Частина п’ята. Реалізація права
настановами, які дитина генетично успадкувала і не здатна позбавитися їх);
– близька до неї спадкова теорія (генетична схильність до порушень правил).
Деякі теорії наполягають на тому, що злочин може вчинити тільки особа, яка має патологію розвитку психіки, розлади розумової діяльності, емоційного рівня (різні теорії психопатологічних причин) або антропологічні (конституціональні) особливості (будова людського тіла, що впливає на характер людини та її поведінку, в тому числі в правовій сфері).
Контрольні запитання
1.Як співвідносяться поняття: «правова поведінка», «правомірна поведінка», «правопорушення»?
2.Назвіть види правомірної поведінки.
3.Вкажіть ознаки правопорушень та їх види.
4.Назвіть елементи юридичного складу правопорушень.
5.Пояснітьзначенняпоняття«соціальнашкідливість» якознаки правопорушення.
374
Розділ22
Юридична відповідальність
§ 1. Поняття юридичної відповідальності
Юридична відповідальність — це передбачені нормами права
іздійснювані в правових відносинах у процесуальному порядку уповноваженимидержавоюсуб’єктамизасобидержавногопримусудоособи, яка вчинила правопорушення, що тягне для неї обов’язок зазнавати несприятливих наслідків особистого, майнового або організаційного характеру, вид і міра яких передбачені санкціями правових норм.
Юридична відповідальність є особливим різновидом соціальної, тобто соціальна відповідальність є родовим поняттям (загальне) відносно усіх її різновидів (особливе). Особливості соціальної відповідальності та її різновидів досліджують у філософії, соціології, етиці, політології, релігіїтощо, розуміючи, щобудь-якавідповідальність— це завжди певний обов’язок особи здійснити власний вибір поведінки відповідно до тих норм, що існують у будь-якій сфері суспільства
івідображають його інтереси, і сприйняти при цьому необхідний обов’язок звітувати перед суспільством за свій вибір і зазнати покарання у разі недодержання вимог соціальної норми.
Специфіка юридичної відповідальності полягає в тому, що вона перш за все завжди оцінює минуле, тобто це відповідальність за дію, яка вже була вчинена. Тим самим юридична відповідальність може відрізнятися від організаційної, політичної, моральної та інших видів відповідальності, якіспрямованіумайбутнє(наприклад, членполітичної партії «відповідає» за проведення певного запланованого заходу, мітингу). Вона встановлюється за порушення юридичних вимог, а не
375
Частина п’ята. Реалізація права
за їх виконання (тому в законах мають фіксуватися, наприклад, міри відповідальності за невиконання договірних обов’язків, а не за їх виконання). Такавідповідальність можевстановлюватися іздійснюватися за відповідними юридичними (публічними) процедурами лише державою з притаманною їй можливістю використовувати заходи державно-владного примусу (на відміну від інших видів соціальної відповідальності).
Відмінності, якими відрізняється юридична відповідальність (ретроспективна), можна додати до переліку її головних обов’язкових ознак.
1.Вона полягає в офіційній негативній оцінці (засудженні) з боку суспільства і держави поведінки правопорушника. Це засудження має вираз офіційного правозастосовного акта, виданого від імені держави
їїуповноваженим органом.
2.Обов’язкова наявність визначених законом фактичних підстав, застосування тільки за реально вчинене правопорушення (юридичний факт), що містіть у собі всі ознаки складу певного виду правопорушення.
3.Наявність юридичних підстав, тобто юридичної основи — закріплених законодавчо правових норм.
4.Пов’язана з державним примусом у формах каральних і правовідновлюючих заходів, які також відображені в правозастосовному акті. Тобто, відповідальність тягне за собою застосування до правопорушника з боку держави певних негативних для нього санкцій, обмежень майнового, особистого чи організаційного характеру з метою охорони правопорядку, що здійснюється шляхом примусового поновлення порушених прав та покарання правопорушника.
5.Застосовуєтьсялишедосуб’єктів(фізичнихтаюридичнихосіб), винних у вчиненні конкретного правопорушення власними діями.
6.Здійснюється виключноуповноваженими державою компетентними органами відповідно до приписів матеріальних і процесуальних правових норм.
7.Здійснюється такими органами в рамках правозастосовної діяльності з додержанням процесуальних форм — особливого процесуального порядку, встановленого процесуальним законом (наприклад, кримінально-процесуальним, цивільнимпроцесуальним). Самеврамках процесуальних відносин здійснюються всі заходи юридичної відповідальності.
376
Розділ 22. Юридична відповідальність
§ 2. Підстави юридичної відповідальності
Рішення про притягнення до юридичної відповідальності завжди є важливою подією, яка здатна вплинути на юридичний, моральнопсихологічний, соціальний стан особи. Воно зачіпає права і свободи людини, їх недоторканність і захищеність від посягань, честь та гідністьособи, їївірувсправедливістьігуманністьзакону, професійність державних органів, що вживають всіх заходів щодо юридичної відповідальності, її обґрунтованості в кожному випадку притягнення.
В правовій теорії і правозастосовній практиці добре відомі положення, згідно з якими юридична відповідальність можлива тільки тоді, якщо існують підстави для її виникнення і якщо при цьому відсутні підстави, що її виключають.
Під підставами юридичної відповідальності розуміється певна сукупністьобставин, занаявністюякихвонаєможливоюіналежною.
Якщо такі підстави відсутні, відповідальність виключається. В науковій думці і законодавстві такі підстави поділяють переважно на фактичні та юридичні.
Отже, для юридичної відповідальності є необхідним таке.
1. Наявність визначених законом фактичних підстав. Це означає, що застосування заходів відповідальності можливе лише за наявності факту реально вчиненого правопорушення. Фактичною підставою юридичної відповідальності є наявність складу реально вчиненого правопорушення, щодо якого вся необхідна сукупність передбачених законом елементів є доведеною і за вчинення якого в законі передбачено конкретні санкції (засоби державного примусу).
Фактичною підставою юридичної відповідальності не можуть бути такі форми втілення людської свідомості, як наміри, переконання, думки, вподобання, схильності, які самі по собі, без їх зовнішнього прояву вконкретнихвчинках(діяхчибездіяльності) неможутьконтролюватися державою, а відтак, знаходитися під регулюючим впливом закону взагалі, якимибнегативнимивонинебули. Реальні(фактичновчинені) вчинки, передбачені не правовими, а іншими соціальними нормами (моральними, релігійними, корпоративними, нормамиспортивнихзмагань тощо), можуть бути певною мірою соціально шкідливими, але, за умов їх неврегульованості юридичним законом виступають ззовні як форми виразу іншої, а не правової поведінки. Тому таки вчинки не визнаються юридичними фактами для настання відносин юридичної відповідальності, тобто не можуть бути її фактичною підставою.
377
Частина п’ята. Реалізація права
2. Якщо підґрунтям будь-якої соціальної відповідальності можуть бути порушення абияких норм, що регулюють людські стосунки, то підставою правової відповідальності є наявність юридичних підстав, тобтопорушенняправовихнорм. Правовіприписимістятьусобінеобхідні об’єктивні та суб’єктивні показники ознак поведінки, яку вони дозволяють кваліфікувати як протиправну, неправомірну. Заходи державногопримусу(санкції), щоможутьзастосовуватисядопорушників правових норм, містяться в санкціях правових приписів у вигляді вичерпного переліку примусових засобів (покарань).
Правові приписи вміщують указівку на категорії суб’єктів, котрі відповідають ознакам деліктоздатності, щодо яких передбачені відповідними приписами заходи можуть бути застосовані. Юридична відповідальність пов’язана з використанням офіційної юридичної процедури обвинувачення у вчиненні правопорушення. У зв’язку з цим доцільно розрізняти:
а) юридичні підстави притягнення до відповідальності особи, яка вчинила правопорушення. Наявність протиправного вчинку як юридичного факту, правової норми та інших обставин, що становлять підставу для юридичної відповідальності;
б) підставинастанняюридичноївідповідальностідляправопорушника, вина якого доведена доказами і знайшла офіційне втілення у вигляді процесуального документа — правозастосовного акта, виданого компетентним державним органом з додержанням усіх вимог до такої процедури (наприклад, вироку суду).
Цей правовий акт містить дані про конкретні заходи державного впливу(покарання) зобов’язковимпосиланнямнанормативно-правові приписи, щовміщують вїхтекстах вичерпний перелік санкцій завчинення відповідного правопорушення. Такі правозастосовні акти можна назвати процесуальною підставою. Вона є необхідною для настання відносин, в яких суб’єкт правопорушення реально починає зазнавати вплив певного виду та міри юридичної відповідальності, передбачених санкцією норми. Правопорушник починає виконувати такий новийюридичнийобов’язок, юридичнихпідстав длявиникнення якогодовчиненняправопорушеннянеіснувало(сплачуватиштраф, перебувати в місцях позбавлення волі, компенсувати витрати на лікування потерпілого від злочину і под.).
Вирішуючи питання про юридичну відповідальність, слід також перевірити наявність чи відсутність підстав, що її виключають, звільняють від неї.
378
Розділ 22. Юридична відповідальність
Підстави, що виключають юридичну відповідальність, — це спе-
ціальновизначенізакономвиняткизправил, згіднозякимидіяння, що зберігає ззовні вигляд правопорушення, за певних обставин таким не вважається, а особа не підлягає юридичній відповідальності. В таких випадках відсутній будь-який елемент складу правопорушення, що унеможливлює юридичну відповідальність за об’єктивно існуючий, реальний вчинок. До таких підстав належать:
а) неосудність — обумовлена хворобливим станом психіки особи її нездатність усвідомлювати свої вчинки або керувати ними під час скоєння суспільно шкідливого (небезпечного) вчинку. Законом визначено критерії неосудності: медичний (біологічний) — психічний розлад, хвороба та юридичний — нездатність усвідомлювати власні дії або керувати ними. Для визнання наявним юридичного критерію неосудності достатньо однієї з двох ознак неосудності;
б) необхідна оборона. Кожна людина згідно з міжнародними стандартами вгалузіправлюдинимаєправонанеобхідну оборону. Остання має місце при захисті особи та її прав чи прав інших осіб, що охороняються законом, а також охоронюваних законом інтересів суспільства від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння шкоди особі, щовчинилазамах, незалежно відтого, чималацяособаможливість звернутися до правоохоронних органів;
в) крайня необхідність — вид протиправної поведінки, який є припустимим у випадках усунення небезпеки, що загрожує інтересам держави, суспільства, особи або правам громадян, якщо таку небезпеку неможливобулоусунутиіншимизасобами, азаподіянашкодаєменшою на відміну від тієї, що була відвернута, наприклад, коли умисно руйнується, знищуєтьсяелектроприладзадлятого, абиврятуватилюдину, яка опинилася в небезпечному стані, під електричним струмом. Заподіяна шкода — знищено майно, але таке знищення було необхідним саме для того, або відвернути шкоду більш значущому благу — життю людини. Отже, в цьому випадку існують підстави, що виключають юридичну (наприклад, кримінальну) відповідальністьзазнищеннямайна. Трудовим законодавством передбачено обставини, які виключають матеріальну відповідальність працівника, якщо шкода була завдана роботодавцю діямипрацівника, якіпідпадаютьпідознакитрудовогоправопорушення, однакбуливчиненіврезультатінормальноговиробничо-господарського ризику, крайньої необхідності чи необхідної оборони;
г) малозначущість правопорушення, яке не становить великої суспільноїнебезпечності— обставина, якавстановлюєтьсязафактом:
379