- •Ду « Луганський державний медичний університет »
- •Анотація
- •Сторінки
- •Розділ і Тема: Загальний аналіз харкотиння
- •Об'єм і послідовність дослідження.
- •Порядок і методика забору харкотиння
- •Дослідження фізичних властивостей.
- •Мікроскопічне дослідження
- •Бактеріоскопічне дослідження.
- •Контрольні питання
- •Клініко-лабораторна задача № 1
- •Дослідження фізичних властивостей
- •Визначення хімічних властивостей
- •1. Дослідження білка.
- •2. Проба Рівальта.
- •Мікроскопічне дослідження
- •Бактеріоскопічне дослідження
- •Клініко-лабораторна задача № 1
- •Клініко-лабораторна задача № 2
- •Клініко-лабораторна задача № 3
- •Тема: Дослідження шлункового вмісту
- •Фракційне дослідження шлункового вмісту
- •Нормальні показники секреції шлунку
- •Беззондові методи дослідження.
- •Тема: Дослідження дуоденального вмісту
- •І. Фізико-хімічні властивості.
- •Іі. Мікроскопічне дослідження
- •Контрольні питання.
- •Клініко-лабораторна задача № 1
- •Клініко-лабораторна задача № 2
- •Клініко-лабораторна задача № 3
- •Клініко-лабораторна задача № 4
- •Тема: Загальний клінічний аналіз калу
- •1.Макроскопічне дослідження:
- •2. Хімічне дослідження
- •3.Мікроскопічне дослідження
- •Тема: Загальний клінічний аналіз сечі
- •Об'їм і послідовність дослідження
- •Порядок і метод забору сечі
- •I. Дослідження фізичних властивостей
- •Техніка проведення проби Зімницького.
- •Показники проби Зімницького у фізіологічних умовах.
- •2. Концентраційна функція нирок:
- •Проба Зімницького у здорової людини
- •Проба Зімницького при патологічних станах організму.
- •Проба Зімницького у хворого при гострому гломерулонефриті в ранній стадії:
- •Проба Зімницького у хворого з гострим гломерулонефритом у стадії розвитку захворювання
- •Проба Зімницького у хворого з гострим гломерулонефритом в період одужання
- •Проба Зімницького у хворого на хронічний гломерулонефрит
- •(Відносна ниркова недостатність)
- •Проба Зімницького у хворого на хронічний гломерулонефрит в стадії декомпенсації (абсолютна ниркова недостатність)
- •II. Хімічне дослідження
- •III. Мікроскопічне дослідження
- •2. Неорганізовані елементи
- •Показники сечі здорової людини.
- •3.Осад сечі.
- •Контрольні питання
- •Об'їм і послідовність дослідження
- •Методика і техніка забору крові
- •Визначення швидкості осідання еритроцитів (шое)
- •Визначення концентрації гемоглобіну
- •Визначення кількості еритроцитів
- •Обчислення кольорового показника
- •Визначення кількості лейкоцитів
- •130 Х 250 х 20
- •Морфологічне дослідження крові
- •Контрольні питання
- •Клініко-лабораторні задачі
- •Білковий обмін
- •Небілкові азотисті компоненти крові
- •Система згортання крові
- •Ферментний склад крові
- •Пігментний обмін
- •Вуглеводний обмін
- •Ліпідний обмін
- •Мінеральний обмін
- •Тестові завдання для самоконтролю.
- •Додаток Норми лабораторних біохімічних показників здорової людини
Обчислення кольорового показника
Кольоровий показник (індекс, коефіцієнт) – це відносна величина, яка відображує ступінь насичення гемоглобіном кожного еритроцита. По кольоровому показнику (КП) судять про відповідність між кількістю гемоглобіну і числом еритроцитів в крові досліджуваної особи.
Для розрахунку КП користуються формулою:
Нв у г/л х 3 .
перші 3 цифри еритроцитів
Клінічне значення. У фізіологічних умовах у здорових людей КП коливається від 0,8 до 1,1. Його зміни відбуваються при порушенні звичайних співвідношень між кількістю гемоглобіну і еритроцитів.
Підвищення КП (гіперхромія) спостерігається при В12 – дефіцитних ( перш за все перниціозній) і деяких гемолітичних анеміях. Зниження КП ( нижче 0,8) – гіпохромія – може наступити в результаті зменшення об'єму еритроцитів або зниження насиченості їх гемоглобіном. Гіпохромія зустрічається при залізодефіцитних анеміях, а також анеміях, обумовлених хронічними крововтратами, наприклад при фібромі матки, геморої, що кровоточить.
Визначення кількості лейкоцитів
методом підрахунку в камері
Принцип методу не відрізняється від такого при підрахунку еритроцитів. Для підрахунку лейкоцитів треба провести розведення крові в 20, або рідше (при виражених лейкопеніях) в 10 разів. У пробірку Відаля вносять 0,4 мл. 3% розчину оцетової кислоти і додають 0,02 мл крові (місткість капіляра від гемометра Салі), чим досягають розведення у 20 разів. Оцетова кислота визиває лізис еритроцитів, а лейкоцити не ушкоджує.
Пробірку з розведеною кров'ю ретельно струшують так, щоб формені елементи рівномірно розподілялися у рідині, після чого заповнюють камеру Горяєва. Підрахунок робиться в 100 великих квадратах. Розрахунок кількості лейкоцитів на 1 мкл (мм3) крові аналогічний методу розрахунку еритроцитів: число лейкоцитів, підраховане в 100 великих квадратах, ділять на 100, множать на 250 і на 20(ступінь розведення).
Так наприклад. якщо в 100 великих квадратах знайдено 130 лейкоцитів, то їх кількість в 1 мкл крові буде рівна
130 Х 250 х 20
=6500.
або 6,5х109 у 1 л. Звичайно на практиці кількість лейкоцитів визначають шляхом множення числа підрахованих клітин в 100 великих квадратах на 50. Такий варіант розрахунку можливий завдяки скороченню постійних цифр в наведеній вище формулі.
Клінічне значення. В нормі 1 мм3 крові дорослих людей 4000-9000 лейкоцитів (4х109– 9х109 у 1 л.). У новонароджених кількість лейкоцитів складає 12х109– 15х109, а з 10 років встановлюється на тому ж рівні, що і у дорослих.
Кількість лейкоцитів схильна до коливань як у фізіологічних, так і в патологічних умовах. Збільшення кількості лейкоцитів в певному об'ємі крові називається лейкоцитозом (вище 9х109 у 1 л.), зменшення – лейкопенією (нижче 4х109 в 1 л.).
Лейкоцитоз може визначатися у здорових людей (фізіологічний лейкоцитоз): залежно від часу доби (у вечірні години); після їжи, особливо багатої білком; при м'язовій роботі, сильному емоційному збудженні; при прийомі гарячих або холодних ванн; при менструаціях і вагітності. Лейкоцитоз може з'являтися після введення в організм гормональних препаратів (АКТГ, кортикостероїди, адреналін).
Важливе діагностичне і прогностичне значення має лейкоцитоз при патологічних станах. Підвищена кількість лейкоцитів (істинний, патологічний лейкоцитоз) зустрічається при наступних захворюваннях:
гострий і хронічний лейкоз (кількість лейкоцитів може досягати 4-6х1011 ступені в 1 літрі крові (гиперлейкоцитоз);
більшість гострих інфекційних захворювань, за винятком грипу, бруцельозу, які супроводжуються звичайно лейкопенією;
гнійні і гнильні процеси (сепсис, гангрена, емпієма, абсцес, менінгіт, перитоніт);
інфаркт міокарду (початковий період);
обширні опіки;
злоякісні новоутворення;
інфекційно-алергічні захворювання (ревматизм, бронхіальна астма, системний червоний вовчак, ангіоневротичний набряк Квінке).
Зниження кількості лейкоцитів може також з'являтися при деяких фізіологічних станах і патологічний процесах в організмі.
Схильність до лейкопенії буває у окремих здорових людей і нерідко носить спадково-сімейний характер; може виникати під впливом нейро-вегетативних розладів, сонячної радіації, при голодуванні, виснаженні, під час глибокого сну.
Лейкопенієй супроводжуються деякі інфекційні і вірусні захворювання: черевний тиф, бруцельоз, грип, кір, краснуха. вірусний гепатит В. Коли з'являється лейкопенія при інфекційних захворюваннях, які звичайно супроводжуються лейкоцитозом, це свідчить про зниження імунітету організму. Лейкопенія з'являється також у випадках важкого перебігу інфекційно- запальних захворювань і гнійно-септичних процесів. Крім того, лейкопенія зустрічається при системному червоному вовчаку, агранулоцитозі, спленомегалії, при променевій хворобі, при отруєнні бензолом, при прийомі великих доз амідоперину або бутадіону, а також сульфаніламідних препаратів, при дії іонізуючої радіації.