11. Переяславська рада та „березневі статті” 1654 р. Договору Війська Запорізького з Московською державою.

Переяславська рада 1654 р. — загальна військова рада, скликана гетьманом Богданом Хмельницьким у м. Переяславі для вирішення питання про взаємовідносини між Військом Запорізьким та Московською державою.

Згідно з Переяславськими домовленостями між гетьманом і царським урядом було укладено Березневі статті 1654. У результаті Переяславської Ради та наступних переговорів між гетьманським та царським урядами було укладено воєнно-політичний союз двох держав — України та Московії. Необхідність виходу з-під польської залежності спонукала Б.Хмельницького піти на визнання протекторату московського царя над Україною. Одночасно було дано царську гарантію щодо збереження державних прав України, яку згодом неодноразово порушували і врешті решт широка автономія українських земель і Запоріжжя звелася протягом 120 років нанівець.

Березнееві статті́ 1654 року— угода між російським царським урядом і українською козацькою старшиною, комплекс документів, які регламентували політичне, правове, фінансове і військове становище України після Переяславської ради.

Згідно цих статей Україна зберігала свої військово-адміністративні органи управління на чолі з виборним гетьманом. На Гетьманщині без обмежень мало далі діяти місцеве право, обумовлювалося невтручання царських воєвод та інших урядовців у внутрішні справи України. Україна зберігала свої збройні сили — 60-тисячне козацьке військо. Угода розірвана у 30.1.(9.2.) 1667 року Московською державою, що підписала Андрусівське перемир'я.

1. право українців обирати старших із свого гурту і саме через них вносити податки до царської казни;

2. розміри платні від царського уряду козацькій старшині;

3. пожалування козацькій старшині млинів "для прогодовання";

4. розміри витрат казни на козацьку артилерію;

5. право Війська Запорізького мати дипломатичні зносини з іншими державами, крім Туреччини і Польщі;

6. затвердження маєтків київського метрополита;

7. надіслання російських військ під Смоленськ;

8. надіслання російських військ на польский кордон;

9. розміри платні козацькій старшині, про яку не йшлося у статті другій, та рядовим козакам;

10. наказ донським козакам не порушувати миру з Кримським Ханством, доки воно буде союзником Війська Запорізького;

11. забезпечення порохом і провіянтом козацький залог у фортеці Кодан і у Запорізькій Січі.

12. Українау першій половині 19 ст.. Рух декабристів: його цілі і історичне значення.

Поширення нових західних інтелектуальних і політичних течій створило сприятливий грунт для виникнення в Україні таємних політичних товариств. Безпосиреднім поштовхом до створення товариств бул настрої, якими перейнялися російські офіцери-дворяни після перемоги над Наполеоном. Під впливом ідеології Просвітництва і поширення європейского стилю життя в Російскій імперіі з”явилося чимало таємних масонських лож і різних товариств.

У 18-18-1819рр. Ложа „Любов до істини” існувала у Полтаві. Масонські принципи вселюдського братерства проповідувала „Попівська академія” А.Палицина в Харкові. У 1818р. Масонська організація виникла в Києві.

Виникнення цього зародкового громадського суспільсьва йшло врозріз із політичною моделлю самодержавства, що прагнуло контролювати всі прояви громадського життя. Проте хоча ці ложі діяли в Україні, їхня діяльність не малаукраїнського національног характеру. Серед членів масонських товариств і декабристських організацій були відомі українські діячі й нащадки козацьких старшин: І. Котляревський, В. Капніст, брати Борисови, Горбачевський та багато інших.

Повстання декабристів дало поштовх цілій низці виступів проти самодержавства. 1826-1827рр. – у Харківському університеті з”являється група агітаторів антикріпосницького й антисамодержавного напрямку. 1827-1830 – група студентів і професорів Ніжинської гімназії вищих наук (Білоусов, Зінгер, андрущенко та ін.) вивчали і поширювали заборонену літературу: твори Вольтера, Байрона, Пушкіна.; читали лекції в дусі, що суперечив офіційній ідеології царизму. Наслідком було те, що гімназію перетворено в вузькопрофільний ліцей із суворим наглядом із боку уряду, гурток розігнано, керівників заслано. 1830-1831 – велике повстання в Польщі, організоване таємною спілкою польских офіцерів на чолі з І. Лелевелєм, закликало до відділення Польщі від Росії, ліквідації самодержавства й кріпосництва. Висунувши гасло”за нашу та вашу свободу” , організатори спробували підняти повстання селян Польщі і Правобережної України (невдало). Повстання було жорстоко придушене царизмом.

Незрілість передумов буржуазної революціїй й відсутність революційної ситуації; вузькість соціальної бази; нерішучість дворян – керівників повстання; кількісна перевага урядових війск; локальність повстань, що давало царизму можливість для маневру й перекидання резервів з іних регіонів.

Значення повстання і руху декабристів. Перше не стихійне, а організоване повстання проти самодержавства та кріпосництва; перша спроба здійснення буржуазної революції в Росії та Україні; дало поштовх зростанню революційного руху в наступні роки.