14.3 Форми кредиту

Конкретною формою руху позичкового капіталу є кредит, сутність якого полягає в мобілізації тимчасових вільних грошових коштів і розміщення їх на умовах повернення й прибутковості. Тобто, кредит це відносини з приводу позики.

Основні форми кредиту: банківський, комерційний, споживчий, державний.

Банківський кредит існує в грошовій формі і виражає відносини між банком і клієнтом. Банки надають кредити як правило клієнтам, які мають рахунки в даному банку. Клієнти (юридичні та фізичні особи) надають банкам кредити в формі депозитів (вкладів).

Комерційний кредит виступає в формі товарів, які промислові підприємства продають комерсантам (торговим та збитковим підприємствам і організаціям) з відстрочкою платежу.

Споживчий кредит надається торговими підприємствами населенню в формі споживних товарів, як правило тривалого користування (меблі, телевізори і т.п.)

Державний кредит одержує держава від населення та підприємств, шляхом продажу їм облігацій державної позики.

Кожна з цих форм кредиту має багато видів. Так, банківський кредит надається у вигляді готівкових грошей, векселів, кредитних карток, лізингу (придбання банком засобів виробництва і передача їх в оренду клієнту) та багато інших видів. Розрізняють також міжнародний та внутрішній кредит. За тривалістю кредитування розрізняють такі види: 1) короткостроковий (на строк до 1-го року); 2)середньостроковий (до 3-х років); 3) довгостроковий (понад 3-х років). Зараз в Україні переважає короткостроковий кредит, що свідчить про слабку кредитну базу, недостатність кредитних ресурсів.

Способи кредитування: грошовий та натуральний.

Об’єктами натурального кредитування можуть бути інвестиційні товари, споживчі товари, сировина, ресурси та ін. Об’єктами грошового кредитування є грошовий капітал, акції, векселя та ін.

Суб’єктами кредитних відносин є держава, підприємство, домашні господарства, банки, страхові компанії і т.д. Між ними складаються кредитні відносини. Вони можуть бути ефективними на основі матеріальної зацікавленості усіх учасників кредиту.

Кредитування здійснюється за такими принципами: 1) строковість; 2) платність; 3) зворотність; 4) забезпеченість; 5) цільовий характер кредиту; 6) диференційований підхід кредитора до позичальника.

Сукупність кредитних установ складає кредитну систему країни. До кредитної системи відносяться банки, кредитні спілки, позикоощадні асоціації, страхові компанії, ломбарди.

14.4 Банки і банківська система

Банки є центральною фігурою кредитної системи. Саме через них здійснюються основні посередницькі функції між кредиторами й позичальниками. Існує багато різних видів банків, проте за своїм функціональними призначеннями і належністю вони можуть бути зведені у дві великі групи: центральні (федеральні) банки і комерційні банки. В сукупності і взаємодії всі банки складають національну банківську систему.

У центрі банківської системи стоїть центральний банк. Він є емісійним, касовим та резервним центром країни. Більшість країн світу мають один центральний банк. Наприклад Бундесбанк у Німеччини, Національний банк в Україні. У США їх аж дванадцять і утворюють вони центральну федеральну систему. Це пов’язано з масштабністю країни, економічним розмаїттям, великою кількістю комерційних банків та ін. Але й тут виділяється найголовніший банк – Федеральний резервний банк міста Нью-Йорка.

Основними функціями центральних банків є: 1) проведення єдиної грошової та кредитної політики; 2) емісія банкнот; 3) зберігання державних золото - валютних резервів; 4) кредитування комерційних банків; 5) контроль за діяльністю кредитних установ та ін.

З проголошенням незалежності Україна почала створювати свою банківську систему, на чолі якої став Національний банк України. Він безпосередньо операціями з клієнтами не займається. Стратегічними завданнями Національного банку є: 1) забезпечення стабільного збалансованого розвитку економіки України; 2) визначення курсу гривні відносно до валют інших країн; 3) проведення єдиної політики в грошовому обігу, кредитуванні, організації міжбанківських рахунків; 4) реалізація монопольного права випуску грошей в обіг.

Другу частину банківської системи України складають комерційні банки та їх відділення. Саме вони здійснюють кредитне обслуговування функціонуючих капіталів і населення. Свій капітал комерційні банки утворюють в основному за рахунок депозитів (вкладів, позичок клієнтів). Основним джерелом банківського прибутку виступає різниця (маржа) між процентом, що береться банком за наданий кредит (позика), і процентом, що сплачується банком за депозитами. Отже, банківський прибуток, як і прибуток торгівельного і промислового підприємців, бере свій початок з виробництва. Тобто, є частиною додаткової вартості, створеної робітниками в процесі виробництва й перерозподіленою на користь грошових підприємців за те, що вони здійснюють грошове обслуговування функціонування економічної системи.

Засновниками комерційних банків можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. За способом формування статутного фонду комерційні банки можуть створюватися як акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю.

Комерційні банки бувають універсальними й спеціалізованими. Універсальні банки акумулюють грошові кошти населення, підприємств, організацій, здійснюють грошові розрахунки, розміщують кредитні ресурси, надають традиційні банківські послуги, керують грошово-кредитним обігом. Спеціалізовані банки (кооперативні, селянські, іпотечні та ін.) здійснюють грошово-кредитні операції у вузькоспеціалізованих сферах. Зокрема, інвестиційні банки здійснюють фінансування капітального будівництва, а також реновацію основного капіталу промислових підприємств, транспорту, зв’язку, житлового, комунального й культурно-побутового будівництва. Іпотечний банк надає довгострокові позики під заставу нерухомого майна. Експортно-імпортний банк займається фінансуванням і кредитуванням експортно-імпортних поставок товарів та інших операцій.