Аналіз добрив

21. Характеристика мінеральних і органічних добрив

Добрива – це речовини, призначені для поліпшення живлення рослин і підвищення родючості грунту.

Мінеральні добрива – це спеціально вироблені на хімічних підприємствах неорганічні речовини або природні поклади руд, переважно мінеральні солі які містять поживні речовини в мінеральній формі. Іноді їх називають туками, а промисловість мінеральних добрив – туковою. Мінеральні добрива класифікують за хімічним і фізичним станом, характером взаємодії з грунтом, способом виробництва.

Елементи живлення – це елементи, необхідні для росту і розвитку рослин. Їх поділяють на макро– і мікроелементи.

Макроелементи містяться в грунті і в рослинах в кількостях від сотих часток процента до кількох процентів (на суху речовину). До них відносять N, P, K, Ca, Mg, S. Три елементи живлення – азот, фосфор, калій – називають головними і засвоюються рослинами в найбільших кількостях.

Мікроелементи це B, Mn, Cu, Zn, Mo, Fe, Co і ін., вміст яких у грунтах і рослинах не перевищує тисячних часток процента.

Діюча речовина добрив визначає вміст в них головних елементів живлення. За видами поживних елементів мінеральні добрива поділяють на азотні, фосфорні, калійні, магнієві та ін.

Для характеристики мінеральних добрив користуються показниками їх якості.

Фізичні властивості мінеральних добрив – це сукупність фізичних, фізико–механічних і фізико–хімічних властивостей, що визначають їх поведінку під час зберігання, транспортування і внесення в грунт. До них належать:

• гігроскопічність – властивість поглинати вологу з визначеною інтенсивністю із навколишнього середовища при певній температурі і вологості;

• злежуваність – властивість утворювати фазові контакти зчеплення між зернами мінеральних добрив за певних зовнішніх умов;

• сипучість – властивість вільно сипатися під дією сили гравітації при зберіганні і внесенні).

Важливими показниками якості мінеральних добрив є також:

• вологість – вміст у добриві хімічно не зв’язаної води і не хемосорбованої води);

• міцність гранул – властивість зберігати розміри і форму під дією зовнішніх сил;

• гранулометричний (фракційний) склад – процентне співвідношення різних за розміром часток (фракцій) добрива;

• хімічний склад – вміст поживних речовин, домішок, води.

Вміст елементів живлення – наявність елементів живлення, що засвоюється рослинами і розчиняються у воді, нейтральному цитратному розчині, розчині лимонної кислоти, 2–% розчині мурашиної кислоти. У більшості країн світу поживні речовини виражаються в елементах. В Україні позначення вмісту поживних речовин елементом використовується лише для азоту. Інші елементи живлення виражаються поки що в перерахунку на оксиди – Р₂О₅, К₂О тощо. Для перерахунку поживних речовин із оксидів на елементи живлення і навпаки користуються такими коефіцієнтами:

N – не перераховується	N – не перераховується
Р2О5 • 0,44 = P	Р • 2,29 = Р2О5
К2О • 0,83 = K	К • 1,20 = К2О
СаО • 0,71 = Ca	Са • 1,40 = СаО
MgO • 0,60 = Mg	Mg • 1,60 = MgО

	Таблиця 5.	Динаміка застосування добрив (в середньому за рік) в Полтавській обл.
Роки обстеження			Внесення добрив
			мінеральні, кг/га	органічні, т/га
1966 – 1970			48	4,2
1971 – 1975			78	5,45
1976 – 1980			99	6,8
1981 – 1985			117	8,0
1986 – 1990			139	8,8
1991 – 1995			52	1,5
1996 – 2000			10,4	3,1
2001 – 2005			22,8	1,7

Органічні добрива містять поживні елементи, головним чином у складі органічних сполук і є, як правило, продуктами природного походження – торф, солома, гній, перегній, гноївка, пташиний послід, різні компости та ін. Невисокий вміст поживних речовин і значна кількість вологи в цих добривах не дають змоги перевозити їх на далекі відстані. Тому органічні добрива використовують безпосередньо на місцях виробництва, звідки і походить їх назва – місцеві добрива.