16.3 Міжнародний рух капіталів

Найважливішою тенденцією в міжнародних економічних відносинах з 20 ст. стало те, що поруч з вивозом товарів набуває все більшого значення вивіз капіталу. В сучасних умовах це практично основна форма міжнародних економічних відносин.

Необхідністю і основною причиною вивозу капіталу є відносний надлишок і монополізація національного ринку, що не гарантує його прибуткового застосування. Отже, капітал спрямовується за кордон у пошуках більш високого прибутку.

Існує дві основні форми вивозу капіталу: вивіз позичкового й підприємницького капіталу.

Позичковий капітал вивозиться у вигляді міжнародних позик, що надаються як державами, так і великими міжнародними банками та валютними фондами (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Світовий банк, міжнародний валютний фонд, тощо).

Підприємницький капітал вивозиться: а) у вигляді будівництва за кордоном власних (або на паях) підприємств; б) шляхом придбання акцій закордонних підприємств; в) шляхом відкриття за кордоном власних фірм або дочірніх підприємств. При вивезенні підприємницького капіталу інвестиції поділяються на прямі (дають можливість здійснювати контроль над підприємством - для цього достатньо придбати до 10% акцій) та портфельні (не дають права на контроль, а лише на отримання прибутку).

Особливості сучасного вивозу капіталу:

а) зростання масштабів експорту підприємницького капіталу з прямими інвестиціями у сферу новітніх технологій;

б) вивіз капіталу переважно розвинутими країнами;

в) зростання ролі розвиваючихся держав як експортерів капіталу.

На перші позиції в експорті капіталу, відтісняючи США, виходять країни Західної Європи та Японія.

16.4 Міграція робочої сили

Міжнародна міграція робочої сили - це переміщення робочої сили з однієї країни в іншу. Причинами міграції є: 1) інтернаціоналізація виробництва; 2) нерівномірність соціально-економічного розвитку країн; 3) структурні зрушення в економіці, спричинені НТР (вони обумовлюють витіснення робочої сили з одних галузей і додаткову потребу в інших); 4) економічна політика транснаціональних корпорацій (ТНК), які концентрують трудоємні виробництва в одних країнах, а наукоємні – в інших; 5) політична та економічна нестабільність в окремих країнах; 6) відмінності між країнами в рівні заробітної плати і соціального забезпечення; 7) нестача робочої сили певних спеціальностей і кваліфікації (наприклад в Західній Європі важкі, небезпечні та шкідливі для здоров’я види робіт виконують переважно робітники-імігранти).

Основними формами міжнародної трудової міграції є:

а) безповоротна – зміна постійного місця проживання;

б) тимчасова – зміна місця проживання на визначений час;

в) сезонна – пошук сезонної роботи за межами своєї країни;

г) маятникова – регулярні поїздки за кордон на роботу з обов’язковим поверненням у свою країну.

Основними напрямками міграції робочої сили є міграція з країн, що розвиваються в розвинені країни; з Мексики та інших країн Латинської Америки в США, з Туреччини в Німеччину, з країн СНД в Ізраїль, Німеччину, США. Має місце і міграція з розвинених країн в країни, що розвиваються, але це порівняно невелика кількість мігрантів, насамперед це міграція спеціалістів із розвинених країн. Наприклад, футбольних тренерів на запрошення країн, що розвиваються.

Особливості міграційних процесів у сучасних умовах: поширення міграційних процесів на практично всі країни світу; пожвавлення маятникової міграції; поширення нової форми міграції робочої сили – міграція науково-технічних кадрів; зростання частки молоді у трудовій міграції; посилення тенденції “втеча умів” з країн з перехідними економіками та країн, що розвиваються, у розвинені країни; поширення обсягів нелегальної міграції через жорсткі вимоги міграційного законодавства розвинених країн тощо.