Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БОСТАН.doc
Скачиваний:
21
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
6.5 Mб
Скачать

1.2. Класична школа кримінального права

Класичною ця школа називається тому, що вона ґрунтувалася переважно на положеннях просвітницько-гуманістичної теорії та німецької класичної філо­софії.

Спираючись на ідеї Беккаріа, відомий представник цієї школи А.Фейєрбах сформулював важливі принципи кримінального права:

  • немає покарання без закону;

  • немає покарання без злочину;

  • немає злочину без законного покарання.

Крім того, ним були розроблені такі кримінально-правові інститути, як склад злочину, провина, замах, співучасть.

Покарання вчений підрозділяв на дві групи: покарання загрозливі та пока­рання заподіювані. Мета перших — відраза страхом від злочину, мета других — демонстрація дієвості закону.

Свій значний внесок у формування класичної школи права зробив І. Бентам (1748—1832 pp.) — англійський юрист, філософ, ідеолог лібералізму, автор ві­домих робіт «Провідні основи кримінального кодексу для всіх держав» і «Мір­кування про цивільне кримінальне законоположення (твори англійського юрисконсульта)», котрі мали великий вплив на розвиток юридичної науки. Бу-

1 Малиновский А. А. Уголовное право зарубежных государств. — С. 6. 528 Частина II. Держава і право країн громадянського суспільства

дучи представником філософії утилітаризму, він вважав, що за допомогою за­конодавства можна врегулювати поведінку людей так, щоб вони були щасливі. Кримінальний закон, на його думку, повинен передбачати таке покарання, що зробить злочин непривабливим (невигідним).

Теоретичним фундаментом для класичної школи кримінального права по­служила німецька класична філософія. Сформульовані І. Кантом та Г. Гегелем філолофсько-правові конструкції свободи волі, злочинності й караності діяння вплинули на кримінальне право. Свободу волі людини, тобто можливість усві­домлено й безперешкодно обирати лінію власної поведінки, І. Кант розглядав як основу відповідальності. Людина, котра скоїла злочин, повинна бути пока­рана відповідно до принципу таліону. Мета покарання, на думку философа, — це кара, адекватна скоєному злочинові. На думку Г. Гегеля, злочин є пору­шенням наявного буття волі в його конкретному змісті. Порушення права яв­ляє собою зло, шкоду, наприклад, якому-небудь видові власності чи майну. Ге­гелем ставилися питання про неосудність або зменшення осудності дітей, божевільних, про винність особи, котра скоїла злочини у стані сп'яніння або почуттєвого спонукання.

Отже, класична школа кримінального права ґрунтується на таких прин­ципах:

  • немає злочину, немає покарання, не зазначеного в законі;

  • кара (відплата) за скоєний злочин є головною метою покарання;

  • свобода волі людини визначає її відповідальність за свої дії. Божевільний не має свободи волі, а тому не може бути притягнутий до кримінальної відпо­відальності;

  • жорстокість кримінального законодавства сприяє утриманню людей від злочинів.

Класична школа кримінального права нерідко розглядається як учення про умовно-правове діяння. Основна увага приділяється формально-юридичним конструкціям, точному описові в законі всіх ознак злочину, в той час як осо­бистість злочинця практично не враховується. Відповідно, прихильники кла­сичної школи вважають, що карається злочинне діяння, а не людина (діяч), що його скоїла.