Розділ 14. Норми права
права виступають господарські, майнові, трудові, сімейні та інші суспільні відносини.
Призначення норм процесуального права полягає в правовому регулюванні так званих організаційних суспільних відносин, забезпеченніпроцедур, формреалізаціїабозахистунормматеріальногоправа. Процесуальні норми завжди мають процедурний характер; вониадресовані насамперед суб’єктам, наділеним державно-владними повноваженнямищодоприйняттятазастосуваннянормматеріальногоправа. Ці норми містяться, зокрема, в ЦПК і КПК України.
Деякі інші класифікації норм права. За підсистемами права (підсис-
темапублічногоіприватногоправа), доякихналежатьправилаповедінки, норми можна поділити на норми публічного і приватного права.
За галузями права, до яких належать правила поведінки, норми можна поділити на норми конституційного, цивільного, сімейного, трудового, адміністративного, кримінального, цивільно-процесуального, кримінально-процесуального права тощо.
За часом дії норми права поділяються на постійні та тимчасові.
Постійні норми права — це норми, встановлені з невизначеним стро-
ком дії. Вони діють до їх скасування або зміни. Переважна більшість норм є постійними (наприклад, такими є норми ЦК і КК України).
Тимчасові норми права — це норми, встановлені тільки на певний строк (прикладом таких норм є приписи бюджету, які діють з 1 січня до 31 грудня календарного року).
§ 3. Структура норми права
Структура норми права — це внутрішня побудова норми, поділ
їїна складові (елементи).
Вюридичній літературі висловлені різні погляди з приводу структуринормиправа. Протенайбільшпоширеноюєдумкапротричленну побудову юридичної норми. Її прихильники пояснюють, що в нормі права насамперед перелічені умови, за яких вона підлягає застосуванню(гіпотеза); далійдевикладсамогоправилаповедінки(диспозиція); нарешті, в нормі міститься вказівка на наслідки невиконання цього правила (санкція). Іншими словами, будь-яка норма права може бути викладена у вигляді формули «якщо..., то..., інакше (а в іншому випадку...)». Завиразнимвисловом, бездиспозиціїнормаєнеймовірною, без гіпотези — безглуздою, без санкції — неспроможною.
233
Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання
Гіпотеза — елемент норми права, що вказує на життєві обставини, за наявності та/або відсутності яких реалізується правило поведінки (диспозиція).
Задопомогоюгіпотезипевнийваріантповедінки, сформульований в нормі права, прив’язується до конкретного життєвого випадку, конкретного суб’єкта, часу і місця. Гіпотеза нібито «вдихає життя» у правило поведінки і тому виступає необхідною умовою обов’язковості диспозиції.
Гіпотези можуть бути різних видів.
1.Залежновідтого, знаявністючивідсутністюжиттєвихобставин пов’язується дія норми права, виділяють позитивні, негативні та змішані гіпотези.
Позитивна гіпотеза — це гіпотеза, що вказує на життєві обставини, за наявності яких реалізується правило поведінки. Наприклад, згідно зі ст. 35 ЦК України повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини.
Негативна гіпотеза — це гіпотеза, що вказує на життєві обставини, за відсутності яких реалізується правило поведінки. Так, відповіднодост. 40 СКУкраїнишлюбєфіктивним, якщойогоукладеножінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя.
Змішана гіпотеза — це гіпотеза, що вказує на життєві обставини, коли за наявності одних і відсутності інших реалізується правило поведінки. Наприклад, за ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статус суддів» на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який маєвищуюридичнуосвітуістажроботивгалузіправанеменшяктри роки, проживаєвУкраїнінеменшякдесятьроківтаволодієдержавною мовою. Тут формулюються життєві обставини, що мають існувати. Водночас згідно з ч. 7 ст. 7 цього Закону не може бути суддею особа, яка має судимість. Іншими словами, для призначення суддею необхідна відсутність судимості.
2.Залежно від кількості життєвих обставин, з якими пов’язується дія норми права, виділяють прості, альтернативні та складні гіпотези.
Проста гіпотеза — це гіпотеза, що визначає одну життєву обставину, за наявності (відсутності) якої діє диспозиція норми. На-
234
Розділ 14. Норми права
приклад, згідно з ст. 42 ЗК України у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку земельна ділянка може передаватись безкоштовно у власність або у користування об’єднанню власників.
Альтернативна гіпотеза — це гіпотеза, що визначає декілька життєвих обставин, за наявності (відсутності) хоча б однієї з них діє диспозиція. Так, відповідно до ст. 147 ЗК України у разі введення воєнного або надзвичайного стану земельні ділянки можуть бути вилучені з мотивів суспільної необхідності.
Складна гіпотеза — це гіпотеза, що визначає декілька життєвих обставин, за одночасної наявності (відсутності) яких діє диспозиція. Прикладом такої гіпотези є ст. 125 ЗК України: забороняється приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі(намісцевості), одержання документа, щопосвідчує правонанеї, та державної реєстрації.
3. Залежно від того, чи сформульовані життєві обставини у вигляді вичерпного переліку, виділяють абсолютно визначені та відносно визначені гіпотези.
Абсолютно визначена гіпотеза — це гіпотеза, в якій життєві об-
ставини, знаявністю (відсутністю) якихпов’язана дія норми, сформульовані у вигляді вичерпного переліку. Наприклад, згідно з ст. 108 Конституції України повноваження Президента України припиняються достроково у разі відставки, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я, усунення з поста в порядку імпічменту, смерті.
Відносно визначена гіпотеза — це гіпотеза, в якій життєві обставини, знаявністю(відсутністю) якихпов’язанадіянорми, сформульовані у вигляді невичерпного переліку. Так, відповідно до ст. 3 СК України сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Диспозиція — це елемент норми права, що вказує на правило поведінки, якому повинні підкорятись учасники правовідносин.
Поза всяких сумнівів, диспозиція є серцевиною, стрижнем норми: самезаїїдопомогоювпорядковуютьсясуспільнівідносини, внійформулюються права і обов’язки, яких набувають суб’єкти суспільних відносин.
1. Залежно від кількості варіантів поведінки, які пропонує норма, виділяють безальтернативні та альтернативні диспозиції.
235
Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання
Безальтернативна диспозиція — це диспозиція, в якій суб’єкту пропонуєтьсялишеодинваріантповедінки. Наприклад, згіднозст. 707 ЦКУкраїнипокупецьмаєправопротягомчотирнадцятиднівобміняти непродовольчий товар неналежної якості у продавця на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо.
Альтернативна диспозиція — це диспозиція, вякій суб’єктунаданодекілька можливихваріантів поведінки. Так, уч. 1 ст. 708 ЦКУкраїни встановлено, що покупець, якому продано річ неналежної якості, має право за своїм вибором вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення; 2) заміни товарунааналогічнийтоварналежноїякостіабонатакийсамийтовар; 3) відповідного зменшення ціни; 4) розірвання договору і повернення сплаченої за товар грошової суми.
2. Залежно від способу викладення правила поведінки виділяють прості, описові, відсильні, бланкетні та змішані диспозиції.
Проста диспозиція — це диспозиція, яка називає варіант поведінки, проте не розкриває його. Наприклад, у ч. 1 ст. 323 КК України встановлено відповідальність за спонукання неповнолітніх до застосування допінгу.
Описовадиспозиція— цедиспозиція, якаописуєвсіістотніознаки поведінки. Так, у ст. 121 КК України передбачено відповідальність за умиснетяжкетілеснеушкодження, тобтоумиснетілеснеушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втратубудь-якогооргануабойогофункцій, психічнухворобуабоінший розладздоров’я, поєднанийзістійкоювтратоюпрацездатностінеменш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.
Відсильна диспозиція — це диспозиція, яка не викладає правило поведінки, а відсилає для його ознайомлення до іншої норми. Наприклад, згідно зі ст. 22 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов’язків надаються права, передбачені певними нормами цього Закону, а також деякими нормами Закону України «Про міліцію».
Бланкетна диспозиція — це різновид відсильної диспозиції, яка длярозкриттязмістувідсилаєдоінструкцій, правилтатехнічнихнорм. Наприклад, у ст. 287 КК України встановлено відповідальність за грубе порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух, тобто відсилає до правил експлуатації транспорту.
236
Розділ 14. Норми права
Змішана диспозиція — це диспозиція, яка поєднує в собі способи викладенняправилаповедінки, характернідляіншихвидівдиспозицій (наприклад, описової і відсильної).
3.Залежно від способу описання прав і обов’язків виділяють абстрактні та конкретні диспозиції.
Абстрактна диспозиція — це диспозиція, в якій правило поведінки викладено в загальному вигляді. Наприклад, згідно з ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Конкретна диспозиція — це диспозиція, в якій правило поведінки сформульоване за допомогою спеціальних, індивідуалізованих ознак. Так, за ст. 127 КПК України при провадженні обшуку, виїмки, огляду, пред’явленні осіб і предметів для впізнання, відтворенні обстановки
іобставин події, опису майна обов’язкова присутність не менше двох понятих.
4.Залежно від ступеня визначеності виділяють абсолютно визначені та відносно визначені диспозиції.
Абсолютновизначенадиспозиція— цедиспозиція, яказвичерпною конкретністю і повнотою встановлює права і обов’язки адресатів. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 165 ЦПК України свідки видаляються із зали судового засідання у відведені для цього приміщення.
Відносно визначена диспозиція — це диспозиція, яка не містить повних і точних вказівок на права і обов’язки адресатів. Наприклад, у ст. 159 ЦПК України передбачено, що в судовому засіданні можуть бути оголошені перерви, тривалість яких визначається відповідно до обставин розгляду справи, що їх викликали.
Санкція — елемент норми права, що встановлює невигідні наслідки на випадок порушення правила, визначеного в диспозиції.
Санкція є складовою, яка логічно завершує норму права: вона міститьвказівкунанаслідкивідхиленнявіддиспозиціїієодниміззасобів спонукання особи до додержання норми права. У літературі слушно зазначається, що без санкції правило поведінки може залишитися «мертвою літерою».
1.Залежно від характеру негативних наслідків, що настають за порушення правила, визначеного в диспозиції, можна виділити такі санкції:
а) правовідновлюючі міри — санкції, спрямовані на відновлення порушених прав і законних інтересів, виконання невиконаних або неналежним чином виконаних обов’язків, повернення до попереднього
237
Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання
стану. Прикладами таких санкцій є відшкодування шкоди, примус до виконання зобов’язання в натурі, визнання нормативного чи ненормативного акта недійсним, визнання правочину недійсним, поновлення на роботі тощо;
б) міри юридичної відповідальності — санкції, що означають до-
датковіпозбавленняособистого, організаційногоабомайновогохарактеру, які настають унаслідок правопорушення. До цього різновиду санкційвідносятьштраф, конфіскацію, позбавленняволі, позбавлення батьківських прав, оголошення догани, звільнення та ін.;
в) заходи попереджувального впливу (наприклад, арешт майна,
можливість перевести на попередню оплату покупця, який затримує оплату);
г) власні правові втрати, тобто несприятливі наслідки, що виникають через дії самого суб’єкта (наприклад, втрата права на судовий захист або права на спадщину).
2. За сферою використання санкції поділяються, зокрема, на: конституційно-правові (наприклад, визнання конституційним су-
дом закону таким, що не відповідає конституції); цивільно-правові (визнання правочину недійсним, примусове ви-
конання обов’язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, стягнення неустойки та ін.);
адміністративно-правові (наприклад, попередження, штраф, позбавлення спеціального права, наданого громадянинові, адміністративний арешт);
дисциплінарні (винесення догани або звільнення з роботи); кримінальні (позбавлення волі, виправні роботи, штраф, конфіс-
кація).
3. За ступенем визначеності санкції можуть бути:
абсолютно визначеними, тобто такими, що чітко і вичерпно вказують на вид і міру державного примусу (наприклад, штраф у подвійному розмірі);
відносновизначеними, тобтотакими, щопередбачаютьможливість застосуваннярізнихвидівсанкцій(наприклад, штрафабопозбавлення волі) абоїхрізноїміри(наприклад, позбавлення волінастроквіддвох до п’яти років);
4. Залежно від кількості несприятливих наслідків, що загрожують порушнику, санкції поділяють на:
прості — передбачають один невигідний наслідок (наприклад, штраф);
238