3. Культура Київської Русі: архітектура, писемність, ремесло.

Київська доба ознаменувалася розквітом ремесла. У давньоруських містах були зосереджені головні центри ремісничого виробництва, хоча окремі галузі розвивалися в феодальних замках та селах. Основною його галуззю була металургія що поряд із землеробством заклала фундамент господарського прогресу Давньоруської держави. Обробка заліза що добувалося з болотяної руди, велася як у сільських так і в міських кузнях. Ковалі користувалися великим набором інструментів і володіли значною кількістю технічних прийомів обробки металу, продукуючи речі високої якості й досконалі функціонально, а в кращих зразках — і художньо довершені.

Наймасовішими видами ремесла були виготовлення керамічного посуду, обробка шкіри, дерева й кістки. Ремісники, які займалися цим, звичайно селилися разом, утворюючи у великих містах осібні квартали. Дедалі ширшого застосування набувало віконне скло. Поширеними були домашні ремесла: прядіння, ткацтво, виготовлення повсякденного одягу й посуду, а також продуктів харчування, насамперед переробка зерна. Існувало 3 категорії ремісників: сільські, вотчинні, міські.

Велике значення для розвитку давньоруської культури мала поява писемності, яка виникла на Русі не пізніше ніж у 9 ст., тобто ще до запровадження християнства. Про це свідчить укладання письмових мирних договорів. Введення християнства значно прискорило розвиток писемності і літератури на Русі. Тільки після масового запровадження християнства в 988 р. на Русі поширюється нова писемність, абетка якої була складена братами Кирилом і Мефодієм і названа за іменем одного з них "кирилицею". Вона являла собою південнослов'янський мовний діалект, зрозумілий і східному слов'янству, що й стало головною передумовою її поширення на українських землях. Одним із найвидатніших письменників 11 ст. був митрополит Іларіон. У своєму творі «Слово про закон і благодать» , написаному між 1037 і 1050рр., Іларіон оспівує діяльність князя Володимира. Серед письменників видатне місце належить Володимиру Мономаху з його «повчанні дітям» . Найвидатнішим літописом є «Повість временних літ», яка була складена ченцем Нестором у 1113р.

Високого розвитку і досконалості за часів Давньоруської держави досягли архітектура . Із прийняттям християнства широкого розмаху набула кам’яна церковна, цивільна і фортифікаційна архітектура. До найдавніших пам’яток кам’яної архітектури належить Десятинна церква у Києві, Спасо-Преображенський собор у Чернігові. Спорудження одного лише храму Софії Київської – є безпосереднім підтвердженням того , наскільки був всеохоплюючий вплив церкви на мистецтво. Збудована у 1037р. за Ярослава Мудрого ця чудова кам’яна споруда, зведена грецькими майстрами на взірець константинопольського храму, мала 5 апсид, 5 нефів і 13 бань. Прикрашали Св. Софію кольорові мозаїки та фрески.

4. Прийняття християнства у Київській Русі і його історичне значення. Роль князя Володимира.

Для зміцнення нової держави були потрібні новий світогляд з єдиним ідеологічним джерелом, єдина віра, Єдина релігія. Язичницькі культури не відповідали ідеї єдиної держави. Авторитет великого князя повинен бути освячений єдиною вірою. Потрібно було подбати і про міжнародний авторитет нової держави. Спроба Володимира зміцнити ідеологічну базу своєї влади шляхом реформування старої язичницької (поганської) релігії не вдалася. Вона зжила себе і більше не відповідала рівневі розвитку Київської Русі. У той же час сусідні держави впровадили в себе християнство або інші конфесії(іслам, іудаїзм), де проповідувалася ідея єдиного бога в єдиній державі. Володимир обрав християнство у його східному варіанті – православ’ї, що було державною релігією у Візантії - в ті часи найсильнішої сусідки Русі з розвиненими формами культури.

Православ’я активно проповідувало тезу, що будь-яка влада від Бога, що імператор – помазаник божий. Це і було те, що шукав Володимир. За його вибором простежувалися чіткі практичні інтереси – політичні, культурні та економічні чинники. Запровадження християнства Володимиром полегшувалося тим, що воно вже давно пустило глибокі корні на Русі. У Києві існувала міцна християнська громада. Ольга була християнкою . Володимир хрестився у Корсуні й увів християнство як загальнодержавну релігію за православним обрядом у 988-989рр.

Те, що для Володимира християнство мало політичне значення, видно з того, що він поєднав цю подію з одруженням із сестрою візантійських імператорів Анною.

Одружившись з Анною , Володимир помітно підніс авторитет Київської Русі в очах сусідніх держав.

Християнство сприяло зміцненню Київської Русі як ранньофеодальної держави, підняло її міжнародний авторитет, зміцнило її зв’язки з Візантією, сприяло поширенню писемності на Русі, дало імпульс розвитку давньоруської культури. Церква згодом перетворилася на найбільшого феодала.