I.Компенсація втраченої функції.

1. Щорічний профілактичний огляд.

2. Оздоровлення двічі на рік (амбулаторне, в санаторно-курортних умовах).

3. Регульований режим праці (запобігання перенавантажень).

4. Раціональне протезування.

5. Пристосовані умови побуту та працілз' -и

II. Порушення компенсації.

1. Диспансерний огляд 2—3 рази на рік.

2. Оздоровлення — 2—4 рази (амбулаторне, в стаціонарі, в санаторно-курортних умовах).

3. Зменшення режиму навантаження.

4. Корекція протезування, ходити з паличкою (на милицях).

5. Перехід на легку працю.

III. Зрив компенсації.

1. Диспансерний огляд 4—5 разів на рік.

2. Стаціонарне лікування з комплексним курсом дедистрофічної і протибольової терапії, послідуючим санаторно-курортним оздоровленням.

3. Виключення фізичної праці, розвантаження суглобів, ходити на милицях, посильна робота в хатніх умовах.

Дуже важливо навчити хворого виконувати фантомні вправи, які зміцнюють м'язи, зменшують біль то атрофію м'яких тканин. Значну увагу слід приділяти проведенню масажу кінцівки на стороні ампутації в умовах амбулаторії, стаціонару, санаторію. Масаж доцільно проводити і самому хворому кожного дня. Для запобігання мацерації та тріщин слід пропонувати використовувати відповідні креми, мазі, гліцерин.

Важливою умовою попередження трофічних порушень кукси є забезпечення часткового опору на її підошвену поверхню (контактність), що досягається використанням опорних подушечок та інших матеріалів (войлок, паралон, насіння льону, проса та інше). Регульований режим ходіння на протезі, систематичне оздоровлення, пристосовані умови праці, побуту сприяють запобіганню порушень та зриву компенсації, збереженню здоров'я та працездатності інвалідів.

Заняття 10 Тема: «Амбулаторний прийом».

Вступ.Амбулаторно-поліклінічна служба — масовий вид медичної допомоги. Саме в поліклініку первинно звертаються паціенти і більш як 96 % стаціонарних хворих завершують лікування в поліклініці. В амбулаторно-поліклінічних умовах проводиться профілактика і диспансерна робота з населенням.

Підвищення ролі і значення амбулаторио-поліклінічної допомоги населенню може бути в умовах високої організації, кваліфікації лікарів і допоміжного персоналу, оскільки необхідно своєчасно забезпечити раннє виявлення і лікування ортопедо-травматологічних хворих на сучасному рівні медичної науки, проводити диспансеризацію, профілактику ортопедичних захворювань і травматизму. Тому особливе значення у підготовці майбутніх лікарів надається практичним заняттям «Амбулаторний прийом», на яких студенти повинні оволодіти особливостями праці лікаря ортопеда-травматолога в амбулаторно-профілактичних умовах.

Основна література.

І. Юмашев Г. С. Травматология и ортопелия.—М.: Медицина, 1983.

2. Трубников В. Ф. Травматология и ортопелия.—К.: «Высшая школа», 1986.

3. Смирнова Л. А., Шумада И. В. Практические занятия по травматологии и ортопедии — К. : Здоровье», 1984, 352 с.

Додаткова література.

1. Підручник анатомії людини.

2. Підручник рентгенології.

3. Волков М. В., Дедова В. Д. Детская ортопедия.—М.: Медицина, 1972.

4. Сиренко А. Ф. с соавт. Социальная гигиена и организация здравоохранения.— М.: Медицина, 1982 г.

Загальна мета: оволодіти навичками самостійної роботи лікаря ортопеда-травматолога в амбулаторно-поліклінічних умовах.

Конкретне завдання:

1. Знати контингент ортопедо-травматологічних хворих, що підлягають амбулаторно-поліклінічпому лікуванню і диспансеризації.

2. Знати об'єм лікарської допомоги ортопедо-травматологічним хворим в амбулаторно-поліклінічних умовах.

3. Знати устаткування кабінетів лікаря ортопеда-травматолога в амбулаторно-поліклінічних умовах.

4. Уміти вести амбулаторно-поліклінічну документацію і звітність.

5. Оволодіти особливостями діагностики і лікування травматологічних хворих в амбулаторно-поліклінічних умовах.

6. Оволодіти особливостями діагностики і лікування ортопедичних хворих в амбулагорно-полікліиічних умовах.

7. Ознайомтесь із питаннями тимчасової і постійної непрацездатності ортопедо-травматологічних хворих.