Розділ 10. Право в системі соціального регулювання
(статутах, установчихдоговорах, положеннях). Порушеннялокальних нормативнихактівпідлягаєзахистувсудовомупорядкуізадопомогою інших заходів державного впливу.
§ 6. Право і технічні норми
Особливо своєрідними за змістом регулювання є правила, які ви-
значаютьповедінкулюдейузв’язкуізвикористаннямтехнічнихіпри-
родних об’єктів, — технічні норми. До них, зокрема, належать: правила користування, технічної експлуатації машин і механізмів, будівельні норми і правила (ДБН), державні стандарти, правила техніки безпеки, норми видатку сировини, правила проведення вибухових робіттощо. Хочатехнічнінормивстановлюютьсялюдьми, однаквони не мають суспільного характеру. Їх зміст обумовлений законами природознавства, досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і культури суспільства.
Умовнотехнічнінормиподіляютьсянадвігрупи: допершоївходять ті, що втілені в правову форму, до другої — всі інші.
Норми першої групи закріплюються у вигляді встановлених державними органами правил, інструкцій, що регулюють відносини стосовно використання технічних засобів у сфері виробництва чи управління, мають обов’язковий характер, забезпечуються на випадок їх порушення нормами юридичної відповідальності. Такі норми називають техніко-юридичними. Вони взаємодіють з правом за допомогою системи бланкетних норм, які містять відсилку до таких підзаконних актів, як правила зберігання, використання, обліку, перевезення вибухових речовин і радіоактивних матеріалів, безпеки руху та експлуатаціїтранспорту, обігунаркотичнихзасобів, психотропнихречовинта прекурсорів, протипожежної безпеки, боротьби з епідемічними та інфекційними захворюваннями, утримання тварин та ін. Наприклад, вибухові речовини, у тому числі ті, що здатні до утворення вибухових сумішей, повинні зберігатись аптечними установами в ізольованому вогнестійкому складі у спеціальних приміщеннях, ізольованих вогнетривкими стінками.
Технічнінорми, якіналежатьдодругоїгрупи, усвоючергуможуть не мати соціального змісту (наприклад, норми математики, хімії, біологіїтаіншихнаук, щовизначають природнийстаноб’єктапізнання), але набувати соціального значення, якщо йдеться про правила пове-
173
Частина третя. Загальне вчення про право
дінкилюдейузв’язкузвикористаннямтехнічнихтаприроднихоб’єктів (наприклад, правила користування побутовими приладами, прийому лікарських засобів та ін.). Ці правила не містять ознак, притаманних правовим нормам, їх порушення не призводить до застосування засобів юридичної відповідальності.
Контрольні запитання
1.Назвіть соціальні норми, за допомогою яких регулюються суспільні відносини.
2.Наведіть приклади фіксації норм моралі у праві.
3.Чим відрізняються правові норми від політичних норм?
4.Яким чином релігійні норми впливають на розвиток правової системи держави?
5.За порушення яких технічних норм настає юридична відповідальність?
174
Розділ11
Формування права та його джерела
§ 1. Правоутворення: поняття та етапи
Правоутворенняєвідноснотривалимпроцесомформуванняюридичних норм, що починається з визнання державою певних повторювальних суспільних відносин, усвідомлення необхідності їх правового регулювання, формальногозакріпленняідержавногозахистуюридич-
них приписів. Відтак формування права є складним, багатоаспектним соціальним процесом, обумовленим взаємодією об’єктивних та суб’єктивнихчинників, щовизначаютьізабезпечуютьутвореннянових норм права.
Першзавсейдетьсяпровідносиниміжлюдьми, щостихійноскладаються завдяки щоденному повторенню і набувають нормативного характеру. Вони формуються в усіх сферах життя людини в процесі виробництва, розподілу, обмінупродуктівпраці, привирішеннізагальносоціальних справ, в сімейних стосунках тощо. Так, у результаті багаторазового повторення стихійно складається певний постійний еквівалент при обміні продуктами праці (землеробства і ремесла). Цей еквівалент поступовостаєзагальновизнаним, якнайкраще відображає суспільні потреби. Повторювальні відносини, що склалися стихійно, відображаютьсяуформуваннізвичаїв, релігійнихнорм, щоєнаслідком трансформації мононорм родового ладу.
На цій основі виникає потреба визнання загальної обов’язковості і охорони найбільш важливих і сталих суспільних відносин. У процесі
175
Частина третя. Загальне вчення про право
становлення держави велику роль у формуванні права відіграють ухвалення рішень судами, а також практика укладення договорів (обміну, позики та ін.) між різними суб’єктами правовідносин.
Заключним етапом процесу правоутворення є правозакріплення, тобто надання певним правилам поведінки юридичної сили, встановлення міри можливої чи належної поведінки суб’єктів суспільних відносин. Правозакріплення відбувається шляхом санкціонування, тобто надання загальної обов’язковості і захисту з боку держави найбільш загальним і важливим правилам, що об’єктивно народжуються
всуспільстві. Спочатку державне санкціонування обмежується наданням юридичної сили судовим рішенням, звичаям, договірним відносинам. Згодом шляхом нормотворчості (правотворчості) державних органів з’являється писане право (законодавство).
Держава відіграє певну самостійну роль у формуванні права, а самеуправозакріпленні. Державніорганивідповіднодопотребсуспільного розвитку конкретизують загальні правила поведінки, що склалися шляхом санкціонування, встановлюють строки і процедури їх реалізації, деталізують санкції, що застосовуються в разі порушення правовихнорм, наприклад, норми, щовизначаютьдіяльністьсудуприсяжних, строки позовної давності, заходи покарання за вчинення злочинів.
Процес подальшого формування і розвитку права відбувається за допомогою як вже згаданих засобів формування права (санкціонуванняповторювальнихсуспільних відносинівстановлення новихправил безпосередньо державними органами), так і низки інших чинників.
Завершення процесу правоутворення є одночасно початком практикийогореалізації. Узагальненняцієїпрактикизабезпечуєподальший розвиток права, який відбувається в окремих державах, різними шляхами і в різних формах. Таким чином забезпечується безперервність формування права.
Певнийвпливнаформуванняправасправляєправонаступництво, тобто зберігання і перенесення з часом у правову систему норм та інститутів, які застосовувалися на попередньому історичному етапі. В такий спосіб підтримуються національні правові традиції. Разом з цим у більшості країн має місце і запозичення норм та інститутів права інших держав. Прикладом цьому може слугувати перенесення
вправову систему України норм, що закріплюють принцип поділу влади. Приформуванні правовихсистем різнихкраїнможна помітити опанування правом загальнолюдських цінностей іншихправовихсис-
176
Розділ 11. Формування права та його джерела
тем. Такі процеси називають акультурацією, вони свідчать про взаємний вплив правових культур різних народів одна на одну. Запозичення з інших правових систем глобального характеру при формуванні права визначається як рецепція. Найбільш відомою є рецепція римськогоцивільногоправа, якавідбуласявправібільшостієвропейських країн, починаючи з цивільного Кодексу Наполеона 1812 р., і була пов’язана зпристосуванням принципів іконструкцій римського права до регулювання майнових відносин.
Використання санкціонованих державою звичаїв, норм моралі, релігії, громадських організацій також є поширеним явищем при фор-
муванні різнихправовихсистем. Переважна більшість правовихнорм має моральний зміст і вони є одночасно нормами моралі, санкціонованими державою. В усіх країнах тією чи іншою мірою право формується під впливом релігійних норм. Наймасштабнішим було правозакріплення релігійних норм у мусульманських країнах, де догмати релігії стали офіційним джерелом права. Правові системи різних країн дублюють заповіді, зафіксовані у релігійних джерелах (не вбивай, не крадитощо). Однимізстародавніх способів формування праваєсанкціонування звичаїв шляхом визнання деяких звичаїв і закріплення їх у чинному законодавстві, судовій або адміністративній практиці. Наприклад, ст. 7 ЦивільногокодексуУкраїни(ЦК) передбачаєможливість застосування звичаїв, які є усталеними у сфері цивільних відносин. Таке санкціонування звичаїв характерно для країн з консервативним укладом життя.
Будь-яканаціональнаправовасистемаможеадаптуватинормиміж- народного права. Це відбувається через їх санкціонування уповноваженими державними органами. Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни, єчастиноюнаціонального законодавства України.
Об’єктом правозакріплення виступають і нові суспільні відносини, повторенняякихпотребуєправовогозакріпленняізахисту. Виникнення повторювальних, нових за змістом норм відображає досягнення в галузі науки і техніки. Йдеться про відносини, пов’язані з використанням сучасних інформаційних систем, досягнень науки в галузі генетики, трансплантації органів і тканин тощо.
Особливо важливе значення для формування права має правова наука. Ефективний вплив на суспільні відносини справляє тільки та правова система, яка побудована на основі наукових підходів до її формування. Досягненняюридичноїнаукизакріплюютьсяяквзагаль-
177