Глава 1. Загальні принципи

Ст.111-1. — Злочинні діяння класифікуються в її відповідності до їх ваги на злочи­ни, провини й порушення.

Ст.111-2. — Закон визначає злочини та провину і встановлює покарання, які засто­совуються до їх виконавців.

Регламент визначає порушення і встановлює, в межах і відповідно до розходжень, установлених законом, покарання, які застосовуються до порушників.

Ст.111-3. — Ніхто не може бути підданий покаранню: за злочин або провину, елементи яких не визначені законом, або за порушення, елементи якого не визначені регламентом....

Ст.111-4. — Кримінальний закон підлягає суворому тлумаченню.

Ст.111-5. — Суди кримінальної юрисдикції мають право тлумачити адміністративні, регламентаційні або індивідуальні акти й оцінювати їх дійсність, якщо від цього зале­жить вирішення по кримінальній справі, представленій на їх розгляд.

РОЗДІЛ II. Про кримінальну відповідальність

Глава 1. Загальні положення

Ст.121-1. — Ніхто не підлягає кримінальній відповідальності інакше, як за своє вла­сне діяння.

Ст.121-2. — Юридичні особи, за винятком Держави, підлягають кримінальній відпо­відальності з урахуванням положень ст. з 121-4 по 121-7 і у випадках, передбачених за­коном або регламентом, за злочинні діяння, зроблені на їх користь або органами — представниками юридичної особи.

Однак органи місцевого самоврядування та їх об'єднання підлягають кримінальній відповідальності тільки за злочинні діяння, зроблені при виконанні делегованих повно­важень по громадській службі.

Кримінальна відповідальність юридичних осіб не виключає таку для фізичних осіб — виконавців або співучасників тих же самих діянь.

Ст. 121-3. — Злочин чи провина не мають місця в разі відсутності наміру на їх здійснення.

Однак, якщо закон це передбачає, в разі необережності або недбалості ненавмисного поставлення в небезпеку іншої людини має місце провина.

Порушення не має місця у випадку дії нездоланної сили.

Ст.121-4. — Виконавцем злочинного діяння є особа, котра:

п.1. здійснює діяння, передбачене кримінальним законом або регламентом;

п.2. намагається скоїти злочин або у випадках, передбачених законом, провину.

Ст.121-6. — Співучасник злочинного діяння у визначенні ст. 121-7 карається як його виконавець.

РОЗДІЛ III. Про покарання Глава 1. Про види покарань

Відділ 1. Про покарання, які застосовуються до фізичних осіб.

Підвідділ 1. Про кримінальні покарання

Ст. 131-1. — Кримінальні покарання, яким піддаються фізичні особи:

п.1. кримінальне ув'язнення або кримінальне заточення довічно;

п.2. кримінальне ув'язнення або кримінальне заточення на термін, більший ЗО років;

п.З. кримінальне ув'язнення або кримінальне заточення на термін, більший 20 років;

п.4. кримінальне ув'язнення або кримінальне заточення на термін, більший 15 років.

588 Частина II. Держава і право країн громадянського суспільства

Тривалість кримінального ув'язнення або кримінальне заточення на термін не може бути меншим 10 років.

Ст.113-8. — У випадках, передбачених ст. 113-6 і 113-7, кримінальне переслідування провин може бути почато тільки за вимогою прокуратури. Вимозі прокуратури повинна передувати скарга потерпілого або осіб, котрі мають на це право, або офіційне обвину­вачення влади країни, де діяння було зроблено.

Відділ 2. Про покарання, застосовувані до юридичних осіб

Підвідділ 1. Про покарання кримінальні та виправні

Ст.131-37. — Кримінальні або виправні покарання, яким піддаються юридичні особи:

п.1. штраф;

п.2. у випадках, передбачених законом, покарання, перераховані у ст. 131-39.

Ст.131-38. — Максимальний розмір штрафу, застосовуваного до юридичних осіб, до­рівнює п'ятикратному розмірові штрафу, передбаченого для фізичних осіб законом, що карає злочинне діяння.

Ст.133-8. — Помилування не перешкоджає праву потерпілого одержати відшкоду­вання збитку, заподіяного злочинним діянням.

Відділ 3. Про амністію

Ст.133-9. — Амністія тягне за собою скасування судимості, всіх покарань без будь-якої можливості перегляду справи...

Ст.133-11. — Забороняється будь-якій особі, обізнаній у зв'язку з виконанням своїх обов'язків про вироки, дисциплінарні або професійні стягнення, або про заборону, по­збавлення прав або будь-якої неправоздатності, скасованих амністією, згадувати про їх у будь-якій формі або робити на них посилання в будь-яких документах. Однак ця забо­рона не поширюється на оригінали судових рішень, вироків і постанов. Крім цього, ам­ністія не перешкоджає опублікуванню, запропонованому в порядку відшкодування.

Відділ 4. Про реабілітацію

КНИГА ДРУГА ПРО ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ ЛЮДИНИ

КНИГА ТРЕТЯ ПРО ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ

КНИГА ЧЕТВЕРТА

ПРО ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ

НАЦІЇ, ДЕРЖАВИ І ГРОМАДСЬКОГО СПОКОЮ

КНИГА П'ЯТА

ІНШІ ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ

РЕГЛАМЕНТАЦІЙНА ЧАСТИНА

(ДЕКРЕТИ В ДЕРЖАВНІЙ РАДІ)

Книга перша ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Книга друга ПРО ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ ЛЮДИНИ

Книга третя ПРО ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ

Книга четверта ПРО ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ НАЦІЇ, ДЕРЖАВИ І ГРО­МАДСЬКОГО СПОКОЮ

Розділ III. Держава і право країн західної цивілізації 589

Книга п'ята ІНШІ ЗЛОЧИНУ ТА ПРОВИНИ

Книга шоста ПОРУШЕННЯ Розділ І. Загальні положення Розділ II. Порушення проти людини Розділ III. Порушення проти власності

Розділ IV. Порушення проти нації, держави та громадського спокою Розділ У. Інші порушення

Документ № 5

ЗАКОН ПРО ПОЛІЦІЮ АНГЛІЇ (1997 р.) (витяги)

93. — (4) Відповідно до цілей цього Закону, поведінка, що складає один або більше злочинів, вважається серйозною, якщо і тільки якщо:

а) вона включає використання насильства, спрямованого на одержання значної фі­ нансової вигоди, або здійснюється великою кількістю осіб, об'єднаних загальною метою;

б) є злочином або одним зі злочинів, за скоєння якого особа, котра досягла віку 21 рік і не мала раніше судимостей, як можна розумно очікувати, буде присуджена до тю­ ремного ув'язнення на термін З роки і більше.

Примітка: Документ № 1 використаний з: Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. — К.: Ін Юре,1998. — Т. II. — С 218—253.

Документи №№ 2—5 — з: Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии). Сборник законодательных материалов / Под ред. И. Д. Козочкина. — М.: Зерцало, 1999. — С. 63—96, 42—46, 193—236, 51.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Боботов С. В. Наполеон Бонапарт — реформатор и законодатель. — М., 1998.

2. Дрьомін В. Пробація: зарубіжний досвід обмеження тюремної популяції // Право України. — 2000. — № 12.

3. Кистяковский А. Ф. Исследование о смертной казни. — Тула: Автограф, 2000.

4. Кондратьев С. В. Английские юристы накануне буржуазной революции // Извес­тия вузов. Правововедение. — 1994. — № 4.

5. Молдован В. В., Молдован А. В. Порівняльно кримінально-процесуальне право. Україна, ФРН, Франція, Англія, СІЛА: Навчальний посібник. — К.: Юрінком Інтер, 1999.

6. Новый уголовный кодекс Франции / Пер. с франц. — М., 1993.

7. Полонский Н.Н. Уголовное право и уголовный суд Англии. — М., 1967.

8. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Герма­нии, Японии). Сборник законодательных материалов / Под ред. И. Д. Козочкина. — М.: Зерцало, 1999.

9. Французский уголовный кодекс 1810 года: Пер. Н. С. Лапшиной; Вступ, ст. М. М. Исаева — М.: Юриздат, 1947.

10. Чельцов-Бебутов М. А. Курс уголовно-процессуального права, очерки по истории суда и уголовного процесса в рабовладельческом, феодальном и буржуазном государст­ вах. — СПб, 1995.

590 Частина II. Держава і право країн громадянського суспільства