- •Міністерство охорони здоров’я україни
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми.
- •3. Мета заняття.
- •4. Базовий рівень знань.
- •5. Перелік конкретних знань та умінь, які набуватиме студент:
- •6. Основні положення теми.
- •8. Запитання для контролю знань:
- •4. Діантологія в медицині под рсд. Б.В.Петровского. - м: Медицина, 1988. Т.2.
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми.
- •2. Мета заняття.
- •3. Базовий рівень знань.
- •5. Основні положення теми.
- •6. Ситуаційні задачі.
- •7. Ілюстративні матеріали.
- •8. Тести для самоконтролю знань та умінь.
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми.
- •2. Мета заняття.
- •3. Базовий рівень знань.
- •5. Основні теоретичні положення теми.
- •9. Джерела інформації:
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми.
- •2. Мета заняття.
- •Базовий рівень знань:
- •5.Основні теоретичні положення теми.
- •6. Ситуаційні задачі.
- •Тести самоконтролю знань-умінь студентів.
- •1. Актуальність теми.
- •Базовий рівень знань:
- •5. Основні теоретичні положення теми.
- •Догляд за тяжкохворими та агонуючими
- •6. Ситуаційні задачі.
- •8. Тести самоконтролю знань-умінь студентів.
- •Методична розробка практичного заняття
- •1.Актуальність теми:
- •3. Базовий рівень знань:
- •4. Перелік контрольних знань та умінь які набуватиме студент:
- •5. Основні теоретичні положення теми.
- •6. Ситуаційні задачі.
- •8. Тести самоконтролю знань - умінь.
- •9. Джерела інформації:
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми:
- •2. Мета заняття
- •3. Базовий рівень знань:
- •4. Знати:
- •5. Основні теоретичні положення теми.
- •6. Ситуаційні задачі.
- •8. Тести самоконтролю знань-умінь.
- •9. Джерела інформації.
- •1. Актуальність теми.
- •2. Мета вивчення теми.
- •4. Перелік конкретних практичних навичок, що здобуває студент:
- •5. Основні положення теми.
- •6. Клінічні задачі.
- •7. Тестові завданий для самоконтролю.
- •9. Джерела інформації.
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми.
- •2. Мета заняття.
- •3. Базовий рівень студентів:
- •5. Основні теоретичні положення теми.
- •6. Ситуаційні задачі.
- •7. Ілюстративний матеріал.
- •8. Тести самоконтролю знань - умінь студентів.
- •9. Джерела інформації:
- •1. Актуальність теми.
- •2. Мета заняття:
- •3. Базовий рівень студентів:
- •4. Перелік контрольних знань та умінь, які набуватиме студент.
- •5. Основні теоретичні положення теми.
- •7. Ілюстративний матеріал.
- •8. Тести самоконтролю знань - умінь студентів.
- •9. Джерела інформації:
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми.
- •2. Учбові цілі заняття.
- •3. Виховні цілі заняття.
- •4. Міждисциплінарна інтеграція.
- •5. Зміст теми заняття.
- •6. Матеріали методичною забезпечення заняття:
- •Орієнтовна карта для вивчення і відпрацювання практичних навичок з діагностики і першої допомоги при кровотечах
- •7. Література.
- •Додаток № 1
- •8. Тести для самоконтролю.
- •9. Ситуаційні задачі.
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми.
- •2. Зміст теми заняття.
- •3. Матеріали методичного забезпечення заняття:
- •4. Тренінг
- •6. Література
- •Методична розробка практичного заняття
- •Заняття №1
- •1. Мета заняття.
- •2. Базовий рівень знань.
- •4. Місце заняття.
- •5. Матеріальне забезпечення.
- •6. Загально-організаційні методичні вказівки.
- •7. Основні положення теми:
- •8. Ситуаційні задачі.
- •11. Джерела інформації.
- •Заняття №2.
- •1. Мета заняття.
- •2. Базовий рівень знань:
- •3. Перелік контрольних знань та умінь, які набуватиме студент.
- •Місце заняття.
- •5. Матеріальне забезпечення:
- •6. Загально організаційні методичні вказівки.
- •7. Основні положення теми.
- •8. Ситуаційні задачі.
- •9. Тести самоконтролю знань-умінь.
- •Джерела інформації:
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми:
- •2. Мета заняття
- •3. Базовий рівень знань.
- •4. Перелік конкретних знань та умінь, які набуватиме студент.
- •6. Тести самоконтролю знань-умінь студентів:
- •Джерела інформації.
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми.
- •2. Мста заняття.
- •3. Базовий рівень знань.
- •4. Перелік контрольних завдань та умінь, які набуватиме студент.
- •5. Основні положення теми.
- •7. Ситуаційні задачі.
- •8. Тести самоконтролю знань та умінь.
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми.
- •2. Мета.
- •3. Базовий рівень знань:
- •4. Перелік знань та умінь, які набуватиме студент.
- •5. Основні положення теми.
- •6. Ситуаційні задачі.
- •7. Ілюстрований матеріал.
- •Тести самоконтролю знань та умінь.
- •9. Джерела інформації
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми.
- •3. Базовий рівень знань:
- •5. Основні положення теми.
- •6. Ситуаційні задачі.
- •7. Ілюстративний матеріал:
- •8. Тести самоконтролю знань-умінь
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми.
- •2. Мета заняття.
- •3. Базовий рівень знань.
- •5. Основні положення теми.
- •6. Ситуаційні задачі.
- •7. Ілюстративний матеріал.
- •8. Тести для самоконтролю знань, та умінь студентів.
- •9. Джерела інформації.
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми.
- •2. Мета заняття.
- •3. Базовий рівень знань.
- •Перелік контрольних знань та умінь, які повинен засвоїти студент.
- •5. Основні положення теми.
- •6. Ситуаційні задачі.
- •8. Тести самоконтролю знань-умінь студентів.
- •9. Джерела інформації.
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми.
- •2. Навчальні цілі заняття.
- •4. Міжкафедральна інтеграція.
- •5. Зміст теми заняття.
- •7. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття.
- •8. Матеріали контролю для заключного етапу.
- •9. Література.
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актунльність теми.
- •2. Навчальні цілі заняття.
- •3. Цілі розвитку особистості.
- •5. Зміст теми заняття.
- •6. Матеріали методичного забезпечений заняття.
- •7. Матеріал методичного забезпечення основного етапу заняття.
- •Література.
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми
- •2. Навчальні цілі заняття:
- •3. Виховні цілі заняття.
- •4. Міждисциплінарна інтеграція.
- •5. Зміст теми заняття.
- •6. Матеріали методичного забезпечення заняття.
- •6.2. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття.
- •Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів.
- •7. Рекомендована література.
- •Методична розробка практичного заняття
- •2. Базовий рівень знань:
- •3. Перелік контрольних знань тя умінь, які нябувяг студент.
- •4. Основні теоретичні положення теми:
- •5. Ситуаційні задачі:
- •Тести самоконтролю знань - умінь.
- •8. Джерела інформації:
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми:
- •3. Базовий рівень знань:
- •5. Основні теоретичні положення теми.
- •6. Ситуаційні задачі.
- •7. Джерела інформації.
- •Методична розробка практичного заняття
- •3. Базовий рівень знань:
- •Необхідно знати основи імунологія і трансплантаційного імунітету.
- •4. Перелік конкретних знань і умінь, які отримає студент:
- •5. Основні теоретичні положення теми:
- •6. Ситуаційні задачі:
- •8. Тести самоконтролю знань-умінь студентів.
- •Методична розробка практичного заняття
- •3. Базовий рівень знань.
- •Перелік контрольних знань та умінь, які засвоює студент.
- •5. Основні положення теми.
- •5. Ситуаційні задачі.
- •1. Тести самоконтролю знань-умінь
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми .
- •2. Мета.
- •3. Базовий рівень знань:
- •4. Перелік контрольних знань та умінь, яких набуває студент:
- •5. Основні положення теми.
- •6. Ситуаційні задачі.
- •7. Тести самоконтролю знань-умінь.
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми.
- •2. Мета.
- •3. Базовий рівень знань:
- •Перелік контрольних знань і вмінь які отримує студент.
- •5. Основні положення теми.
- •6. Ситуаційні індичі.
- •7. Тести самоконтролю знань-умінь:
- •Методична розробка практичного заняття
- •1. Актуальність теми.
- •2. Мета.
- •3. Базовий рівень.
- •4. Перелік контрольних знань і вмінь які отримує студент.
- •5. Основні положення теми.
- •6. Ситуаційні задачі.
- •7. Тести самоконтролю знань-умінь.
9. Джерела інформації
Основні:
Загальна хірургія /під ред С.П Жученка -Київ, 1999. -С. 251-269
Загальна хірургія /під ред. М.П.Черенько. - Київ, 1999. - С. 235-260
Гостищев В.К. Общая хирургия. -М.: Медицина, 1997. -С. 291-317
Додаткові:
Стручков В.И. Общая хирургия. - М.: Медицина, 1983. - С. 346-364
2. Григорян А.В. Руководство к практическим занятиям по общей хирургии. - М.: Медицина, 1978. – С. 182-188
3. Морозов М.А. Первая медицинская помощь при травмах. - СПб: Питер Ком,
1999. – С. 40-45; 74-79
Общая хирургия /под ред. П.Н.Зубарева. - СПб, СпецЛит, 1999. - С. 173-205
Методична розробка практичного заняття
Тема: Травматизм. Зариті пошкодження м'яких тканин, черепа, грудної клітки, живота. Перша допомога. Травматичний токсикоз (2 години).
1. Актуальність теми.
Пошкодження (травми) - один із самих обтяжних та різноманітних розділів хірургії. Травматизм разом із онкологічними захворюваннями посідає 2-3 місця в загальній структурі летальності. Тому, наслідок багатьох гострих невідкладних станів та тяжких раптових пошкоджень (при транспортних, природних, виробничих катастрофах) часто вирішується протягом декількох хвилин після пригоди і залежить від своєчасності та якості першої медичної допомоги.
2. Мета заняття: Визначити основні клінічні ознаки травматичного пошкодження, засвоїти алгоритм та принципи діагностики, своєчасності і адекватності надання першої медичної допомоги.
3. Базовий рівень знань:
анатомічна будова скелету, м'яких тканин, органів грудної клітки, живота (кафедра нормальної анатомії);
характеристика запалення та його перебіг (кафедра патологічної фізіології).
4. Перелік контрольних знань та умінь, які набуватиме студент. Вміти:
діагностувати закриті пошкодження м'яких тканин;
діагностувати травми голови, грудної клітки, живота;
- зупиняти кровотечу при відкритих травмах голови, шиї, грудей, живота;
накладати пов'язки на голову, шию, груди, живіт, використовуючи навички, отримані при вивченні десмургії,
транспортувати хворого рівною місцевістю, з гори, на гору;
накладати оклюзивну пов'язку при пневмотораксі. Знати:
види, клінічні ознаки закритих пошкоджень м'яких тканин, черепа, грудної клітки, живота;
у якому об'ємі надається перша допомога при пораненні ножем шиї з пошкодженням сонної артерії, яремної вени;
як транспортувати хворого із пошкодженням м'яких тканин голови та порушенням цілості кісток черепа;
які бувають пошкодження грудної клітки, відкритий, закритий, клапанний, пневмоторакс;
показання для накладання оклюзивної пов'язки;
об’єм медичної допомоги хворому із проникливим пораненням ножем черевної порожнини;
як транспортувати хворого на ношах рухаючись рівною місцевістю, з гори на гору;
причини, клінічні ознаки, лікування, питання профілактики травматичного токсикозу;
5. Основні положення теми.
Травма - одночасний вплив зовнішнього фактору, який спричнює у тканинах осередкові анатомічні та функціональні порушення, що супроводжуються загальними
реакціями організму.
На організм людини мають впливати:
механічна сила,
висока або низька температура (термічний фактор),
електричний струм,
радіоактивне випромінювання,
хімічні речовини.
Характер травми залежить від природи чинника травми, його інтенсивності, точки прикладання, тривалості дії, а також функціонального стану самого організму людини в
момент травми.
Травми поділяють на відкриті (супроводжуються порушенням зовнішніх покривів організму) та закриті. У свою чергу відкриті ушкодження щодо порожнин можна розділити на непроникаючі та проникаючі в порожнини тіла (черево, грудну порожнину, череп).
Травматизм - сукупність травм на певній території (у країні, місті, тощо) або серед певного контингенту людей (у сільському господарстві, на виробництві, у спорті, тощо).
Травматизм розподіляють на виробничий та невиробничий. Такий розподіл має важливий соціальний та юридичний аспекти. Якщо невиробничий травматизм є нещастям постраждалого, то при виробничій травмі певну частку вини несе виробництво, де вона виникла. Виробничий травматизм найчастіше є наслідком недотримання правил техніки безпеки на виробництві.
В залежності від діяльності, за умов якої була отримана травма, розділяють сільськогосподарський, промисловий, транспортний, військовий, побутовий та спортивний травматизм.
Закриті ушкодження м'яких тканин.
До закритих ушкоджень м'яких тканин належать:
забиття,
розтягнення,
розрив,
струс
Забиття (соntusio) - закрите механічне ушкодження тканин або орган їм явного порушення їх анатомічної цілості. Це одне з найпоширеніших закритих ушкоджень м'яких тканин. Найчастіше ушкоджуються відкриті частини тіла (голова, кінцівки). Ступінь важкості ушкодження залежить від сили удару, захищеності цієї частини тіла одягом, підшкірною жировою клітковиною.
Перша допомога при забитті: холод па місце забиття (рушник, змочений холодною водою, пухир із льодом), підвищене положення ушкодженої частини тіла, накладання стискуючої пов'язки. При значному забитті слід здійснити іммобілізацію забитої кінцівки підручними засобами. Якщо гематома велика і с переконання, що не пошкоджена велика судина, її пунктирують, відсмоктують кров, уводять антибіотики, після чого накладають тугу пов'язку. У разі нагноєння гематоми гнояк розтинають
Розтягнення (distorsio). Це ушкодження м'яких тканин з частковими розривами умов збереження анатомічної цілості. Розтягнення звичайно виникає при різкому раптовому русі.
Лікування у разі розтягнення таке саме, як у разі забиття.
Розрив (ruptio, ruptura) спричинюється не безпосереднім впливом чинника травми yf тіло, а надмірним розтягненням тканин, яке перевищує межі їх еластичності і витривалості. Оскільки шкіра має велику кількість еластичних волокон і легко розтягується, частіше буває розрив м'язів, зв'язок, нервів, сухожилля.
При неповному розриві м'яза виконують іммобілізацію кінцівки протягом 2-3 тижнів. При повному розриві лікування тільки оперативне - зшивання м'яза з наступною іммобілізацією кінцівки протягом 2-3 тижнів.
Струс (сommotio) - закрите механічне ушкодження окремих органів і тканин, яке характеризується порушенням їх функції без грубих морфологічних змін. Найбільшого значення головного мозку і органів грудної клітки.
Клінічні ознаки струсу полягають переважно у порушенні функції ушкоджених органів і тканин, що супроводжується незначним болем.
Стискання (соmрresіо). При цьому виді ушкодження м'які тканини притискаються до твердого предмета або ж стискаються між двома твердими предметами. У разі стискання м’яких тканин, особливо кінцівок, розвивається небезпечне ускладнення, відоме під назвою синдрому тривалого стиснення.
Пошкодження голови.
До закритих пошкоджень голови відносять черепно-мозкові пошкодження без порушення цілості шкіри голови та травматичні пошкодження мозку, але без пошкодження кісток черепа.
Струс головного мозку. Відносно легка мозкова травма, без органічного пошкодження мозкової речовини. Характерні ознаки: короткочасна втрата свідомості, ретроградна амнезія, одночасна блювота, головний біль, запаморочення, порушення сну, хитка хода.
Забиття головного мозку. Більш тяжка мозкова травма, яка супроводжується анатомічними змінами у мозковій речовині (локальне розтрощування мозкової тканини, крововиливи, набряк). Характерні ознаки: виражені загальномозкові симптоми (тривала втрата свідомості, багаторазова блювота, порушення дихання і серцевої діяльності, розширення зіниць, та порушення їх реакції на світло, головний біль, запаморочення), в залежності від локалізації забиття визначаються осередкові симптоми порушення центральної нервової діяльності. При спиномозковій пункції - у лікворі може визначатися кров.
Стиснення головного мозку. Виникає внаслідок стискування головного мозку при внутрішньомозковій гематомі. Клінічна картина розвивається поступово через зростаючу гематому. Цей проміжок часу називають "світлим" (до декількох годин). Поступово зростаючі загальномозкові та осередкові симптоми обумовлюють уповільнення пульсу, розширення зіниць, втрату свідомості, виникають судоми, парези та паралічі, порушення рефлексів.
Пошкодження кісток черепа. Розрізняють переломи склепіння та основи черепа, розколені та уламчасті переломи. Вдавлені переломи обумовлюють локальне забиття або стискування мозкової речовини. Пошкодження основи черепа обумовлюють, як правило,
тяжкий стан хворого. До загальномозкових симптомів приєднується розлади дихання кровотеча із носу, носоглотки, вух, а також витікання ліквору. Під шкірою навколо накопичуються крововиливи (симптом "окулярів").
Перша медична допомога При закритих пошкодженнях черепа і головного мозку постраждалих слід терміново доставити до лікувального закладу. При черепно-мозковій травмі на час евакуації голову постраждалого кладуть на подушку (складене пальто), але фіксують шинами лише при поєднаних пошкодженнях черепа і шийного відділу хребта. Для попередження потрапляння крові, блювотиння до дихальних шляхів голову постраждалого повертають на бік.
Деякі пропонують голову під час транспортування іммобілізувати за допомогою пращеподібної пов'язки, яку закріплюють під підборіддям та прив'язують до носилок. Якщо постраждалий перебуває у непритомному стані, а також існує небезпека задушення запалим язиком, то голову фіксують бинтами у положенні на боку. Для цього навколо голови та під підборіддям накладають пов'язку, кінці якої міцно прив'язують до ручок носилок. Голову також можна фіксувати, обклавши її мішечками з піском.
При пораненні вен, особливо шийних, може виникнути повітряна емболія. Венозна кровотеча зупиняється стискуючою пов'язкою. На ділянку кровотечі накладають чисту марлю, поверх неї бинт або складену у декілька разів марлю. Якщо під рукою немає стискуючої пов'язки, то кровотечу можна зупинити через притискування місця кровотечі пальцями.
Лікування у разі струсу головного мозку: ліжковий режим при легкому ступені 2 тижні, середньому - 3, тяжкому - 4.
Пошкодження грудної клітки
Забиття грудної клітки. Ознаки забиття: біль, який посилюється під час дихальних рухів. Тяжке забиття супроводжується розвитком плевро-пульмонального шоку (блідість шкіри, задишка, кровохаркання, частий та слабкий пульс, низький артеріальний тиск, іноді - підшкірна емфізема, яка виявляється при пальпації як "крепітація").
Перша допомога. Покласти постраждалого на ноші з поворотом на пошкоджений бік у положенні напівсидячи, адекватне знеболення.
Переломи ребер. Ознаки: біль у відповідній половині грудної клітки, відставання її у дихальному русі, болючість при пальпації у місці перелому відповідного ребра. Ускладнені переломи ребер із пошкодженням плеври та міжреберних артерій спричинюють гемоторакс (кровохаркання, підшкірна емфізема, плевропульмональний шок).
Перша допомога. Спокій. Щільна циркулярна пов'язка (тільки на час транспортування). В тяжких випадках - знеболення, серцево-судинні препарати, інгаляція кисню
Поранення грудної клітки. Проникаючі та непроникаючі (з пошкодженням або без пошкодження плеври). Ознаки: плевро-пульмональний шок, пневмоторакс, гемоторакс, підшкірна емфізема, кровохаркання (при пошкодження легеневої тканини).
Пневмоторакс - накопичення повітря у порожнині плеври. Розрізняють закритий, відкритий, клапанний пневмоторакс.
Гемопневмоторакс - накопичення крові та повітря у плевральній порожнині (до 800 –
100 мл та більше).
Перша допомога. При відкритому пневмотораксі накладають оклюзивну пов'язку, при клапанному - дренування плевральної порожнини за Бюлау. Транспортують у положенні напівсидячи.
Техніка накладання герметичної пов'язки: 1) шкіру навколо рани обробляють розчином йоду. 2) на рану накладають ватно-марлеву пов'язку; 3) зверху накладають для повітря матеріал (церату, поліетиленову плівку тощо), який на 4-5 см більший на всі боки за ватно-марлеву пов'язку; 4) герметично накладений матеріал закріплюють циркулярною бинтовою пов'язкою.
Пошкодження живота.
Пошкодження живота може бути закритим або відкритим, без пошкодження органів черевної порожнини або з пошкодженням їх.
Закриті пошкодження живота. Нерідко супроводжуються пошкодженням порожнистих органів (кишечник, шлунок, сечовий міхур) або паренхіматозних (печінка, нирки), які супроводжуються кровотечею у черевну порожнину із швидким розвитком картини гострої анемії. Ознаки: біль, надимання черева, симптоми подразнення очеревини, напруження м'язів передньої стінки живота, ознаки наростаючої анемії. Хворий часто лежить на спині або на боці із зігнутими у колінах і тазостегнових суглобах ногами.
Перша допомога. Холод на живіт та термінова госпіталізація до хірургічного стаціонару.
Відкриті пошкодження живота. Також бувають проникливими до очеревинної порожнини і непроникливими (з пошкодженням очеревини або ні). Проникливі часто супроводжуються пошкодженням внутрішніх органів. Ознаки аналогічні до закритих пошкоджень з додатковою присутністю рани на передній стінці живота.
Перша допомога. Із проникливим пораненням черева постраждалому накладанні рану асептичну пов'язку (випалі органи із черевної порожнини не вправляють!) транспортують у положенні лежачи до хірургічного стаціонару
Травматичний токсикоз
Травматичний токсикоз (синдром тривалого стискування, крашсиндром) – своєрідний патологічний стан, обумовлений тривалим (4-8 годин) стискуванням м'яких тканин кінцівок, в основі якого перебуває ішемічний некроз м'язів, інтоксикація продуктами некрозу з розвитком печінково-ниркової недостатності.
Виникає після вивільнення кінцівки постраждалого з-під уламків зруйнованого, будинку, споруди, грунту тощо. Патогенетичні фактори, які сприяють розвитку травматичного токсикозу: 1) больовий подразник, 2) травматична токсемія; 3) плазмо- та крововтрата
Періоди клінічного перебігу:
період зростання набряку та судинної недостатності (триває 1-3 доби); клінічні ознаки, біль, неможливість рухів, через декілька годин виникає набряк кінцівки, який прогресивно зростає, а шкіра її набуває багряно-синцевого кольору з поступовим утворе нням крововиливів та пухирів із серозно-геморагічним вмістом, зростає температура тіла, блідість шкіри, слабкість, розвивається картина шоку. Виникає олігурія (до 70-100 мл сечі на добу. Сеча набуває лаково-червоного кольору, вміст білка в ній - 600-1000 мг/л.
період гострої ниркової недостатності (триває з 3-ї доби до 9-12 доби); клінічні
ознаки: відновлення кровообігу, але прогресування ниркової недостатності (перехід олігурії в анурію, зростання сечовини, креатиніну в крові) з розвитком вираженої уремії на 5-7 добу.
3) період реконвалесценції (після 12-14 доби); клінічні ознаки: стан постраждалого
поліпшується, зменшується азотемія, відновлюється добовий діурез, зменшується набряк кінцівки, відновлюється чутливість, але визначаються осередки некрозу м'яких тканин, атрофія м'язів.
Лікування. На місці травмування адекватне знеболення наркотичними аналгетиками, бинтування кінцівки еластичним бинтом, іммобілізація транспортною шиною, термінова госпіталізація до хірургічного стаціонару. У стаціонарі проводять протишокову та дезінтоксикаційну терапію. Внутрішньовенно уводять протишокові плазмозамінники, розчини альбуміну, плазми, гідрокарбонату натрія (загальна кількість рідини 3000 ти мл/добу). Антибіотики широкого спектру дії. Місцево обкладання кінцівки пухирями із льодом протягом 2-3 діб із зніманням пухирів кожні 3-5 годин. Якщо симптоми гострої ниркової недостатності зростають - проводять широкий розтин м'яких тканин, а у випадках травматичного токсикозу, який загрожує життю постраждалого проводять термінову ампутацію кінцівки. Для лікування ниркової недостатності можна за показаннями використовувати гемодіаліз.
У період реконвалесценції проводять лікування гнійних ран, некрозів, гангрени за
загальними правами.