XVII. Про рани

1. Якщо хтось наміриться позбавити життя іншого, але промахнеться ударом і буде викритий, присуджується до сплати 2500 ден., що становить 63 сол.

3. Якщо хтось ударить іншого по голові так, що відкриється мозок і випадуть три кістки, присуджується до сплати 1200 ден, що становить ЗО сол.

XVIII. Про те, якщо хтось звинуватить перед королем, невинну людину.

1. Якщо хто-небудь звинуватить перед королем невинну людину, коли та відсутня, присуджується до сплати 2500 ден., що становить 63 сол.

Доп. 1-е. А якщо покладе на нього таку вину, за яку у випадку підтвердження має бути смертна кара, звинувачуваний присуджується до сплати 8000 ден., що становить 200 сол.

XXVI. Про вільновідпущеник

1. Якщо якась вільна людина в присутності короля через денарій відпустить на волю чужого літа без згоди пана останнього і буде викрита, присуджується до сплати 4000 ден, що становить 100 сол. Речі ж літа мають бути повернені його законному па­нові.

2. Якщо хтось у присутності короля через денарій відпустить на волю чужого раба і буде викритий, присуджується до сплати панові вартість раба і, понад те, 35 сол.

XXVII. Про різноманітні крадіжки

1. Якщо хтось вкраде з вожака чужого телячого стада дзвіночок і буде викритий, присуджується до сплати 600 ден., що становить 15сол., не рахуючи вартості вкрадено­го і відшкодування збитків.

2. Якщо хтось залізе у чужий сад з метою крадіжки, присуджується до сплати 600 ден., що становить 15 сол., не рахуючи вартості вкраденого і відшкодування зби­тків.

10. Якщо хтось викосить чужий луг, втрачає свою працю.

11.1 якщо вивезе сіно додому і складе його там, присуджується до сплати 1800 ден, що становить 45 сол., не рахуючи вартості украденого і відшкодування збитків.

23. Якщо хтось виоре чуже поле без дозволу господаря, присуджується до сплати 15 сол.

25. Якщо ж хтось засіє його, присуджується до сплати 1800 ден., що становить 45 сол.

Розділ II. Держава і право країн середньовічних цивілізацій 181

XXIX. Про скалічення

1. Якщо хтось скалічить руку або ногу іншому, позбавить його ока або носа, прису­джується до сплати 4000 ден., що становить 100 сол.

3. Якщо хтось відірве великий палець на руці або нозі, присуджується до сплати 2000 ден., що становить 50 сол.

5. Якщо ж хтось відірве другий палець, а саме той, яким натягують лук, присуджу­ється до сплати 1400 ден., що становить 35 сол.

9. Якщо хтось каструє вільну людину, присуджується до сплати 8000 ден., що ста­новить 200 сол.

XXX. Про образу словами

1. Якщо хто-небудь назве іншого потворою, присуджується до сплати 3 сол.

3. Якщо хтось — чоловік або жінка — назве вільну жінку повією і не доведе цього, присуджується до сплати 1800 ден., що становить 45 сол.

7. Якщо хтось назве іншого наклепником або брехуном і не зможе довести, прису­джується до сплати 600 ден., що становить 15 сол. .._.,.

XXXV. Про вбивство або пограбування рабів

1. Якщо якийсь раб позбавить життя раба, пани хай розділять між собою вбивцю. Доп. 1-е. Якщо хто поб'є чужого раба і на 40 ночей відніме у нього працездатність, присуджується до сплати 1,3 сол.

5. Якщо чужий раб або літ позбавить життя вільну людину, сам вбивця віддається родичам вбитої людини як половина композиції, а володар раба сплачує другу половину композиції.

6. Якщо хтось украде або позбавить життя дворового слугу, або коваля, або золотої справи майстра, або свинопаса, або виноградаря, або конюха і буде викритий, прису­джується до сплати 1200 ден., що становить 30 сол.

XXXIX. Про крадїів рабів

1. Якщо хтось надумає зманити чужих рабів і буде викритий, присуджується до сплати 600 ден., що становить 15 сол.

2. Якщо хтось викраде вільну людину і (проти нього) не буде правдивого доказу, він має представити соприсяжників ніби при вбивстві, якщо він буде неспроможним знайти соприсяжників, присуджується до сплати 8000 ден., що становить 200 сол.

XLI. Про вбивство людини

1. Якщо хтось позбавить життя вільного франка або варвара, що живе за Салічним законом, і буде викритий, присуджується до сплати 8000 ден., що становить 200 сол.

2. Хто позбавить життя людину, що перебуває на королівській службі, або вільну жінку, присуджується до сплати 24000 ден., що становить 600 сол.

3. Якщо хто позбавить життя людину, яка знаходиться на королівській службі, або ж вільну жінку, присуджується до сплати 24 000 ден, що складає 600 сол.

5. Якщо хтось позбавить життя римлянина — королівського співтрапезника і буде викритий, присуджується до сплати 12000 ден., що становить 300 сол.

XLV. Про переселенців

1. Якщо хтось побажає переселитися у віллу до іншого, і якщо один або декілька із жителів вілли захочуть прийняти його, але знайдеться хоча б один, який чинитиме опір переселенню, він не буде мати права там поселитися.

2. Якщо той, кому пред'явлено протест, не захоче піти звідти, і при цьому його не буде затримувати яка-небудь законна перешкода, тоді той, хто заявив протест, просить графа з'явитися на місце, щоб вигнати його звідти. І за те, що він не хотів послухати

182 Частина І. Держава і право країн кастово-станового суспільства

закону, він втрачає там результати своєї праці і крім того присуджується до сплати 1200 ден., що становить 30 сод.

3. Якщо тому, хто переселився, протягом 12 місяців не буде пред'явлено ніякого протесту, він повинен залишатись недоторканим, як і інші сусіди.

XLVIII. Про неправдиве свідчення

1. Якщо хто-небудь дасть неправдиве свідчення, присуджується до сплати 600 ден., що становить 15 сол.

XLIX. Про свідків

1. Якщо хтось буде змушений представити свідків і вони, може трапитись, не поба­жають з'явитися на судове засідання, той, хто має потребу в них, має задовольнити їх і має при свідках запросити їх на судове засідання, щоб вони під клятвою засвідчили, що їм відомо.

2. Якщо вони не побажають прийти і якщо їх не затримує законна причина, кожен з них присуджується до сплати 600 ден., що становить 15 сол.

LIV. Про вбивство графа.

1. Якщо хтось позбавить життя графа, присуджується до сплати 24000 ден., що ста­новить 600 сол.

LVI. Про неявку на суд

1. Якщо хтось зневажить і не з'явиться на суд або повільно виконуватиме те, що ви­значено рахінбургами (суддями — Л.Б, С.Б.), і не побажає погодитись ні через компо­зицію (відшкодування збитків), ні якимось іншим способом, тоді позивач має виклика­ти на суд перед особою короля. І там будуть 12 свідків, із яких нехай перші три поклянуться, що вони були там, де рахінбург присудив, щоб він пішов на випробування водою або зобов'язався заплатити композицію, і що він зневажив (постанову рахінбур-гів). А потім інші три мають поклястися, що після постанови рахінбургів про те, щоб він очистився або випробуванням водою, або сплатою композиції, вони були присутні при повторній пропозиції йому з'явитися на суд протягом 40 діб, починаючи з того дня, і він ніякого бажання не проявив, щоб виконати вимоги закону. Тоді позивач має ви­кликати його перед особою короля, власне, протягом 14 діб, і при свідках мають покля­стися, що вони були там у той час, коли він викликав його на суд і визначив йому пев­ний термін. Якщо і тоді він не з'явиться, нехай ці 9 свідків під присягою, як ми вище говорили, дадуть свої свідчення. Також, коли він не з'явиться у той день, нехай (пози­вач) назначить йому певний термін, маючи трьох свідків при визначенні терміну. Якщо позивач виконав усе це, і відповідач в жоден із визначених термінів не побажав з'явитися, тоді нехай король, до якого він викликаний на суд, оголосить його поза своїм захистом. Тоді і сам винний і все його майно стає власністю позивача. І якщо до тих пір, поки він не заплатить всього, що з нього стягується, хто-небудь дасть йому хліба або проявить гостинність, навіть, якщо це буде його власна дружина, присуджу­ється до сплати 600 ден., що становить 15 сол.

LVII. Про рахінбургів

1. Якщо хтось із рахінбургів, засідаючи на судовому зібрані, розбираючи тяжбу між двома особами, відмовляється сказати закон, необхідно, щоб позивач заявив їм: «Тут я закликаю вас постановити рішення у відповідності із Салічним законом». Якщо вони (знову) відмовляться сказати закон, семеро із цих рахінбургів до заходу сонця прису­джуються до сплати 120 ден., що становить 3 сол.

3. Якщо ж рахінбурги ті будуть судити не по закону, той, проти кого вони винесуть рішення, нехай подасть на них позов, і якщо буде спроможний довести, що вони судили не по закону, кожен із них присуджується до сплати 600 ден, що становить 15 сол.

Розділ II. Держава і право країн середньовічних цивілізацій 183

LVIII. Про пригоршню землі

1. Якщо хтось позбавить життя людину і, віддавши усе майно, не буде спроможний заплатити те, що треба у відповідності із законом, він має представити 12 соприсяжни-ків (які поклянуться у тому), що ні на землі, ні під землею він не має майна ніякої, окрім того, що уже віддав. І потім він має увійти у свій дім, набрати у пригорщі із чо­тирьох кутків землі, стати на порозі, повернувшись обличчям у середину будинку, і що землю лівою рукою кинути через свої плечі на того, кого він вважає своїм найближчим родичем.

Якщо батько і брати уже платили, тоді він має тією ж землею кидати на своїх, тобто на трьох найближчих родичів по матері і по батькові. Потім у одній тільки сорочці, без очкура, босий, з кілком у руці він має перескочити через загороду, і ці три (родичі по матері) повинні заплатити половину того, чого не вистачає для виплати потрібної за за­коном віри. Це ж мають зробити і три решта, які є родичами по батькові.

Якщо ж хтось із них буде надто бідним, щоб заплатити припадуючу на нього частку, він має у свою чергу кинути пригорщу землі на кого-небудь із більш заможних, щоб він заплатив усе по закону. Якщо ж і цей не буде мати чим заплатити решту, тоді той, хто узяв на поруки убивцю, має доставити його на судове засідання і так потім протягом чоти­рьох засідань має брати його на поруки. Якщо ж ніхто не поручиться у виплаті віри, тобто у відшкодуванні того, що він не заплатив, тоді він має заплатити віру своїм життям.

LIX. Про алоди

1. Якщо хтось помре і не залишить синів і якщо мати переживе його, нехай вона успадковує спадщину.

2. Якщо не буде матері і якщо він залишить брата або сестру, нехай успадковують спадщину.

3. У тому випадку, якщо їх не буде, сестра матері нехай успадковує спадщину. Доп. 1-е. Якщо не буде сестри матері, нехай сестри батька успадкують спадщину.

4. І якщо потім з'явиться хто-небудь ближчий із цих поколінь, нехай успадковує спадщину.

5. Земельна ж спадщина ні в якому випадку не має дістатись жінці, вся земля нехай поступає чоловічій статі, тобто братам.

LX. Про бажаючого відмовитись від родичання

1. Він має з'явитися на судове засідання перед особою тунгіна і там зламати над сво­єю головою три гілки у лікоть довжиною. І він має у судовому засіданні розкидати їх на чотири боки і сказати там, що він відмовляється від соприсяжництва, від спадщини і від усяких рахунків з ними. І якщо потім хто-небудь із його родичів або буде убитий, або помре, він не повинен брати участі у спадщині, або в сплаті віри, а спадщина його мас поступити у скарбницю (державну).

LXII. Про віру за вбивство

1. Якщо буде позбавлений життя чийсь батько, половину віри нехай візьмуть його сини, а іншу половину нехай розподілять між собою найближчі родичі, як з боку бать­ка, так і з боку матері.

2. Якщо з жодного боку, ні з боку батька, ні з боку матері не буде жодного родича, ця частка нехай відбирається на користь скарбниці.

Документ '№ 2

ПРАВДА КОРОЛЯ ЕТЕЛЬБЕРТА (витяги)

Ось закони, які король Етельберт встановив в дні Августина.

1. (За крадіжку) божого і церковного майна (нехай відшкодують) у 12-кратному розмірі; майна єпископа — у 11-кратному; майна попа — у 9-кратному; майна дяку 6-

184 Частина І. Держава і право країн кастово-станового суспільства

кратному; майна клірика — у 3-кратному. За порушення церковного миру — у подвій­ному. За порушення миру народних зборів — у подвійному.

4. Якщо вільний украде (щось) у короля, нехай відшкодує у 9-кратному розмірі.

6. Якщо хто-небудь уб'є вільного (нехай сплатить) 50 шилінгів королю як пану (як господський перстінь. Господський перстінь — символ влади — Л.Б, С.Б.)

8. (За порушення) королівського покровительства 50 шилінгів.

8. Якщо вільний украде у вільного, нехай заплатить у потрійному, а король одер­жить штраф і усе майно злодія.

11. Якщо хто-небудь уб'є людину в місці перебування (в огорожі) ерла, хай сплатить 12 шилингів.

15. (За порушення) покровительства керла — 6 шилінгів.

21. Якщо хто-небудь уб'є іншого, нехай заплатить середній вергельду 100 шилінгів.

23. Якщо вбивця втече із країни, його родичі нехай заплатять половину людини (вер-гельда).

25. Якщо хто-небудь уб'є наймита керла, нехай заплатить шість шилінгів.

26. Якщо хто-небудь уб'є лета, нехай платить за (лета) вищої (категорії) 80 шилінгів, за (лета) другої (категорії) — 60 шилінгів, третьої — 40 шилінгів.

31. Якщо вільний вступить в інтимні стосунки з дружиною вільного, нехай заплатить він вергельд і дістане (чоловікові) за свої гроші іншу дружину і приведе її до нього до­дому.

77. Якщо хто-небудь набуде за (свої) засоби дівчину (для взяття шлюбу), нехай поку­пка вважається дійсною, якщо не було обману; якщо ж вона виявилась нечесною, нехай вона буде відправлена додому, а йому повернуть його гроші.

91. Якщо раб украде, то нехай відшкодує у подвійному розмірі

Документ № З

ПРАВДА ІНЕ (витяги)

7. Якщо хто здійснить крадіжку, а його жінка і діти не знали про це, нехай платить 60 шилінгів штрафу.

7.1. Якщо він здійснив крадіжку з відома всіх домашніх, хай всі вони йдуть у рабство.

9. Якщо хто-небудь (самовільно) розправиться, перш ніж звернутись до правосуддя, хай поверне й відшкодує те, що було взято, і сплатить 30 шилінгів.

39. Якщо хто-небудь поїде від свого пана (глафорда) без дозволу або сховається в ін­шому графстві (окрузі) і про це стане відомо, нехай він відправляється туди, де був, і сплатить своєму панові (глафорду) 60 шилінгів.

51. Якщо хто-небудь із стану дружинників ухиляється від участі в поході, то (якщо) він володіє землею, нехай сплатить 120 шилінгів і буде позбавлений своєї землі, (якщо він) не володіє землею — 60 шилінгів; керл (нехай платить) ЗО шилінгів військового штрафу

Документ № 4

ЗАКОНИ КНУТА

(витяги)

1. Перше, що я бажаю, — це, щоб вводились хороші закони і старанно знищувалося всяке беззаконня і щоб всяка несправедливість викорінювалась, наскільки це можливо в цій країні. І хай встановиться правда божа і хай віднині кожний, бідний і багатий, буде під захистом народного права, і нехай судять їх по справедливості.

2.1. І ми приписуємо, щоб за незначною справою не присуджали до смерті христия­нина, а встановлювали краще м'які покарання на благо народу, щоб не загинуло з-за незначної справи боже творіння й те добро, що він придбав дорогою ціною.

Розділ II. Держава і право країн середньовічних цивілізацій 185

12. Ось прерогативи, які має король перед усіма людьми в Уесексі: об'ява людини поза законом; вторгнення в помешкання; встановлення застав на дорогах, прийом біг-лих і збір народного ополчення; хіба тільки він побажає ушанувати кого-небудь більше ніж інших і надасть йому ці права.

15.1. І хто винесе незаконну постанову або неправосудний вирок через ворожнечу або за хабар, той, за англійським правом, хай платить королю 120 шилінгів.

17. І ніхто не повинен удаватися (для судового захисту) до короля, за винятком того випадку, коли він не може добитися правди (права) в своїй сотні.

26. Явний крадій або той, хто викритий у зраді (своєму)...вони ніде не повинні зна­ходити захисту свого життя.

64. Пограбування (чужого) дому, підпал, крадіжка на гарячому, таємне вбивство і зрада (своєму) папу за світським законом не підлягає викупу.

68.2. Також при (тому чи) іншому злочині, якщо хто діє за примусом, тим більше гідний помилування, чим більше те, що він робив, він робив поневолі і якщо хто-небудь робить що-небудь ненавмисно, це зовсім не рівнозначно тому, що він робить навмисно.

Примітка: Документи №№ 1-4 використані з: Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. — К.: Ін Юре,1998. — Т. І. — С 144-151, 323-326, 331-338, 361-362.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Галанза П. Н. Феодальное государство и право. — М., 1963.

2. Грацианский Н. П. О материальных взысканиях в Варварских правдах // Из со­циально-экономической истории западно-европейского средневековья. — М., 1960.

3. Курбатов Г. Д. История Византии. — М., 1984.

4. Колесницкий Н. Ф. Феодальное государство. — М., 1967.

5. Корсунский А. Р. Образование раннефеодального государства в Европе. — М., 1963.

6. Лебек Ст. Происхождение франков. V—IX вв.: Пер.с франц. В.А.Павлова. — М., 1993.

7. Липшиц Е. Э. Право и суд в Византии в IV—VIII вв. — Л., 1976.

8. Липшиц Е.Э. Законодательство и юриспруденция в Византии в XI—XI вв. — Л.: ЛГУ, 1981.

9. Литаврин Г. Г. Византийское общество и государство в X—XI вв.: Проблеми ис­тории одного столетия. 976-1081. — М., 1977.

10. Медведев И. П. Развитие правовой науки // Культура Византии. Втор.пол. VII— XII вв. — М., 1985.

11. Оболенский Д. Византийское содружество наций. Шесть византийских портре­тов / Пер. с англ.—М., 1998.

12. Перетерский И. С. Дигесты Юстиниана. — М., 1956.

13. Право Византии. VII—XI вв // Антология мировой правовой мысли: В 5-ти тт. — Т. 2. — М., 1999.

14. Салическая правда /Пер. проф. П. Н. Грацианского. Под ред. проф. В.Ф.Семенова.— М., 1950.

15. Соколова А Варварские правды. — Чита, 1969.

186 Частина І. Держава і право країн кастово-станового суспільства

ФЕОДАЛЬНА ДЕРЖАВА В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

На рубежі першого й другого тисячоліть феодалізм вступив у новий етап свого розвитку, який відрізнявся:

• пануванням крупної земельної власності, незначною роллю міського ремі­сництва, торгівлі й товарно-грошових відносин при збереженні натурального господарства;

• наявністю натурального господарства, при якому були відсутні міцні еко­номічні зв'язки;

• заміною народного ополчення феодальним, що призвело до посилення окремих феодалів, які ставали багатіше ніж королі і таким чином послаблюва­ли королівську владу;

• повним злиттям дружинної знаті й феодалів-землевласників;

• перетворенням королів на перших серед рівних;

• існуванням колективних органів феодальної олігархії: королівських курій або рад, з'їздів феодалів, княжих з'їздів та ін.

Зв'язок по вертикалі від короля до простого лицаря забезпечувався ієрар­хією власності й політичної влади, встановленням васальної залежності менш знатних феодалів від більш знатних, наявністю системи сюзеренітету-васалітету. Побудовані на цьому принципі особливі договірні відносини ста­ли єдиним засобом організації й підтримки державної влади в умовах феода­льної роздробленості. У IX—XIII ст. західноєвропейська держава, яка відріз­нялася крайнім ступенем економічної й політичної децентралізації, перетво­рюється у безліч держав-маєтків і приймає форму сеньйоріальної (ленної) монархії.