8.2 Функції сім’ї

Найповніший спектр функцій сім'ї дається соціологами. З цією метою вони розмежовують типи функцій та сфери сімейної діяльності.

До таких сфер належать: репродуктивна, виховна, господарська, економічна, сфера первинного соціального контролю, духовного спілкування, соціально-статусна, відпочинку, емоційна та сексуальна.

Двома типами функцій сім'ї вони називають суспільну та індивідуальну.

Так, у межах репродуктивної сфери суспільний тип функції сім'ї передбачає біологічне відтворення населення, а індивідуальний - задоволення потреб у дітях; у межах виховної - відповідно, соціалізацію молодого покоління, підтримку культурного відтворення суспільства, з одного боку, і задоволення потреб у батьківстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях з другого боку; у межах господарсько-побутової - підтримка фізичного здоров'я членів суспільства, догляд за дітьми та надання господарсько-побутових послуг одними членами сім'ї іншим; у межах економічної - економічна підтримка неповнолітніх та непрацездатних членів суспільства і отримання одними членами матеріальних засобів сім'ї інших (у разі непрацездатності або в обмін на послуги); у межах соціально-статутної - надання певного соціального статусу членам сім'ї, відтворення соціальної структури і задоволення потреб у соціальному просуванні та ін.

У запропонованій схемі позитивною є спроба з'ясувати функції сім'ї у різних сферах суспільних відносин, що могло б слугувати висвітленню цієї проблеми з погляду предмета економічної теорії у широкому розумінні. Проте викликає сумнів, по-перше, розмежування сфер діяльності сім'ї, по-друге, відсутність колективного типу функцій. Адже підтримка фізичного здоров'я членів суспільства, догляд за дітьми та інше у багатьох розвинених країнах світу і навіть в Україні відбувається в межах колективної власності (підприємство, організація будує колективні бази відпочинку, утримує дитячі садки та ін.). Стосовно сфер діяльності, то недоцільно поряд із економічною виділяти господарсько-побутову та репродуктивну, оскільки біологічне відтворення населення є однією зі сторін біосоціальної сутності людини, внаслідок чого відтворення людини як основної продуктивної сили є одним із елементів процесу відтворення робочої сили. Аналогічно функції сім'ї у господарсько-побутовій сфері формують окремі елементи якісної робочої сили, майбутнього людського потенціалу або “людського капіталу”, за термінологією західних учених.

Логічніше сферами сімейної діяльності називати економічну (з розмежуванням в ній окремих сторін, елементів), соціальну, політичну (з урахуванням процесу формування майбутньої політичної еліти у багатьох сім'ях, передусім, сім'ях фінансової олігархії та наявного впливу найбагатших сімей на політику держави), правову (якщо йдеться про укладання шлюбних контрактів між чоловіком і жінкою, про що зазначалося вище), морально-етичну, духовну. Серед них найважливішу роль відіграє економічна сфера та різні типи функцій сім'ї - індивідуальні, колективні та особисті.

Щодо економічних функцій сім'ї, то у науковій та навчальній літературі вітчизняних та західних науковців сформувались різні погляди на цю проблему. Так, українські автори підручника “Основи економічної теорії (політекономічний аспект)” трьома основними функціями сім'ї називають споживання, постачання факторів виробництва та заощадження. Російський економіст Г. Журавльова, розглядаючи сім'ю як основну ланку формування та нагромадження “людського капіталу”, виділяє систему функцій сім'ї на стадіях освіти (створення умов для виробництва “людського капіталу”), виробництва і реалізації такого капіталу. На першій стадії, на її думку, функціями сім'ї є формування та використання сімейного бюджету, ведення домашнього господарства, на другій - дітородна, функція соціалізації та рекреаційна; на третій - індивідуальна участь членів сім'ї у ринковому господарстві, корпоративні форми участі у ринковій економіці, ведення домашнього господарства та організація сімейного бізнесу.

Проте обидві класифікації не ґрунтуються на чітких методологічних засадах. Ними, з одного боку, може бути визначення функцій сім'ї за сферами суспільного відтворення (безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання), з другого - рух відносин приватної власності, на якій базується сім'я, у різних сферах суспільного відтворення з урахуванням двох основних форм приватної власності. Якщо йдеться про сім'ї найманих працівників, то їхній розвиток у кінцевому підсумку підпорядковується законам еволюції різних форм капіталу; сімей дрібних товаровиробників - рухові дрібнотоварної власності; тоді як сім'ї капіталістів визначають такий рух, управляють різними формами капіталістичної власності (капіталу).

Оскільки сім'ї найманих працівників кількісно переважають, то їх економічні функції слід розглядати згідно з критеріями розмежування сфер відтворення в органічному поєднанні з рухом приватної трудової власності, з урахуванням її підпорядкованості законам розвитку та функціонуванню різних форм сукупного капіталу, з одного боку, певного поєднання при цьому інтересів та потреб найманого працівника, колективу та суспільства з другого.

Виходячи з цього основними економічними функціями найманої сім’ї є:

1) створення певних умов для відтворення сукупного капіталу сім'ї, а водночас особистісного чинника розвитку сімейної трудової власності, що відбувається у процесі споживання (внаслідок чого суперечливо поєднуються інтереси капіталіста та найманого працівника);

2) функція постачання особистісного фактора виробництва, що реалізується у процесі купівлі-продажу робочої сили, а водночас створення умов для реалізації власності найманого працівника на свою робочу силу, юридичним закріпленням якої є укладання індивідуального або, здебільшого, колективного договору;

3) функція нагромадження капіталу, яка реалізується у процесі капіталістичного виробництва, а заразом, і певного розширення приватної трудової власності, яка можлива у разі отримання заробітної плати на рівні вартості цього специфічного товару;

4), сприяння кругообороту та обороту сукупного капіталу, його розподілу між сферами та галузями економіки внаслідок діяльності найманих працівників у сфері торгівлі, банківській сфері тощо, а також міграції робочої сили в межах народного господарства слідом за рухом капіталу, його міжгалузевого переливання;

5) поєднання процесу споживання частини сімейного бюджету з його частковим заощадженням, внаслідок чого, з одного боку, формуються сприятливіші умови для розширеного відтворення сукупного капіталу, а з другого - розширюються межі для накопичення приватної трудової власності сім'ї.

У межах кожної із названих економічних функцій сім'ї можна виокремити підфункції. Так, з метою створення певних умов для відтворення сукупного капіталу та особистісного чинника розвитку приватної трудової власності окремими підфункціями є: а) ведення домашнього господарства (приготування їжі, прання білизни тощо); б) соціалізація підростаючого покоління, тобто його включення до системи суспільних відносин шляхом виховання дітей, їхньої освіти, піклування про здоров'я тощо.

Ведення домашнього господарства є складною і трудомісткою справою, яка, передусім, падає на плечі жінки. Так, згідно з оцінками спеціалістів, прасування білизни впродовж години супроводжується такою ж втратою калорій, як праця каменяра.

Друга економічна функція сім'ї (постачання особистісного фактора виробництва та створення умов для реалізації власності найманого працівника на свою робочу силу) включає такі підфункції, як пошук оптимального робочого місця, отримання належної кваліфікації, укладання договору з підприємцем.

Функція нагромадження капіталу і певне розширення приватної трудової власності передбачає здійснення таких підфункцій, як процес праці, процес зростання вартості (коли найманий працівник після відтворення своєї робочої сили створює додаткову вартість для капіталіста), закупівля необхідних товарів і послуг та інше.

У межах функції сприяння обороту капіталу та його міжгалузевого переливу окремими підфункціями сім'ї є заняття сімейним бізнесом, який зосереджується, насамперед, у сфері роздрібної торгівлі, надання послуг у межах домашнього господарства, міграція робочої сили всередині країни та ін.

Остання основна економічна функція сім'ї передбачає виконання таких підфункцій, як розподіл доходів на споживання та заощадження, ведення сімейного господарського розрахунку, рекреаційна, пошук альтернативних варіантів заощаджень та ін. Рекреаційна підфункція означає відновлення під час відпочинку сил людини-працівника, витрачених нею у процесі праці.

8.3 Доходи домогосподарств та їхня структура

Доходи домогосподарств як економічна категорія представляють собою певну суму грошових коштів та матеріальних благ і послуг, отриманих у процесі виконання економічних функцій домогосподарствами і, передусім, сім'ями, з приводу отримання яких виникають відносини приватної власності у всіх сферах суспільного відтворення.

Роль домогосподарств в національній економіці обумовлюється певною двоїстістю: у першому випадку домогосподарства є основним джерелом постачання усіх економічних ресурсів, а в другому випадку - здійснюють чи не найбільші грошові витрати. На ринку ресурсів домогосподарства виступають продавцями факторів виробництва, тобто пропозицією ресурсів. У системі власності на ресурси виробництва домогосподарствам належить власність на працю, власність на землю і матеріали, власність на капітал і власність на підприємницькі здібності. Реалізуючи ці ресурси на ринку домогосподарства, залежно від диференціації власності на ресурси, отримують грошові доходи, зокрема, власник робочої сили отримує заробітну плату, власник землі - земельну ренту, власник капіталу - процент, а підприємець - нормальний прибуток.

Зарплата, рента, процент і нормальний прибуток є основними грошовими доходами домогосподарств, системою власності на результати виробництва. Дохід дрібних власників (наприклад, фермерів) - це своєрідна комбінація заробітної плати, прибутку і ренти, та процента. Є домогосподарства, які володіють акціями корпорацій і отримують за свої вклади дохід у вигляді дивідендів. Власники облігацій отримують дохід у вигляді процента, а рентний дохід мають ті домогосподарства, які надають компаніям свою землю, споруди та інші природні ресурси. В економічній теорії таку систему розподілу доходів прийнято називати функціональним розподілом доходу. Існує ще особистий розподіл доходу, який залежить від способу розподілу сукупного доходу суспільства між окремими домогосподарствами. Такий розподіл супроводжується значною нерівністю.

8.4 Домогосподарства як сфера споживання. Витрати домогосподарства

Отримавши грошові доходи від реалізації власності на ресурси, домогосподарства проводять такі розпорядження: частину доходу сплачують державі у формі особистих податків, а решту поділяють як витрати на особисте споживання і особисте заощадження.

Заощадження визначаються як частина доходу, що не сплачується у вигляді податків і не йде на закупівлю споживчих товарів, а поступає на банківські рахунки, вкладається у страхові поліси, облігації, акції та інші фінансові активи. Домогосподарства здійснюють особисті заощадження з метою забезпечення свого майбутнього, на випадок непередбачуваних життєвих обставин тощо. Рівень заощаджень лежить у прямій залежності від розміру доходу.

Особливість кругообігу доходів у змішаній національній економіці полягає в тому, що грошовий дохід домогосподарств значною мірою знову вливається у виробничий сектор економіки у вигляді витрат на особисте споживання.

Витрати домогосподарств на споживання класифікуються:

- витрати на товари тривалого використання;

- витрати на товари тимчасового використання;

- витрати на послуги.

Якщо період користування товаром передбачає рік часу чи більше, то такі товари відносять до товарів довготривалого користування. Якщо ж термін експлуатації менше року - то це товари короткотривалого користування. Ефективне функціонування національної економічної системи (зростання обсягів виробництва у сукупності зі соціальною політикою держави, зростання доходів зі населення тощо) сприяє тому, що товари довготривалого користування замінюються споживачами на нові, якісніші, ще до завершення терміну їх придатності (наприклад, купівля нового автомобіля, не дивлячись на справність старого).

Важливу роль в економічній діяльності домогосподарств і, передусім, сімей відіграє сімейний розрахунок. Він означає ретельний підрахунок усіх потенціальних доходів сім’ї та їх зіставлення з реальними і наступну витрату останніх із таким розрахунком, щоб якнайповніше задовольнити основні потреби суспільства й заощадити частину доходів з метою примноження сімейної власності у майбутньому.