- •Міністерство аграрної політики та продовольства України
- •Аналіз ґрунтів
- •Аналіз води
- •2. Обладнання лабораторії
- •2.1. Лабораторне устаткування
- •2.2. Хімічний посуд
- •2.3. Лабораторні прилади
- •2.4. Інше приладдя
- •2.5. Підготовка посуду до аналізу
- •2.6. Одержання дистильованої води
- •2.7. Вимоги до чистоти хімічних реактивів
- •2.8. Зберігання різних хімічних реактивів
- •3. Зважування на різних типах терезів
- •3.1. Класифікація терезів
- •3.2. Будова аналітичних та технічних терезів
- •3.3. Загальні правила зважування та роботи на аналітичних терезах типу w
- •3.4. Загальні правила зважування та роботи на технохімічних терезах типу влкт – 500
- •4. Техніка виконання аналітичних робіт
- •4.1. Класифікація аналітичних методів
- •4.2. Виконання операцій в напівмікроаналізі
- •4.3. Лабораторне обладнання, що використовують в напівмікроаналізі
- •5. Виготовлення розчинів різної концентрації
- •5.1. Класифікація розчинів
- •5.2. Приготування розчинів з відсотковою концентрацією
- •100 Г розчину містить 77,6 г кислоти
- •5.4. Приготування розчинів з молярною концентрацією
- •100 Г розчину містить 50 г кислоти
- •5.5. Приготування розчинів із фіксаналів
- •6. Якісний та кількісний аналіз
- •6.1. Характеристика якісного аналізу
- •6.2. Характеристика кількісного аналізу
- •7. Характеристика інструментальних методів аналізу
- •7.1. Колориметричний аналіз
- •7.2. Полуменево–фотометричний аналіз
- •7.3. Потенціометричний аналіз
- •7.4. Рефрактометричний аналіз
- •7.5. Поляриметричний аналіз
- •Аналіз ґрунтів
- •8. Відбір зразків грунту та підготовка їх до аналізу
- •8.1. Суть грунтово–агрохімічного обстеження сільськогосподарських угідь
- •8.2. Вимоги до елементарних ділянок
- •8.3. Підготовчі роботи до обстеження ріллі, сіножатей, пасовищ
- •8.4. Спорядження для проведення польових робіт
- •8.5. Періодичність та строки відбору ґрунтових зразків
- •8.6. Відбір зразків ґрунту на ріллі
- •8.7. Особливості відбору зразків закритого ґрунту
- •8.8. Специфіка грунтово–агрохімічного обстеження селянських фермерських господарств, присадибних та садово–городніх ділянок
- •8.9. Документація на ґрунтові зразки, відібрані при агрохімічному обстеженні сільськогосподарських угідь
- •8.10. Складання агрохімічних картограм і еколого–агрохімічних паспортів полів. Узагальнення результатів грунтово–агрохімічного обстеження с.Г. Угідь
- •9. Характеристика різних типів вологи в грунті
- •10. Вміст азоту, фосфору і калію в ґрунті
- •11. Вміст гумусу в грунті
- •Аналіз води
- •12. Джерела водопостачання
- •13. Відбір проб питної води
- •14. Органолептичні показники якості природної води
- •15. Фізичні показники води
- •16. Хімічні показники води
- •Аналіз рослин
- •17. Загальна характеристика проб
- •18. Відбір зразків рослин для аналізу
- •19. Підготовка зразків рослин для аналізу
- •20. Вміст води і сухої речовини у рослинах
- •Аналіз добрив
- •21. Характеристика мінеральних і органічних добрив
- •22. Відбір проб мінеральних добрив
- •23. Відбір проб рідких та твердих органічних добрив
- •24. Відбір і підготовка проб торфу до аналізу
- •Аналіз кормів
- •25. Характеристика силосу
- •26. Вимоги до якісних показників силосу
- •27. Характеристика сінажу
- •28. Вимоги до якісних показників сінажу
- •29. Характеристика комбікормів
- •30. Вимоги до якісних показників комбікормів
- •31. Відбір середніх проб різних кормів
- •Аналіз сільськогосподарської продукції
- •32. Аналіз продукції рослинництва
- •32.1. Оцінка якості зерна хлібних культур
- •32.2. Оцінка якості олійних культур
- •33. Аналіз продукції тваринництва
- •33.1 Хімічний склад молока
- •33.2 Біохімічні властивості молока
- •33.3 Фізичні властивості молока
- •33.4 Відбір середньої проби молока
- •33.5 Зберігання проб молока
- •33.6 Органолептичні показники молока
- •33.7 Види фальсифікації молока
Аналіз сільськогосподарської продукції
32. Аналіз продукції рослинництва
32.1. Оцінка якості зерна хлібних культур
“Сира” клейковина – це гумоподібна білкова високогідратована маса, яка залишається після відмивання тіста. З водою відокремлюються розчинні цукри, висівки, крохмаль, тощо. У складі клейковини близько 75% води і 25% сухої речовини.
Вміст сирої клейковини в борошні пшениці 12 – 52%.
Категорія |
Вміст сирої клейковини в зерні пшениці, % |
Вміст клейковини: |
|
високий |
>30 |
середній |
26 – 29,9 |
нижче середнього |
20 – 25,9 |
низький |
<20 |
За вмістом клейковини зерно пшениці відносять до тієї чи іншої категорії. Якщо в ньому менше 25% сирої клейковини пшениця відноситься до найнижчої категорії – “слабких” пшениць, якщо 25 – 28% - таке зерно належить до категорії “цінних” пшениць, якщо 28% і більше сирої клейковини, то пшениця “сильна”.
Якість сирої клейковини характеризується її кольором, фізичними властивостями (розтяжністю і еластичністю) і здатністю до бубнявіння.
Колір визначають візуально перед зважуванням і характеризують термінами “світла”, “сіра” або “темна”.
Як правило, тільки світла за кольором клейковина має найкращу розтяжність і еластичність. Темні тони свідчать про несприятливі впливи на зерно при достиганні, зберіганні або обробці.
Еластичність – це властивість клейковини повертатися до початкового стану після розтягування або надавлювання.
Розтяжність – це властивість клейковини розтягуватися в довжину не розриваючись.
Залежно від еластичності і розтяжності клейковину підрозділяють на 3 групи:
– клейковина з доброю еластичністю і довга або середня за розтяжністю; клейковина цієї групи дає змогу одержати тісто з доброю формостійкістю і досить розпушене, завдяки чому хлібні вироби мають більший вихід і пористість.
– клейковина з доброю або задовільною еластичністю. За розтяжністю вона може бути короткою, середньою або довгою. Якщо такої клейковини досить, тісто має меншу газоутримуючу здатність. Хліб випікається з меншим об’ємним виходом і пористістю, але здебільшого доброякісним.
– клейковина із слабою еластичністю. Ця клейковина має властивість дуже витягуватися, провисати при розтягуванні, розриватися у висячому положенні під дією власної маси, пливти, а також кришитися. З борошна, яке має клейковину цієї групи, виходить низькопористий, погано розпушений хліб з дуже малим об’ємним виходом, що не відповідає вимогам ГОСТу за зовнішніми ознаками.
Кількість та якість клейковини зумовлюють хлібопекарські якості: колір хліба, смак, запах, пористість, поживність тощо.
На кількість і якість клейковини в зерні пшениці впливає дуже багато факторів. Найважливіші з них є:
сортові особливості;
умови вирощування і збирання урожаю;
несприятливі впливи, яких зазнає зерно при зберіганні і обробці.
Більшість поширених в Україні сортів озимої і ярої пшениці мають добрі і задовільні якості, а деякі – відмінні. Однак через несприятливі умови при вирощуванні пшениці технологічні і харчові якості зерна можуть бути значно погіршені. Так, недотримання сівозмін, рекомендованих для даної природно–кліматичної зони, нестача азоту в грунті, шкідлива дія комах (клоп–черепашка), ранні заморозки, збирання в недостиглому стані (молочно–воскова стиглість) значно знижують кількість сирої клейковини і погіршують її якість.
На вміст клейковини і її властивості впливають і кліматичні умови району вирощування. Там, де зерно пшениці бідніше на білок і більш борошнисте, клейковини буде менше, а якість її буде низькою.
Особливо негативно позначається на якості клейковини шкідлива дія клопа–черепашки. Дуже небезпечний цей шкідник у стадії молочної стиглості зерна. Пошкоджене клопом у цій стадії зерно стає щуплим, на його поверхні утворюються численні западини. У період воскової стиглості пошкоджуються окремі ділянки зовнішніх шарів ендосперму. Проте і в цьому випадку у місці уколу відбуваються значні зміни у структурі ендосперму: він стає пухким, із помітно деформованими крохмальними зернами.
Відмита з такого зерна клейковина відразу або через короткий час розпливається, втрачає еластичність і при подальшому відлежуванні перетворюється на сметаноподібну масу. Її звичайно зараховують до третьої групи.
Шкідлива дія на зерно клопів–черепашок пояснюється наявністю в їхній слині дуже активних протеолітичних та амілолітичних ферментів. Це призводить до того, що при наявності 3 – 5% зерен, пошкоджених комахами, борошно має погані хлібопекарські якості. Навіть при наявності 1 – 2% таких зерен можлива втрата ознак “сили” пшениці.
Пошкодження зерна суховієм не тільки призводить до його щуплості, а й впливає на стан клейковини. Відмита з такого зерна клейковина має коротку розтяжність і зараховується до ІІ групи.
Клейковину із пошкодженого заморозками зерна зараховують до другої, а іноді і до третьої групи.
Властивості клейковини можуть значно погіршитися у разі проростання зерна на пні, у валках, на току або в складі, причому кількість її зменшується, вона стає такою, що коротко рветься і кришиться.
Скловидність – це консистенція зерна, яка характеризує його білково–крохмальний комплекс. Скловидне зерно має високий вміст білка, клейковини. Водночас зерно з високим вмістом клейковини не завжди буває скловидним. Найбільш несприятливим фактором для скловидності зерна є надмірна вологість у період дозрівання пшениці. За скловидністю визначають можливість одержання крупів, борошна вищих сортів.