- •1. Роль східнослов’янських племен в утворенні Давньоруської держави – Київська Русь.
- •2. Створення держави Київська Русь. Роль Олега.
- •3. Культура Київської Русі: архітектура, писемність, ремесло.
- •4. Прийняття християнства у Київській Русі і його історичне значення. Роль князя Володимира.
- •5. Ярослав Мудрий і його „Руська Правда”.
- •6. Галицько-Волинське князівство і Данило Галицький.
- •7. Виникнення запорізького козацтва та устрій Запорізької Січі.
- •8. Козацько-селянські повстання кінця 16 і початку 17 ст. Під керівництвом к.Косинського і с.Наливайка.
- •11. Переяславська рада та „березневі статті” 1654 р. Договору Війська Запорізького з Московською державою.
- •13. Кирило-Мефодіївське товариство: його цілі. Роль т.Шевченка і м.Костомарова.
- •16. Реформи 1860-70-х рр.: в галузі освіти.
- •17. Реформи 1860-70-х рр.: земська.
- •18. Народницький рух 70-х рр. 19 ст.
- •19. Промисловий розвиток в Україні у 1870-90-х рр.. Роль Катеринославщини.
- •20. Соціал-демократичний рух в Україні у 1880-90-х рр.: „Союзи боротьби за визволення робітничого класу” у Києві та Катеринославі.
- •21. Утворення рсдрп: цілі боротьби.
- •22. Причини, характер та рушійні сили революції 1905-07 рр. „Кривава неділя”.
- •25. Загалоноросійські політичні партії 1905-06 рр.: цілі боротьби.
- •26. Утворення українських політичних партій: цілі боротьби.
- •27. Причини та характер першої світової імперіалістичної війни. Відношення політичних партій до війни: рсдрп, Кадети, усдрп, Союз руського народу.
- •29. Утворення Української Центральної Ради та її боротьба за територіально-національну автономію. 1-ий Універсал уцр.
- •31. Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів в Україні. 1-ий Всеукраїнський з їзд Ради робітничих і солдатських депутатів у грудні 1917 р.. Утворення Першого Радянського уряду.
- •34. Встановлення Радянської влади у лютому-березні 1919 р. Програма діяльності. Перша радянська Конституція усрр.
- •36. Політика українізація в Україні: її досягнення в освіті і культурі. Роль Шумського і Скрипника.
- •37. Індустріалізація в Україні: її досягнення і протиріччя.
- •38. Колективізація в Україні і її наслідки. Голод 1932-33 рр.: причини і наслідки.
- •39. Сталінський тоталітарний режим і політичні репресії в Україні: цілі і наслідки.
- •5 Липня 1943 року німецькі ударні угрупування за планом операції "Цитадель" почали наступ на Курськ з районів Орла і Бєлгорода.
- •43. Битва за Дніпрота Визволення Києва: історичне значення.
- •44. Звільнення України від німецької окупації восени 1944 р.
- •47. Оун і упа- проти кого воювала у Другій світовій війні.
- •48. Розвиток урср у 1946-1956 рр. Основні досягнення і проблеми.
- •49. Доповідь м.С.Хрущова на 20 з їзді кпрс про культ особи й.Сталіна та її історичне значення.
- •50. Л.Брєжнєв та „застій” радянського суспільства.
- •51. Горбачовська перебудова та її крах.
- •1985-1991 Pp. Були останнім періодом існування срср і перебування в ньому України. Політика перебудови м. Горбачова зазнала краху через:
- •52. Україна незалежна: серпень-грудень 1991 р.
- •1 Грудня 1991 року провести республіканський референдум й підтвердження акту проголошення незалежності.
- •53. Нова Конституція України: характеристика держави.
- •55. Зовнішньо-політичний курс України: напрямок, досягнення, проблеми.
- •56.Освіта в Україні - напрямок реформ, досягнення, проблеми
47. Оун і упа- проти кого воювала у Другій світовій війні.
Розвиток подій у Західній Україні мав свої особливості. До початку війни ОУН обмежене співпрацювала з гітлерівцями . В червні 1941р. у Львові діячі ОУН здійснили спробу проголосити українську державу, але ці дії суперечили інтересам окупаційного режиму й були придушені. Прагнення ОУН знайти рівновагу між власними інтересами та цілями фашистів не дали результату. Наприкінці 1942р. прихильники С. Бандери (котрий перебував у цей час у нацистському концтаборі) починають формувати великі партизанські сили, а з 1943р. конгрес ОУН закликав до антинацистської й антирадянської боротьби.
ОУН знищувало залишки Червоної Армії після гітлерівського вторгнення, а наприкінці 1941р. ОУН(б) перейшла до партизанської тактики й боротьби на два фронти після спроб окупантів розпустити її загони. Масового характеру збройна боротьба ОУН набула восени 1942р., коли була створена Українська Повстанська Армія (УПА) на чолі з Р. Шукевичем. Почавши збройну боротьбу в Поліссі й наВолині, УПА поступово встановило контроль над Галичиною та деякими іншими регіонами. УПА розраховувало тільки на власні сили, бо не мала підтримку з-за лінії фронту.
УПА визначало себе як повстанський рух, мета якого – створення незалежної Української держави. Тому ( особливо після ІІІ Великого збору ОУН у 1943р.) вона вела воєнні дії проти всіх, хто являв загрозу для української незалежності – СРСР, Німеччини, Польщі.
Після закінчення Другої Світової війни ОУН-УПА продовжували боротьбу проти сталінського режиму.
48. Розвиток урср у 1946-1956 рр. Основні досягнення і проблеми.
Знищена війною матеріально і вичерпана у людських ресурсах, Україна боролася з труднощами відбудови і відновлення. Згідно з радянською статистикою воєнні збитки України становили 285 млрд карб. (у довоєнній валюті). Уряд УРСР одержав лише незначну частину з відшкодувань, недостатню для потреб знищеної економіки. Україні самій доводилося відбудовувати своє народне господарство, без зовнішньої допомоги (Радянський союз відкинув план Маршала), до того ж необхідно було давати свої незначні засоби і робочу силу на відбудову тепер збільшеної радянської імперії. 1946 Україна зазнала чергового голоду.
У 1950-х pp. далі тривав агресивний наступ великодержавного шовінізму на українство, зокрема на західно-українських землях після другої світовій війні фізично винищено організоване збройне й політичне підпілля (УПА, ОУН). 1951 московська газета «Правда» викривала націоналістичні ухили в творах таких режимних авторів, як В.Сосюра (поезія «Любіть Україну») й О.Корнійчук (лібретто опери «Богдан Хмельницький»). Це було продовження «ждановщини» у національній політиці, здійснюване першим секретарем ЦК КПУ росіянином Л. Мельниковим. Стан «Холодної війни» Кремлівська влада використала як додатковий аргумент для посилення терору в Україні, поширеного й на єврейське населення.
Однак смерть Сталіна і наступна боротьба за владу в Кремлі деякою мірою захитали цей курс. Це виявилося в усуненні першого секретаря ЦК КПУ Л. Мельникова, звинуваченого в русифікації західно-українських земель, і призначенні на його місце О. Кириченка, першого українця від часу короткого секретарства Д.Мануїльського (1922). Нове колективне керівництво намагалося знайти тимчасовий компроміс між імперіальними інтересами СРСР і національними прагненнями неросійських народів. В Україні створилися можливості деякої культурної діяльності: пільги в дослідженні і публікаціях з гуманітарних і суспільних наук, почалася контрольована лібералізація («відлига») в літературі і мистецтві. Але ювілей 300ліття Переяславської угоди 1654, т. зв. возз'єднання України з Росією, Москва максимально використала для ідеологічного зміцнення «єдності» (гасло «навіки разом») України з Росією, підкреслюючи іноді ідею партнерства «двох великих народів» СРСР. Пропагандивним виявом «дружби» України з Росією була ухвала Верховної Ради СРСР 19.02.1954 про приєднання Криму до УРСР.
Колгоспам надано деякі пільги й декретовано підвищення цін на сільсько-господарські продукти. Але цілинний проект не дав бажаних наслідків, і Хрущов запровадив дальші реформи: 1958 скасовано машинно-тракторні станції (МТС) з залишенням уруках держави лише ремонтно-технічних функцій (РТС). Проведено кампанію за збільшення посіву кукурудзи, а також збільшеної продукції хімічних добрив. Одночасно запроектовано т. зв. міжколгоспні об'єднання, але для обмежених цілей виробництва будівельних матеріалів і будівництва.
Після досягнення на поч. 1950-х pp. рівня довоєнної продукції, насамперед у видобутку вугілля й металургії, в УРСР розпочато розбудову й інших галузей промисловості, головним чином паливно-енергетичної, машинобудівної і металообробної. Курс Г.Маленкова на підвищення виробництва продуктів споживання не дав бажаних наслідків, й Україна далі терпіла на велику нестачу житлової площі, брак товарів першого вжитку і назагал низьку купівельну спроможність населення, не зважаючи на деяке підвищення заробітної плати.
Реорганізація промисловості відбувалася у двох напрямах: децентралізація господарського управління і творення господарських районів (ради народного господарства). В УРСР постало кілька союзно-республіканських міністерств (чорної й кольорової металургії, вугільної промисловості та ін.), наслідком чого частка промислової продукції УРСР, підпорядкована всесоюзним міністерствам у Москві, зменшилася з 64 % 1953 до 24 % 1956. Розширення повноважень республіканських урядів радянська пропаганда підносила як вияв автономізації республік й усунення т. зв. «антипартійної групи» Молотова, Маленкова, Кагановича виправдувала їх опозицією до розширення прав союзних республік.