- •1. Роль східнослов’янських племен в утворенні Давньоруської держави – Київська Русь.
- •2. Створення держави Київська Русь. Роль Олега.
- •3. Культура Київської Русі: архітектура, писемність, ремесло.
- •4. Прийняття християнства у Київській Русі і його історичне значення. Роль князя Володимира.
- •5. Ярослав Мудрий і його „Руська Правда”.
- •6. Галицько-Волинське князівство і Данило Галицький.
- •7. Виникнення запорізького козацтва та устрій Запорізької Січі.
- •8. Козацько-селянські повстання кінця 16 і початку 17 ст. Під керівництвом к.Косинського і с.Наливайка.
- •11. Переяславська рада та „березневі статті” 1654 р. Договору Війська Запорізького з Московською державою.
- •13. Кирило-Мефодіївське товариство: його цілі. Роль т.Шевченка і м.Костомарова.
- •16. Реформи 1860-70-х рр.: в галузі освіти.
- •17. Реформи 1860-70-х рр.: земська.
- •18. Народницький рух 70-х рр. 19 ст.
- •19. Промисловий розвиток в Україні у 1870-90-х рр.. Роль Катеринославщини.
- •20. Соціал-демократичний рух в Україні у 1880-90-х рр.: „Союзи боротьби за визволення робітничого класу” у Києві та Катеринославі.
- •21. Утворення рсдрп: цілі боротьби.
- •22. Причини, характер та рушійні сили революції 1905-07 рр. „Кривава неділя”.
- •25. Загалоноросійські політичні партії 1905-06 рр.: цілі боротьби.
- •26. Утворення українських політичних партій: цілі боротьби.
- •27. Причини та характер першої світової імперіалістичної війни. Відношення політичних партій до війни: рсдрп, Кадети, усдрп, Союз руського народу.
- •29. Утворення Української Центральної Ради та її боротьба за територіально-національну автономію. 1-ий Універсал уцр.
- •31. Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів в Україні. 1-ий Всеукраїнський з їзд Ради робітничих і солдатських депутатів у грудні 1917 р.. Утворення Першого Радянського уряду.
- •34. Встановлення Радянської влади у лютому-березні 1919 р. Програма діяльності. Перша радянська Конституція усрр.
- •36. Політика українізація в Україні: її досягнення в освіті і культурі. Роль Шумського і Скрипника.
- •37. Індустріалізація в Україні: її досягнення і протиріччя.
- •38. Колективізація в Україні і її наслідки. Голод 1932-33 рр.: причини і наслідки.
- •39. Сталінський тоталітарний режим і політичні репресії в Україні: цілі і наслідки.
- •5 Липня 1943 року німецькі ударні угрупування за планом операції "Цитадель" почали наступ на Курськ з районів Орла і Бєлгорода.
- •43. Битва за Дніпрота Визволення Києва: історичне значення.
- •44. Звільнення України від німецької окупації восени 1944 р.
- •47. Оун і упа- проти кого воювала у Другій світовій війні.
- •48. Розвиток урср у 1946-1956 рр. Основні досягнення і проблеми.
- •49. Доповідь м.С.Хрущова на 20 з їзді кпрс про культ особи й.Сталіна та її історичне значення.
- •50. Л.Брєжнєв та „застій” радянського суспільства.
- •51. Горбачовська перебудова та її крах.
- •1985-1991 Pp. Були останнім періодом існування срср і перебування в ньому України. Політика перебудови м. Горбачова зазнала краху через:
- •52. Україна незалежна: серпень-грудень 1991 р.
- •1 Грудня 1991 року провести республіканський референдум й підтвердження акту проголошення незалежності.
- •53. Нова Конституція України: характеристика держави.
- •55. Зовнішньо-політичний курс України: напрямок, досягнення, проблеми.
- •56.Освіта в Україні - напрямок реформ, досягнення, проблеми
49. Доповідь м.С.Хрущова на 20 з їзді кпрс про культ особи й.Сталіна та її історичне значення.
У 1956 р. на XX з’їзді партії Хрущов виголосив одну з найдраматичніших у радянській історії промов, у якій йшлося про: засудження «культу особи Й. Сталіна»; викриття злочинів Й. Сталіна та його оточення(репресії, депортації народів, сталінські методи соціалістичного будівництва в СРСР), викликавши серед партійних ортодоксів велику роз-губленість. Ця «секретна промова» стала сигналом до початку десталінізації. За нею почали відбуватися помітні зміни в атмосфері життя країни. Було послаблено ідеологічні настанови, що стало початком «відлиги» в культурному житті. Послаблюваласяполітика самоізоляції — в міру того як заохочувалися поїздки (хоч і ретельно контрольовані) до СРСР із-за кордону й особливо туризм усередині країни. Невпинна русифікація неросійських народів стала більш скраденою. Почалася підготовка до проведення глибоких змін в економіці. Це не означало, що зникли тоталітарні риси режиму — вони лишалися великою мірою недоторканими. Проте відчутно послабилися притаманні сталінському періодові всеохоплюючий страх і творчий параліч. Зміни на Україні. Спочатку українці реагували на ці зміни з обережністю, якої вони навчилися за сталінщини. Але коли стало ясно, що критика «культу особи» Сталіна ведеться відверто і в широких масштабах, вони приєдналися до неї з цілим потоком власних скарг і вимог. Як і належало сподіватися, особливо сильно звучало невдоволення у середовищі діячів культури. Одним із перших пролунало, а потім не раз повторювалося звинувачення за той жалюгідний стан, у якому опинилася українська мова. Інтелігенція, студенти, робітники й навіть партійні чиновники — всі повторювали один і той же рефрен: особливий статус в СРСР російської мови ніяк не означає, що українська мова повинна зазнавати дискримінації. Оскільки Хрущов визнав, що багато жертв сталінського терору були репресовані незаконно, дедалі гучніше лунали вимоги реабілітувати їх. Хрущов провів політичну реабілітацію – виправдання, відновлення в правах несправедливо звинувачених, зганьблених чи засуджених осіб. Першими, кому посмертно повернули добре ім’я, стали репресовані під час чисток комуністи. Доповідь привернула величезну увагу у всьому світі; з'явилися її переклади різними мовами, зокрема вони розповсюджувалися в некомуністичних кругах. У СРСР доповідь вперше була офіційно опублікована в 1989 році.
50. Л.Брєжнєв та „застій” радянського суспільства.
Період «Застою» — назва одної з останніх фаз існування радянської економічної та політичної системи (середина 1970-х — середина 1980-х років). В цей період в радянському суспільстві складалися передумови глибокої системної кризи — економічної та соціальної, які врешті призвели до краху радянської економіки та політичного розпаду СРСР. Звичайно застій пов'язують з ім'ям Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва, під час правління якого (1964-1982) застійні явища у суспільстві сформувалися та набули характерних рис.
У жовтні 1964 року замість М. Хрущова першим секретарем ЦК КПРС був обраний Л. Брежнєв. Зміни в керівництві означали поворот від реформаторства до консерватизму. Спочатку Л. Брежнєв виправив лише деякі так звані «волюнтаристські» наслідки діяльності М. Хрущова. Згодом стало очевидним, що гасло стабільності, яке висунув Л. Брежнєв, насправді означає звичайну відмову від будь-яких радикальних змін. Брежнєвський період історії України був періодом часткової реанімації сталінської командно-адміністративної системи, періодом суспільного й економічного застою.
Неосталінізм політики Л. Брежнєва супроводжувався в Україні новими хвилями політичних репресій проти інакодумців, передусім поборників ідей національної свідомості й суверенності Української держави. Вже в серпні 1965 року в ряді міст України відбулися масові арешти, під час яких затримано близько трьох десятків інтелігентів-шістдесятників. Проти більшості з них висувалося традиційне звинувачення в «антирадянській агітації і пропаганді». За найменший вияв прихильності до дисидентів звільняли з роботи, виключали з партії й комсомолу, виганяли з інститутів.
Зазначені події супроводжувалися відчутними змінами і в ідеологічній сфері. Українські засоби масової інформації були переповнені статтями, спрямованими проти «буржуазної ідеології» та «українського буржуазного націоналізму». Активізується цензура, відбувається справжня чистка редакцій газет, журналів, видавництв, академічних інститутів гуманітарного профілю.
Характерною особливістю суспільно-політичного життя України брежнєвського періоду були також вияви так званої інерції «відлиги», що знайшли своє відображення в масових акціях протестів шістдесятників.