8.1 Домогосподарства як економічна категорія

Домогосподарства є вихідною ланкою економічного життя, первинною ланкою суспільства.

Домогосподарство, як економічна категорія, близьке за змістом до поняття «сім'я». Різниця між ними полягає у тому, що домогосподарство є більш ємною категорією, оскільки ведеться не лише у межах сім'ї, але й одинокими чоловіками і жінками. Проте найповніше функції домогосподарств можуть бути реалізовані у сім'ї. Тому попередньою умовою комплексного обґрунтування сутності домогосподарств є з'ясування основних етапів генезис та розвитку сім'ї. Значний внесок у розробку цих проблем зробив Ф. Енгельс.

Сім'я як стійкий соціально-економічний інститут виникає в період розпаду родового ладу і появи приватної власності, тобто в епоху пізнього неоліту (приблизно 40-35 тис. років тому). У межах общини, яка складається з багатьох родів, у цей період поступово виокремлюються домогосподарства, що означало перетворення первісної общини на суспільну. З переходом до моногамної сім'ї відбувається відносне відособлення її у межах общини і общинна власність доповнюється особистою. Парна сім'я в той же час не займалась власним господарством, а тому не була первинною господарською ланкою суспільства. Спочатку важливішу роль відігравала жіноча праця у сфері землеробства, що відповідало періоду матріархату; відтак ефективнішою стає праця чоловіків при занятті скотарством, використанні тяглової сили у землеробстві, тому матріархат змінюється патріархатом, що означало появу патріархальної сім'ї.

Із виготовленням мідних, бронзових і залізних знарядь праці та зміцненням територіальних зв'язків між сім'ями виникає землеробська община, з'являється приватна власність, що поєднується з суспільною, а індивідуальне виробництво - з колективним. Коли зростає частка індивідуальної, приватної праці, збільшується й частка рухомого майна окремих членів общини, посилюється майнова нерівність, поступово виникають класи, а відтак, і держава.

З появою та розвитком приватної власності у рабовласницькому суспільстві сімейні відносини починають значною мірою базуватися на майнових відносинах , а отже, виникають спільні потреби та інтереси, окремі економічні функції сім'ї. До таких функцій належало ведення домашнього господарства, виховання дітей, а отже, відтворення робочої сили. При цьому відбувається процес закріпачення жінки, зосередження приватної власності сім'ї у руках чоловіків.

Стосовно рабів, то вони нерідко були позбавлені права створювати сім'ю. Основою сімейних відносин стає приватна трудова та приватно рабовласницька форми власності.

За умов феодального способу виробництва певною мірою посилюється економічна роль жінки у веденні домашнього господарства та вихованні дітей, дещо змінюються моральні засади сім'ї (чоловік етичніше ставиться до жінки-працівниці та виховательки дітей). Водночас важливою функцією сім'ї стала організація побуту.

На нижчій стадії розвитку капіталізму економічна самостійність жінок іще більше посилилася, що було зумовлене розширенням сфери жіночої праці; поряд із цим масового характеру набуває праця дітей, що негативно впливає на вартість робочої сили чоловіків та її ціну. Оплата праці та робочої сили жінок мала дискримінаційний характер.

За умов сучасного капіталізму шлюб, здебільшого, у правовому аспекті розглядається західними науковцями як контракт між чоловіком і жінкою, в якому визначаються їхні права, обов'язки під час існування сім'ї та на випадок розлучення щодо сімейної власності (активів), взаємні зобов'язання щодо дітей, причому неможливість досягти згоди про умови такого контракту є важливою причиною відмови від шлюбу багатьох чоловіків та жінок.

Незважаючи на панування сучасних розвинених форм економічної системи капіталізму і навіть дії закону соціалізації цієї системи, вони поєднуються з окремими елементами рабовласницького та феодального устрою, властивостями нижчої стадії капіталізму щодо функціонування домашніх господарств у цілому та сімейних зокрема. Так, у багатьох розвинених країнах світу має місце дискримінація в оплаті праці жінок, розповсюджена дитяча праця тощо.

На протилежному полюсі у багатьох розвинених країнах світу знаходяться сім'ї фінансових олігархів, які здійснюють контроль над найбільшими корпораціями, завдяки наявному у них контрольному пакету акцій. Водночас, певні зрушення в останні три-чотири десятиліття у багатьох розвинених країнах світу відбуваються у сім’ях високооплачуваних найманих працівників. Вони пов’язані зі зростанням вартості та ціни робочої сили, поширенням акцій, впровадженням новітніх форм заробітної плати.

Різнополюсний тип сім'ї почав формується у 90-х pp. XX - на початку XXI ст. і в Україні. З огляду на вищесказане стає зрозумілою доцільність розмежування двох типів сімей у капіталістичному суспільстві: з одного боку, тих, сімейна власність яких сформована на основі праці членів сім'ї (чоловіка, дружини, дітей), а з другого - тих, сімейна власність яких базується на привласненні здебільшого чужої неоплаченої праці, меншою мірою - на результатах власної управлінської праці.

Тепер коротко проаналізуємо наявні визначення економічної сутності сім'ї. Так, російський економіст Л. Васюніна характеризує сім'ю як “...свідомо організовану на основі родинних зв'язків і спільності побуту малу групу людей, життєдіяльність яких здійснюється для реалізації соціальних, економічних і духовних потреб (інтересів, функцій) індивіда, самої сім'ї та суспільства загалом”.

Колектив українських учених визначає домогосподарства як “економічну одиницю, що складається з одного та більше чоловік, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і використовує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів і послуг та заощадження з метою задоволення своїх потреб”.

У російському “Соціологічному словнику” сім'я визначається як “суспільний механізм відтворення людини, відносини між чоловіком і жінкою, родичами і дітьми, заснована на цих відносинах мала група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою”.

На відміну від цих визначень зі значними елементами конструктивізму, американські економісти Джеймс Ф. Енджел, Роджер Д. Блекуелл та П. Мініард стверджують, що сім'я – “це група із двох або більше осіб, зв'язаних родинними відносинами, шлюбу або спільного проживання”. Таке визначення є поверховим.

Позитивними аспектами названих вище визначень із соціально-економічного погляду є наголос на реалізації сім'єю різноманітних потреб (інтересів, функцій) не лише сім'ї, але й індивіда та суспільства: забезпечення економіки факторами виробництва; про суспільний механізм відтворення людини, пов'язаність членів сім'ї взаємодопомогою. До негативних сторін цих визначень належать, по-перше, ігнорування типу власності, на якому базується сім'я; по-друге, лише часткова відповідність реаліям дійсності тези про забезпечення сім'єю економіки факторами виробництва. Насправді, сім'я забезпечує виробництво, до того ж неповною мірою, лише особистим фактором виробництва (неповною, оскільки участь у його підготовці здійснюють підприємства і компанії, держава), частково інвестиційними ресурсами, тоді як таких факторів налічується від семи до десяти.

Якщо врахувати вищесказане, то можна дати таке визначення сутності сім’ї: це первинна економічна ланка суспільства, що базується на приватній власності (у трудовій та нетрудовій формах) і веде спільне домашнє господарство на принципах взаємодопомоги, забезпечує, в основному, відтворення основної продуктивної сили, а побічно - виробництво й інших окремих факторів виробництва, реалізовуючи при цьому власні, колективні та суспільні економічні потреби та інтереси.

Це визначення може бути доповнене соціальним, морально-етичним, психологічним змістом, внаслідок чого сім'я як економічна категорія трансформується у соціологічне поняття.

Щоб комплексно розкрити економічну сутність сім'ї, слід з'ясувати її основні економічні функції.