39. Сталінський тоталітарний режим і політичні репресії в Україні: цілі і наслідки.

Сталінізм характеризується пануванням авторитарно-бюрократичних методів управління державою і суспільством, злиттям партійних і державних органів влади, жорстким ідеологічним контролем над суспільством, застосуванням репресивних методівпримусу проти ворогів і опонентів існуючого ладу і правлячого режиму.

До середини 1930-х років Сталін сконцентрував в своїх руках всю повноту державної влади і фактично став одноосібним вождем радянського народу. Інші більшовицькі лідери — Троцький, Зінов'ев, Каменєв, Бухарін, Риков і іншими, що входили в антисталінську опозицію, були поетапно виключені з владної комуністичної партії, а потім фізично знищені як «вороги народу». У другій половині 1930-х років в країні встановився режим жорстокого терору, який досяг апогею в 1937—1938 роках. Пошук і знищення «ворогівнароду» торкнулися не тільки найвищих партійних органів і армії, але і широких шарів радянського суспільства. Мільйони радянських громадян за надуманими, бездоказовими звинуваченнями в шпигунстві, шкідництві, саботажі були репресовані; заслані в табори або страчені в підвалах НКВС.

- Масові репресії проти селян — т.зв. «розкуркулення», виселення, арешти і розстріли за рішеннями трійок Повпредств ОДПУ. 1930—1931 р

- Організоване Сталіним і Політбюро ЦК ВКП (б) масштабне вилучення зерна для засипання в державні сховища та продажу за кордоном, у результаті чого виник штучний голод. Від голоду загинуло в СРСР від 7 до 12 млн. чоловік, у тому числі від 3.5 до 4.5 млн. населення України, 1932—1933 рр

- Масові арешти і розстріли за т.зв. «куркульською» операцією НКВС — розстріли згідно із заздалегідь наміченим квотами. Липень 1937 — листопад 1938 рр. (Заарештовано 767 397 чоловік, з них 386 798 розстріляно)

- Розстріли й засудження за так званими «розстрільними списками», коли міра покарання визначалася не судовими органами, а самим Сталіним і його найближчими соратниками по Політбюро — Молотовим, Ворошиловим, Кагановичем, Ждановим, Мікояном та інші. За період лютий 1937 — жовтень 1938 рр. були винесені санкції на засудження за 383 списками, що містили 44 тис. прізвищ, з них 39 тис. — до розстрілу.

40. Початок ВВВ 1941-1945 рр.: героїчна оборона Києва, Одеси, Севастополя.

22 червня 1941 р. німецька армія перейшла кордон СРСР від Баренцового до Чорного моря. Почалася найбільша в історії трагедія народів СРСР, яка отримала назву Велика Вітчизняна війна. Для українського народу, існування якого ставало проблематичним, ця війна теж ставала Вітчизняною

Хід війни відразу набрав характеру, несприятливого для СРСР. Фактично в перші години війни було втрачено майже всю авіацію першої лінії — 1200 бойових машин. Все швидше вглиб радянської території, ламаючи героїчний опір Червоної Армії, пробивалися величезні танкові колони фашистів, які незабаром знищили більшу частину радянських танкових з´єднань, озброєних старою технікою. Лише в результаті першої танкової битви в районі Луцька — Рівного — Бродів в кінці червня 1941 р. із 4200 радянських танків залишилося трохи більше 700, та й з ті не всі були придатні для використання. І тому на початку війни сталося найгірше — радянські війська залишилися без бойової техніки. За перші три місяці боїв Червона Армія на всіх фронтах втратила 850 тис.чоловік, 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків та 9,5 тис. гармат. Німецькі втрати були в 10 раз меншими.

Оборона Севастополя (30 жовтня 1941 — 4 липня 1942)

У жовтні 1941 року німецькі війська увірвалися до Криму. 30 жовтня вони вийшли на далекі підступи до міста. Місто не було обладнане оборонними спорудами із суходолу, проте мало добре продуману оборону з моря. Укороткий термін навколо нього було створено три лінії оборони. Хоча місто було відірване від тилових районівсуходолом, Чорноморський флот упродовж 250 днів забезпечував оборону міста всім необхідним. Неодноразові штурми міста були відбиті зі значними втратами для німецьких і румунських військ (понад 300 тис.осіб). Проте поразка радянських військ Кримського фронту на Керченському півострові дала змогу німецьким військам здійснити вирішальний наступ та прорвати оборону Севастополя.

Значення: На тривалий час оборона Севастополя прикувала значні сили німецьких військ, завдавши їм значних втрат. Були зірвані плани по знищенню Чорноморського флоту СРСР.

Оборона Києва (7 липня – 19 вересня 1941)

Німці кинули на цю ділянку великі сили, передусім танки, авіацію. 11 липня німецьким військам вдалося прорвати рубіж у центрі Новоград-Волинського укріпрайону і вийти на підступи до Києва. Почалася оборона столиці України. Стійкий опір військ Київського укріпрайону зірвав спроби ворога захопити місто з ходу. Значення героїчної оборони Києва і особливо її трагічний фінал, пов`язаний, з вини Сталіна, з непомірно великими людськими втратами, довгий час замовчувалось. Щоб не акцентувати увагу на помилках Сталіна, за його часів Києву не надавався серед інших міст статус Міста-героя.

Значення: Зірвала плани німецького командування сходу оволодіти містом. Примусила його змінити напрям головного удару, що зрештою призвело допровалу плану «Барбаросса».

Оборона Одеси (5 серпняя – 4 липня)

5 серпня 1941 почалася героїчна оборона Одеси від німецько-румунських загарбників. Цей день вписаний золотим рядком до історії Великої Вітчизняної війни, як і всі наступні 73 доби оборони. Війська і населення укороткий термін побудували три оборонні рубежі. Про обсяг робіт говорять, наприклад, такі факти: усього було побудовано 256 деревоземляних, цегляних і залізобетонних вогневих точок; до батальйонних районів оборони і ротних опорних пунктів входило майже 1500 окопів різноманітного призначення, пов’язаних між собою ходами сполучення і траншеями загальною довжиною у 42 км. Щодня 100 тисяч жінок, пенсіонерів і підлітків споруджували барикади в самому місті.

Однак 16 жовтня захисники відступили. Ще з початку місяця згідно зі стратегічними планами командування поступово евакуювався Одеський оборонний район.

Значення: Радянські війська, що протягом 72 днів здійснювали оборону міста приковували до себе значні сили ворога, завдавши їм великих втрат – понад 300 тис.чол. оборона міста давала можливість Чорноморському флоту впродовж другої половини 1941р. контролювати всю акваторію Чорного моря, загрожуючи узбережжю Румунії та її нафтовим родовищам.

41. Причини поразок Червоної Армії у 1941 р.

1. Відому роль зіграв фактор раптового нападу. У ніч на 22 червня, коли у радянського командування вже не було сумнівів у нападі Німеччини, телеграфом була передана директива про приведення військ у бойову готовність. Однак директива запізнювалася, ворог обрушив шквальний вогонь і завдав бомбові удари по містах і селах, штабам, вузлам зв'язку, мостах, залізничних комунікаціях. У перший день війни німецька авіація розбомбила 66 радянських аеродромів, знищивши 1200 літаків.

2. Кращі кадри Червоної Армії були репресовані. На 1941 р. тільки в сухопутних військах не вистачало за штатом 66 900 командирів, а некомплект в авіаційних підрозділах склав 33%. З 733 вищих командирів (дані генерал-лейтенанта А, І. Тодоровського), від комбрига до маршала Радянського Союзу, було репресовано 579 та залишилося в Червоній Армії лише 154. До початку війни в результаті репресій лише 7% командирів мали вищу військову освіту, а 37%. Не пройшли повного курсу навчання у середніх військових закладах.

3. У військах панувала система жорстокої централізації. управління та підпорядкування, що сковувало ініціативу командирів, породжувало схильність до шаблонів, застарілих схем.

4. Переозброєння йшло вкрай повільно. Нові танки і літаки, інше види озброєнь були поставлені на серійне виробництво тільки в 1940-1941 рр..

5. Радянське військове керівництво прорахувалося у визначенні можливого напрямку головного удару противника. Пріоритетним у Генеральному штабі Червоної Армії розглядалося Київський напрямок, а Мінсько-смоленсько-московська як другорядне; у підпорядкування Київського Особливого військового округу були передані великі сили.

6. Побоюючись дати Німеччині привід для нападу на СРСР, Сталін зволікав із приведенням військ у бойову готовність Лише за 2-3 тижні до початку війни була покликана частина воїнів запасу і почалося висування п'яти армій із внутрішніх округів в прикордонні.7. Всупереч запевненням про готовність до переможної війни, вище політичне керівництво не мало серйозного плану на випадок масштабних дій. Не були заздалегідь розподілені обов'язки відповідальних за різні сторони економічного і соціального життя, за евакуацію, переоснащення виробництва і т.п. У перші дні війни Сталін був деморалізований, а всі головні питання замикалися особисто на ньому.

42. Основні перемоги Червоної Армії та їх історичне значення: битва під Москвою, Сталінградська, Курська.

Битва за Москву — одна з наймасштабниших битв Другої світової війни за участю радянських та німецьких військ на московському напрямку. Битву можна поділити на дві частини — оборонна (30 вересня — 4 грудня 1941) та наступальна (5 грудня — 7 січня 1942). Адольф Гітлер та керівництво Третього Рейху вважали Битву за Москву, столицю СРСР та найбільше радянське місто, основною метою Плану Барбаросса.

Восени 1941 року наступ на Москву гітлерівці готували як завершальну операцію всієї російської кампанії. Вони дали їй назву «Тайфун», передбачаючи, що ніяка сила не устоїть проти всеруйнуючого фашистського урагану.

Історичне значення битві під Москвою у грудні 1941 — лютому 1942

- Поразка під Москвою назавжди поховала міф про непереможність німецьких армій, завдала остаточного удару по планах блискавичної війни.

- Перемога мала величезне морально-політичне значення для рад. народу(вона зміцнила їх упевненість у тому,що нім війська будуть остаточно ррозбиті)

- Перемога радянських військ означала початок повороту у Великій Вітчизняній і другій світовій війні. (корінного перелому)

- Фашистськi вiйська, знекровленi в попереднiх боях, почали вiдступ .В результатi контрнаступу радянських вiйськ(розпочався 5 грудня 1941) нiмецькi сили були вiдкинутi вiд Москви на 100-300 км.

- Перемога СРСР під Москвою викликала перші ознаки кризи у фашистській Нім.

- Стимулювала зростання національно-визвольного і партизанської боротьби, пискорила утворення антигітлерівської коаліції

Сталінградська битва поділяється на два періоди: наступ німецьких військ (з 23 серпня по 18 листопада 1942 року), і контрнаступ радянських військ (з 19 листопада 1942 року по 2 лютого 1943 року).

Наступ було розпочато 28 червня. Атаки були успішними насаперед тому, що радянські війська чинили невеликий опір у степу і почали безладний відступ на схід. Кілька спроб військ Червоної Армії відновити лінію оборони не мали успіху тому, що вони зазнали нападу з боку німецьких військ на флангах.

Історичне значення перемоги у Сталінградській битві

-- вона поклала початок корінного перелому в ході Великої Вітчизняної та Другої світової війни;

-- розгром ворога завдав удару по військовій машині третього рейху, престижу німецької армії, моральному духу вермахту;

-- почався загальний наступ радянських військ від Ленінграда до Кавказу

-- було нанесено удар по фашистському блоку загалом. Японія і Туреччина відмовились вступити у війну проти СРСР. Керівництво Румунії та Італії (їх армії були серед тих, хто був розгромлений під Сталінградом), а також Угорщини і Фінляндії почали шукати виходу із війни;

-- поразка фашистів та їх союзників стала могутнім імпульсом для антинацистського та національно-визвольного рухів, сприяла консолідації сил антигітлерівської коаліції.

Курська битва, що тривала з 5 липня по 23 серпня 1943 року, є однією з ключових битв Другої світової війни. Розділяється битва на три частини: Курську оборонну операцію (5-23 липня); Орловську (12 липня - 18 серпня) і Бєлгородсько Харківську (3-23 серпня) наступальні операції.