9. Характеристика різних типів вологи в грунті

Агроному–хіміку на практиці часто доводиться визначати гігроскопічну і польову вологу ґрунту.

Знати вміст гігроскопічної вологи необхідно для того, щоб можна було зробити перерахунки результатів аналізу ґрунту на абсолютно суху масу.

Гігроскопічна волога – це волога з навколишнього повітря, адсорбована ґрунтовими часточками. Ґрунт утримує її силою, що в декілька разів перевищує всисну силу коренів, тому вона не доступна для рослин.

Максимальна гігроскопічність – це волога, яка адсорбується з повітря при повному насиченні його водяною парою. Знаючи максимальну гігроскопічність, можна обчислити коефіцієнт в’янення, вологість ґрунту, за якої починається стійке в’янення рослин.

10. Вміст азоту, фосфору і калію в ґрунті

Різні грунти мають неоднаковий склад та вміст мінеральних і органічних речовин. Тому і вміст основних елементів живлення в них неоднаковий. У грунті поживні речовини перебувають, як правило, в недоступних або важкодоступних для рослин сполуках. Більшість азоту входить до складу органічних речовин грунту, переважна кількість фосфору знаходиться у важкорозчинних мінеральних сполуках і значна частина – у формі органічних сполук, основна кількість калію входить до складу нерозчинних алюмосилікатних мінералів. Тому для оцінки ефективної родючості грунту користуються даними про вміст у ньому доступних для рослин поживних речовин.

Під впливом сільськогосподарського використання грунтів у них змінюється вміст валових запасів і, особливо, рухомих форм поживних речовин. Оскільки 98 – 99% всього азоту грунту знаходиться в складі органічних сполук, то вміст і динаміка його в грунті залежать від динаміки гумусу.

Найбільших змін зазнає фосфатний режим грунтів. Значну частину внесеного з добривами фосфору (близько 80% від загального вмісту) рослини не використовують у перший рік і він залишається у грунті. На відміну від азоту залишкові фосфати майже не переміщуються вглиб профілю і їх втрати обмежуються лише змивом на схилах під впливом процесів ерозії. Нині середньозважений вміст Р₂О₅ в орних грунтах України становить 9,3 мг/100 г грунту.

Грунти України в цілому добре забезпечені калієм. Вміст рухомих форм калію в грунтах збільшується у напрямку від північно–західних районів Полісся до південно–західних районів Степу.

Середньозважений вміст калію в орних грунтах України становить:

• в зоні Полісся – 10 мг/100 г грунту;

• в зоні Лісостепу – 15 мг/100 г грунту;

• в зоні Степу – 18 мг/100 г грунту.

У підвищенні вмісту речовин у грунті важлива роль належить органічним і мінеральним добривам.

11. Вміст гумусу в грунті

Вміст органічної речовини в грунті визначають за наявністю в ньому гумусу, що є одночасно основним показником родючості грунту.

Гумус – одне з головних джерел азотного та мінерального живлення рослин. Він містить всі елементи, необхідні для живлення рослин, а також ферменти, антибіотики, вітаміни та інші речовини. Він відіграє важливу роль у регулюванні фізико–механічних і водно–фізичних властивостей, у створенні оптимальних водного, повітряного і теплового режимів, регулює вплив сонячного світла на біологічну активність та родючість верхнього шару грунту.

Американські вчені Л.Г.Александр і Х.Е.Мідлтон в 1955 році висловили думку, що вміст органічної речовини в грунті є показником його стану і фізичних умов, аналогічно тому, як температура тіла є показником фізичного стану людини.

Таблиця 2.	Динаміка агрохімічних показників грунтів Полтавської області
Роки обстеження		Середньозважені показники
		рН	Гумус	Р2О5	К2О
1971 – 1975		6,22	не проводилися визначення	96,1	123,0
1976 – 1980		6,19		101,5	118,1
1981 – 1985		6,07		116,5	127,1
1986 – 1990		6,09	3,67	124,7	144,0
1991 – 1995		6,17	3,57	139,7	127,5
1996 – 2000		6,22	3,32	132,7	115,2
2001 – 2005		6,15	3,39	114,4	108,1