23.Зів (fauces). Межі, сполучення
Отвір, обмежований піднебінним язичком і коренем язика. Через зів власне ротова порожнина сполучається з ротовою частиною глотки.
25, 26. Глотка (pharynx). Топографія, частини, їх сполучення; лімфатичне кільце глотки. Будова слизової, м’язової і зовнішньої оболонок.
Розт. попереду шийного відділу хребта,почин. від зовнішньої основи черепа до 6-7 шийного хребця. Тут переходить у стравохід –глотково-стравохідне звуження (constrictionpharyngooesophagealis). Верх. стінка - склепіння глотки (fornixpharynges) зрост. з зов. основою черепа. Задня стінка прилягає до перед. пов. шийних хребців, відокр. перед хребтовою пластинкою(laminaprevertebralis). Г. оточує навкологлотковий простір (spatiumperipharyngeum). Частина цього простору позаду – заглотковий простір (spatiumretropharyngeum). З боків від глотки – правий/лівий бічноглоткові/ бічний глотковий простір (spatiumlateropharyngeum/ s.pharyngeumlaterale). Порожнина глотки (cavitaspharyngis) Має: носову, ротову, гортанну частини. Носова (p. nasalispharyngis). Розт. на рівні 2-3 шийного хребців. На бічних стінках розт. глотковий отвір слухової труби (ostiumpharyngeumtubaeauditivae) – з’єд. глотку з барабанною порожниною серед. вуха. Відмеж. трубний валик(torustubaris), на пов. якого є трубно-глоткова та трубно-піднебінна складки(plicaesalpingopharyngeaetsalpingopalatina). Позаду валокарозт. глотковий закуток (recessuspharyngeus) – закуток Розенмюллера. Між ним і піднебінною завіскою розт. парний трубний мигдалик (tonsillatubaria). Між верх. і зад. стінками глотки розміщений непарний глотковий мигдалик (tonsillapharyngea). Ці 3 + піднебінний і язиковий утв. лімфоїдне кільце глотки (annuluslymphoideuspharyngis) –кільце Пирогова-Вальдейєра. Ротова (p. oralispharyngis). Розт. на рівні 3 шийного хребця. Простягається від піднебінної завіски до входу до гортані (adituslarynges). Від надгортанника до кореня язика розт.: серединна язиково-надгортанна складка (plicaglossoepigloticamediana), а з боків – 2 бічні надгортанні складки (plicaeglossoepigloticaelaterals). Між ними розт. надгортанні долинки (valleculaeepigloticae). Гортанна (p. laryngeapharyngis).Розт. на рівні 3-7 шийних хребців від рівня входу до гортані до нижнього краю перснеподібного хряща. Там через глотково-стравохідне звуження (constrictionpharyngooesophagealis) переходить у шлунок. З боків і вище виступу в стінці глотки розт. грушоподібні закутки (recessuspiriformes) – місця, де може затримуватися їжа. Стінка глотки склад. зі:
слизової оболонки. Виражена, містить багато змішаних залоз та глоткові лімфоїдні вузлики (nodulilymphoideipharyngeales)
підслизового прошарку. Не віражений, складок не утворює, оскільки зрощений з глотково-основною фасцією в носовій та ротовій частині.
м’язової оболонки. Склад. з поперечнопосмугованих м’язів, що йдуть у поздовжньому та поперечному напрямках
адвентиція
24, 27, 28. Первина кишка: розвиток, частини. Похідні головної (глоткові) кишки . тулубова кишка, її частини та похідні. Вади розвитку органів травного каналу. Розвиток травного каналу в ембріогенезі; джерела утворення слизової, м’язової і
зовнішньої оболонок.
У зародка людини після 20-ї доби розвитку кишкова ентодерма увт. первинну кишку, що починається і закінчується сліпо. В цей період зародок відокр. від поза зародкових органів, склад. з 3-х листків: мезо-, екто- та ентодерми. На 4-му тижні в ділянці голови виникає ротова ямка, у хвостовій частині – клоачна ямка. Обидві відділені від порожнини первинної кишки 2-шаровими перетинками, які утв. з екто- та ентодерми. На 4-5 тижні вони зникають. Після їх зникнення первинна кишка з 2 кінців тулуба сполучається з зовнішнім середовищем. У первинній кишці виділяють: головну і тулубову частини. Головна ділиться на ротову та глоткову частиниюЗ ротової частини первинної кишки утв. передня частина ротової порожнини. З глоткової кишки форм. епітеліальний покрив і залози глибоких відділів ротової порожнини і глотки. З передньої кишки форм. епітелій і залози стравоходу, шлунка, початк. частини 12-палої кишки. З середньої кишки – епітелій і залози тонкої, сліпої, висхідної, поперечної ободових кишок. З задньої кишки – залози і епітелій низхідної і сигмоподібної ободових кишок, прямої кишки. Вади розвитку
Вроджена кишкова непрохідність . Причини можна розділити на три групи: порушення формування самого кишечника, його трубки (її відсутність, стеноз, або наявність мембрани); аномалії повороту кишечника і її фіксації; пороки з боку інших внутрішніх органів, що призводять до здавленнякишечника (пухлини, аномалія розвитку підшлункової залози і т.д.). Слід вказати, що є так звана «доброякісна» непрохідність кишечника, це меконіевий ілеус. Закупорка просвіту кишечника дуже густим меконієм, причина досі невідома. Перехід із первинного ембріонального положення — фази фізіологічної ембріональної грижі — відбувається шляхом обертання кишкової трубки. Порушення цього процесу (його затримка) на різних етапах призводить до виникнення різних вад, які можуть бути причиною кишкової непрохідності. У разі затримки обертання на першому етапі дитина народжується з незавершеним поворотом кишок. При цьому середня кишка (від дванадцятипалої до середини поперечної ободової) залишається фіксованою в одній точці в проекції відходження верхньої брижової артерії. Петлі тонкої кишки розташовані в правій половині черевної порожнини, сліпої — в епігастральній ділянці під печінкою або в лівому підребер'ї, а товста кишка — зліва. За такої фіксації виникають умови для розвитку завороту навколо кореня брижі і для розвитку гострої странгуляційної кишкової непрохідності. Можливе поєднання стискання дванадцятипалої кишки і завороту навколо верхньої брижової артерії — синдром Ледда повний, за відсутності завороту — неповний. Атипове розташування сліпої кишки разом з червоподібним відростком ускладнює діагностику гострого апендициту в дітей старшого віку і навіть у дорослих. Та інші.