13. Відбір проб питної води

1. Дані вимоги розповсюджуються на питну воду і встановлюють правила відбору, транспортування і зберігання проб води, що продається централізованими системами господарсько–питного водопостачання і водопроводами, що подають воду одночасно для господарсько–питних і виробничих цілей.

2. Дані вимоги не розповсюджуються на відбір проб із джерел водопостачання і на відбір проб води, що призначена для бактеріологічного аналізу.

3. Об’єм проби встановлюється в залежності від досліджуваних інгредієнтів і вказаний у відповідному стандарті на метод аналізу і обов’язковому додатку.

4. Проби відбирають в хімічні чисті посудини з притертими пробками (допускаються коркові і поліетиленові пробки), виготовлені з міцного, безкольорового хімічно стійкого скла або в поліетиленові посудини, що дозволені для контакту з питною водою. Проби, що призначені для аналізу на вміст органічних речовин, відбирають тільки в скляні посудини з притертими пробками.

5. Відбір проби проводять після спуску води на протязі не менше 15 хвилин при повністю відкритому крані.

6. Перед відбором проби посудину не менше ніж два рази споліскують водою, що підлягає дослідженню.

7. Посудина заповнюється водою до верху. Перед закриттям посудини пробкою верхній шар води зливають так, щоб під пробкою залишався шар повітря об’ємом 5 – 10 см³. В загальний посуд відбирають пробу на аналіз тільки тих інгредієнтів, які мають спільні умови консервування і зберігання.

8. Визначення залишкового хлору, озону і запаху (без нагрівання) проводиться на місці відбору проби.

9. Для доставки в лабораторію посудини з пробами упаковують в тару, яка забезпечує повну цілісність і запобігає від різких перепадів температури.

10. Воду необхідно досліджувати в день відбору проб. Якщо це неможливо, відібрані проби поміщають для зберігання в холодильник і консервують. Способи консервування і умови зберігання вказані у відповідних стандартах на методи аналізу.

11. Строк зберігання проб і виконання аналізу не повинен перевищувати 72 години з моменту відбору.

12. Тривалість зберігання води зазначають в протоколі аналізу.

14. Органолептичні показники якості природної води

До органолептичних показників якості води відносимо: колір, запах, смак, присмак.

Колір води залежить від наявності в ній органічних і неорганічних домішок. Наприклад, гідрат оксиду феруму фарбує воду в жовто–бурий і бурий колір, а частинки глини надають воді жовтуватого забарвлення. Бурий колір болотної води залежить від великої кількості гумінових кислот (продуктів рослинного перегною). Наявність у водоймі водоростей надає воді зеленкуватого забарвлення.

Запах води за походженням може бути пов’язаний з наявністю в ній живих і мертвих організмів, впливом берега і дна, з потраплянням у воду інших речовин та об’єктів (стічні води, гній, сеча, трупи тварин).

У разі розкладання органічних речовин вода має гнильний запах, гниття білкових речовин – сірководневий, а при забрудненні води гноєм або сечею вона має запах аміаку. Запах сірководню може з’являтися і в добрій артезіанській воді через відновлення сульфатів.

Згідно Державними стандартами для питної води допускаються запах не більше 2 балів при температурі 20°С.

Смак питної води має бути приємним, освіжаючим, що зумовлено розчиненими в ній мінеральними солями і газами. Неприємний смак або присмак зазвичай залежить від великого вмісту у воді деяких солей і органічних речовин. За наявністю у воді хлориду натрію або калію понад 500 мг/л вода має солоний смак, а наявність солей магнію понад 1000 мг/л надає воді гіркого смаку. Двовуглекислі солі закису заліза і сульфату купруму, солі мангану і кальцію роблять воду чорнильного або в’яжучого смаку. Гумінові кислоти надають болотистого смаку, а продукти гниття органічних речовин – неприємного, затхлого, гнилісного, сірководневого смаку. .