15. Нирки: шляхи виділення сечі (компоненти екскреторних шляхів нирки).

?????

16. Ниркова пазуха (синус), її міст; описати і продемонструвати на препаратах. Будова стінки макроскопічної частини екскреторних шляхів нирки. Рентгенанатомія нирки.

Ниркова пазуха (sinus renalis) – це заглиблення у паренхіму органа від його воріт до ниркових сосочків та проміжків між ними – ниркових стовпів (columnae renales). У нирковій пазусі розміщена ниркова миска (pelvis renalis), до складу якої входять малі ниркові чашечки (calyces renales minores) і великі ниркові чашечки (calyces renales majores). Ці структури є початковими відділами сечовивідних шляхів.

Стінка ниркової миски, зокрема малих і великих чашечок, складається з трьох оболонок – слизової, м’язової та зовнішньої сполучнотканинної . Слизова оболонка (tunica mucosa) вистелена перехідним епітелієм, що лежить на базальній мембрані. М’язова оболонка (tunica muscularis) складається з внутрішнього поздовжнього і зовнішнього колового шарів гладеньких міоцитів. Зовнішня оболонка (tunica adventitia) ниркової миски побудована з пухкої сполучної тканини.

17. Сечовід: частини, топографія (голотопія, скелетопотія, синтопія

Частини: У сечоводі розрізняють три частини:

- Черевну частину (pars abdominalis)

- Тазову частину (pars pelvica)

- Внутрішньостінкову частину (pars intramuralis)

Скелетотопія: Сечовід (ureter) починається на рівні 3 поперекового хребця

Синтопія: Починається зі звуженої частини ниркової миски і впадає в сечовий міхур, косо проходячи через його стінку.

18. Сечовід: будова стінки; звуження; ентген анатомія сечовода.

Стінка сечоводу має три оболонки – слизову, м’язову та адвентиційну. Слизова оболонка (tunica mucosa) має поздовжні складки, містить слизові залози і вкрита перехідним епітелієм. М’язова оболонка (tunica muscularis) має зовнішній коловий (stratum externum circulare) і внутрішній поздовжній (stratum internum longitudinale)прошарки непосмугованих м’язових волокон. Зовнішня або адвентиційна сполучнотканинна оболонка (tunica adventitia).

Сечовід має три звуження:

1.На початку сечоводу.

2.В ділянці переходу черевної частини в тазову, на рівні межової лінії таза.

3.У місці впадіння сечоводу в сечовий міхур, де ширина його просвіту не перевищує 3 – 4 мм.

19. Сечовий міхур: частини, топографія (голотопія, скелетопотія, синтопія); описати і продемонструвати на препараті.

Сечовий міхур (vesica urinaria) це овоїдної форми непарний порожнистий орган для накопичення сечі.

Зовні розрізняють такі частини сечового міхура:

- верхівку (apex vesicae urinariae), верхньопередня частина якої обернена до передньої черевної стінки;

- дно (fundus vesicae) задньонижня частина, яка звужується донизу і формує

- шийку (cervix vesicae) сечового міхура;

- тіло (corpus vesicae) – найширша частина сечового міхура, що міститься між його верхівкою та дном.

Голотопія: Сечовий міхур розташований у передньому відділі порожнини малого таза.

Скелетотопія: Порожній орган розташований позаду лобкового симфізу, а в наповненому стані випинається в черевну порожнину на 2 – 3 см вище рівня симфізу.

Синтопія: У чоловіків позаду розташовані сім’яні пухирці, ампули сім’явиносних проток та пряма кишка; зверху – петлі тонкої кишки; знизу – передміхурова залоза. У жінок позаду – матка і піхва; зверху – матка; знизу – сечостатева діафрагма.

20. Сечовий міхур: будова стінки, відношення до очеревини. Рентгенанатомія сечового міхура.

Стінка сечового міхура містить слизову, м’язову та, частково, серозну оболонку. У місцях, позбавлених серозної оболонки, знаходиться адвентиційна оболонка. Слизова оболонка (tunica mucosa) має підслизову основу (tela submucosa) і в порожньому сечовому міхурі утворює складки. М’язова оболонка (tunica muscularis) має три прошарки не посмугованої м’язової тканини і має назву м’яза – випорожнювала міхура (m. detrusor vesicae). Зовнішній та внутрішній м язові прошарки – поздовжні, а проміжний поперечний – коловий. Останній у ділянці шийки сечового міхура і внутрішнього вічка сечівника формує мяз – замикач сечового міхура (m. sphincter vesicae). Зовнішньою оболонкою верхньо – задньої і частково бічних поверхонь є серозна оболонка (tunica serosa) з підсерозним прошарком (tela subserosa). Інші частини сечового міхура вкриті адвентиційною оболонкою.

Відношення до очеревини: наповнений сечовий міхур – це мезоперитонеальний орган, а порожній – екстраперитонеальний.