Частина п’ята. Реалізація права
ураховуються характер вчинку, умови його скоєння, відсутність як самих значних шкідливих наслідків, так і наміру їх спричинити;
ґ) казус (випадок) — об’єктивно шкідливе і протиправне діяння, яке порушує права інших суб’єктів і за яке законотворець своєчасно не передбачив юридичну відповідальність (тобто мала місце прогалина в законі), тому відсутні власне юридичні підстави притягнення особи до такої відповідальності;
д) фізичний або психічний примус — виключає відповідальність у випадках, коли особа завдає шкоди правам інших осіб унаслідок примусу, тиску з боку. Отже, в такому разі відсутньою є суб’єктивна сторона (вина) особи.
§ 3. Види юридичної відповідальності
Юридичну відповідальність класифікують (тобто поділяють на певні види) з оглядом на різні характеристики і аспекти правопорушення як підстави такої відповідальності. Головними критеріями її поділу на види є галузева належність норми, за порушення якої особа може відповідати; суб’єкти, які в певній спосіб її здійснюють.
Залежно від галузевої належності норми розрізняють такі види відповідальності.
1. Конституційну відповідальність — її особливість полягає в то-
му, щовонамаєполітико-правовийхарактерінастаєзаконституційний делікт, об’єктивнасторонаякогомаєспецифічний зміст— невиконанняприписівКонституції, якполітико-правовогоакта, іншихконституційних актів держави, і спрямована на захист конституції шляхом застосування конституційних санкцій. Її суб’єктами є коло органів держави, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування, громадяни України та їх об’єднання.
Прикладами конституційної відповідальності можуть бути: відправлення у відставку президента в порядку імпічменту; вираження парламентом недовіриурядувформірезолюції, врезультатічогоуряд іде у відставку; розпуск політичної партії чи громадської організації; визнання неконституційними приписів нормативно-правових актів збокуКонституційного СудуУкраїни; дострокове припинення повноважень державних органів (наприклад, парламенту), посадових осіб, суддів (наприклад, за порушення присяги).
380
Розділ 22. Юридична відповідальність
2.Кримінальну відповідальність — її особливість полягає в засто-
суванні до винної у вчиненні злочину фізичної особи певного виду
іміри кримінального покарання, передбаченого кримінальним законом.
Особливості кримінальної відповідальності:
–встановлюється тільки законом (згідно з вимогами ст. 92 Конституції України) — передбачається КК України, який закріплює вичерпний перелік діянь, що визнаються злочинами;
–їїюридичноюпідставоюєтількизлочини, системаякихпобудована в кримінальному праві відповідно до поділу цієї галузі на відносно самостійні інститути у вигляді розділів і глав кодексу (злочини проти особистості, власності, держави та ін.);
–застосовується тільки в судовому порядку (повноваженнями притягнення до кримінальної відповідальності і покарання наділені лише суди загальної юрисдикції);
–тягне за собою застосування до винної особи санкцій, перелік якихтакожобмеженозаконом— відосновнихтадодатковихпокарань (штраф, позбавлення військового, спеціального звання і под.) і до строкового чи довічного позбавлення волі);
–призначається судомнапідставі матеріального (КК) тапроцесуального(КПК) закону, декримінально-процесуальнийзаконрегламен- туєпорядок(процедуру) притягненнядокримінальноївідповідальності, всіобов’язковістадіїкримінальногорозслідуваннязгарантуванням особі принципу презумпції невинуватості;
–тягне за законом стан судимості засудженого після відбуття ним покарання;
–закономвизначеночіткіпроцесуальністроки, вмежахякихпритягнення до кримінальної відповідальності зберігається.
3.Адміністративнувідповідальність, щонакладаєтьсязаадмініст-
ративні правопорушення. Особливості такого виду відповідальності полягають у тому, що:
–її підставою є проступки, які порушують правила, котрі діють
усфері державного управління та інших сферах (торгівля, митниця, пожежний, санітарнийнаглядтаін.), урегульованихадміністративною таіншимигалузями законодавства (господарського, трудового, фінансового та ін.). Отже, правила сформульовані в різних галузях законодавства, а їх порушення тягне за собою відповідальність, передбачену в окремому інституті галузі адміністративного права;
381
Частина п’ята. Реалізація права
–суб’єктами, уповноваженими накладати адміністративні стягнення, є органи державного управління (виконавчої влади), їх посадові особи (органи адміністративної юрисдикції), а також суди;
–суб’єктами адміністративних правопорушень є винні фізичні особи (з 16-річного віку), які не підпорядковані по службі органам державного управління, а в окремих випадках — юридичні особи. Можливим єпритягнення посадових осібзаневиконання чиненалежне виконання покладених обов’язків;
–завчиненняадміністративного правопорушенняуповноваженими органами накладаються стягнення, перелік яких закріплено в законодавстві (штраф, оплатне вилучення чи конфіскація предметів, тимчасове позбавлення спеціального права, виправні роботи, адміністративний арешт);
–застосовані за адміністративні порушення санкції не тягнуть за собою судимості;
4. Цивільно-правову відповідальність, яка настає за вчинення цивільно-правового делікту іполягає внакладенні цивільно-правових стягнень на дієздатну фізичну чи юридичну особу з метою:
–відшкодування збитків, неустойки, штрафу, пені — за майнову шкоду, завдану як у межах укладеного договору (невиконання або неналежне виконання зобов’язань), так і поза ним;
–поновленняпорушеногоправовогостановищаособи(наприклад, коли негаторний позов власника майна до суду був задовільнений, внаслідокчогоособачиорганізація, якастворилаперешкодивправікористуваннямайномвласнику, повинназасудовимрішеннямупримусовому порядку відновити його права шляхом усунення перешкод);
–примусового виконання правового обов’язку.
Цивільно-правові стягнення накладаються ізапорушення особистих немайнових прав, які полягають у приниженні честі, гідності, ділової репутації особи.
Особливості такої відповідальності полягають також в тому, що:
–вона настає за спричинення шкоди будь-якій особі (фізичній, юридичній, або державі) і будь-якою особою, визнаною цивільним законом суб’єктом цивільних правовідносин;
–питання притягнення до цивільної відповідальності та рішення заними покладені насуди (загальні, арбітражні, господарські, третейські) чи адміністративні державні органи;
–обов’язок доводити відсутність вини (тобто самої підстави відповідальності) покладено законом на правопорушника (на відміну від
382
Розділ 22. Юридична відповідальність
кримінального судочинства, де гарантується принцип презумпції невинуватості особи, яку обвинувачують у вчиненні злочину);
– на відміну від інших видів відповідальності цивільна відповідальність іноді можлива і за відсутністю вини, наприклад, за спричинення незалежно від вини органом державної влади, фізичною чи юридичноюособоюзбитківтаморальноїшкодиджереломпідвищеної небезпеки (ст. 1167 ЦК України).
5.Дисциплінарну відповідальність як достатньо ємке поняття, ко-
тримохоплюютьсявипадкипорушенняправилдисципліни— трудової, службової, військової, навчальної. Така відповідальність може застосовуватися: а) згідно з нормами трудового законодавства (відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємств, установ та в порядку підлеглості); б) згідно з нормами інших галузей законодавства (адміністративного та ін.), які враховують особливості правовогостатусуокремихгруппрацівників(суддів, державнихпосадовців, прокурорів) і визначаються спеціальними законами, статутами та положеннямипродисципліну. Вдеякихсферах(обороні, органахвнутрішніх справ, на залізничному чи повітряному транспорті) заходи
іпідстави дисциплінарної відповідальності передбачено дисциплінар-
ними статутами і положеннями.
6.Матеріальну відповідальність як обов’язок кожної із сторін трудовихправовідносин(працівника івласника) відшкодувати майновушкоду, завдануіншійсторонівнаслідокневиконаннячиненалежного виконання трудових обов’язків у встановленому законом розмірі та порядку. Міра матеріальної відповідальності — грошове стягнення. Отже, матеріальнавідповідальність, якідисциплінарна, передбачається трудовим законодавством, яке містить вичерпний перелік підстав матеріальної відповідальності.
За змістом санкції норми, що застосовуються за вчинене правопорушення(тобтозанапрямкомїївпливунавиннуособутахарактером негативних для ний наслідків), відповідальність поділяють на право-
поновлюючу та штрафну.
Правопоновлююча відповідальність полягає у державно-приму- совому або добровільному відшкодуванні заподіяних збитків з правопорушниканакористьособи, праваякоїпорушено. Вонанастаєзгідно з нормами цивільного, трудового права і правопорушник може особисто у будь-який час реалізувати її, не чекаючи рішення офіційного органу про визнання і примусове виконання заходів відповідальності, тобто правопорушник має право зробити це добровільно.
383