявів, а як цілісного явища, що має власну цінність. Прикладом правової ідеології є вчення природно-правової, позитивістської, класової та інших теорій права. Частину цієї ідеології становлять сучасні наукові погляди на право.
Управовій ідеології можуть відбиватися інтереси великих соціальних груп (класів, професійних, релігійних, етнічних), хоча конкретна правоватеоріяабоконцепціязавждиформулюєтьсябезпосередньотим чи іншим науковцем. В основі діяльності будь-якої сталої політичної партії завжди лежить певна політико-правова ідеологія — ідеологія лібералізму, консерватизму, соціал-демократичного або іншого спрямування. Більше того, розвиток будь-якої держави і навіть регіонального об’єднання держав передбачає наявність такої ідеології (національної ідеї). Так, державнебудівництвовСРСРвідбувалосянаосновіідеології марксизму-ленінізму, авосновурозбудовиукраїнськоїдержавностіпокладено пануючу в Європейському Союзі концепцію демократичної, соціальної, правовоїдержави. Вціломуполітико-правоваідеологіяроз- винутих держав відображається передусім в конституції країни.
Відмінність правової ідеології від правової психології полягає
втому, що якщо остання має переважно емоційний характер, складається стихійно, переважно на основі повсякденного побутового досвідулюдей, топравоваідеологіявпроцесіпізнанняправапрагнедійти до виявлення його сутності, змісту, визначити існуючі закономірності ізв’язки, авідтак, подати ці знання увигляді певної догми. Вона складаєтьсянаосновінауковихдосліджень, вивченняюридичноїлітератури, в тому числі підручників.
Правовапсихологіяіправоваідеологіянеможутьіснуватиоднабез одної, оскільки вони тісно взаємодіють. Правові теорії, концепції, ідеї суттєвовпливаютьнаправовупсихологіюокремогоіндивіда, соціальних групіндивідівісуспільствавцілому. Відспіввідношенняпсихологічної таідеологічноїскладовихусвідомостіособизалежитьзрештоюїїздатність керувати своїми емоціями та настроями, діяти всупереч ним. У свою чергу від правової психології залежить сприйняття особою тієї чи іншої державно-правової теорії, концепції, доктрини.
До формування правової ідеології в демократичній, правовій державі висуваються такі вимоги. Вона повинна:
1) формуватисянаосновіпріоритетузагальнолюдськихстандартів і цінностей, зокрема верховенства права і закону, принципів демократії, прав і свобод людини і громадянина тощо;
536
Розділ 31. Правова свідомість
2)будуватисянакритичномусприйняттівітчизняногоізарубіжного історичного досвіду, вивченні нових поглядів та підходів до правових явищ;
3)орієнтуватися на раціональне поєднання інтересів особи, суспільства і держави, виходячи при цьому з тези, що саме людина та її прававизнанінайвищоюсоціальноюцінністю, надосягненнясоціального і політичного компромісу.
Упроцесіправовогорегулюванняправовасвідомість виконуєнизку основних функцій, до яких передусім належать гносеологічна, оцінна та регулятивна.
Гносеологічна(пізнавальна) функціяпередбачаєнакопиченнязнань про право і практику його реалізації, сприйняття права, подальше осмислення різних правових явищ, всієї правової дійсності. Без накопиченнятакихзнань, їхосмисленнянеможливовиробитиконкретне ставлення до права.
Оціннафункція передбачає оцінкуправовоїповедінки (діяльності) людей, юридичнозначущихфактівіподій, документів, прававцілому шляхом їх зіставлення із загальноприйнятими або індивідуальними цінностями. В повсякденному житті у людині формується певне, передусім емоційне, ставлення до різних явищ і процесів правового життя на основі власного досвіду та правової практики. Норми, які захищаютьіохороняютьінтересилюдини, сприяютьїхреалізації, дістають, як правило, схвалення, позитивну оцінку. Недосконалі норми
зістотними прогалинами, суперечностями, що здатні порушувати права і свободи людини, сприймаються негативно. Вони можуть піддаватися конструктивній (аж до внесення пропозицій щодо удосконалення змісту таких норм) або деструктивній критиці (заперечення права, його зневага, протидія ефективному функціонуванню механізму правового регулювання).
Узмісті правосвідомості виокремлюють оціннісудженнящодо: права і законодавства (принципів, норм, інститутів, галузей); правової поведінкиособи, групосібтаоб’єктівдіяльності(злочинності, правопорушень, правопорушників); правоохороннихорганів(суду, юстиції, прокуратури, органів внутрішніх справ, адвокатури, нотаріату, їх діяльності); власної поведінки зпоглядувизначення їїякправомірної чипротиправної.
Практичнареалізаціяоцінноїфункціїсприяєформуваннюправової настанови особи (схильність до певного виду, моделі поведінки), що засвідчує важливість даної функції для правової орієнтації особи, її ставлення до права.
537