- •Передмова
- •§ 1. Історія держави і права зарубіжних країн як наука
- •§2. Історія держави і права зарубіжних країн як навчальна дисципліна
- •1 Право країн середньовічного Сходу
- •§ 1. Неолітична революція і її вплив на формування політико-правового суспільства
- •§ 2. Протодержави і ранні держави
- •§ 3. Розклад родоплемінних відносин і виникнення рабовласницьких держав
- •§ 4. Особливості суспільного ладу країн Стародавнього Сходу
- •Функції, механізм та форми давньосхідних держав
- •§ 1. Функції давньосхідних держав
- •§ 2. Державний механізм країн Стародавнього Сходу
- •§ 3. Форми давньосхідних держав
- •§1. Виникнення права
- •§ 2. Спільні риси та особливості права давньосхідних країн
- •§ 3. Джерела права країн Стародавнього Сходу
- •§ 4. Правові інститути давньосхідних країн
- •4.1. Цивільно-правові інститути
- •4.2. Злочини і покарання
- •4.3. Судовий процес
- •Глава III
- •Глава VII
- •Глава VIII
- •Глава X
- •§1. Виникнення держави в античному світі
- •§ 2. Спільні риси та особливості суспільного ладу античних країн
- •Функції, механізм та форми античних держав
- •§1. Функції держав античного світу
- •§ 2. Державний механізм античних республік 2.1. Законодавчі органи
- •2.2. Виконавчі органи
- •2.3. Судові органи
- •§ 4.Форма та державний механізм монархічного Риму
- •§1. Право грецьких полісів
- •1.1. Основні риси права Афін і Спорти
- •1.2. Правові інститути Стародавніх Афін і Спорти
- •§ 2. Римське право
- •2.1. Періодизація римського права
- •2.2. Джерела римського права
- •2.3. Інститути римського права
- •§ 1. Основні риси феодалізму
- •§ 2. Держава і право Візантії
- •2.1. Візантійська держава
- •2.2. Право Візантії
- •2.3. Вплив Візантії на державно-правовий розвиток інших держав
- •§ 3. Держава і право франків й англосаксів
- •3.1. Держава у франків й англосаксів
- •3.2. Право у франків й англосаксів
- •XVII. Про рани
- •XXVI. Про вільновідпущеник
- •§ 1. Сеньйоріальна (ленна) монархія
- •§ 2. Станово-представницька монархія
- •§ 3. Абсолютна монархія
- •§ 4. Судові й правоохоронні органи в механізмі феодальної держави
- •Глава II
- •Глава VII
- •Глава X Про монети
- •Глава XI
- •Західноєвропейське феодальне право
- •§ 1. Основні риси феодального права
- •1.1. Основні риси права континентальної Європи
- •1.2. Основні риси феодального права Англії
- •§ 2. Основні інститути феодального права у країнах Західної Європи
- •2.1. Державно-правові інститути
- •2.2. Цивільно-правові інститути
- •2.3. Злочини і покарання
- •2.4. Судовий процес.
- •«Ленне право»
- •Глава II
- •§ 2. Виникнення і розвиток феодальних держав Далекого Сходу
- •2.1. Феодальна держава у Китаї
- •2.2. Японська феодальна держава
- •§ 3. Виникнення і розвиток мусульманських держав
- •3.1. Арабський халіфат
- •3.2. Турецький султанат (Османська імперія)
- •§ 1. Право далекосхідних країн 1.1. Джерела китайського і японського права
- •Правові джерела Китаю
- •§ 2. Мусульманське право
- •2.1. Основні риси мусульманського права
- •2.2. Джерела мусульманського права
- •2.3. Основні інститути мусульманського права
- •§ 1. Громадянське суспільство як історичний етап у розвитку людського суспільства
- •§ 2 Основні тенденції розвитку держави
- •2.1. Сутність держави та її еволюція
- •2.2. Форми держави та основні тенденції їх розвитку
- •§ 3. Основні тенденції розвитку права
- •3.1. Принципи та характерні риси нового права
- •3.2. Основні тенденції розвитку буржуазного права
- •§1. Ранні революції і їх вплив на становлення держави нового типу
- •1.1. Голландська революція та її вплив на формування основ держави нового типу
- •1.2. Англійська революція та її вплив на становлення держави нового типу
- •§ 2. Революції останньої чверті XVIII століття та їх вплив на становлення держави нового типу
- •2.1. Американська революція та її вплив на становлення держави нового типу
- •2.2. Французька революція та її вплив на становлення держави нового типу
- •§ 3. Революції середини XIX століття в Німеччині та їх вплив на становлення держави нового типу
- •§ 4. Буржуазна і капіталістична держави — держави перехідного типу
- •Глава I. Про Національні законодавчі збори
- •Глава 2. Про королівську владу, про регентство та про міністрів
- •Глава 3. Про здійснення законодавчої влади
- •Глава 4. Про здійснення виконавчої влади
- •Глава 5.Про судову владу
- •§ 1. Форми державного правління та їх розвиток після буржуазних революцій
- •1.1. Становлення парламентсько-монархічних форм правління та їх еволюція
- •1.2. Становлення республіканських форм правління та їх розвиток
- •§ 2. Форма політичного режиму зарубіжних країн
- •§ 3. Форми державно-територіального устрою та їх розвиток
- •3.1. Складна форма державно-територіального устрою та її розвиток
- •3.2. Проста (унітарна) форма політико-територіального устрою
- •II. Імперське законодавство
- •III. Союзна рада
- •IV. Головування
- •V. Рейхстаг
- •§1. Функції і механізм держави та основні тенденції їх розвитку
- •1.1. Зовнішні функції держави
- •1.2. Внутрішні функції держави
- •§ 2.Судові органи в державному механізмі зарубіжних країн
- •2.1. Судові органи Англії (Великобританії)
- •2.2. Судові органи Сполучених штатів Америки
- •2.3. Судові органи Франції
- •2.4. Судові органи Німеччини
- •§ 3. Поліцейські органи в державному механізмі розвинутих країн
- •3.1. Поліцейські органи в державному механізмі Великобританії
- •3.2. Поліцейські органи є державному механізмі сша
- •3.3. Поліцейські органи в державному механізмі Франції
- •3.4. Поліцейські органи є державному механізмі Німеччини
- •Становлення та розвиток конституційного права в зарубіжних країнах
- •§ 1. Основні етапи та тенденції розвитку конституційного права у країнах західної цивілізації
- •1.1. Формування засад конституційного права
- •1.2. Основні тенденції розвитку конституційного права у XIX столітті
- •1.3. Основні тенденції розвитку конституційного права у XX столітті
- •§ 2. Джерела конституційного права зарубіжних країн
- •2.1. Кодифіковані конституції
- •2.2. Некодифіковані конституції
- •§ 3. Основні інститути конституційного права в зарубіжних країнах
- •3.1. Інститут начал організації й діяльності державного механізму
- •3.2. Інститут конституційного статусу особи
- •§ 1. Джерела цивільного права і процесу
- •1.1. Джерела цивільного права і процесу країн англо-американської правової сім'ї
- •1.2.Джерела цивільного права і процесу країн континентальної правової сім'ї
- •§ 2. Основні інститути цивільного права
- •2.1.Основні інститути цивільного права країн англо-американської правової сім'ї
- •2.2.Основні інститути цивільного права країн континентальної правової сім'ї
- •§ 3. Суміжні з цивільним правом галузі права
- •3.1. Торгове право
- •3.2. Трудове право і соціальне законодавство
- •3.3. Правове регулювання охорони навколишнього середовища
- •Глава II. Про докази походження законних дітей (319—330)
- •Глава III Про позашлюбних дітей (331—342)
- •Глава II. Про узаконення, здійснене шляхом усиновлення (368—370)
- •Глава II. Про рухомість (527—536)
- •Глава III. Про майно стосовно тих, хто ним володіє (537—543)
- •Глава II. Про користування та про проживання (625—636)
- •Глава II. Сервітути, встановлені законом (649—685)
- •Глава II. Про здатність робити розпорядження або одержувати в силу да рування між живими або на підставі заповіту (901—912)
- •Глава III. Про частину майна, якою можна розпоряджатися, і про її змен шення (913—930)
- •Глава III Про силу зобов'язань (1134—1167)
- •Глава II. Про режим спільності (1399—1539)
- •Глава III. Про режим при наявності приданого (1540—1581)
- •§459. Продавець речі відповідає перед покупцем за те, що на час переходу ризику на
- •Книга третя. Речове право
- •§859. Власник може силою протидіяти забороненому самоуправству.
- •Книга четверта. Сімейне право
- •Книга п'ята. Спадкоємне право
- •§ 1. Теоретичні засади буржуазного кримінального права
- •1.2. Просвітницько-гуманістична теорія кримінального права
- •1.2. Класична школа кримінального права
- •1.3. Антрополого-соціологічна школа кримінального права
- •§ 2. Джерела кримінального права
- •2.1. Джерела кримінального права країн англо-американської правової сім'ї
- •2.2. Джерела кримінального права країн континентальної правової сім'ї
- •§ 3. Інститути кримінального права
- •§ 4. Кримінальний процес
- •4.1. Джерела кримінального процесу
- •4.2. Основні риси кримінального процесу
- •Глава II. Про покарання виправні 40—43
- •Глава III. Про покарання й інші каральні заходи, які можуть бути призначені за злочини та провини 55
- •Глава IV. Про покарання за рецидив злочинів та провин 56—58
- •Глава II. Злочини і провини проти конституційної хартії 109-131
- •Глава III. Злочини і провини проти громадського спокою 132-294
- •Глава II. Злочини та провини проти власності 379—463
- •§3581. Вирок до тюремного ув'язнення
- •Глава 228. Смертний вирок
- •§3591. Вирок до страти
- •§3592. Пом'якшувальні к обтяжувальні фактори, що мають бути розглянуті при рішенні питання про виправданість смертного вироку
- •Глава 1. Загальні принципи
- •Глава 1. Загальні положення
- •Розділ IV держава і право країн східної цивілізації
- •Держава у країнах далекого і близького сходу
- •§ 1. Становлення й розвиток держави нового типу в далекосхідних країнах
- •1.1. Японська держава
- •1.2. Китайська держава
- •§ 2. Держава в країнах Близького Сходу
- •2.1. «Нафтові монархії» Перської затоки
- •2.2. «Нафтові республіки» Перської затоки
- •2.3. Турецька республіка
- •Глава tv. Парламент
- •Глава V. Кабінет
- •Право країн східної цивілізації
- •§ 1. Право далекосхідних країн 1.1. Право Японії
- •1.2. Право Китаю
- •§ 2. Право мусульманських країн 2.1. Основні риси права близькосхідних країн
- •2.2. Право Туреччини
- •Розділ 7. Неутворення складу злочину. Пом'якшення покарання і звільнення від покарання
- •П. Література 2.1) навчальна (підручники, навчальні посібники)
- •2.2) Спеціальна (монографічна)
- •2.3.) Статті
- •§ 2. Судові органи в державному механізмі зарубіжних країн
2.3. Вплив Візантії на державно-правовий розвиток інших держав
Під сильним впливом Візантії опинився державно-правовий розвиток слов'ян. Цей вплив здійснювався, головним чином, через християнство, яке прийшло до них різними шляхами: західні слов'яни (поляки, чехи) прийняли його за римсько-католицьким зразком, а південні (болгари, серби) і східні (ро-
162 Частина І. Держава і право країн кастово-станового суспільства
сіяни, українці, білоруси) — за візантійсько-грецьким. Разом із християнською церквою прийшла й надплеменна політична організація, що прискорила дери-гування власної державності. Сусідство Візантії з гывденними слов'янами істотно вплинуло на їх більш швидкий перехід від п тодержавних утворень до ранніх державних форм на основі феодального укладу.
Болгарська держава, прийнявши християнство за візантійським зразком, включила себе до кола візантійських культурних і державно-правових впливів, що відбилися на державній організації і праві молодої держави. Цей вплив знайшов своє відображення насамперед на одній із значних пам'яток болгарського ранньофеодального права кінця IX—поч. X ст.— «Закону судного людям».
Значна частина «Закону» являє собою переробку статей візантійської «Ек-логи» або їхнє пряме запозичення. Проте основний його зміст набагато ближчий до слов'янського звичаєвого права, ніж до візантійських кодифікацій. Наприклад, автори «Закону» не могли прийняти у вигляді покарання за «кровозмішення» ні страту, ні покалічення, запропоновані «Еклогою», і зупинилися на простому розлученні. Вони також не побажали карати юнака, що вступив у зв'язок із дівчиною, якщо той був готовий спокутувати провину одруженням. Таким був звичай, що виявився сильніше релігійних норм.
Під впливом візантійського права опинилося також і право іншої південнослов'янської держави — Сербії, яка виникла в X ст. Найбільшої могутності Сербія досягла за правління Стефана Душана, в царювання якого (1349 р.) була видана одна з найбільш значних пам'яток сербського права — «Законник Стефана Душана».
Вплив візантійського права обумовив той факт, що Законник Стефана Душана не став всеосяжним зводом. Крім нього в країні діяли звичай і деякі візантійські правові компіляції, найпоширенішою з яких була «Синтагма Матвія Властаря», складена спеціально для Сербії.
У той же час, допускаючи застосування візантійського права до регулювання соціальних відносин, серби вносили в право важливі зміни з урахуванням конкретних умов. Якщо, наприклад, візантійські компіляції дозволяли заставу майна, то Законник, навпаки, її не ухвалює і навіть потребує, щоб закладене майно, де б воно не знаходилося, було викуплене.
У галузі сімейних відносин діяли норми візантійського церковного права, проте, і тут, у ряді випадків, переважало сербське звичаєве право й законодавство. Особливою розробкою відрізняються карні постанови Законника Стефана Душана. їм присвячено біля третини всіх статей, що стосуються переважно релігійних і державних злочинів. Невеличка група статей тлумачить злочини проти власності, сім'ї й особ.
Серед злочинів проти релігії, передбачених Законником, треба відзначити перехід в іншу віру й повернення до язичництва, за що винні піддавалися страті, а при пом'якшувальних обставинах — посиланню в рудники, покаліченню та ін. У ряді випадків Законник, указавши на склад злочину, відсилає за мірою покарання до «закону святих батьків», тобто до візантійських церковних постанов.
Чималий вплив Візантія мала на розвиток права східних слов'ян. Знайомство з візантійським законодавством на Русі почалося під час військових нападів київської дружини і продовжувалося після наступного укладання мирних договорів із правителями Візантії у ході ведення ними торгових справ. Однак найстійкішим й найрезультативнішим каналом залучення до візантійської культури став християнський церковний клір. Спочатку він був представлений
Розділ II. Держава і право країн середньовічних цивілізацій 163
11*
греками й вихідцями з південних слов'ян, які і познайомили київських слов'ян з канонічними елементами візантійського законодавства (церковного права). Si
Новітні історичні дослідження свідчать, що вплив візантійського законодавства позначився на перших законодавчих реформах Володимира, здійснених після хрещення Русі в 988 р. Хрещення поставило суспільство перед необхідністю прийняти не тільки християнські догмати, але й ретельно розробити систему церковного й світського права, що відноситься не тільки до всіх верств кліру, але й до мирян, особливо в справах шлюбно-сімейних і спадкоємних. Візантійські місіонери прискорили справу запозичення римсько-візантійських юридичних настанов, звернувшись не до останніх а до більш ранніх кодифика-цій, зокрема до Еклоги. Еклога ввійшла до збірника «Міряло праведне» у вигляді тексту за назвою «Леона і Костянтина вірного цесаря». Це запозичення виявилося малорезультативным, і Правда Ярослава стала радикальним коригуванням цього законодавства. У цій давній збірці законів ми маємо зразок законодавчої техніки, у якому чужоземний вплив залишився невидимим, хоча й відчутним.
Вплив римсько-візантійської правової спадщини відбувався також шляхом повного, або, що було набагато частіше, часткового запозичення з візантійських номоканонів (своєрідних збірників зі змішаними приписами мирського й духовного, світського й церковного призначення). В них, поряд із правилами внутрішньоцерковного спілкування й регулювання (канонами), містилися закони світської влади (з грец.. «номос» —закон).
У Київській Русі одержали поширення номоканон Йосипа Схоластика й наступний за ним номоканон патріарха Фотія. Часткове сприйняття одержало також цивільне і карне право, викладене в Еклозі і Прохироні, а також в окремих новелах Василевсів. Усі згадані візантійські джерела використовувалися і мали поширення у вигляді рукописних перекладних збірників з назвою «Кормча книга».
Наприклад, 48-а глава Кормчої книги містила весь Прохирон, переведений на слов'янську мову за назвою «Градский закон». Іноді до складу Кормчої книги (тобто книги керувань, наставлень у правильному поводженні й вирішенні судових суперечок) містився запозичений з Болгарії «Закон судний людем», що являв собою компіляцію з 18-го титулу Еклоги (про покарання), а також Судебник болгарського царя Костянтина з доповненнями із законів Мойсеїва П'ятикнижжя.
Правові початки й норми знаходили закріплення й поширення в збірках за назвою «Міряло праведне», де моральні поради й заповіді Божі сполучалися з професійними настановами для суддів. Уся ця компіляція ґрунтувалася на витягу з повного складу Кормчих книг. Досить авторитетним у судах Візантії, а після її падіння на території Греції, Валахії й Молдавії продовжувало залишатися «Керівництво до законів, або Шестикнижжя» Костянтина Арменопуло (бл. 1345 p.). «Шестикнижжя» Арменопуло визнавалося чинним правом у Бес-сарабії навіть в XIX ст., після її приєднання до Росії.
Чужоземні завоювання й розпад Візантійської імперії не перервали правову традицію, що була сприйнята й у країнах Західної Європи. Тексти зводу Юс-тиніана, інших джерел візантійського права поширювалися як латинською, так і грецькою мовами й багато століть були основним джерелом для держав, що дотримувалися римської юридичної традиції. Вони послужили базою загальноєвропейської рецепції римського права. У XII ст. усі чотири частини Юс-
164 Частина І. Держава і право країн кастово-станового суспільства
тиніанова зводу одержали єдине найменування Зводу цивільних прав {Corpus juris civilis), а в XVI ст. у Франції були здійснені перші його друкарські видання. З цього часу Звід Юстиніана, що являв собою концентрований вираз більш ніж тисячолітньої римської юриспруденції, увійшов в юридичну практику й юриспруденцію Нового часу, ставши основою для розробки відомого Цивільного Кодексу Наполеона у Франції (1804 p.).
Франція, як держава бере свій початок від франків, які прийшли до своєї ранньофеодальної державної організації внаслідок розкладу родоплемінного ладу, минувши, по суті, рабовласницьку стадію розвитку, характерну для «старих» держав. Також, у надрах держави франків, зародилися феодальна Німеччина, а на базі англосаксонських державних утворень — виникла феодальна Англія. Ці три держави у наступному стали головним орієнтиром для державно-правового розвитку інших країн, тому їх історія, закономірно, є предметом пильної уваги дослідників.