3.4. Поліцейські органи є державному механізмі Німеччини

Санкціонувавши політичний лад німецької імперії як єдиної держави, Кон­ституція 1871 р. водночас не передбачала створення федерального уряду (єди­ним федеральним міністром було названо імперського канцлера. — Л. Б., С. Б.), і відповідно, єдиних для всієї Німеччини органів поліції. Вони продов­жували існувати в межах тих німецьких державах, що увійшли до складу ім­перії. Найбільш досконалою була поліцейська система Прусії. її структурними підрозділами, залежно від об'єкта діяльності, були: загальна поліція безпеки, судова поліція, адміністративна поліція.

Загальна поліція безпеки несла зовнішню службу, відала паспортним режи­мом, здійснювала дізнання й затримку злочинців. Вона поділялася на кримі­нальну та політичну поліцію.

Судова поліція займалася розшуком злочинців, тюремною справою й була тісно зв'язана з загальною поліцією безпеки. Загальна поліція безпеки та судо­ва поліція перебували у веденні МВС.

Адміністративна поліція — санітарно-медична, будівельна, гірська тощо — підпорядковувалися відповідним відомствам. Система поліцейського управлін­ня в Пруссії була побудована за принципом централізму, відповідно до її адмі­ністративно-територіального розподілу.

Особливе місце посідала поліція Берліна. Це місто складало окремий округ провінції Бранденбург. На чолі поліції Берліна стояв президент поліції, наді­лений правами начальника окружного управління. Він безпосередньо підпо­рядковувався міністрові внутрішніх справ. При президенті поліції діяло центральне поліцейське президентство, що складалося з кількох відділів. Най­важливішим серед них був відділ політичної поліції, що керував діяльністю всієї політичної поліції Пруссії.

428 Частина II. Держава і право країн громадянського суспільства

Усі вищі поліцейські чиновники призначалися прусським королем за по­данням міністра внутрішніх справ. Тільки бургомістри в містах обиралися мі­ським управлінням — магістратом, але й вони затверджувалися королем. Ви­конавчі поліцейські сили в Пруссії складали: жандармерія (була заснована в Пруссії у 1812 р. і складалася з армійських офіцерських чинів, які підпоряд­ковувалася Міністерству внутрішніх справ. — Л. Б., С. Б.), збройна поліцейська варта у великих містах і поліцейська варта у всіх інших громадах. Така ж система поліцейських органів з невеликими змінами існувала в інших німець­ких державах.

У своїй діяльності прусська поліція керувалася як загальним, так і спеціа­льним законодавством. Права й повноваження її визначалися Прусським зем­ським уложенням 1794 року. В інших німецьких державах у цей період були прийняті спеціальні поліцейські кодекси, але вони у принципі повторювали основні положення Прусського земського уложення.

Відповідно до Уложення, поліція Пруссії наділялася дуже широкими пов­новаженнями, їй ставилося в обов'язок уживати необхідних заходів для збере­ження громадського спокою, безпеки, порядку, й запобігання небезпеки, що загрожує як суспільству, так і окремим його членам.

У період Веймарської республіки організація поліції визначалася Конститу­цією 1919 p., а також Версальським мирним договором, котрий встановлював загальний чисельний склад німецьких збройних сил і засади організації поліції німецьких держав. Договір вимагав, щоб поліція була децентралізованою, не­численною (80 тис.) і не мала характеру збройних сил. Але вже на початку 20-х років реакційна німецька буржуазія приступила до зміцнення поліцейського апарату. Почалася і його централізація. Нарада представників земель, склика­на в 1922 р. з ініціативи імперського МВС, прийняла рішення про створення єдиного центру загальнокримінальної й політичної поліції.

Після приходу до влади А. Гітлера були проведені заходи щодо створення всеохоплюючого апарату фашистського терору. До нього увійшли не тільки державні каральні органи (армія, суд, поліція, розвідка), але й недержавні ор­ганізації Націонал-соціалістської німецької робочої партії (НСДАП): СА (шту­рмові загони), СС (охоронні загони) й СД (служба безпеки СС).

Загони СА, створені в 1920 році як резерв армії, від початку були антико­муністичною терористичною організацією. До 1933 року вони нерідко заборо­нялися, але за підтримкою рейхсверу з кожним роком чисельно значно зрос­тали. Після приходу до влади фашистів зі штурмовиків (СА), «сталевого шолома» й інших воєнізованих фашистських організацій спочатку в Пруссії, а потім і в інших землях була створена допоміжна поліція. Згідно з наказом Геринга від 22 лютого 1933 p., допоміжна поліція наділялася всіма правами поліцейських, озброювалася кийками та револьверами. Таким чином, СА фа­ктично були включені до поліцейської системи. Крім того, вони відігравали важливу роль як військова сила і як частина фашистського терористичного апарату в охороні концтаборів і таборів для військовополонених.

Особливе місце в апараті фашистського терору посідали загони СС, створені А.Гітлером у 1925 році. Керівний центр СС складався з дванадцяти головних управлінь, найважливішим з яких було Головне імперське управління безпеки на чолі з Гейдрихом (воно виникло на базі СД).

Водночас з СС, А. Гітлером була створена служба безпеки фашистської пар­тії (СД), тобто партійна розвідка. Вона здійснювала розвідку, контррозвідку та

Розділ III. Держава і право країн західної цивілізації 429

політичний розшук. Згодом СД була наділена державними функціями й очоли­ла об'єднання всієї політичної поліції Німеччини.

Суттєві зміни відбулися й у структурі поліції в Пруссії з організацією 26 квітня 1933 року таємної поліції (гестапо)

У період панування фашизму остаточно завершилася централізація поліції. Важливу роль у цьому зіграв декрет А.Гітлера від 17 червня 1936 p., відповід­но до якого в імперському міністерстві внутрішніх справ була заснована посада начальника (шефа) німецької поліції. На цю посаду був призначений Гіммлер. 26 червня 1936 р. він видав декрет про об'єднання гестапо, політичної поліції земель і кримінальної поліції в поліцію безпеки. Таким чином, рейхсфюрерові військ СС Гіммлеру, тобто керівникові головної терористичної організації фа­шистської партії була підпорядкована вся німецька поліція, котра поділялася на загальну поліцію порядку й поліцію безпеки.

Історичні події Другої світової війни продемонстрували всьому світові «ефе­ктивність» цих поліцейських формувань. Поразка у війні Німеччини зумовила те, що післявоєнний устрій її визначали країни переможниці.

У ФРН відповідно до ст. 87 її Основного Закону організовувалися такі феде­ральні поліцейські установи: Федеральна кримінальна поліція, Федеральна прикордонна поліція, Федеральне відомство з охорони конституції, Федеральна залізнична й водна поліція.

Федеральна кримінальна поліція як спільна служба федерації та земель бу­ла створена в 1951 році для боротьби з кримінальною злочинністю на території федерації. Ця установа наділена не тільки функціями координації діяльності поліції земель, але й безпосередніми виконавчими функціями. Вона може са­мостійно порушувати кримінальне переслідування на прохання земельної вла­ди або за розпорядженням федерального міністра внутрішніх справ.

Поряд з органами загальнофедеральної поліції в кожній землі існує своя поліцейська система. Структура поліції в землях різна, але в кожній з них обов'язковою є кримінальна поліція, політична поліція (відомство з охорони конституції), воднотранспортна поліція і поліція, що регулює вуличний рух. За обсягом повноважень поліція земель, як і раніше, поділяється: на державну (земельну), окружну, повітову й міську (муніципальну). Уся поліція землі під­порядковується міністерству внутрішніх справ, за винятком міської поліції, що формально підпорядковується органам міського самоврядування й фінансуєть­ся з міського бюджету.

З об'єднанням Німеччини в 1990 р. суттєвих зрушень в організації поліції не відбулося; поліцейська система колишньої НДР перестала існувати і на 6 східних землях була впроваджена поліцейська система колишньої західної Ні­меччини.

•к к к

Таким чином, історичний досвід розвитку держави показує, що в усі часи її існування опорою державного управління й важливою складовою частиною державного механізму була поліція. Виникнувши у країнах Стародавнього сві­ту й набувши з часом більш витончених організаційних форм і досвіду роботи, вона, виконуючи правоохоронну функцію, відтворювала класову сутність дер­жави. У станово-кастових суспільствах спрямовувала свою діяльність на захист інтересів правлячої верхівки, охорону приватної власності, придушення опору безправної немайнової частини населення.

В умовах перехідного періоду від станово-кастового суспільства до грома­дянського, початок якому було покладено першими буржуазними революція-

430 Частина II. Держава і право країн громадянського суспільства

ми, на ранньому його етапі поліція практично мало змінила свою класову сут­ність, залишаючись знаряддям панування буржуазії, котра прийшла до влади. Саме в цей час остаточно складаються національні поліцейські системи.

Посилення соціально-класових конфліктів у другій половині XIX—перш, чверті XX ст. призвело до певних змін у функціях держави, яка свою діяльність спрямувала переважним чином не стільки на захист створеної державності, скі­льки на її збереження й подальшу модернізацію. Саме цим зумовлена, зокрема, така тенденція в розвитку права, як його соціалізація, а відтак і діяльність дер­жавних органів все більше набуває соціального спрямування. Цей напрямок є одним з визначних в діяльності поліції сучасних розвинутих країн. Досвід побу­дови цих органів та зміст їх діяльності заслуговують на увагу з огляду на ті за­вдання, що стоять сьогодні перед міліцією України. Зокрема, в більшості країн Західної Європи, Сполучених Штатах Америки поліція розглядається як деполі­тизований правоохоронний орган з особливим статусом, котрий виконує функції з охорони публічного порядку у складі або під керівництвом цивільної адмініст­рації. У її структурі передбачено існування двох основних блоків: власне полі­цейського, який займається боротьбою зі злочинністю, організацією громадської безпеки, контролем за дотриманням порядку на дорогах; та цивільного, діяль­ність котрого спрямована на виконання функцій з забезпечення роботи першого блоку. Заслуговує на увагу досвід призначення міністра внутрішніх справ з ци­вільних осіб більшістю парламенту й передача управління суто правоохоронною діяльністю професіоналові з поліцейських (міліцейських) рядів.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Виконайте такі завдання:

fraMKfflSSPfesi Продовжте роботу над складанням словника основних понять та те-

&ав&анпн л %* . ... -. .. т-» и

і "її рмінів з історії держави і права зарубіжних країн. Розкрийте зміст

таких понять і термінів:

Поняття	Терміни
Державний апарат Механізм держави Суд шеффенів Функція держави Юстиція	Джимен Жандармерія Коп Рейнджер Юрисдикція

Продовжіть роботу над складанням хронологічної таблиці за про­понованою раніше формою.

Перевірте себе

Продовжіть думку:

1. Порівняно з епохою станово-кастового суспільства, сутність держави епохи грома­дянського суспільства знаходить свій вираз у які конкретизують

2. Функції держави епохи громадянського суспільства знаходять свій вираз у

3. Зовнішніми функціями держави є

Розділ III. Держава і право країн західної цивілізації 431

4. Оскільки держава поступово розширює сферу свого втручання в суспільне життя, зокрема для вирішення питань, пов'язаних з соціальним захистом громадян, одним із нових напрямків державної діяльності стала

5. Саме в роки так званої «великої депресії» нового змісту набуває

функція, проявилось у

6. Основними напрямками «Нового курсу Рузвельта» були:

7. Сучасним розумінням правоохоронної функції держави є

8. Кримінальна юстиція в Англії в післяреволюційній період здійснювалася

9. Основою судовою реформою в Англії середини XIX ст. стало створення

10. Система судів цивільної юрисдикції в Англії в післяреволюційній період відзнача­лася і була представлена

11. У 1873, 1875 pp. в Англії були прийняті Закони про судоустрій, що привели до ...

12. Закон про судоустрій, прийнятий Конгресом США, , передбачав

13. До сучасної федеральної системи судів у СІЛА входять

14. Нові принципи судоустрою Франції епохи становлення держави громадянського суспільства були закріплені і зводилися до того, що:

15. Остаточне становлення нової юстиції У Франції припало на епоху і

ґрунтувалося на

16. Однією з найважливіших історичних особливостей судової системи нової Франції стало , характерними рисами якої були

17. Унікальність сучасної юстиції Німеччини виявляється у

18. У післяреволюційний період в Англії з'явилися нові, характерні для буржуазної держави поліцейські установи, — , які знайшли юридичне закріплення в ак­тах парламенту

19. Початком процесу утворення поліції штатів у США вважається , коли

20. Вищою для федерального рівня поліцейською інстанцією СІЛА стало ,

яке виникло

21. Характерною рисою поліції за часів Наполеона І була її

22. Основними відмінностями поліцейської системи сучасної Франції є її

23. Найбільш досконалою поліцейською системою в об'єднаній Німеччині була полі­цейська система , котра проявилася в тому, що

24. Організація поліції в сучасній Німеччині врегульована такими положеннями Кон­ституції 1949 p.:

Схарактеризуйте:

1. Основні тенденції розвитку функцій держави в епоху громадянського суспільства.

2. Судові органи Великобританії в їх історичному розвитку.

3. Судові органи США в їх історичному розвитку.

4. Судові органи Франції в їх історичному розвитку.

5. Процес утворення сучасної судової системи та визначте її особливості.

6. Поліцейські органи Великобританії та покажіть їх наступність з поліцейськими органами Англії добуржуазній епохи.

7. Систему організації поліцейських органів у державному механізмі США, визначи­вши її характерні риси.

8. Систему поліцейських органів у державному механізмі Франції в їх історичному розвитку.

9. Систему поліцейських органів у державному механізмі Великобританії в їх істо­ричному розвитку.

Використовуючи текст:

• документа № 1, визначте:

а) конституційні принципи організації й діяльності судової влади у Франції за Кон­ституцією 1791 року;

432 Частина II. Держава і право країн громадянського суспільства

б) функції держави, що знайшли закріплення в Конституції Франції 1791 року.

• документа №2, виділіть основні повноваження президента США щодо регулюван­ня відносин у сфері підприємницької діяльності.

• документів №№2,3,4:

а) покажіть посилення ролі держави в регулюванні суспільних відносин у США;

б) визначте основні напрямки діяльності держави (функції), що були спрямовані на вихід США з кризи.

Готуйтесь до вивчення матеріалу 16-го модуля

Повторіть матеріал з «Теорії держави і права», який охоплює теми: «Джерела права» та «Система права». Згадайте такі поняття, як га­лузь права та інститут права, конституційне право.

ДЖЕРЕЛА

Документ № 1

КОНСТИТУЦІЯ ФРАНЦІЇ (3 вересня 1791 р.) (витяги)

Розділ III. ПРО ДЕРЖАВНІ ВЛАДИ Глава 5. Про судову владу

1. Влада судова ... не може здійснюватися ні законодавчим корпусом, ні королем.

2. Правосуддя буде чинитися безмитно суддями, що обираються народом і затвер­джуються на посаді королем... Судді не можуть бути усунуті інакше, як за посадові злочини, що належним чином встановлені в судовому порядку, ні тимчасово усунені з посади інакше, як унаслідок порушення проти них звинувачення. Громадський обвину­вач призначається народом.

3. Суди не можуть ні втручатися у здійснення законодавчої влади, ані призупиняти застосування законів, ані втручатися в діяльність органів управління...

9. У справах кримінальних жоден громадянин не може бути судимий інакше, як за обвинуваченням, порушеним присяжними чи законодавчим корпусом у випадках, коли останньому надане право порушувати обвинувачення. Після віддання до суду фактич­ ний склад діяння надходить на розгляд і судження присяжних... Присяжні, котрі вста­ новлюють фактичний склад діяння, не можуть засідати в числі менше від 12. Застосу­ вання закону провадиться суддями. Судове слідство повинно бути публічним. Обвинувачуваним не може бути відмовлено у сприянні повірника. Жодна особа, виправ­ дана законним складом присяжних, не може бути знову притягнута до відповідальності чи піддана обвинуваченню з приводу того ж діяння.

10. Ніхто не може бути затриманий чи ув'язнений інакше, як у силу повноважень органів поліції, наказу суду про взяття під варту, обвинувальної постанови законодав­ чого корпусу у випадках, коли йому надано право видавати таке, чи ж судового вироку, що присуджує до тюремного чи виправного ув'язнення.

19. При законодавчому корпусі засновується один касаційний суд для всього королівства. ...

20... у касаційному судочинстві касаційний суд у жодному разі не розглядає суть справи, але при скасуванні вироку, ухваленого з порушенням порядку судочинства або такого, що містить явне порушення закону, касаційний суд направляє справу на новий розгляд, власне кажучи, до того суду, котрому справа підсудна.

Розділ III. Держава і право країн західної цивілізації 433

28264

21. Верховний національний суд, до складу якого входять члени касаційного суду й верховне журі, розбирає провини міністрів та головних агентів виконавчої влади, а та­кож злочини, що загрожують загальній безпеці держави, по винесенні законодавчим корпусом постанови про обвинувачення...

США

Документ № 2

ЗАКОН ПРО ВІДНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ (16 липня 1933 р.)

(витяги)

Цим визнається, що країна перебуває у стані загального бідування, яке загрожує подальшим поширенням безробіття й дезорганізацією промисловості, що у свою чергу тягарем лягає на міжштатну та зовнішню торгівлю, завдає збитків народному добробу­тові та підриває життєвий рівень американського народу. Цим оголошується також, що Конгрес буде проводити політику, спрямовану на усунення труднощів, що стоять на шляху вільного розвитку міжштатної та зовнішньої торгівлі, яка сприяє послабленню цього напруженого становища; на досягнення загального добробуту шляхом заохочення організації промисловості і спільних дій різних професійних груп; на те, щоб сприяти й підтримувати спільні дії працівників і підприємців на основі рівного їх визнання з боку уряду й під його наглядом; на знищення несправедливої практики в діловій діяльності; на заохочення найбільш повного використання наявних виробничих потужностей; на те, щоб уникати непотрібних обмежень виробництва (за винятком тих випадків, коли це буде тимчасово необхідним); на збільшення споживання промислових і сільськогоспо­дарських продуктів шляхом підвищення купівельної спроможності населення; на змен­шення безробіття й надання тут необхідної допомоги і на покращення умов праці; а та­кож будь-якими іншими способами прагнути до оздоровлення промисловості і збереження природних багатств...

Після надходження на ім'я президента відповідних прохань від однієї або більше професійних ж промислових асоціацій чи груп, президент може затверджувати кодекс або кодекси про справедливу (чесну) конкуренцію для певної професії або галузі про­мисловості, або їх окремих організацій, відповідно до внесених прохачем або проха­чами пропозицій, якщо він виявить: (1) що ці асоціації або групи не ставлять нікому нерівних обмежень при прийнятті своїх членів і що вони дійсно є представниками за­значених у проханні професій або галузей промисловості, або організацій, що входять до них; (2) що запропоновані кодекс або кодекси про справедливу (чесну) конкуренцію не спрямовані на розвиток монополій або на знищення, або придушення дрібного під­приємництва, і що вони будуть сприяти втіленню в життя політики, передбаченої цим законом...

Після затвердження президентом якого-небудь із зазначених кодексів про справед­ливу (чесну) конкуренцію положення цього кодексу будуть вважатися нормами, що ре­гулюють справедливу конкурентну практику для цієї професії або галузі промисловості, або організацій, що входять до неї. Будь-яке порушення цих норм при укладенні якої-небудь міжштатної або зовнішньо-торговельної угоди, таке, що торкається цієї угоди, буде розглядатись як нечесна комерційна конкуренція, при розгляді цього терміна так, як він тлумачиться в чинному законі про права Федеральної торговельної комісії.

Розділ 7. (а). Усі кодекси про справедливу конкуренцію, а також угоди або ліцензії, схвалені, укладені або видані відповідно до цього закону, мають передбачати:

(1) що всі особи, які працюють за наймом мають право на організацію й на укла­дення колективних договорів через обраних ними представників, і що роботодавці або їх представники не можуть втручатися, здійснювати тиск або іншим чином обмежува­ти їх спільні дії при обранні ними своїх представників чи самоорганізації з метою ве­дення переговорів про колективну угоду або вжиття інших заходів взаємодопомоги або захисту;

434 Частина II. Держава і право країн громадянського суспільства

2. що жодному працюючому або шукачеві роботи не буде обумовлено його працю вступом до того чи іншого компанійського союзу або утримання від вступу, організації чи надання допомоги обраному ним за власним бажанням робітничому союзу;

3. що підприємці згодні з максимальною тривалістю робочого дня, мінімальним рі­внем оплати та іншими умовами найму, схваленими або зазначеними президентом...

Маючи на увазі втілення в життя цього закону, президент вповноважується створити надзвичайне федеральне управління громадських робіт, усі повноваження якого будуть здійснюватися федеральним надзвичайним адміністра-тором громадських робіт...

Документ № З

КОДЕКС ПРО СПРАВЕДЛИВУ КОНКУРЕНЦІЮ ДЛЯ БАВОВНЯНОЇ ТЕКСТИЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ (17 липня 1933 р.)

(витяги)

Від набуття чинності цього кодексу про справедливу конкуренцію встановлюється, що всі підприємці в бавовняній текстильній промисловості зобов'язані виплачувати всім працюючим особам найманої праці, за винятком учнів протягом шести тижнів їх на­вчання, робітникам, котрі очищують бавовник, і сезонним робітникам мінімум заробіт­ної плати у 12 доларів на тиждень у південному поясі і 13 доларів на тиждень у північ­ному поясі за 40 годин роботи.

Від дня набуття чинності кодексу про справедливу конкуренцію встановлюється, що підприємці бавовняної текстильної промисловості мають планувати роботу всіх працю­ючих найманих осіб, за винятком ремонтних робітників, механіків, електриків, пожеж­ників, службовців, а також управлінського апарату, транспортних, сторожових та ін­ших бригад, що працюють за межами території підприємства таким чином, щоб їх праця не перевищувала 40 годин на тиждень, і роботу механічного обладнання так, щоб для його обслуговування не потрібно було вводити більше двох змін, кожна з яких ста­новила б 40 годин на тиждень...

Документ № 4

ЗАКОН ВАГНЕРА (5 липня 1935 р.) (витяги)

Відмова роботодавців визнавати право працюючих найманих осіб організовуватися або укладати колективні договори веде до виникнення страйків та інших форм конфлі­ктів і неспокою у промисловості, що ускладнює або просто заважає діловій активності, оскільки всі ці конфлікти:

а) порушують ефективну роботу ділових підприємств та їх надійність;

б) ускладнюють ділову діяльність;

в) обмежують та ускладнюють рух сировини, напівфабрикатів і готової продукції, впливають на їх вартість;

г) знижують зайнятість населення й ведуть до зниження заробітної плати... Існуюча при укладенні трудових угод нерівність між особами, котрі працюють за

наймом і не користуються повною свободою асоціації або укладення контрактів, і робо­тодавцями, які об'єднані в корпорації або інші форми асоціацій власників, суттєво за­важає діловій активності й веде до загострення постійно повторюваних депресій, оскі­льки ця нерівність спричиняє зниження рівня заробітної плати й купівельної спроможності осіб, що працюють за наймом у промисловості, заважає стабілізації кон­куруючих між собою рівнів заробітної плати та умов праці в окремих галузях промис­ловості й між ними...

Цим проголошується, що Сполучені Штати будуть провадити політику, спрямовану на знищення причин, що ведуть до виникнення певних важливих перешкод, котрі за-

Розділ III. Держава і право країн західної цивілізації 435

28*

важають вільному розвиткові бізнесу, і прагнуть усунути ці перешкоди в разі їх виник­нення, заохочуючи практику та процедуру укладання колективних договорів, а також захищаючи право робітників на повну свободу асоціації, самоорганізації й обрання своїх представників для ведення переговорів про умови найму та праці або для досягнення інших цілей взаємодопомоги й захисту...

Цим передбачається організація спеціального управління, яке буде називатися Наці­ональним управлінням з трудових відносин і складатися з трьох членів, котрі призна­чаються президентом за порадою та згодою сенату...

Особи, що працюють за наймом, мають право на самоорганізацію, створення робочих організацій, вступ до цих організацій або надання їм допомоги, укладання колективних договорів через ними самими обраних представників і на спільні дії з метою ведення переговорів про укладення колективних договорів або з іншими цілями взаємодопомоги або захисту.

Дії роботодавця будуть розцінюватись як несумісні з практикою трудових взаємовід­носин, якщо він:

1. через втручання в дії осіб, що працюють у нього за наймом буде чинити їм пере­шкоди в реалізації прав, гарантованих цим законом.

2. буде втручатись у їх дії, спрямовані на створення якоїсь робітничої організації або не допускати, щоб вони надавали фінансову або якусь іншу необхідну підтримку такій організації...

5) відмовиться вести переговори про укладання колективного договору з представни­ками осіб, що працюють за наймом ...

Представники, призначені або обрані для ведення переговорів про укладання колек­тивного договору більшістю осіб, від імені яких ведуться ці переговори, вважаються ви­ключними представниками всіх цих осіб при веденні переговорів про укладання колек­тивного договору, про розмір заробітної плати, тривалість трудового дня тощо ...

У випадку незаконних дій у трудовій практиці Управління має право звернутись з цього приводу до будь-якої виїзної сесії окружного суду Сполучених Штатів, до будь-якого апеляційного суду Сполучених Штатів або, якщо всі апеляційні суди перебувають на канікулах, до будь-якого районного суду Сполучених Штатів...

Кожен, хто навмисно буде чинити опір, заважати або перешкоджати будь-якому йо­го агентові або агентствам у виконанні ними своїх обов'язків, спрямованих на реаліза­цію цього закону, буде оштрафований на суму до п'яти тисяч доларів або ув'язнений на термін більше року, або ж будуть застосовані обидва види покарань...

Жодне з положень цього закону не може бути витлумачене як таке, що перешко­джає або обмежує якоюсь мірою право на оголошення страйків...

Примітка: Документи №№ 1—4 використані з: Хрестоматія з історії держави і права зарубіж­них країн. — К.: Ін Юре,1998. — Т. II. — С 94—104, 366—369, 369, 371.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Бельсон Я. М. Бюрократия, полиция и вооруженные силы в современном буржу­азном государстве. — М.: Юрид. лит., 1969.

2. Бельсон Я. М. Полиция «свободного общества». Империализм: события, факты, документы. — М.: Юридит. лит., 1984.

3. Гиленсен В. М. Полиция ФРГ: Организация и деятельность. — М.: Юрид. лит., 1973.

4. Гиленсен В. М. Федеральное бюро расследований США: История развития, совре­менная организация и деятельность. — М.; Изд-во ИМО, 1979.

5. Губанов А. В. Полиция государств Западной Европы: основные черты организации и деятельности. — М., 1990.

4-36 Частина П. Держава і право країн громадянського суспільства

6. Дегтерев Л. М. Полиция буржуазных государств: США, Англия, Франция, Гер­мания. Лекции / Под ред. доцента Г. С. Меркурова. — М.: Научно-исследовательский и редакционно-издательский отдел, 1966.

7. Історія органів внутрішніх справ: Науково-бібліографічний довідник / За ред. Л. О. Зайцева, О. А. Гавриленко, В. М. Часткова. — Харків: Ун-т внутр. справ, 2000.

8. Крылов Б. С. Полиция Великобритании: основные черты организации и деятель­ности. — М.: Юрид. лит., 1974.

9. Крылов Б. С. Полиция США: основные черты организации и деятельности. — М.: Юрид. лит., 1972.

10. Михеенко М. М., Молдован В. В., Радзієвська Л. К. Порівняльне судове право. — К., 1993.

11. Ощепков Д. Національна жандармерія Франції // Міліція України. — №4. — 1998. — С. 26—27.

12. Уолкер Р. Английская судебная система / Пер. с англ. Т. В. Апаровой — М.: Юрид. лит., 1980.

13. Чельцов-Бебутов М. А. Курс уголовно-процессуального права, очерки по истории суда и уголовного процесса в рабовладельческом, феодальном и буржуазном государст­вах. — СПб,1995.

Розділ III. Держава і право країн західної цивілізації 437