- •1. Роль східнослов’янських племен в утворенні Давньоруської держави – Київська Русь.
- •2. Створення держави Київська Русь. Роль Олега.
- •3. Культура Київської Русі: архітектура, писемність, ремесло.
- •4. Прийняття християнства у Київській Русі і його історичне значення. Роль князя Володимира.
- •5. Ярослав Мудрий і його „Руська Правда”.
- •6. Галицько-Волинське князівство і Данило Галицький.
- •7. Виникнення запорізького козацтва та устрій Запорізької Січі.
- •8. Козацько-селянські повстання кінця 16 і початку 17 ст. Під керівництвом к.Косинського і с.Наливайка.
- •11. Переяславська рада та „березневі статті” 1654 р. Договору Війська Запорізького з Московською державою.
- •13. Кирило-Мефодіївське товариство: його цілі. Роль т.Шевченка і м.Костомарова.
- •16. Реформи 1860-70-х рр.: в галузі освіти.
- •17. Реформи 1860-70-х рр.: земська.
- •18. Народницький рух 70-х рр. 19 ст.
- •19. Промисловий розвиток в Україні у 1870-90-х рр.. Роль Катеринославщини.
- •20. Соціал-демократичний рух в Україні у 1880-90-х рр.: „Союзи боротьби за визволення робітничого класу” у Києві та Катеринославі.
- •21. Утворення рсдрп: цілі боротьби.
- •22. Причини, характер та рушійні сили революції 1905-07 рр. „Кривава неділя”.
- •25. Загалоноросійські політичні партії 1905-06 рр.: цілі боротьби.
- •26. Утворення українських політичних партій: цілі боротьби.
- •27. Причини та характер першої світової імперіалістичної війни. Відношення політичних партій до війни: рсдрп, Кадети, усдрп, Союз руського народу.
- •29. Утворення Української Центральної Ради та її боротьба за територіально-національну автономію. 1-ий Універсал уцр.
- •31. Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів в Україні. 1-ий Всеукраїнський з їзд Ради робітничих і солдатських депутатів у грудні 1917 р.. Утворення Першого Радянського уряду.
- •34. Встановлення Радянської влади у лютому-березні 1919 р. Програма діяльності. Перша радянська Конституція усрр.
- •36. Політика українізація в Україні: її досягнення в освіті і культурі. Роль Шумського і Скрипника.
- •37. Індустріалізація в Україні: її досягнення і протиріччя.
- •38. Колективізація в Україні і її наслідки. Голод 1932-33 рр.: причини і наслідки.
- •39. Сталінський тоталітарний режим і політичні репресії в Україні: цілі і наслідки.
- •5 Липня 1943 року німецькі ударні угрупування за планом операції "Цитадель" почали наступ на Курськ з районів Орла і Бєлгорода.
- •43. Битва за Дніпрота Визволення Києва: історичне значення.
- •44. Звільнення України від німецької окупації восени 1944 р.
- •47. Оун і упа- проти кого воювала у Другій світовій війні.
- •48. Розвиток урср у 1946-1956 рр. Основні досягнення і проблеми.
- •49. Доповідь м.С.Хрущова на 20 з їзді кпрс про культ особи й.Сталіна та її історичне значення.
- •50. Л.Брєжнєв та „застій” радянського суспільства.
- •51. Горбачовська перебудова та її крах.
- •1985-1991 Pp. Були останнім періодом існування срср і перебування в ньому України. Політика перебудови м. Горбачова зазнала краху через:
- •52. Україна незалежна: серпень-грудень 1991 р.
- •1 Грудня 1991 року провести республіканський референдум й підтвердження акту проголошення незалежності.
- •53. Нова Конституція України: характеристика держави.
- •55. Зовнішньо-політичний курс України: напрямок, досягнення, проблеми.
- •56.Освіта в Україні - напрямок реформ, досягнення, проблеми
16. Реформи 1860-70-х рр.: в галузі освіти.
Необхідність цієї реформи була викликана попитом на фахівців у зв’язку з початком капіталістичного розвитку. За цією реформою:
- почалося бурхливе створення початкових, середніх шкіл, училищ, гімназій( у 1856р. 8 тис. по всій Росії, у 1896р. – 78,7 тис);
- проведена реформа початкової та середньої освіти: запроваджувався буржуазний принцип рівності всіх станів і національностей, було дозволено відкривати приватні школи. Навчання поділялося на класичне (гімназії, що готували до університетів) і реальне ( училища, що готували до вищих технічних навчальних закладів);
- надана автономія університетам, які одержали право самостійно вирішувати всі свої наукові, навчальні, адміністративні, фінансові та інші питання.
17. Реформи 1860-70-х рр.: земська.
Земська реформа 1864р. («Положення про губернські та повітові земські установи») — реформа, викликана необхідністю пристосувати самодержавний лад Росії до потреб капіталістичного розвитку, прагненням царизму привернути на свій бік лібералів у боротьбі з революційним рухом. Проект земської реформи розроблявся з 1859 р. комісією при міністерстві внутрішніх справ. Підписане царем «Положення» відобразило різні інтереси дворянських угруповань. Згідно з »Положенням» 1864 р. створювалися губернські та повітові земські збори та земські управи.
В основу виборчої системи були покладені виборне, майнове (ценз) і станове начала. Виборці ділилися на 3 курії: повітових землевласників, міських виборців й виборних від сільських товариств.
Система виборів забезпечувала панування в земствах поміщиків. Головами губернських та повітових з'їздів були предводителі дворянства. Земські збори і управи були позбавлені права спілкуватися між собою, вони не мали примусової влади, оскільки їм не підпорядковувалася поліція; їхня діяльність контролювалася губернатором і міністром внутрішніх справ, що мав право припиняти виконання будь-якої постанови земських зборів. Побоюючись впливу земських установ, уряд надав їм право відати лише місцевими господарськими справами: наглядом за шляхами сполучення, будівництвом і утриманням шкіл і лікарень (для чого земства обкладали населення місцевими зборами), «піклуванням» про розвиток місцевої торгівлі й промисловості і т. д.
Законом передбачалось створення трьох виборчих курій:
- курії повітових землевласників, яка складалась переважно з дворян-поміщиків, для участі у якій вимагався високий майновий ценз. Повітові землевласники з меншим цензом брали участь у вибо рах через уповноважених;
- міської курії, учасники якої повинні були мати купецьке сві доцтво або підприємство певного розміру;
- сільської курії, в якій не був встановлений майновий ценз, але була введена система трьохступінчатих виборів: селяни, зібравшись на волосні збори посилали своїх виборщиків на збори, які обирали земських гласних.
Земські збори й земська управа (виконавчий орган, який скла дався з голови і двох членів) обирались на три роки. Губернські земські збори обирались членами повітових зборів. Голова повітової управи затверджувався на посаді губернатором, голова губернської управи - міністром внутрішніх справ.