Дослідження фізичних властивостей

(макроскопічне дослідження)

1. Характер. Порожнинна рідина по характеру буває серозна, серозно-гнійна, гнійна, гнильна, серозно-фібринозна, геморагічна, хільозна, хілусоподібна, псевдохільозна, холестеринова.

Транссудат – прозора серозна, майже безбарвна або з жовтим відтінком рідина. Спостерігається при серцевій декомпенсації, неврозах, циррозах печінки.

Серозний ексудат – зовні мало відрізняється від транссудату. При тривалому стоянні може утворитися згусток фібрину. Такий ексудат серозно-фібринозний спостерігається частіше при туберкульозі.

Серозно-гнійний ексудат – каламутна жовта рідина з рясним пухким осадом сірого кольору.

Гнійний ексудат – каламутний, жовто-зелений, густої консистенції і зустрічається, як і попередній, при емпіємі плеври.

Гнильний ексудат – каламутний, сіро зелений з гнильним запахом. Містить багато детриту, бактерій. Спостерігається при гангрені легені з проривом в плевральну порожнину.

Геморагічний ексудат – каламутна, червонувата або буро-коричнева рідина. Для виявлення домішки гною проводять пробу Петрова: додають до досліджуваного ексудату дистилюючу воду, чим викликають гемоліз еритроцитів. Якщо ексудат чисто геморагічний, то він стає прозорим, а якщо є домішка гною – рідина залишається каламутною.

Такі ексудати зустрічаються при злоякісних новоутвореннях, геморагічному діатезі, травматичних пошкодженнях.

Хільозний ексудат – молочного кольору каламутна рідина, що містить велику кількість жиру. Спостерігається при розриві крупних лімфатичних судин. При додаванні ефіру стає просвітленим.

Хілусоподібний і псевдохільозний ексудати зустрічаються украй рідко, також як і холестеринові.

2. Кольор. Кольор різний і залежить від характеру випоту. Транссудати і серозні ексудати ясно-жовтого кольору, гнійні – жовто-зеленого кольору. Велика домішка крові додає рідині червонувато-бурий відтінок. Молочно-білий кольор характерний для хільозних і хілусоподібних ексудатів.

3. Прозорість рідини також залежить від характеру випоту.

Транссудати і серозні ексудати прозорі, інші - каламутні.

4. Густина. Визначається за допомогою урометра, коливається від 1,002 до 1,025. Більш низька густина у транссудатів і не перевищує 1,015.

Визначення хімічних властивостей

1. Дослідження білка.

Білок визначають за методом Робертса-Стольнікова, або за допомогою рефрактометра (більш скорий).

Вміст білка в ексудатах і транссудатах різний і складає для транссудатів 5 – 2,5 г/л, а для ексудатів – 30-50 г/л.

Білковий склад різних рідин неоднорідний. В транссудатах переважають альбуміни, а в ексудатах – ліпопротеїди.

2. Проба Рівальта.

Використовується для відмінності транссудату від ексудату. Ексудат містить серозомуцин, який дає позитивну пробу.

Хід визначення. В циліндр місткістю 100 мл з дистилюючою водою, яка підкислена 2-3 краплями концентрованої оцтової кислоти, додають 1 – 2 краплі

досліджуваної рідини. Якщо біла хмарка, яка утворюється при додаванні рідини,

опускається на дно циліндра, то проба позитивна.