Розділ 28. Політична система громадянського суспільства

загальнонаціональні перетворення, за тимчасовий контроль над яким конкурують партії.

Політичніпартіїякпредставникиінтересівгромадянськогосуспільстваакумулюютьполітичніочікуванняінастроїнаселення, наїхоснові визначають шляхи і напрямки розвитку держави та суспільства. У результатіконкурентноїборотьбиполітичнихпартійнавиборах, підтримкипевнихнапрямківрозвиткудержавиісуспільстванародомполітична програмапартіїздійснюєтьсячереззавоюваннябільшостівпарламенті, формування уряду, прийняття відповідних законів тощо.

Отже, політичнупартіюможнавизначитиякінститутгромадянськогосуспільства, покликанийвизначатиполітичнішляхитанапрямки його розвитку, реалізовувати їх через вибори до представницьких органіввладитадіяльністьвїхскладіабоконтролюватиїхуразіперебування в опозиції.

Взаємовідносинидержавиіполітичнихпартійвумовахвідсутностігромадянського суспільства, правової, демократичної держави формуються зовсім інакше. У деяких країнах політичні партії офіційно забороняються. Державний апарат вважає їх загрозою для власної необмеженоївлади. Томуорганізація, участьудіяльностінелегальних партій визнаються злочином проти держави. Подібна політична система існує зараз у багатьох країнах Близького Сходу (Катар, Кувейт, ОАЄ, Саудівська Аравія та ін.).

В інших недемократичних країнах держава імітує існування партійної системи, яка насправді складається з однієї (правлячої) партії. Затакихумоввідбуваєтьсязрощенняпартіїідержавивєдинийвладний механізм. Так, уНімеччиніпісляприходув1933 р. довладинацистської партіїбулоухваленозакон«Прозабезпечення єдностіпартіїтадержави», вякомуНСДАПпроголошуваласяносіємгерманськоїдержавності, її роль визначалася як провідна та рушійна сила націоналсоціалістської держави, закріплювалося сумісництво низкипартійних

ідержавних посад.

§3. Політичні партії: правове регулювання статусу та діяльності

Політичні партії в суспільстві сформувалися і досить довго існувалилишеякполітичнийінститут. Спочаткувонинемалидержавного визнання своєї ролі і відповідного правового закріплення. Це поясню-

487

Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства

ється, зодного боку, слабким впливомпартій нажиття суспільства, аз другого — нерозвиненістю демократичних інститутів, унаслідок чого держава не бажала ділитися владою з іншими інститутами політичної системи. Зі зростанням ролі політичних партій у житті суспільства розпочався процес їх правового визнання − правова інституціоналізація, тобто перетворення їх на правовий інститут шляхом найповнішого регулювання правом усього комплексу відносин, пов’язаних зі створенням, організацією та діяльністю партій.

Правова інституціоналізація політичних партій − порівняно нове явище у правових системах сучасних держав. Вона пройшла декілька етапів свого розвитку. Перший етап (ХVIII ст. — початок ХХ ст.) характеризується тим, що держава і право ігнорували появу і діяльність політичних партій. На другому етапі (початок ХХ ст. — 50-ті роки ХХ ст.) розпочалосяїхфрагментарневизнання, якевтілювалосьузаконодавчому закріпленніокремихзагальнихіспеціальнихположеньпроїхдіяльність. Але правовий режим політичних партій ще не відрізнявся від правового режимуіншихгромадськихоб’єднань: наполітичніпартіїпоширювалисянорми, щорегламентували діяльність усіхоб’єднаньгромадян.

Правова інституціоналізація політичних партій набула широкого розмаху на третьому етапі — після Другої світової війни. Цей процес мав не тільки універсальний характер, а й змінився і його зміст. Якщо раніше предметом правового регулювання були лише деякі сторони діяльності політичних партій, тозгодомсюдиувійшовувеськомплекс відносин, пов’язаних з їх створенням, організацією та діяльністю.

Процес правової інституціоналізації політичних партій на території України також можна поділити на декілька основних етапів.

1.Виникнення політичних партій в Україні на початку ХХ ст. Цей періодхарактеризуєтьсявідсутністювідповідногоправовогорегулювання їх статусу. Право ігнорувало появу і діяльність партій. Окремі норми, якірегулювалидіяльністьпартій, аленевиділялиїхсередіншихоб’єднань громадян, було встановлено після революційних подій 1905–1907 років 17 жовтня 1905 р. вийшов царський маніфест, який дарував населенню правонасвободутовариствтаспілок. 4 березня1906 р. буловиданоцарськийуказ«Протимчасовіправилапротоваристватаспілки», якийбільш докладно регламентував порядок створення різноманітних товариств та спілок, протезнов-такинемістивжодногословапрополітичніпартії.

2.Встановленняізаконодавчезакріпленнямонопольногостановища КПРС і заборона будь-яких інших партій. Для цього періоду властивавідсутністьспеціальнихнормативнихактів, яківизначалибстатус

488

Розділ 28. Політична система громадянського суспільства

іпорядок діяльності політичної партії. Логічнім завершенням даного процесу стало закріплення монополії комуністичної партії на конституційному рівні.

3.Становленняплюралістичної, багатопартійноїполітичноїсистеми. Цей період розпочався в 1990 р., коли було прийнято рішення про перегляд Конституції СРСР, що фактично означало визнання можливості існування в країні багатопартійності. У жовтні 1990 р. Верховна Рада УРСР відповідним чином відредагувала ст. 6 Конституції УРСР. Так Україна встала на шлях утворення громадянського суспільства, плюралістичної політичної системи. Коли 16 червня 1992 р. Верховна Рада прийняла Закон України «Про об’єднання громадян», діяльність політичнихпартійнатериторії України вперше одержала своєзаконодавче закріплення.

4.Зараз триває четвертий етап інституціоналізації політичних партій, який розпочався із прийняття 24 вересня 1997 р. Закону України«ПровиборинароднихдепутатівУкраїни». Упершевісторіїнашої держави було запроваджено змішану, мажоритарно-пропорційну систему виборів, де половина складу Верховної Ради обирається за партійними списками. З 2006 р. вибори до парламенту відбувалися вже виключно на основі пропорційної системи виборів. Як наслідок політичніпартіїодержалисерйозніважелівпливунадержавниймеханізм

ісуспільство. Але подібне розширення повноважень має супроводжуватисявідповіднимякіснимрегулюваннямстатусупартій, якиймусить гарантувати відсутність зловживань своїми правами. Тому основним завданням цього етапу інституціоналізації було прийняття Закону України «Про політичні партії в Україні», який відповідав би міжнародним демократичним стандартам.

Правоваінституціоналізаціяполітичнихпартійпроявляєтьсяудвох формах — конституціоналiзації і законодавчої інституціоналізації.

Конституційний статус політичних партій відображено в Конституції України, ст. 36 якої закріпила право громадян на об’єднання в політичніпартії: «ГромадяниУкраїнимаютьправонасвободуоб’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїхправісвободтазадоволенняполітичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей». Уперше на конституційному рівні були закріплені основні завдання партій: «ПолітичніпартіївУкраїнісприяютьформуваннюівираженню

489

Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства

політичноїволігромадян, берутьучастьувиборах». Установленонорми, якірегламентуютьдеякіпитаннячленствавпартіях: «Членамиполітичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членствауполітичнихпартіяхвстановлюютьсявиключноцієюКонституцієюізаконамиУкраїни». «Ніхтонеможебутипримушенийдовсту- пувбудь-якеоб’єднаннягромадянчиобмеженийуправахзаналежність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій».

Було уточнено і доповнено норми, що визначають обмеження у діяльності партій: «Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежностіУкраїни, змінуконституційноголадунасильницькимшляхом, порушеннясуверенітетуітериторіальноїцілісностідержави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посяганнянаправаісвободилюдини, здоров’янаселення, забороняються. Недопускаєтьсястворенняідіяльністьорганізаційнихструктур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також надержавнихпідприємствах, унавчальнихзакладахтаіншихдержавних установах і організаціях. Заборона діяльності об’єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку» (ст. 37 Конституції України).

З прийняттям 8 грудня 2004 р. Верховною Радою України Закону України«ПровнесеннязміндоКонституціїУкраїни» істотнопосилюється роль партій у політичній системі. Основною ідеєю внесення змін до Конституції України була ідея перерозподілу владних повноважень від Президента на користь Парламенту та Уряду, значне посилення впливу Парламенту на формування Уряду. За результатами виборів політичні партії створюють фракції у Верховній Раді України, яка поділяється на більшість і опозицію. Таким чином, законодавчу роботу Парламенту визначатимуть політичні партії, які утворять більшість. Парламентська більшість фактично утворює Уряд країни, через що можна казати про здійснення представниками політичних партій і виконавчої влади. Фактично через завоювання більшості в Парламенті та формування Уряду партіїреалізовуватимуть зовнішнютавнутрішнюполітикуУкраїни.

Законодавча інституціоналізація політичних партій розвиває їх конституційнийстатусівключає: а) поняттяполітичнихпартій, визначення їх місця і ролі в політичній системі; б) умови і порядок їх утворення, припинення діяльності; в) вимоги до ідеології і програмних положень; г) вимоги до структури і порядку діяльності; ґ) вимоги до

490

Розділ 28. Політична система громадянського суспільства

фінансово-економічної бази; д) відносини з державною владою і місцевим самоврядуванням.

Одним з основних завдань законодавчої інституціоналізації є розмежування правових статусів політичних партій та інших об’єднань громадян, яке має бути проведено залежно від ролі і функцій, що їх повиннівиконувативдержавіісуспільствітічиіншіоб’єднаннягромадян, і втілюватися у відповідних правах та обов’язках. Головною ознакою політичних партій, за якою вони відрізняються від усіх інших громадських об’єднань, є їх спрямованість на завоювання та здійснення державної влади, вираження волі виборців у державному механізмі.

Тому політичні партії мають наділятися спеціальним правовим статусом, який відрізнявся б від правового статусу інших об’єднань. Ця відмінність виявляється в особливих як правах, так і обов’язках партій. Відповідно до своєї ролі партії наділяються додатковими політичними правами: висунення кандидатів на вибори до органів державної влади, агітація за кандидатів, участь у підбитті підсумків виборів, вільний доступдодержавнихзасобівмасовоїінформаціїтаін. Водночасполітичні партіїнаділяються іправаминеполітичногохарактеру, якімаютьтакож інші громадські об’єднання — юридичні особи: діяти від свого імені, матиправовласностінамайно, залучатикоштинасвоюдіяльністьтощо. Однакціправанерівнозначніправаміншихоб’єднань, амаютьскоріше допоміжний характер і спрямовані на досягнення політичних цілей та завданьпартії. Саметомунапартіїмаєбутипокладенавеликакількість обмежень у майновій сфері: заборона підприємницької діяльності, залучення коштів від іноземних держав, юридичних та фізичних осіб, обмеження на використання коштів на окремі цілі та ін.

Переважна більшість країн має окремі закони про статус політичнихпартій, дерегламентовановсіважливісторониїхдіяльності. Зоглядунате, щовиборчезаконодавство заразстановитьвеликусукупність норм, сформувалося в окремий правовий інститут, процедура участі партійувиборахрегулюєтьсяспеціальнимзаконодавствомпровибори. Цюсхемуреалізованоівнашомузаконодавстві. УЗаконіУкраїни«Про політичні партії в Україні» закріплено правовий статус політичних партій, їх права і обов’язки, а в законах України «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України», «Про виборидепутатівВерховноїРадиАвтономноїРеспублікиКрим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» встановлено процедури участі політичних партій у виборах.

Правовий статус політичних партій в Україні регулюється насамперед Законом «Про політичні партії в Україні».

491

Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства

Особливостями правового регулювання положення та діяльності політичних партій є такі.

1. Законодавчевизначенняполітичноїпартії. Політичнапартія— це зареєстрованезгідноззакономдобровільнеоб’єднаннягромадян— прихильниківпевноїзагальнонаціональноїпрограмисуспільногорозвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

2. Гарантіїдіяльностіполітичнихпартій. Політичніпартіїєрівни-

ми перед законом. Органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам заборонено виокремлювати у своєму ставленні певні політичні партії чи надавати їм привілеї, а також сприяти політичним партіям, якщо інше не передбачено законом, у провадженні їх діяльності. Втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків забороняється, за винятком випадків, передбачених законом.

3. Спеціальні умови створення політичної партії. Рішення про створення політичної партії приймається на її установчому з’їзді. Це рішеннямаєбутипідтриманопідписаминеменшедесятитисячповнолітніх громадян України, зібраними не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міст Києва і Севастополя та Автономної Республіки Крим. Реєстрацію політичних партій здійснює Міністерство юстиції України.

4. Особливостічленствавполітичнихпартіях. Членамиполітичних партійможутьбутитількигромадяниУкраїни, якимвиповнилося18 років. Певні категорії громадян України — судді, працівники прокуратури та органів внутрішніх справ, співробітники Служби безпеки України, військовослужбовці та працівники органів державної податкової служби обмежені вцьомуправі. Їмзабороненобутичленами будь-якихпартій.

5. Права політичної партії:

–вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією та законами України;

–брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України;

–використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як це передбачено відповідними законами України;

492

Розділ 28. Політична система громадянського суспільства

–підтримувати міжнародні зв’язки з політичними партіями, громадськимиорганізаціямиіншихдержав, міжнародними іміжурядовимиорганізаціями, засновуватиміжнародніспілкиздодержаннямвимог законодавства;

–ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об’єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні.

Політичним партіям гарантується свобода опозиційної діяльності,

утому числі: можливість викладати публічно і обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя; брати участь в обговоренні та оприлюднювати і обґрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади, використовуючи для цього державні і недержавні засоби масової інформації в порядку, встановленому законом; вноситидоорганівдержавноївладиУкраїнитаорганівмісцевогосамоврядування пропозиції, обов’язкові для розгляду відповідними органами в установленому порядку.

6. Політичні партії мають певні обмеження у своїй діяльності.

Утворенняідіяльністьполітичнихпартійзабороняються, якщоїхпрограмні цілі або дії спрямовані на:

–ліквідацію незалежності України;

–зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;

–порушення суверенітету і територіальної цілісності України;

–підрив безпеки держави;

–незаконне захоплення державної влади;

–пропагандувійни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі;

–посягання на права і свободи людини;

–посягання на здоров’я населення.

Політичним партіям заборонено також мати воєнізовані формування.

7. Особливостізаборониполітичнихпартій. Завчиненнязазначених дій політична партія може бути заборонена. Діяльність політичної партіїможебутизабороненалишезарішеннямсуду. Законвстановлює, що по першій інстанції справу про заборону політичної партії розглядає Верховний Суд України. Але у 2005 р. законодавець прийняв Кодекс адміністративного судочинства, ст. 19 якого встановила, що справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, її заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) вирішуються окружним адміністративнимсудом, територіальнаюрисдикціяякогопоширюєтьсянам. Київ. Такимчином, заразіснуєюридичнаколізіявпитанні, якийсудповинен розглядати справи про заборону політичних партій.

493