Глава 5.Про судову владу

1. Влада судова... не може здійснюватися ні законодавчим корпусом, ні королем.

1. Правосуддя буде здійснюватися безмитно суддями, які обираються народом і за­тверджуються на посаді королем.., судді не можуть бути усунуті інакше, як за злочини на посаді, що належним чином встановлені в судовому порядку, ні тимчасово усунені з посади інакше, як унаслідок порушення проти них звинувачення. Громадський обвину­вач призначається народом.

Суди не можуть ні втручатися у здійснення законодавчої влади, ні призупиняти за­стосування законів, ні втручатися в діяльність органів управління...

Документ М 6

ДЕКРЕТ КОНВЕНТУ ПРО РЕОРГАНІЗАЦІЮ

РЕВОЛЮЦІЙНОГО ТРИБУНАЛУ (10 червня 1794 р.)

(витяги)

Ст.1. Буде існувати революційний трибунал, що складається з одного голови, трьох товаришів голови, одного громадського обвинувача і дванадцяти суддів.

Ст.4. Революційний трибунал ство-рено для того, щоб карати ворогів народу.

Ст.5. Ворогами народу оголошують-ся ті, хто силою або хитрістю прагне знищити суспільну свободу.

Ст.6. Ворогами народу визнаються особи, що закликають до відновлення королівсь­кої влади або ж намагаються знищити й розпустити Національний Конвент і револю­ційний республіканський уряд, центром котрого він є.

Ворогами народу оголошуються особи, що зрадили Республіці, командуючи форте­цями й арміями або виконуючи інші обов'язки, а також ті, хто спілкується з ворогами Республіки і прагне створити нестачу як у харчуванні, так і в задоволенні інших потреб армії.

Ворогами народу оголошуються всі, хто намагається викликати голод у Республіці або перешкодити постачанню до Парижу продуктів харчування.

Ворогами народу оголошуються особи, що поширюють неправдиві чутки з метою по­сіяти серед народу протиріччя й недовіру.

Ворогами народу оголошуються недобросовісні постачальники, котрі загрожують врятуванню Республіки, так само як і марнотратники суспільного надбання...

Ворогами народу оголошуються особи, котрі обіймали громадські посади і зловжива­ли ними для утисків патріотів та пригнічення народу...

Ст.7. Покаранням, встановленим за всі злочини, що перебувають у віданні Револю­ційного трибуналу, є смертна кара.

Ст.13. У тому випадку, якщо наявні речові або моральні докази, незалежно від свідчень, свідки не будуть залучатися, окрім випадків, коли це вважатиметься необхідним чи то для викриття співучасників, чи то через інші важливі поняття суспільного добробуту.

Ст.16. Захисниками патріотів, на яких зведено наклеп, закон вважає присяжних па­ тріотів; змовникам же захисники не надаються. і'

Примітка: Документи №№ 1-6 використані з: Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. — К.: Ін Юре,1998. — Т.П. — С.12, 19-21, 49-52, 85-87, 94-104, 134-135.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Английская буржуазная революция XVII в. — М.: Изд-во АН СССР, 1954.

2. Барг М. А. Кромвель и его время. — М.: Учпедгиз, 1960.

1. Беляева Г. П., Ливанцев К. Е. Государство и право Англии (1640—1871 гг.) и Франции (1789—1871 гг.). — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1967.

342 Частина И. Держава і право країн громадянського суспільства

4. Вопросы государства и права во французской буржуазной революции XVIII в. — М.: Юриздат, 1940.

5. Добролюбский К. П. Термидор: Очерки по истории классовой борьбы во Франции в 1794-1795 гг. — Одесса,1949.

6. Калинович В. І. Сполучені Штати Америки (1776-1917). — Львів: Вид-во Львівськ. ун-ту, 1965.

7'. Карлейль Т. История французской революции. — М.: Мысль, 1991.

8. Лавровский В. М., БаргМ.А. Английская буржуазная революция. — М.: Изд-во АН СССР, 1958.

9. Манфред А. 3. Великая французская буржуазная революция XVIII века (1789— 1794 гг.). — М.: Политиздат, 1956.

10. Прокопъев В. П. История германской государственности ХІХ-ХХ вв. — Калинин­град: Изд-во Калинингр. ун-та, 1985.

11. Ревуненков В. Г. Очерки по истории Великой французской революции (1789-1799 гг.). — 2-е изд. доп. — Л.: ЛГУ, 1989.

12. Страхов М. М. Основні закономірності становлення буржуазної держави і права у провідних країнах Європи і в Північній Америці. — К.: УМК ВО, 1981.

Розділ III. Держава і право країн західної цивілізації 343

ФОРМИ ДЕРЖАВ ТА IX РОЗВИТОК В ЕПОХУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

У попередньому модулі Ви познайомилися з процесом формування нового за своїм якісним станом типу держави. Буржуазні революції, котрі дали світові модель нової, «суспільної держави», змогли, однак, домогтися на цьому шля­ху, з одного боку, багато — ліквідувавши стару державну машину, а з іншого — мало, заклавши лише основи нової, буржуазної, держави. Шлях її станов­лення був тривалим і тернистим. Залежно від різних історичних обставин змі­нювалися функції держави і, відповідно, державний механізм, котрий відо­бражав її соціальну сутність. Не залишалася без змін і форма держави, що виявилася більш піддатливою цим обставинам і більш динамічною у своїх ви­дозмінах. У цьому плані показовим є досвід Англії і Франції, які після буржу­азних революцій, по суті, повернулися до своїх попередніх державних форм. Однак тут проявилася одна з державно-правових особливостей нової епохи: фо­рма держави не так радикально, як у минулу епоху, впливає на її сутність. Бі­льше того, нова сутність держави вимагала адекватних їй форм. Як відбувався процес пошуку і встановлення цих форм, які їх прояви і чим це було обумов­лено — на ці питання ми спробуємо дати відповідь при викладенні матеріалу двох наступних модулів.

У матеріалі, що був викладений раніше (у тому числі й в першій книзі на­шого посібника. — Л.Б..С.Б.) формам держав приділялося чимало уваги. Але, висвітлюючи їх, ми виходили з того запасу ваших знань про них, який закла­дено шкільним курсом «Правознавство». До моменту ознайомлення з матеріа­лом цього модуля, сподіваємося, Ви вже встигли опанувати цю тему більш глибоко, вивчаючи курс теорії держави і права. Оскільки ця навчальна дисци­пліна є базовою в системі юридичної освіти, спробуємо пов'язати матеріал на­шого посібника з її змістом.

Вітчизняна теорія держави і права стверджує, що кожна держава має пе­вну форму, котра, відображаючи структурні і функціональні сторони органі­зації державної влади, складається з трьох взаємопов'язаних між собою елементів. Цими складовими елементами, як відомо, є: форма державного правління; форма державно-територіального устрою і форма політичного режиму.

Ці три форми прояву державної влади також розглядаються в курсі теорії держави і права. Але там, як правило, мова йде про сучасне тлумачення цих понять, класифікації тощо, в той час як їх історичні основи залишаються поза увагою або подаються дуже стисло. Тому, висвітлюючи процес становлення су­часних державних форм, ми маємо намір доповнити «логічний», абстрактний матеріал теорії держави, більш конкретним «історичним». Наш досвід педаго­гічної роботи показує, що такий взаємозв'язок методично обґрунтований і йде на користь обом дисциплінам.

344 „ Частина II. Держава і право країн громадянського суспільства