- •Економічна теорія
- •1 Предмет, метод і функції економічної теорії
- •1.1 Предмет економічної теорії
- •1.4 Виникнення та етапи розвитку економічної теорії
- •2 Суспільне виробництво. Цілі та результати
- •2.3 Основні фактори виробництва
- •2.5 Цілі виробництва
- •2.6 Результати виробництва
- •3 Власність та її роль в економічному розвитку
- •3.1 Економічний зміст власності
- •3.2 Типи, види й форми власності
- •4 Економічний розвиток: рушійні сили, фактори та ступені
- •4.1 Зміст економічного прогресу та його критерії
- •4.2 Основні рушійні сили економічного прогресу
- •4.3 Ступені суспільно-економічного розвитку
- •4.4 Економічні системи, ознаки, типи
- •5 Потреби суспільства та виробничі можливості
- •5.1 Поняття потреби. Види потреб
- •5.4 Закони розвитку економічних потреб
- •5.5 Крива виробничих можливостей
- •5.6 Закон зростання альтернативної вартості
- •6 Виникнення і сутність ринкової економіки
- •6.1 Натуральне і товарне виробництво
- •6.2 Товар і його властивості. Теорії вартості
- •6.4 Гроші як категорія товарного виробництва
- •6.5 Ринок як форма організації суспільного виробництва
- •7 Підприємство, капітал, витрати виробництва, ціна,
- •7.1 Підприємство як суб’єкт ринкової економіки
- •7.2 Підприємництво: суть, суб’єкти, об’єкти, форми, принципи
- •7.3 Соціально-економічний зміст капіталу
- •7.5 Витрати виробництва
- •7.6 Сутність, види і функції цін
- •7.7 Прибуток і його норма
- •7.9 Теорія ринкових структур
- •8.1 Домогосподарства як економічна категорія
- •8.2 Функції сім’ї
- •9 Ринок факторів виробництва
- •9.2 Попит на економічні ресурси
- •9.3 Попит на працю на досконало конкурентному ринку
- •9.4 Пропозиція праці. Рівновага на конкурентному ринку праці
- •9.5 Роль трудових спілок на ринку праці
- •9.6 Монопсонія та двобічна монополія на ринку праці
- •9.7 Різновиди ринків капіталу. Ринок позичкових коштів
- •9.8 Ринок фізичного капіталу
- •9.9 Ринок землі
- •10 Розподіл доходів в ринковій економіці
- •10.1 Суть і механізм розподілу доходів
- •10.4 Суспільні фонди споживання
- •10.5 Доходи від власності
- •10.6 Рентні доходи
- •11 Макроекономічна рівновага
- •11.1 Макроекономіка та її проблеми
- •11.2 Загальна характеристика макроекономічних показників
- •11.3 Джерела національного доходу та його рух
- •11.4 Сукупний попит та його регулювання
- •11.5 Сукупна пропозиція та її динаміка
- •12 Економічне зростання та його чинники
- •12.1 Типи економічного зростання
- •12.2 Темпи економічного зростання
- •12.3 Чинники економічного зростання
- •13 Зайнятість, безробіття, інфляція
- •13.1 Зайнятість населення та ринок робочої сили
- •13.3 Соціальний захист населення
- •13.4 Причини виникнення і сутність інфляції
- •14 Фінансова, кредитна та банківська системи
- •14.1 Сутність і функції фінансів. Фінансова система
- •14.3 Форми кредиту
- •15 Фіскальна політика держави
- •15.1 Фіскальна політика, типи, функції
- •15.2 Податки як елемент фіскальної політики
- •15.3 Бюджетна система. Державний бюджет
- •15.4 Державні доходи і витрати
- •15.5 Дефіцит бюджету і державний борг
- •16 Зовнішньоекономічні зв’язки
- •16.1 Світове господарство, суть, етапи розвитку
- •16.2 Міжнародна торгівля
- •16.3 Міжнародний рух капіталів
- •16.4 Міграція робочої сили
- •16.5 Міжнародні валютні відносини
- •17 Література
16.3 Міжнародний рух капіталів
Найважливішою тенденцією в міжнародних економічних відносинах з 20 ст. стало те, що поруч з вивозом товарів набуває все більшого значення вивіз капіталу. В сучасних умовах це практично основна форма міжнародних економічних відносин.
Необхідністю і основною причиною вивозу капіталу є відносний надлишок і монополізація національного ринку, що не гарантує його прибуткового застосування. Отже, капітал спрямовується за кордон у пошуках більш високого прибутку.
Існує дві основні форми вивозу капіталу: вивіз позичкового й підприємницького капіталу.
Позичковий капітал вивозиться у вигляді міжнародних позик, що надаються як державами, так і великими міжнародними банками та валютними фондами (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Світовий банк, міжнародний валютний фонд, тощо).
Підприємницький капітал вивозиться: а) у вигляді будівництва за кордоном власних (або на паях) підприємств; б) шляхом придбання акцій закордонних підприємств; в) шляхом відкриття за кордоном власних фірм або дочірніх підприємств. При вивезенні підприємницького капіталу інвестиції поділяються на прямі (дають можливість здійснювати контроль над підприємством - для цього достатньо придбати до 10% акцій) та портфельні (не дають права на контроль, а лише на отримання прибутку).
Особливості сучасного вивозу капіталу:
а) зростання масштабів експорту підприємницького капіталу з прямими інвестиціями у сферу новітніх технологій;
б) вивіз капіталу переважно розвинутими країнами;
в) зростання ролі розвиваючихся держав як експортерів капіталу.
На перші позиції в експорті капіталу, відтісняючи США, виходять країни Західної Європи та Японія.
16.4 Міграція робочої сили
Міжнародна міграція робочої сили - це переміщення робочої сили з однієї країни в іншу. Причинами міграції є: 1) інтернаціоналізація виробництва; 2) нерівномірність соціально-економічного розвитку країн; 3) структурні зрушення в економіці, спричинені НТР (вони обумовлюють витіснення робочої сили з одних галузей і додаткову потребу в інших); 4) економічна політика транснаціональних корпорацій (ТНК), які концентрують трудоємні виробництва в одних країнах, а наукоємні – в інших; 5) політична та економічна нестабільність в окремих країнах; 6) відмінності між країнами в рівні заробітної плати і соціального забезпечення; 7) нестача робочої сили певних спеціальностей і кваліфікації (наприклад в Західній Європі важкі, небезпечні та шкідливі для здоров’я види робіт виконують переважно робітники-імігранти).
Основними формами міжнародної трудової міграції є:
а) безповоротна – зміна постійного місця проживання;
б) тимчасова – зміна місця проживання на визначений час;
в) сезонна – пошук сезонної роботи за межами своєї країни;
г) маятникова – регулярні поїздки за кордон на роботу з обов’язковим поверненням у свою країну.
Основними напрямками міграції робочої сили є міграція з країн, що розвиваються в розвинені країни; з Мексики та інших країн Латинської Америки в США, з Туреччини в Німеччину, з країн СНД в Ізраїль, Німеччину, США. Має місце і міграція з розвинених країн в країни, що розвиваються, але це порівняно невелика кількість мігрантів, насамперед це міграція спеціалістів із розвинених країн. Наприклад, футбольних тренерів на запрошення країн, що розвиваються.
Особливості міграційних процесів у сучасних умовах: поширення міграційних процесів на практично всі країни світу; пожвавлення маятникової міграції; поширення нової форми міграції робочої сили – міграція науково-технічних кадрів; зростання частки молоді у трудовій міграції; посилення тенденції “втеча умів” з країн з перехідними економіками та країн, що розвиваються, у розвинені країни; поширення обсягів нелегальної міграції через жорсткі вимоги міграційного законодавства розвинених країн тощо.